Постанова № 74322482, 29.05.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року справа №812/326/18

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів: Компанієць І.Д., Ястребової Л.В., секретаря судового засідання Терзі Д.А., за участю представника позивача Забродього Є.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26 березня 2018 р. у справі № 812/326/18 (головуючий І інстанції Секірська А.Г.) за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області до Луганського комунального закладу "Обласний центр медико-соціальної експертизи", третя особа ОСОБА_3 про скасування результатів огляду та індивідуальної програми реабілітації інваліда,-

ВСТАНОВИВ:

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області (далі - позивач, Управління) звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Луганського комунального закладу "Обласний центр медико - соціальної експертизи" (далі - відповідач, ЛКЗ "ОЦМСЕК"), третя особа ОСОБА_3 (далі - третя особа, ОСОБА_3), про скасування результатів огляду ОСОБА_3 та індивідуальної програми реабілітації інваліда від 10.10.2017 року № 696 (а.с.4-6).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 26 березня 2018 року відмовлено в задоволені позову (а.с.110-113).

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, без врахування усіх обставин справи, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідно до ч. 2 статті 5 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-XII (далі - Закон № 875), індивідуальна програма реабілітації є обов'язковою для виконання державними органами, підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями. Фонд соціального страхування відповідно до вимог законодавства фінансує витрати на медичну та соціальну допомогу, якщо потребу в них визначено висновками МСЕК та індивідуальною програмою реабілітації особи з інвалідністю (у разі її складення). Також, п.9. ч.1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб. Отже, індивідуальна програма реабілітації є обов'язковою для виконання позивачем, а тому суб'єктом владних повноважень в спірних правовідносинах виступає відповідач (а.с.128-131)

Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання не з'явися, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що дає суду право провести апеляційний перегляд справи у його відсутність.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

ОСОБА_3 згідно з копією Ленінської МСЕК від 13.06.1997 № 192140 визнано інвалідом безстроково, ступінь втрати працездатності 100% та визначено необхідність у додаткових видах допомоги - постійному сторонньому догляді (арк.спр. 8, 95).

Відділення ВД Фонду у Старобільському районі було спрямовано направлення до в.о. головного лікаря ЛКЗ "ОЦ МСЕК", від 07.09.2015 № 07/1046, з проханням скласти індивідуальну програму реабілітації інваліда (далі - ІПР) на інваліда І групи трудове каліцтво ОСОБА_3 з метою уточнення додаткових видів допомоги (арк.спр. 94).

18.09.2015 ОСОБА_3 звертався з заявою до голови МСЕК про видачу нової карти ІПР у зв'язку з закінченням строку дії попередньої (арк.спр. 93)

На підставі заяви ОСОБА_3 складено ІПР від 01.10.2015 № 693 в якій зазначалися додаткові види допомоги, не відображені в довідці Ленінської МСЕК № 192140, а саме потреба в медикаментозному, стаціонарному та амбулаторному лікуванні, санаторно - курортному лікуванні, постійному сторонньому догляді, побутовому обслуговуванні, забезпеченні палицею, милицями, приліжковим столиком, кріслом - стільцем з санітарним оснащенням, протезуванням с/3 лівого стегна, чохлами, взуттям на протез, протезом для купання (арк.спр. 66-67),.

ОСОБА_3 звернувся до суду з приводу оскарження бездіяльності ФСС у Старобільському районі Луганської області щодо незабезпечення його додатковими засобами реабілітації з 01.10.2015 на підставі ІПР від 01.10.2015 № 693.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.09.2016 у справі № 431/2529/16-а позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково, скасовано постанову ВД ФСС від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Старобільському районі Луганської області від 25.11.2015 про відмову ОСОБА_3 в призначенні страхових виплат на медичну та соціальну допомогу, зобов'язано відповідача невідкладно забезпечити ОСОБА_3 протезом та іншими додатковими засобами індивідуальної реабілітації та призначити виплати за побутовий догляд на підставі заяви ОСОБА_3 від 18.11.2015 (арк.спр. 81-82).

20 вересня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до голови обласної МСЕК ОСОБА_4 з заявою про видачу нової карти ІПР у зв'язку з закінченням строку дії попередньої (арк.спр. 98).

10 жовтня 2017 року комісією МСЕК складено акт № 98-/205 огляду медико - соціальною експертною комісією ОСОБА_3 (арк.спр. 96-97).

10 жовтня 2017 року відповідачем складено індивідуальну програму реабілітації інваліда № 696 стосовно ОСОБА_3, в якій визначена потреба в медикаментозному, стаціонарному та амбулаторному лікуванні, санаторно - курортному лікуванні, постійному сторонньому догляді, побутовому обслуговуванні, забезпеченні палицею, милицями, приліжковим столиком, кріслом - стільцем з санітарним оснащенням, протезуванням с/3 лівого стегна, чохлами, взуттям на протез, протезом для купання (арк.спр. 9-10).

25 жовтня 2017 за № 06/1745 Управління виконавчої дирекції Фонду у Луганській області звернулося до головного лікаря ЛКЗ "ОЦ МСЕК" ОСОБА_4 з листом, в якому з посиланням на пункт 3 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі - Закон № 1105) та пункт 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі - Положення №1317) з вимогою про скасування результатів огляду потерпілого ОСОБА_3 10.10.2017 та провести повторний огляд останнього за участю представників Фонду (арк.спр. 11).

ЛКЗ "ОЦ МСЕК" листом від 30.10.2017 № 416 повідомило, що у МСЕК відсутні повноваження для відмови у поновленні та корекції ІПР та дострокового переогляду особи, яка отримала групу інвалідності двадцять років тому без відповідної документації, та що повторний огляд ОСОБА_3 може бути здійснений МСЕК у разі надходження відповідної медико - експертної документації (арк.спр. 12).

23 листопада 2017 року Управління звернулося до директора Департаменту охорони здоров'я Луганської обласної військово - цивільної адміністрації ОСОБА_5 з листом про скасування результатів огляду МСЕК потерпілого ОСОБА_3 (арк.спр. 13-14).

Департамент охорони здоров'я Луганської обласної державної адміністрації Луганської обласної військово - цивільної адміністрації листом від 05.12.2017 № 3/026-4499 повідомило, що підстав для відмови щодо видачі ІПР інваліду ОСОБА_3 на 10.10.2017 не було (арк.спр. 15-16).

Старобільське відділення Управління ВД Фонду у Луганській області спрямувало направлення від 30.08.2017 № 05-274, адресоване голові МСЕК, з проханням оглянути інваліда І групи ОСОБА_3 з метою надання додаткових видів допомоги (арк.спр. 18). Доказів отримання відповідачем вказаного направлення матеріали справи не містять, в медико - експертній справі ОСОБА_3 вказане направлення відсутнє.

Відповідно до листа Департаменту охорони здоров'я від 05.12.2017 № 3/026-4499 направлення яке було видано представниками ФСС на руки інваліду ОСОБА_3, надійшло до відповідача 23.10.2017 року разом з листом Старобільського відділення від 20.10.2017 № 06/839 після видачі спірної ІПР ОСОБА_3 (арк.спр.15-16).

Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що законодавцем не передбачено право даного суб'єкта владних повноважень на звернення до адміністративного суду з позовом про скасування результатів огляду осіб з інвалідністю та індивідуальних програм реабілітації.

Надаючи правову оцінку обставинам справи суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Стосовно права позивача на звернення до адміністративного суду з позовом про скасування результатів огляду осіб з інвалідністю та індивідуальних програм реабілітації, суд зазначає наступне.

У розумінні статті 1 Закону № 2961, медико-соціальна експертиза - це визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров'я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров'я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи.

Індивідуальна програма реабілітації - комплекс оптимальних видів, форм, обсягів, термінів реабілітаційних заходів з визначенням порядку і місця їх проведення, спрямованих на відновлення та компенсацію порушених або втрачених функцій організму і здібностей конкретної особи до виконання видів діяльності, визначених у рекомендаціях медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до статті 7 Закону № 2961, медико-соціальна експертиза повнолітніх осіб проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів.

Огляд повнолітніх осіб з порушеннями стану здоров'я, осіб з інвалідністю (за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу), дітей з порушеннями стану здоров'я та дітей з інвалідністю проводиться після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності даних, що підтверджують стійкий розлад функцій організму у зв'язку з фізичними, психічними, інтелектуальними та сенсорними порушеннями, зумовленими захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами.

Медико-соціальні експертні комісії, зокрема, складають (коригують) індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю, в якій визначаються реабілітаційні заходи і строки їх виконання, та здійснюють контроль за повнотою та ефективністю виконання цієї програми.

Відповідно до пункту 19 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317, комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

Відповідно до частини третьої статті 8 Закону № 2961, рішення медико-соціальних експертних комісій є обов'язковими для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, реабілітаційними установами незалежно від типу і форми власності.

Відповідно до ч. 2 статті 5 Закону № 875, індивідуальна програма реабілітації є обов'язковою для виконання державними органами, підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями.

Згідно до частин 1, 3 статті 23 Закону № 2961, індивідуальна програма реабілітації особи з інвалідністю розробляється відповідно до Державної типової програми реабілітації осіб з інвалідністю для повнолітніх осіб з інвалідністю - медико-соціальною експертною комісією, для дітей з інвалідністю - лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів. Визначення конкретних обсягів, методів і термінів проведення реабілітаційних заходів, які повинні бути здійснені щодо особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю, кошторис витрат за рахунок бюджетних коштів чи загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також контроль за виконанням індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю в межах своїх повноважень здійснюють медико-соціальні експертні комісії (лікарсько-консультаційні комісії лікувально-профілактичних закладів - щодо дітей з інвалідністю), місцеві державні адміністрації, служби зайнятості, реабілітаційні установи, розпорядники відповідних коштів.

Індивідуальна програма реабілітації особи з інвалідністю є обов'язковою для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними установами, підприємствами, установами, організаціями, в яких працює або перебуває особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності.

Відповідно до п. 15 Положення про індивідуальну програму реабілітації інваліда, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 р. № 757 (далі - Положення № 757). фінансування реабілітаційних заходів індивідуальної програми здійснюється за рахунок коштів, передбачених у державному та місцевих бюджетах на цю мету, та інших джерел.

Відповідно до ч.1 статті 4 Закону № 1105, фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.10 Закону № 1105, Фонд зобов'язаний забезпечувати фінансування та виплачувати матеріальне забезпечення, страхові виплати і надавати соціальні послуги, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч.3 ст.42 Закону № 1105, Фонд фінансує витрати на медичну та соціальну допомогу, у тому числі на додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний, постійний сторонній догляд, побутове обслуговування, протезування, медичну реабілітацію, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування тощо, якщо потребу в них визначено висновками МСЕК та індивідуальною програмою реабілітації особи з інвалідністю (у разі її складення). Фонд організовує цілеспрямоване та ефективне лікування потерпілого у власних спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах або на договірній основі в інших лікувально-профілактичних закладах з метою якнайшвидшого відновлення здоров'я застрахованого.

Отже, індивідуальна програма реабілітації особи з інвалідністю є обов'язковою для виконання позивачем.

Згідно до п.1 ч.1 статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Отже, позивачем в адміністративній справі може бути або особа прав, свобод та інтересів якої порушено (фізична або юридична), або суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

При цьому, відповідно до частини четвертої статті 5 КАС України, суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Такий обмежувальний принцип щодо можливості звернення суб'єкта владних повноважень з позовом до суду адміністративною юрисдикції дубльований в пункті 5 частини 1 статті 19 КАС, яким передбачено, що за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, можливість звернення суб'єкта владних повноважень до суду адміністративної юрисдикції має бути пов'язана з виконанням ним владних управлінських функцій у межах повноважень та за умови, що право на таке звернення прямо передбачене законом.

Проте, відповідно до положень п.9. ч.1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта, що позивач у даному випадку має право звернення з вимогою щодо оскарження рішення медико-соціальних експертних комісій, яке має публічний характер та є обов'язковим для нього, а саме індивідуальної програми реабілітації особи.

З приводу вимог в частині скасування результатів огляду ОСОБА_3, які оформлені актом огляду медико-соціальною експертною комісією № 98-/205 від 10.10.2017 року, суд зазанчає, що законодавство не передбачає право позивача на звернення до адміністративного суду з позовом про скасування результатів огляду осіб, оскільки за вимогами законодавства, акт огляду медико-соціальної експертної комісії не створює для позивача обов'язків та правових наслідків. Також, суд зазначає, що позивачем жодним чином не обґрунтовано підстав звернення з вказаним позовом в цій частині.

Стосовно посилання позивача на наявність у діях відповідача порушень вимог чинного законодавства при складені індивідуальної програми реабілітації особи та наявності підстав для його скасування суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.5 Закону № 875, порядок та умови визначення потреб у зв'язку з інвалідністю встановлюються на підставі висновку медико-соціальної експертизи та з врахуванням здібностей до професійної і побутової діяльності інваліда. Види і обсяги необхідного соціального захисту інваліда надаються у вигляді індивідуальної програми медичної, соціально-трудової реабілітації і адаптації. Індивідуальна програма реабілітації є обов'язковою для виконання державними органами, підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями.

Згідно зі ст.11 Закону № 2961, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених нормативно-правовими актами, створюють умови для забезпечення інвалідів, дітей-інвалідів, виходячи з їх потреб та відповідно до рекомендацій медико-соціальних експертних комісій (лікарсько-консультативних комісій лікувально-профілактичних закладів), технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення, спеціальним автотранспортом та реабілітаційними послугами.

Статтею 23 Закону № 2961 передбачено, що індивідуальна програма реабілітації інваліда розробляється відповідно до Державної типової програми реабілітації інвалідів для повнолітніх інвалідів - медико-соціальною експертною комісією, для дітей-інвалідів - лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів. Визначення конкретних обсягів, методів і термінів проведення реабілітаційних заходів, які повинні бути здійснені щодо інваліда, дитини-інваліда, кошторис витрат за рахунок бюджетних коштів чи загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також контроль за виконанням індивідуальної програми реабілітації інваліда в межах своїх повноважень здійснюють медико-соціальні експертні комісії (лікарсько-консультаційні комісії лікувально-профілактичних закладів - щодо дітей-інвалідів), місцева державна адміністрація, служби зайнятості, реабілітаційні установи, розпорядники відповідних коштів.

Обсяг реабілітаційних заходів, що передбачається індивідуальною програмою реабілітації інваліда, не може бути меншим від передбаченого Державною типовою програмою реабілітації інвалідів.

Індивідуальна програма реабілітації інваліда є обов'язковою для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними установами, підприємствами, установами, організаціями, в яких працює або перебуває інвалід, дитина-інвалід, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності.

Відповідно п. 4, 5, 11, 12, 14 Положення №757, індивідуальна програма для повнолітніх інвалідів розробляється медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК), для дітей-інвалідів - лікарсько-консультативною комісією (далі - ЛКК) лікувально-профілактичних закладів за зареєстрованим місцем проживання або лікування інвалідів.

Індивідуальна програма розробляється протягом одного місяця з дня звернення інваліда до МСЕК, а законного представника дитини-інваліда - до ЛКК щодо встановлення інвалідності.

Індивідуальна програма готується у двох примірниках, які підписуються головою МСЕК або ЛКК та завіряються її печаткою. Перший примірник індивідуальної програми видається інваліду чи законному представнику дитини-інваліда, а другий примірник залишається у МСЕК або ЛКК.

МСЕК або ЛКК надсилає засвідчені в установленому порядку копії індивідуальної програми лікувально-профілактичному закладу, органу праці та соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання інваліда чи дитини-інваліда, а у разі потреби - реабілітаційній установі, учасникам реабілітаційного процесу та навчальним закладам (п. 11).

У разі потреби в оперативному коригуванні індивідуальної програми фахівці реабілітаційних установ можуть змінювати обсяг, строк та черговість проведення реабілітаційних заходів (п. 12).

МСЕК або ЛКК під час чергового огляду інваліда чи дитини-інваліда за зверненням реабілітаційної установи або у порядку нагляду за виконанням індивідуальної програми, але не рідше ніж один раз на два роки, переглядає реабілітаційні заходи, передбачені індивідуальною програмою п. 14).

Не вбачає колегія суддів підстав для задоволення вимог про визнання незаконними та протиправними дії відповідача фактично щодо неналежного оцінювання її соціальних потреб, а саме не визначення відповідачем її потреби у забезпеченні технічними засобами реабілітації (за текстом позову - не встановлення їй страхових виплат на побутове обслуговування (соціальну допомогу), - пральною машиною, пилососом та машиною для миття посуду.

Колегія суддів зазначає, що МСЕК визначають, окрім ступені обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності та іншого, потребу інвалідів у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв.

Особи, інвалідність яких пов'язана з трудовим каліцтвом, що настало внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, забезпечуються технічними та іншими засобами реабілітації за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Механізм складання форм індивідуальної програми реабілітації інвалідів, дітей-інвалідів, заповнення ІПР, унесення до неї змін і результатів про виконання реабілітаційних заходів, а також підбиття підсумків виконання ІПР визначено Порядком складання форм індивідуальної програми реабілітації інваліда, дитини-інваліда, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.10.2007 N623, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.10.2007 за №1197/14464 (далі - Порядок №623).

Судом досліджено індивідуальна програма реабілітації інваліда, яка складена щодо ОСОБА_3, та не виявлено не відповідність вимогам Порядку №623.

Щодо посилання позивача на порушення вимог ч.1 ст. 38 Закону № 1105, п. 10 Положення № 1317, а саме складання ІПР без участі представників позивача, суд зазначає наступне.

Згідно до п. 4 Положення № 1317, медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Центр (бюро) очолює головний лікар, який призначається Міністром охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, керівником управління охорони здоров'я обласної (міської) держадміністрації.

Відповідно до ч.1 ст. 38 Закону № 1105, ступінь втрати працездатності потерпілим установлюється МСЕК за участю Фонду і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров'я. МСЕК установлює обмеження рівня життєдіяльності потерпілого, визначає професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, причину, час настання та групу інвалідності у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також необхідні види медичної та соціальної допомоги.

Згідно до п. 10 Положення № 1317, комісія складається з представників МОЗ, Мінсоцполітики, Міноборони, закладів охорони здоров'я МВС, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також військово-медичної служби СБУ та військово-медичного підрозділу Служби зовнішньої розвідки у разі розгляду медичних справ стосовно потерпілих на виробництві чи пенсіонерів з числа військовослужбовців СБУ або Служби зовнішньої розвідки. У проведенні медико-соціальної експертизи беруть участь також представники Пенсійного фонду України, органів державної служби зайнятості і у разі потреби - працівники науково-педагогічної та соціальної сфери.

Порядок участі представників Пенсійного фонду України, органів державної служби зайнятості та інших працівників соціальної сфери затверджується МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики.

Відповідно до п. 19 розділу «Огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності» Положення № 1317, комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

Згідно до частин 1, 3 статті 23 Закону № 2961, індивідуальна програма реабілітації особи з інвалідністю розробляється відповідно до Державної типової програми реабілітації осіб з інвалідністю для повнолітніх осіб з інвалідністю - медико-соціальною експертною комісією, для дітей з інвалідністю - лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів. Визначення конкретних обсягів, методів і термінів проведення реабілітаційних заходів, які повинні бути здійснені щодо особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю, кошторис витрат за рахунок бюджетних коштів чи загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також контроль за виконанням індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю в межах своїх повноважень здійснюють медико-соціальні експертні комісії (лікарсько-консультаційні комісії лікувально-профілактичних закладів - щодо дітей з інвалідністю), місцеві державні адміністрації, служби зайнятості, реабілітаційні установи, розпорядники відповідних коштів.

Відповідно до ч. 1 статті 5 Закону № 875, порядок та умови визначення потреб у зв'язку з інвалідністю встановлюються на підставі висновку медико-соціальної експертизи та з врахуванням здібностей до професійної і побутової діяльності особи з інвалідністю. Види і обсяги необхідного соціального захисту особи з інвалідністю надаються у вигляді індивідуальної програми медичної, соціально-трудової реабілітації і адаптації.

Відповідно до п.2 Положення № 757 , індивідуальна програма реабілітації інваліда (далі - індивідуальна програма) - комплекс оптимальних видів, форм, обсягів, строків реабілітаційних заходів з визначенням порядку, місця їх проведення, спрямованих на відновлення та компенсацію порушених або втрачених функцій організму і здібностей інваліда та дитини-інваліда.

Відповідно до п.2, 4, 6, 8 Положення № 757, індивідуальна програма реабілітації інваліда (далі - індивідуальна програма) - комплекс оптимальних видів, форм, обсягів, строків реабілітаційних заходів з визначенням порядку, місця їх проведення, спрямованих на відновлення та компенсацію порушених або втрачених функцій організму і здібностей інваліда та дитини-інваліда.

Індивідуальна програма для повнолітніх інвалідів розробляється медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК), для дітей-інвалідів - лікарсько-консультативною комісією (далі - ЛКК) лікувально-профілактичних закладів за зареєстрованим місцем проживання або лікування інвалідів.

Індивідуальна програма складається за формою, затвердженою в установленому порядку МОЗ за погодженням з Мінпраці, МОН і Мінсім'ямолодьспортом, та на підставі відомостей акта огляду МСЕК або медичного висновку про дитину-інваліда віком до 18 років.

Індивідуальна програма розробляється за участю інваліда чи законного представника дитини-інваліда фахівцями МСЕК або ЛКК із залученням у разі потреби спеціалістів закладів охорони здоров'я, органів соціального захисту, державної служби зайнятості, органів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонду соціального захисту інвалідів та інших органів, які провадять діяльність у сфері реабілітації інвалідів.

Аналізуючи вищезазначені норм, суд дійшов до висновку, що обов'язкове залучення представників Фонду передбачено в разі встановлення ступня втрати працездатності (інвалідності), за результатами якого складається висновок медико-соціальної експертизи.

Разом з цим, індивідуальна програма реабілітації не є висновком медико-соціальної експертизи, а є програмою розробленою фахівцями МСЕК на підставі такого висновку, яка визначає комплекс оптимальних видів, форм, обсягів, строків реабілітаційних заходів, при складанні якої залучення представників Фонду не є обов'язковому.

Стосовно посилання апелянта на те, що повноваження щодо складання ІПР згідно з п.11 Положення № 1317 належить міським, міжрайонним та районним МСЕК, а не обласним котрим є відповідач, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 5, 14 Положення № 757, Індивідуальна програма розробляється протягом одного місяця з дня звернення інваліда до МСЕК, а законного представника дитини-інваліда - до ЛКК щодо встановлення інвалідності.

МСЕК або ЛКК під час чергового огляду інваліда чи дитини-інваліда за зверненням реабілітаційної установи або у порядку нагляду за виконанням індивідуальної програми, але не рідше ніж один раз на два роки, переглядає реабілітаційні заходи, передбачені індивідуальною програмою.

Відповідно до пп.2 п.11 Положення 1317, Міські, міжрайонні, районні комісії складають та корегують індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю, в якій визначаються види реабілітаційних заходів та строки їх виконання, і контролюють ефективність її виконання;.

Отже, до повноважень міських, міжрайонних, районних комісій належить складання індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю.

Разом з цим, відповідно до п. 12 Положення 1317, Кримська республіканська, обласні, центральні міські комісії повторно оглядають осіб, що звертаються для встановлення інвалідності і оскаржили рішення районних, міжрайонних, міських комісій, перевіряють якість розроблення індивідуальних програм реабілітації, здійснюють контроль за повнотою і якістю їх виконання.

Матеріали справи свідчать, що уповноважений представник ОСОБА_3 звернувся до відповідача з заявою щодо поновлення індивідуальної програми реабілітації. До вказаної заяви було надано передній ІПР №693 від 01.10.2015 року який був складений обласною МСЕК. Тобто, попередньо огляд та складання ІПР здійснювалось саме обласним МСЕК, відповідно обласне МСЕК під час чергового огляду розглядає витання поновлення ІПР,

Також, суд звертає увагу, що Старобільське відділення Управління ВД Фонду у Луганській області самостійно склало направлення від 30.08.2017 № 05-274 щодо проведення огляду ОСОБА_3 , яке спрямувало до відповідача - обласного МСЕК.

Стосовно твердження позивача, що додаткові види допомоги визначені в ІПР від 10.10.2017 року, не відповідають додатковим видам допомоги визначеним у довідці Ленінського МСЕК від 13.06.1997 року № 192140, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 5 Закону № 875, порядок та умови визначення потреб у зв'язку з інвалідністю встановлюються на підставі висновку медико-соціальної експертизи та з врахуванням здібностей до професійної і побутової діяльності особи з інвалідністю. Види і обсяги необхідного соціального захисту особи з інвалідністю надаються у вигляді індивідуальної програми медичної, соціально-трудової реабілітації і адаптації.

Відповідно до п. 12 Положення № 757, у разі потреби в оперативному коригуванні індивідуальної програми фахівці реабілітаційних та інтернатних установ можуть змінювати обсяг, строк та черговість проведення реабілітаційних заходів.

Як зазначалось, індивідуальна програма реабілітації не є висновком медико-соціальної експертизи, а є програмою розробленою фахівцями МСЕК на підставі такого висновку, яка визначає комплекс оптимальних видів, форм, обсягів, строків реабілітаційних заходів.

Отже, законодавством не встановлено обов'язок відповідності додатковим видам допомоги визначені в ІПР з такими визначеними у висновку МСЕК. Натомість за вимогами законодавства, вказана програма може зменшуватись або збільшуватись за результатами огляду.

Відповідно до листів відповідача, оскільки стан ОСОБА_3 не змінився, достроковий перегляд групи та відсотку втрати працездатності не здійснювався, йому поновлено ІПР в обсязі попередньо визначеної програми.

Стосовно посилання позивача на порушення вимог законодавства, а саме розробка ІПР без участі інваліда про що свідчить відсутність підпису ОСОБА_3 в п.20 копії ІПР, суд зазначає, відсутність підпису особи на копії не свідчить про її відсутність на оригіналі. Також, відповідно до п. 2.7.9 Порядку складання форм індивідуальної програми реабілітації інваліда, дитини-інваліда, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 8 жовтня 2007 р. N 623, у разі згоди інваліда, дитини-інваліда (його законного представника) у пункті 20 ставиться відповідний підпис і вказується дата ознайомлення з ІПР, у разі відмови від ІПР або від її окремих розділів вказаних осіб зазначається причина відмови. Тобто, підпис особи свідчить про згоду або не згоду особи з ІПР, а не про відсутність ОСОБА_3 при розробці ІПР. У даному випадку відповідачем було здійснено не розробку а поновлення ІПР. Також, згода вказаної особи підтверджується відповідною заявою адресованою до відповідача щодо поновлення попередньої ІПР.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статями 309, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26 березня 2018 р. у справі № 812/326/18 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26 березня 2018 р. у справі № 812/326/18- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового суду протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 29 травня 2018 року.

Суддя-доповідач Е.Г.Казначеєв

Судді І.Д. Компанієць

Л.В. Ястребова