Ухвала суду № 74322677, 25.05.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/599/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2018 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Фазикош О.В., за участю секретаря Рабош А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Ужгород, позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та його скасування ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайоннго суду з позовною заявою до відповідачів ОСОБА_2 акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та його скасування.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду від 06 лютого 2018 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та його скасування, відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання на 09год. 45 хв. 27.02.2018 року.

Позивач в підготовче судове засідання не зявився, повідомлявся належним чином, клопотань про відкладення не надходило. Представник позивача в судове засідання не зявився, на адресу суду надійшло клопотання про розгляд підготовчого засідання без їх участі, клопотала про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті.

Представник відповідача ПАТ КБ «Приват Банк» в підготовче судове засідання не зявився, на адресу суду надіслано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Згідно поданої заяви від 26 лютого 2018 року представник відповідача ПАТ КБ «Приват Банк» просить розглядати справи у їх відсудності, підтримують поданий відзив на позовну заяву.

Представник відповідача приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_3, адвокат ОСОБА_4, в підготовче судове засідання не з'явився, направив до суду відзив на позов, в якому просить відмовити в задоволенні позовної заяви, та проводити розгляд справи за відсутності відповідача приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_3

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 13.04.2018 року по вказаній справі закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 14 год. 00 хв. 04.05.2018 року

У судове засідання, призначене на 04.05.2018 року, позивач не з’явився, був сповіщений про час та місце розгляду справи належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення 23.04.2018 року поштового відправлення. Позивач ОСОБА_1 про причини неявки суд не повідомляв. Представник позивача у судове засідання призначене на 04.05.2018 року, не з’явився, на адресу суду від неї надійшла заява про відкладення розгляду справи , у зв'язку із різким погіршенням стану здоров'я її дитини. При цьому, вказано, що довідка, буде надана нею у наступному судовому засіданні.

У зв’язку з чим судом розгляд справи було відкладено на 10 год. 15 хв. 25 травня 2018 року.

У судове засідання, призначене на 25 травня 2018 року, позивач не з’явився, був сповіщений про час та місце розгляду справи належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення 12.05.2018 року поштового відправлення. Позивач ОСОБА_1 про причини неявки суд не повідомляв. Представник позивача у судове засідання призначене на 25 травня 2018 року, не з’явився, на адресу суду від неї повторно надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку з його участю в іншому судовому процесі в Міжгірському районному суді.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши їх у сукупності, суд прийшов до наступного висновку.

Згідно з ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов’язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Стаття 43 ЦПК України чітко визначає права та обов’язки сторін по справі, а у ст. 44 ЦПК України вказано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 5 ст.223 ЦПК України передбачено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез’явлення не перешкоджає вирішенню спору. Відповідно до п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з’явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез’явлення не перешкоджає розгляду справи.

Суд при цьому констатує, що позивач будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи до суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомляв, заяви про розгляд справи без його участі не подавав.

Представник позивача повторно не з'явився на розгляд справи. При цьому, повторно надав суду заяву про відкладення розгляду справи, однак заяви про розгляд справи без його участі не подавав.

За змістом вказаних вимог процесуального закону правом на залишення заяви без розгляду суд наділений у випадку повторної неявки позивача в судове засідання за сукупності таких умов: - належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання; - повторної неявки його в судове засідання, яка в такому разі визнається як друга поспіль; - ненадходження від позивача клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Інших умов, у тому числі й існування поважних причин неявки, процесуальний закон не передбачає, а тому право суду залишити позов без розгляду від цієї обставини не залежить.

Таким чином, саме факт неявки позивача в судове засідання вдруге, тобто повторно, за наявності вищевикладених умов у їх сукупності є підставою для залишення позову без розгляду.

Згідно з вимогами ЦПК України, суд не повинен з'ясовувати причини повторної неявки належним чином повідомленого позивача в судове засідання, що знайшло своє відображення в інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за вих. № 6-60/0/4-12 від 18.01.2012 р., що був надісланий на адресу голів Апеляційного суду АРК, апеляційних судів областей, м. Києва і Севастополя.

Аналогічний висновок міститься в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі (№6-24063 ск 15), згідно якої, залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, застосувавши норми ч. 3 ст. 169, п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, дійшов висновку про те, що позивачка, будучи належним чином повідомленою про дату судового засідання, повторно не з’явилась до суду. При цьому ВССУ вказав на те, що причини повторної неявки позивача до суду процесуального правового значення не мають, оскільки положення закону (ч. 3 ст. 169 ЦПК України) направлене на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які з’являються до суду, а позивачка, при цьому, і не з’являється в судове засідання, і не використовує передбачене законом право на процесуальне представництво в суді.

Зазначена норма дисциплінує заявника, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо заявник не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97- ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов’язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов’язки.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа ОСОБА_5 проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов’язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов’язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Також, прецедентна практика Європейського Суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді (Рішення Суду у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

З цього приводу прецедентними є також рішення Європейського суду з прав людини у справах «ОСОБА_4 проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.

У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Листом Верховного Суду України від 25.01.2006 р. № 1-5/45 визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.

Слід також зазначити, що від позивача або представника позивача заяв про розгляд справи за їх відсутності не надходило.

Слід вказати, на те, наявність у позивача представника не обмежує і не позбавляє його процесуальних прав, а саме щодо його участі у судовому засіданні при розгляді справи за його позовом особисто.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач та представник позивача будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судового розгляду справи, повторно не з’явилися в судове засідання.

За наведених вище обставин суд вважає, що наявні підстави для залишення позову без розгляду, що не перешкоджає повторному зверненню позивача до суду після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.

У зв’язку з наведеним, залишення позову без розгляду, як це передбачено законом, а саме пунктом 3 ч.1 ст. 257 ЦПК України, не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Суд роз’яснює позивачу, що відповідно ч.2 ст. 257 ЦПК України особа, заяву якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

На підставі наведеного, беручи до уваги підстави для залишення позову без розгляду у зв’язку з повторною неявкою позивача, встановлені норми ЦПК України, який не пов’язує причини повторної неявки з їх поважністю, суд приходить до висновку, що позовну заяву слід залишити без розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 13, 44, 130, 131, 210, п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та його скасування - залишити без розгляду.

Роз'яснити позивачу право на повторне звернення до суду після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до апеляційного суду Закарпатської області.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_6