Постанова № 74322438, 29.05.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року справа №408/3155/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Компанієць І.Д.(суддя-доповідач),

суддів Казначеєва Е.Г., Міронової Г.М.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову Біловодського районного суду Луганської області від 12 грудня 2017 року у справі № 408/3155/17-а (головуючий І інстанції Цимбал Ю.Ю. ) за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач просила зобов’язати відповідача призначити ОСОБА_3 державну допомогу при народженні дитини; зобов’язати відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення; винести окрему ухвалу про виявлені порушення законодавства, які допущені начальником УСЗН Станично-Луганської РДА ОСОБА_4 та усунення вказаних порушень з метою забезпечення чіткого дотримання приписів діючого законодавства.

В обґрунтування зазначила, що вона є матір'ю ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, якого вона народила у м. Луганську. Виїхати на територію, де органи державної влади України здійснюють свої повноваження, з метою вчасного звернення за виплатою одноразової допомоги не мала можливості, оскільки будь-які переміщення в цей час супроводжувались небезпекою та загрозою для життя та здоров'я дитини та матері.

Можливість вивезти дитину виникла у червні 2017 року, коли позивач виїхала до с. Валуйське Станично-Луганського району Луганської області та 06.06.2017 року зареєструвалась як внутрішньо переміщена особа.

Того ж дня, вона звернулася до УСЗН із заявою про призначення і виплату одноразової допомоги при народженні дитини. В задоволенні заяви їй було відмовлено, оскільки звернення за призначенням даної допомоги надійшло пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини, як того вимагає Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751, а чинним законодавством не передбачено можливість поновлення цього строку.

Постановою Біловодського районного суду Луганської області від 12 грудня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням, позивач звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову, якою задовольнити її позов у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги.

1. Судом першої інстанції не враховано, що позивач з об’єктивних причин не мала змоги звернутися до відповідача, оскільки до 06.06.2017 року вона фактично проживала на тимчасово окупованій території, де органи соціального захисту населення в Слов’яносербському районі Луганської області тимчасово не здійснюють своїх повноважень.

2. Допомога при народженні дитина за своєю природою є допомогою самій дитині, а тому не можна позбавити дитину благ, гарантованих державою. В даному випадку об’єктивна неможливість звернення до органу за призначенням допомоги при народженні дитини, призвела до порушення інтересів саме дитини.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, встановила наступне.

Фактичні обставини справи.

ОСОБА_2 з 29.09.2012 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_6Ю (зворотній бік а.с. 2).

30.05.2016 року позивач народила дитину ОСОБА_5 Місце народження дитини - м. Луганськ. (а.с. 4).

Відповідно до довідки від 06.06.2017 року №0000227395, виданої Управлінням соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області ОСОБА_2 зареєструвалася як внутрішньо переміщена особа.

З 06.06.2017 року разом із малолітнім сином мешкає за адресою: вул. Маяковського, 25, с. Валуйське, Станично-Луганський район, Луганська область.

06.06.2017 року позивач звернулась до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області із заявою про призначення допомоги при народженні дитини.

Позивачем надано пакет документів, необхідних для призначення допомоги, а також копію медичної довідки, відповідно до якої вона знаходилася на стаціонарному лікуванні разом із дитиною з 10.05.2017 по 05.06.2017 року включно.

Рішенням відповідача від 26.06.2017 року в призначенні допомоги відмовлено, оскільки допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини (а.с. 14).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що строк для звернення за призначенням допомоги при народження дитини є визначеним, тобто можливість його поновлення законом не передбачена. Оскільки, позивач пропустила дванадцятимісячний строк, встановлений для звернення з відповідною заявою, то відповідач, відмовляючи у призначенні та виплаті допомоги при народженні дитини, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений діючим законодавством.

Оцінка суду.

Відповідно до визначення, що міститься в ст.1 Закону України «Про охорону дитинства», охорона дитинства - система державних та громадських заходів, спрямованих на забезпечення повноцінного життя, всебічного виховання і розвитку дитини та захисту її прав.

Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, міжнародних договорах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і складається з цього Закону, а також інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.

В силу вимог ч. 1 ст.13 зазначеного Закону з метою створення належних матеріальних умов для виховання дітей у сім'ях держава надає батькам або особам, які їх замінюють, соціальну допомогу, передбачену Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та іншими законами України.

Згідно ч. 1 ст.1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Призначення державної допомоги сім'ям з дітьми при народженні дитини передбачено п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.

Згідно з ст. 11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини.

Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

За приписами ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров'я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.

З огляду на вищенаведене, допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам.

В даному випадку несвоєчасне звернення батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.

При цьому, передбачене ч.7 ст.11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та п.12 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1751, положення, що допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини, не дає підстав стверджувати, що даний термін є присічним та не може бути поновленим при наявності поважних причин.

Суд зазначає, що факт звернення ОСОБА_7 із заявою про призначення допомоги при народженні дитини лише 06.06.2017 року ( понад рік після народження) не залежав від волі позивача та зумовлений обставинами, які об'єктивно завадили їй звернутися із заявою раніше.

Враховуючи необхідність захисту інтересів малолітньої дитини, а також ту обставину, що позивач всупереч своїй волі змушена була змінити місце проживання внаслідок проведення на сході України бойових дій (що мало наслідком неможливість своєчасного оформлення відповідних документів та звернення за отриманням допомоги), виходячи із завдань адміністративного судочинства, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_2 соціальну допомогу при народженні дитини ОСОБА_5

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 591/610/16-а.

Таким чином, позовні вимоги в частині зобов’язання Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області призначити ОСОБА_2 соціальну допомогу при народженні дитини ОСОБА_5 підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог щодо винесення окремої ухвали, суд зазначає, що відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 249 Кодексу адміністративного судочинства України постановлення окремої ухвали це право, а не обов’язок суду.

З врахуванням обставин справи суд не вбачає необхідності в постановленні в даній справі окремої ухвали щодо притягнення до відповідальності посадових осіб відповідача та усунення вказаних порушень.

Щодо вимоги про зобов’язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Частиною 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно ст..370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов’язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності – за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Оскільки встановлення обов'язку відповідача подати звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов'язком суду, з огляду на обов’язковість судових рішень та з врахуванням обставин справи, суд не вбачає необхідності в зобов’язанні відповідача надати звіт про виконання судового рішення.

Згідно п. 2 ч.1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування норм матеріального права.

Суд вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, неповно з»ясував обставини, що мають значення для справи, що обумовлює часткове задоволення апеляційної скарги, скасування постанови суду першої інстанції з прийняттям постанови про часткове задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2018 року ОСОБА_2 було відстрочено сплату судового збору до ухваленні рішення у справі, (а.с. 95) тому підлягає стягненню з Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області судовий збір у розмірі 960 гривень на розрахунковий рахунок ДСА України.

Як визначено п. 3 ч.6 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Згідно з п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 317, 322 , 325, 326, 328, 329, 371, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову Біловодського районного суду Луганської області від 12 грудня 2017 року у справі № 408/3155/17-а – задовольнити частково.

Постанову Біловодського районного суду Луганської області від 12 грудня 2017 року у справі № 408/3155/17-а – скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов ОСОБА_2, в інтересах якої діє ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Зобов’язати Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області призначити ОСОБА_2 соціальну допомогу при народженні дитини ОСОБА_5.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області (ЄДРПОУ 03197049; юридична адреса: 93600, Луганська обл., Станично-Луганський р-н, смт. Станиця Луганська, вул. Центральна, 52) судовий збір в розмірі 960 (дев’ятсот шістдесят) гривень до державного бюджету надходжень за кодом класифікації доходів бюджету 22030106 “Судовий збір” (стягувачем є Державна судова адміністрація України): отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві; код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача: 31215256700001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 29 травня 2018 року є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 29 травня 2018 року.

ОСОБА_8 Компанієць

Судді Е.Г. Казначеєв

ОСОБА_9