Постанова № 74321992, 29.05.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 травня 2018 рокусправа № 804/2590/18

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Семененко Я.В.

судді: Бишевська Н.А. Добродняк І.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2018 року (суддя Конєва С.О.) по справі №804/2590/18 за позовом ОСОБА_1 до Відповідача-1 державного реєстратора Каско Оксани Валеріївни, Відповідача-2 державного реєстратора Риженко Марини Сергіївни, Відповідача-3 державного реєстратора Кучеренка Євгена Анатолійовича, Відповідача-4 Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, треті особи: ОСОБА_5, Дніпровська міська рада про визнання протиправними рішень та зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила:

1) визнати протиправними рішення державних реєстраторів прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Каско Оксани Валеріївни №40328804 від 27.03.2018р. та державного реєстратора Риженко Марини Сергіївни №40397990, Кучеренка Євгена Анатолійовича №40454075 про відмову ОСОБА_1 в скасуванні наявних записів та внесення змін в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна до реєстраційних записів, внесених на підставі рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 1 жовтня 2015 року по справі №175/3988/15 про визнання за ОСОБА_5 права власності на житловий будинок літ.А та господарські споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, відкритого на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером НОМЕР_3, з закриттям цього розділу та переходом на розділ з реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна НОМЕР_2;

2) скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, державному реєстрі Іпотек Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна реєстраційні записи, внесені на підставі рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 1 жовтня 2015 року по справі №175/3988/15 про визнання за ОСОБА_5 права власності на житловий будинок літ.А та господарські споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, з наступними переходами права власності, та зобов'язати Департамент адміністративних послуг Дніпровської міської ради внести відповідні зміни до Державного реєстру речових

прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, державному реєстрі Іпотек Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна скасувати записи, в тому числі:

- запис про право власності ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1) НОМЕР_4 від 29.10.2015р., індексний номер рішення 25675078 від 29.10.2015р. розділу Державного реєстру речових прав на нерухому майно, відкритого на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером НОМЕР_3;

- запис про право власності ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1) НОМЕР_5 від 29.10.2015р., індексний номер рішення 25673723 від 29.10.2015р. розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером НОМЕР_3;

- запис про відкриття розділу з присвоєнням окремого реєстраційного номера об'єкта нерухомого майна НОМЕР_3 від 22.10.2015р. з закриттям цього розділу та переходом на розділ з реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування заявлених вимог посилалась на те, що відповідачами неправомірно відмовлено у задоволенні її заяв щодо скасування записів про право власності третьої особи - ОСОБА_5 на об'єкт нерухомого майна, оскільки судовим рішенням, яке ухвалено в порядку цивільного судочинства, було визнано те, що власником вказаного майна є саме ОСОБА_1, у зв'язку з чим було вирішено витребувати з чужого незаконного володіння житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Одночасно суд вирішив скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення державного реєстратора про право власності на зазначене домоволодіння за ОСОБА_6, відомості про яку були внесені до Реєстру як останнього власника житлового будинку. В той же час, не було вирішено питання щодо скасування рішення державного реєстратора відносно права власності ОСОБА_5, який був зазначений в Реєстрі як попередній власник майна на вказане домоволодіння. Оскільки, ОСОБА_5 не є власником домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 і питання відносно скасування реєстрації його права не було вирішено під час розгляду справи в порядку цивільного судочинства, позивач звернувся із відповідними заявами до державних реєстраторів, натомість, відповідачами було відмовлено у скасуванні рішень щодо державної реєстрації права ОСОБА_5 з посиланням на те, що рішенням суду не було вирішено питання про скасування рішень відносно права ОСОБА_5 Вважаючи таку відмову необґрунтованою, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2018 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.170 КАС України, у зв'язку з тим, що позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. В обґрунтування такого висновку суд першої інстанції зазначив те, що вказаний спір пов'язаний із захистом цивільного права, у зв'язку з чим має вирішуватися за правилами ЦПК України.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду. Апеляційна скарга фактично обґрунтована незгодою з висновками суду першої інстанції про те, що переданий на вирішення суду спір не є справою адміністративної юрисдикції. Заявник апеляційної скарги вказує на те, що у спірному випадку оскаржуються рішення відповідачів щодо державної реєстрації права, тобто рішення, які прийняті відповідачами під час здійснення публічно-владних управлінських функцій, що характеризує відповідачів як суб'єктів владних повноважень, а переданий на вирішення суду спір як публічно-правовий спір.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно із п.1 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Пунктом 2 частини 1 статті 4 КАС України визначено поняття публічно-правового спору - це спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено правильний висновок про те, що аналіз вказаних норм свідчить про те, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

При цьому, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

У свою чергу, приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватно-правових відносин.

Із заявленого ОСОБА_1 позову не вбачається того, що між сторонами існує публічно-правовий спір. Навпаки, зміст заявлених позовних вимог, а також підстави заявленого позову, свідчать про те, що вказаний спір виник з приводу захисту позивачем цивільного права, а саме права власності на нерухоме майно. І вказаний спір є логічним продовженням спору, який вирішувався в порядку цивільного судочинства щодо витребування майна із чужого незаконного володіння. При цьому, як зазначає позивач та надає цьому відповідні докази, судом, одночасно із витребуванням майна, було вирішено скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення державного реєстратора про право власності на зазначене домоволодіння за ОСОБА_6, відомості про яку були внесені до Реєстру як останнього власника житлового будинку. В той же час, питання щодо скасування державної реєстрації права ОСОБА_5, який був зазначений в Реєстрі як попередній власник майна на вказане домоволодіння, судом не вирішувалось, оскільки, як вбачається з наданого позивачем рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12.04.2017р., таких вимог ОСОБА_1 заявлено не було.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спір у цій справі не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, а випливає із захисту цивільних прав, які позивач вважає порушеними, у зв'язку з наявністю у Державному реєстрі відомостей про реєстрацію права за ОСОБА_5

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що вказаний спір має вирішуватися у порядку цивільного судочинства, оскільки приписами частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України прямо встановлено правило про захист прав, зокрема, що виникають із цивільних відносин, у порядку цивільного судочинства.

При цьому, згідно із п.10 ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади.

Отже, позивач не позбавлений можливості порушити питання про скасування рішень відповідачів, які у спірному випадку виконували функції органу державної влади, у порядку цивільного судочинства.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказаний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, у зв'язку з чим судом першої інстанції законно постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2018 року по справі №804/2590/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, визначені ст. 329 КАС України.

Вступну та резолютивну частину постанови проголошено 29.05.2018р.

Повний текст постанови складено 30.05.2018р.

Головуючий суддя: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк