Постанова № 74321916, 29.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/10804/16 Суддя першої інстанції: Літвінова А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалену у порядку скороченого провадження постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2016 року Державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Позивач, ДПІ в Оболонському районі) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідач, ОСОБА_1.) про стягнення 219 505,22 грн. з рахунків у банках.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.04.2017 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що за Відповідачем обліковується самостійно задекларована, а відтак узгоджена сума податкового зобов'язання, а Позивачем виконані всі передбачені ПК України дії, спрямовані на стягнення такої заборгованості в позасудовому порядку.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. При цьому наголошує на тому, що судом першої інстанції не було враховано неможливість віднесення до додаткового блага суми прощеної банком заборгованості за кредитом, до якої включено відсотки за користування кредитом.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2017 року задоволено клопотання ОСОБА_1 та поновлено останньому строк на апеляційне оскарження постанови суду від 25.04.2017 року. Крім того, даною ухвалою апеляційну скаргу Відповідача було залишено без руху.

Після усунення визначених в ухвалі від 12.06.2017 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2017 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі заперечень на апеляційну скаргу та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження на 18.07.2017 року.

У межах встановленого судом строку заперечень на апеляційну скаргу Позивачем подано не було.

Згідно складеної секретарем судового засідання довідки від 18.07.2017 року справу №826/10804/16 було знято з розгляду у зв'язку із отриманням повідомлення про замінування приміщень суду.

У подальшому розгляд справи було призначено на 12.09.2017 року.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2017 року було зупинено провадження у справі до 26.09.2017 року.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2017 року поновлено апеляційне провадження у справі.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2017 року задоволено клопотання ОСОБА_1 та зупинено провадження у справі №826/10804/16 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №826/8920/17.

У відповідь на запит Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018 року №826/10804/16/2920/2018 Окружний адміністративний суд міста Києва листами від 25.04.2018 року №02.2-21/730/18 та від 08.05.2018 року №02.2-21/791/18 повідомив, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.04.2018 року, яка набрала законної сили 24.04.2018 року, закрито провадження у справі №826/8920/17.

У зв'язку з викладеним ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018 року поновлено апеляційне провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 29.05.2018 року.

У судовому засіданні представник Позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибув.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника Позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з огляду на таке.

При ухваленні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що на момент звернення до суду у Відповідача існувала несплачена податкова заборгованість з податку на доходи фізичних осіб за наслідками самостійного декларування у розмірі 219 505,22 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до ч. 1 п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно п. 59.4 ст. 59 ПК України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

При цьому, судовою колегією враховується, що згідно п. 58.3 ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

У разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.

Матеріали справи свідчать, що у встановленому приписами податкового законодавства порядку ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_1 була направлена Позивачем податкова вимога форми «Ф» від 25.09.2015 року №12218-23 (а.с. 19), яка була повернута ДПІ в Оболонському районі за закінченням встановленого строку зберігання 12.12.2015 року (а.с. 18), а відтак за правилами п. 58.3 ст. 58 ПК України вважається врученою ОСОБА_1 належним чином.

Крім того, визначена у податковій вимозі належна до сплати сума податкового боргу обрахована на підставі податкової декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік, поданої ОСОБА_1 28.04.2015 року (а.с. 10-13). У рядку 08 розділу V декларації визначено суму загального річного оподатковуваного доходу - 1 292 640,09 грн., у той час як у рядку 13.01 Відповідачем визначено суму податку, що підлягає сплаті до бюджету - 219 505,22 грн.

З урахуванням наведеного судовою колегією враховується, що відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

За таких обставин, оскільки на момент вирішення спору зазначена сума податкової заборгованості Відповідачем сплачена не була, уточнюючої податкової декларації ОСОБА_1 у період з 28.04.2015 року по 12.07.2016 року подано не було, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Однак, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 квітня 2018 року, яка набрала законної сили 24.04.2018 року, закрито провадження у справі №826/8920/17 за позовом ОСОБА_1 до ДПІ в Оболонському районі про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 25.09.2015 року у зв'язку відкликанням її податковим органом 18.07.2017 року (а.с. 217-218). Крім того, зі змісту клопотання ОСОБА_1 вбачається, що станом на 04.04.2018 року згідно зворотного боку інтегрованої картки платника заборгованість в останнього відсутня.

Таким чином, на момент перегляду судом апеляційної інстанції оскаржуваної постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.04.2017 року правові підстави для стягнення податкового боргу з ОСОБА_1 у розмірі 219 505,22 грн. відсутні, оскільки податкова вимога від 25.09.2015 року №12218-23 відкликана, а заборгованість згідно даних зворотного боку облікової картки платника у розмірі 219 505,22 грн. за Відповідачем не обліковується.

Відповідно до ч. 4 ст. 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Об'єктивна неможливість подання вказаних доказів, на переконання судової колегії, зумовлена тим, що у ході апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 було оскаржено до суду рішення суб'єкта владних повноважень, покладене в основу звернення ДПІ в Оболонському районі із даним позовом.

Викладені обставини з урахуванням положень ст. 308 КАС України дають підстави стверджувати про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог з урахуванням встановлених у ході апеляційного перегляду даної справи обставин.

Посилання Апелянта на положення Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року №71-VIII і Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань» від 09.04.2015 року №321-VIII, якими внесено зміни, зокрема, до п. 165.1 ст. 165 ПК України в частині визнання доходів, що не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, судовою колегією оцінюється критично, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, зі змісту додаткового договору від 10.10.2014 року №2 до кредитного договору №CNL-005/056/2007 від 25.04.2007 року (а.с. 16-17), листа ТОВ «ОТП Факторинг Україна» від 08.04.2015 року №864 (а.с. 14-15), а також декларації (а.с. 10-13), оподатковувана операція з отримання Відповідачем додаткового блага у вигляді прощення боргу мала місце у 2014 році, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень Податкового кодексу України, які набрали чинності у 2015 році.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідало нормам матеріального та процесуального права на момент його ухвалення, однак надані у ході апеляційного перегляду докази, які свідчать про відсутність податкового боргу у Відповідача, зумовлюють необхідність скасування постанови суду із прийняттям нової про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. 3 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови зроблені висновки, які не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду - скасувати.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, понесені Відповідачем витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 1 207,31 грн., підлягають присудженню останньому за рахунок бюджетних асигнувань Позивача.

Керуючись ст. ст. 139, 242-244, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - задовольнити повністю.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2017 року - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (04213, м. Київ, пр-т. Героїв Сталінграда, 58, код ЄДРПОУ 39468697) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в сумі 1 207 (одна тисяча двісті сім) гривень 31 копійка.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Повний текст постанови складено « 29» травня 2018 року.