Постанова № 74322599, 29.05.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року справа №812/172/18

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Компанієць І.Д., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року у справі № 812/172/18 (головуючий суддя І інстанції – Кисельова Є.О.), складену в повному обсязі 20 лютого 2018 року в м. Сєвєродонецьк Луганської області за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради про визнання неправомірними дії та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

18 січня 2018 року, ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради про:

- визнання неправомірними дії Управління щодо відмови позивачу у наданні статусу члена сім’ї загиблого (померлого) ветерана війна;

- зобов’язання відповідача надати позивачу статус та видати посвідчення члена сім’ї загиблого (померлого) ветерана війни (а.с. 3 т.1).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року позовні відмовлено у задоволені позовних вимог у повному обсязі (а.с. 23-25).

Не погодившись з судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтуванні апеляційної скарги, апелянт зазначила, що вона звернулася до Управління праці та соціального захисту населення з заявою про встановлення статусу члена сім’ї померлого ветерана війни та видати посвідчення члена сім’ї померлого ветерана війни, оскільки є дружиною померлого ОСОБА_2, який за життя був інвалідом війни (посвідчення серії Б № 443630, видане Сєвєродонецьким відділом по пенсійним питанням). Вважає відмову відповідача протиправною та такою, що порушує її законні права щодо встановлення статусу члена сім’ї померлого ветерана та видачу документа на пільгу(а.с. 37-38).

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

21 травня 2018 року до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без її участі.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі задовольнити, а постанову суду першої інстанції - скасувати, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є особою, якому встановлено 2 групу інвалідності, у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується копією довідки серії МСК № 0033606 (а.с. 9). Вказаний факт підтверджується копією посвідчення серії Б № 443630, виданого 22 травня 1998 року Сєвєродонецьким відділом з пенсійних питань (а.с. 8), яким надано право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.

З експертного висновку Луганського регіонального міжвідомчо експертної Ради по встановленню причинного зв'язку захворювань та інвалідності з ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та їх професійного характеру від 15 червня 1995 року №224 та експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії від 09 листопада 2017 року № 50, вбачається, що захворювання ОСОБА_2 пов’язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 10, 11).

Довідкою Луганської обласної державної адміністрації від 30 листопада 2017 року № 95 підтверджено, що позивач має право на пільги і компенсації, передбачені статтями 20 п.п. 5, 87, 8, 11, 12, 20, 23, 27 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, смерть якого пов’язана з Чорнобильською катастрофи (а.с. 7).

02 вересня 2017 року ОСОБА_2 помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть від 02 вересня 2017 року Серії І-ЕД № 507973 (а.с. 14).

ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2, що підтверджується Свідоцтвом про укладення шлюбу Серії І-ЛЕ № 470671 (а.с. 43), та не оспорюється відповідачем.

06 грудня 2017 року дружина ОСОБА_2 - ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою до Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради, в якій просила видати посвідчення вдови інваліда війни та присвоїти їй відповідний статус (а.с. 12).

Листом від 22 грудня 2017 року № 11527/07 Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради відмовило ОСОБА_1 у встановленні як дружині померлого ліквідатора аварії на Чорнобильській АЕС статусу члена сім’ї загиблого (померлого) ветерана війни згідно з п. 1 ст. 10 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (а.с. 13).

Не погодившись із фактичною відмовою у встановленні, як дружині померлого ліквідатора аварії на Чорнобильській АЕС, статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни позивач звернулась до суду із даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що чинним законодавством не передбачено підстав для встановлення статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни для осіб, що є членом сім'ї померлого ліквідатора аварії на ЧАЕС.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з рішенням суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

В преамбулі до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551-ХІІ) зазначено, що цей Закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Поширення чинності Закону № 3551-XII на членів сім'ї загиблої особи є похідним від приналежності такої особи до ветеранів війни.

Відповідно до ст. 4 Закону № 3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону № 3551-XII до інвалідів війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Великої Вітчизняної воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

Пунктом 1,9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-XII передбачено, що до інвалідів війни належать також інваліди з числа, зокрема, військовослужбовців , осіб вільнонайманого складу , залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

З огляду на зазначені правові норми обов'язковими умовами, за якими особу можна віднести до інвалідів війни, є наявність інвалідності, доказів залучення такої особи до військовослужбовців або до складу формувань Цивільної оборони та отримання інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до Військового квитка Серії МН № 0585417 ОСОБА_2 у період з 22 вересня 1987 року по 16 грудня 1987 року виконував обов’язки по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.65-67).

Відповідно до довідки від 16 грудня 1987 року № 1598/32 ОСОБА_2 знаходився на спец зборах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 22 вересня 1987 року по 16 грудня 1987 року (а.с. 63).

28 листопада 2000 року Сєвєродонецьким міським військовим комісаріатом видана довідка № 116 про те, що ОСОБА_2 22 вересня 1987 року призвано на учбові збори міським військовим комісаріатом (а.с. 62).

З довідки Державного архіву Міністерства оборони України від 29 листопада 1999 року № 21/1/16810 вбачається, що ОСОБА_2 знаходився на ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 22 вересня 1987 року по 15 грудня 1987 року як військовослужбовець віськової частини 57278 (а.с. 61).

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_2 був військовослужбовцем, який з 22 вересня 1987 року по 16 грудня 1987 року виконував обов’язки по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується вищевказаними документами.

Пункт 2 статті 10 Закону № 3551-XII визначає, що його чинність поширюється на сім»ї військовослужбовців, які призивались на збори військовозобов’язаних Міністерства оборони , прирівняних до них осіб, зазначених в статтях 6 і 7 цього Закону, тобто на дружин (чоловіків) померлих інвалідів Великої Вітчизняної війни, а також дружин (чоловіків) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів і підпільників, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге. На дружин (чоловіків) померлих інвалідів війни, учасників бойових дій, партизанів, підпільників і учасників війни, нагороджених орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу, визнаних за життя інвалідами, чинність цієї статті поширюється незалежно від часу смерті інваліда.

Відповідно до пункту 4 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302, особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551-XII (стаття 10 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом «Посвідчення члена сім'ї загиблого».

Абзацом 2 пункту 7 цього Положення передбачено, що, зокрема, «Посвідчення члена сім'ї загиблого» видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

Враховуючи викладене, а також те, що позивач (ОСОБА_1) перебувала в зареєстрованому шлюбі з померлим ОСОБА_2, який відповідно до посвідчення віднесений до осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач у відповідності до вимог статті 10 Закону № 3551-XII має право на встановлення статусу та отримання посвідчення члена сім'ї загиблого інваліда війни, а тому відповідач неправомірно відмовив у задоволенні її заяви про видачу такого посвідчення.

Ціє ж позиції дотримується Вищий адміністративний суд України у рішенні по справі № К/800/35284/14 від 08 лютого 2017 року.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції та висновок Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради, викладений у спірному рішенні, щодо відсутності у позивача такого права, оскільки матеріалами справи підтверджується зворотнє.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до положень ч.1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати постанову суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

Щодо розподілення судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищевикладене та висновок суду про необхідність задоволення апеляційної скарги позивача та позовних вимог у повному обсязі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради судові витрати понесені позивачем при поданні позовної заяви (712,05 грн. квитанція TS 201826 від 10 січня 2018 року (а.с. 2).

Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року у справі № 812/172/18 – скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради про визнання неправомірними дії та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у наданні статусу члена сім’ї загиблого (померлого) ветерана війни.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради надати ОСОБА_1 статус члена сім’ї загиблого (померлого) ветерана війни та видати посвідчення члена сім’ї загиблого (померлого) ветерана війни.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради (код ЄДРПОУ 24179564) судові витрати понесені ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) при поданні позовної заяви 712 грн. (сімсот дванадцять гривень) 05 копійок.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 29 травня 2018 року.

Судді Т.Г.Арабей

ОСОБА_3

ОСОБА_4