Постанова № 74321702, 24.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/3093/17 Суддя (судді) першої інстанції: Виноградова О.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Судді-доповідача - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київгума» до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,-

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням зміни вимог, просив:

1) визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості від 22 серпня 2017 року № UA 125230/2017/010097/2;

2) визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 125230/2017/00089;

3) зобов'язати відповідача підготувати висновок про повернення з Державного бюджету України суму надмірно сплаченого податку на додану вартість та ввізного мита, та подати його для виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України у Київській області.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товарів, які ввозились на митну територію України, ним було визначено їх митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту). Цей показник заявлено у митній декларації, однак відповідач безпідставно не погодився із заявленою митною вартістю товарів та незаконно прийняв рішення про коригування їх митної вартості та картку відмови у прийнятті митної декларації, оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості від 22 серпня 2017 року № UA 125230/2017/010097/2.

Визнано протиправним та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 125230/2017/00089.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі, відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд скасувати постанову в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити в частині задоволення позовних вимог.

Зокрема, апелянт посилався на те, що надісланий митним органом електронний запит не містить будь-якої інформації, що дозволяла з'ясувати, які саме відомості про складові числового значення митної вартості відсутні або не підтверджуються поданими позивачем документами.

Крім того, суд першої інстанції не звернув уваги, що в інвойсі, листі пакування до інвойсу та сертифікаті походження товару не вказано ширину тканини, що унеможливлило ідентифікацію зазначеного товару за наданими документами.

Також, рахунок №1 про здійснення платежів третім особам на користь продавця датований 19.06.2017, а прайс-лист фірми-виробника виданий 01.08.2017, що свідчить про те, що дані, вказані в прас-листі не могли підтверджувати вартість товару за рахунком.

Відтак, оскаржувані рішення прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства України, в межах повноважень, наданих йому Законами України та іншими підзаконними нормативно-правовими актами.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено, що ним разом з митною декларацією подано усі необхідні документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України, що підтверджують митну вартість і обраний метод її визначення.

Таким чином, у відповідача не було перешкод встановити повноту, достовірність та об'єктивність відомостей, що підтверджували числові значення складових митної вартості товару.

При цьому, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості виключно на підставі наявної у нього інформації, шо є в ЄАІС, що у свою чергу не є достатньою підставою для відмови в оформленні товару за основним методом визначення митної вартості.

Крім того, зазначено, що зміст необхідної інформації може бути встановлений митним органом на основі відомостей з інших документів, поданих до митного контролю.

23 травня 2018 року відповідачем за допомогою засобів електронної пошти до Київського апеляційного адміністративного суду подано клопотання про відкладення розгляду справи на інший час у зв'язку з великою завантаженістю, однак жодних доказів на підтвердження вказаних обставин не надав.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не є обов'язковою, колегія суддів відповідно до частини другої статті 313 КАС України визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності відповідача.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, 30 грудня 2016 року між позивачем (покупець) та компанією AS INGLE, м. Таллінн, Естонія (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт № 19/5-16 (а.с. 24-26).

Відповідно до вимог п. 1.1 даного контракту протягом 2017-2018 років продавець зобов'язувався поставити, а позивач прийняти та оплатити сировину для власного виробництва, найменування, кількість якого буде фіксуватись у відповідній додатковій угоді на кожну окрему партію, в порядку та на умовах вказаних у цьому контракті.

16 серпня 2017 року між сторонами зовнішньоекономічного контракту було укладено додаткову угоду №17, відповідно до якої продавець зобов'язувався поставити, а покупець прийняти та оплатити, зокрема, тканину бязь сурова полотняного переплету, 100 % бавовна, з поверхневою щільністю не менше 75 г/м2 , але не більше 100 г/м2 , сорт 1, ширина 92 см (+/- 2, 0 см), артикул ТМ-С-08, в кількості 200 000 погонних метрів (а.с. 28).

У серпні 2017 року позивачем на підставі зовнішньоекономічного контракту № 19/5-16 та додаткової угоди № 17 було ввезено на територію України товар, а саме, тканину бязь.

18 серпня 2017 року позивачем подано митну декларацію № UA125230/2017/753809, відповідно до якої митна вартість товару відповідно до графи 42 становить 67840 дол. США на умовах поставки DAP Бровари. Вказана митна вартість товару визначена позивачем з застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту) (а.с. 22-23).

Згідно графи 44 митної декларації №125230/2017/753809, на підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем митному органу були подані: зовнішньоекономічний контракт №19/5-16; додаткову угоду №17; рахунок (інвойс) від 16 серпня 2017 року № 1730196; лист пакування; паспорт якості від 20 червня 2017 року № 6; автотранспортну накладну (CMR) № 00010 від 03 серпня 2017 року; копію митної декларації країни відправлення 26010/03.08.2017/0013165 від 03 серпня 2017 року; - книжку МДТ GX.80526179 від 03 серпня 2017 року; сертифікат про походження товару форми СТ-1 UZUА70210267 від 26 липня 2017 року; митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів від 15 серпня 2017 року № 125230/2017/753686; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 14 серпня 2017 року; протокол про порушення митних правил від 16 серпня 2017 року № 0376/612500/17; картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14 серпня 2017 року № 125230/2017/171; єдиний уніфікований документ на розміщення та тимчасове зберігання товарів від 14 серпня 2017 року № 125230/2017/171.

Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості, відповідач направив позивачу електронне повідомлення, у якому зазначив, що під час контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом з митною декларацією документів встановлено, що вони не містять всіх відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості (а.с. 160).

Зокрема, відповідач запропонував надати додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованих товарів, а саме: виписку з бухгалтерської документації; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість яких визначається; прайс-лист виробника, як прейскуранта - довідника цін на товари, які виробляються виробником; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини (а.с. 160).

На вказаний запит позивач додатково направив відповідачу: зовнішньоекономічний договір від 05 травня 2017 року № ЕХ-05-05/17; специфікацію від 05 травня 2017 року № 1; платіжний документ від 06 червня 2017 року; платіжний документ від 08 травня 2017 року; рахунок про здійснення платежів третім особам на користь продавця від 19 червня 2017 року № 01; прайс-лист виробника товару від 01 серпня 2017 року; прибутковий ордер позивача від 12 травня 2017 року № 21.

Розглянувши подані позивачем документи, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості від 22 серпня 2017 року №UA125230/2017/010097/2, згідно з яким відповідач, застосувавши резервний метод визнання митної вартості товарів (метод 6), скорегував заявлену позивачем митну вартість товару у митній декларації до рівня 82 616 дол. США або 0,4490 дол. США за кілограм (а.с. 18-19).

У цей же день, відповідачем оформлено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125230/2017/00089 (а.с. 20-21).

Вважаючи порушенням своїх прав з боку відповідача та з метою їх відновлення позивач звернувся за захистом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом, відмовив у митному оформленні товару та прийняв оскаржувані рішення, відтак таке рішення та картка відмови підлягають скасуванню, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, оскільки позивачем не було надано суду жодного документа на підтвердження його звернення до відповідача із заявою про повернення надмірно сплачених митних платежів, тому позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача підготувати висновок про повернення з Державного бюджету України суму надмірно сплаченого податку на додану вартість та ввізного мита, та подати його для виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України у Київській області, задоволенню не підлягають.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

Так, спірні правовідносини врегульовані Митним кодексом України (далі - МК України), що визначає порядок та умови справляння митних платежів,

Згідно зі ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати).

Статтями 49 та 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За правилами ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною другою ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК України визначено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої та другої ст. 53 МК України одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Таким чином, законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Згідно з вимогами частини п'ятої ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає нормам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, за правилами частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до вимог частини шостої ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У свою чергу, ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується, зокрема, у разі, якщо: щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з частиною першою статті 59 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При цьому, аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30 червня 2015 року (справа №21-591а15).

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що право витребовувати додаткові документи не означає беззаперечного неврахування наданих під час проведення консультацій документів та в процедурі підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларуються. Митний орган повинен обов'язково зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості перевірки розрахунку митної вартості на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

З аналізу наведених норм також вбачається наявність у митного органу обов'язку зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості перевірки розрахунку митної вартості на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Крім того, для витребування доказів на спростування наявності впливу взаємозв'язку покупця та продавця на митну вартість задекларованого товару митниця зобов'язана обґрунтувати обставини, які свідчать про ймовірність існування такого взаємозв'язку.

Разом з цим, як свідчать матеріали справи, підставою для витребування від позивача додаткових документів слугував висновок відповідача про відсутність у документах, приєднаних до митної декларації, всіх відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.

При цьому, надіслане митним органом електронне повідомлення не містить будь-якої інформації, що дозволяла б з'ясувати, які саме відомості про складові числового значення митної вартості відсутні або не підтверджуються поданими позивачем документами.

Відтак, вказані відповідачем недоліки не дають підстави для висновку про відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та не можуть бути підставою для витребування у позивача додаткових документів.

У той же час, з матеріалів справи не вбачається існування обмежень для визначення митної вартості задекларованих товарів за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.

Таким чином, у митного органу були відсутні підстави витребовувати додаткові документи, перелік яких наведений у частині третій статті 53 Митного кодексу України.

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» від 24.05.2012 № 598 в графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Як свідчать матеріали справи, позивачем під час митного оформлення товару були подані всі необхідні документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів, передбачені частиною другою ст. 53 МК України, та додаткові документи, передбачені частинами третьою-четвертою ст. 53, ст. 335 МК України.

Ненаведення митницею в графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості товарів.

При цьому, колегія суддів враховує, що експертний висновок є документом, який носить виключно інформаційний характер, і не відноситься до документів, які підтверджують митну вартість товару відповідно до частини другої ст.53 МК України.

Крім того, прайс-лист - це документ інформаційного характеру, який містить список цін та слугує способом для продавця розповсюджувати інформацію про товар, та за жодних умов не може бути первинним документом для визначення митної вартості товару.

Отже, у відповідача під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товарів позивачем за ціною договору.

При цьому, з метою запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи, відповідно до статті 361 Митного кодексу України, органи доходів і зборів застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю.

Однак, контролюючий орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень.

Разом з цим, та обставина, що в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками є інформація про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

При цьому, автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору.

Таким чином, митне оформлення товару не може базуватися виключно на інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом не передбачено. Крім того, така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально і підлягають обчисленню.

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 26 березня 2015 року (справа №К/800/42105/14).

Посилання апелянта на ті обставини, що у поданих до митного оформлення інвойса №1 від 19.06.2017, листі пакуванння до інвойсу №1 від 19.06.2017 та сертифікат про походження товару форми СТ-1 від 27.07.2017 №UZUA70210267 не вказана ширина тканини товару, що унеможливлило ідентифікацію зазначеного товару за наданими документами, колегією суддів не приймається до уваги, оскільки відповідачем у графі 8.3.4 Акту проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 15.08.2017 визначено, що при проведенні митного огляду встановлено, що вантаж являє собою тканину бавовняну в рулонах, шириною 92 см, при перерахунку кількості встановлено 201433 метрів погонних (а.с. 38).

При цьому, в самому інвойсі №1 від 19.06.2017 визначено в графах «одиниця виміру», «кількість», «кількість в м2» визначено: п/м, 20 000, 184 000 відповідно (а.с. 53).

Відтак, виходячи з даних таких показників, ширина тканини складає 184 000/200000 = 0,92 см.

Твердження апелянта про те, що рахунок №1 про здійснення платежів третім особам на користь продавця датований 19.06.2017, а прайс-лист фірми-виробника виданий 01.08.2017, що свідчить про те, що дані визначені у такому прайс-листі не могли підтверджувати вартість товару за рахунком, колегія суддів вважає помилковими, оскільки згідно з умовами Угоди №17 від 16.08.2017 до Контракту №19/5-16 від 30.12.2016 товар повинен був поставлений у серпні 2017 року, тому до митного органу було надано прайс-лист виробника товару від 01.08.2017 з цінами, актуальними на дату поставки товару.

Крім того, з прайс-листа виробника товару від 01.06.2017 вбачається, що з 01.06.2017 по 01.08.2017 ціна товару виробником не змінювалась (а.с. 54-55).

Доводи апелянта про невідповідність у поданих до митного оформлення CMR від 03.08.2017 №000110, листі пакування до інвойсу від 19.06.2017, сертифікаті про походження товару форми СТ-1 від 26.07.2017 №UZUA70210267 та в копії митної декларації країни відправлення від 03.08.2017 №26010/03.08.2017/0013165 зазначення кількості 912 місць (в рулонах) кількості 905 місць згідно п. 8 ЕМД №UA125230/2017/753809, колегія суддів не приймає до уваги, зважаючи на таке.

Так, у зв'язку з виявленням невідповідної кількості товару, який не було задекларовано позивачем, останній звернувся з листом від 21.08.2017 №01/2108 до вантажовідправника товару, який повідомив, що за результатами внутрішнього розслідування виявлено завантаження до автомобіля товару у розмірі 201 433 погонних метрів, замість 200000 погонних метрів, як про це зазначено в Угоді №17 від 16.08.2017 до Контракту №19/5-16 від 30.12.2016 та інших комерційних документах до цього контракту (а.с. 179).

Відтак, вказана кількість місць у розмірі 912 була визначена помилково вантажовідправником, у той час як позивач заявив кількість товару у розмірі 905 місць, виходячи з умов Контракту №19/5-16 від 30.12.2016 та додаткових угод до нього.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом, відтак рішення про коригування митної вартості від 22 серпня 2017 року № UA 125230/2017/010097/2 та картка відмови підлягають скасуванню, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача підготувати висновок про повернення з Державного бюджету України суму надмірно сплаченого податку на додану вартість та ввізного мита, та подати його для виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України у Київській області, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини дев'ятої статті 55 МК України у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Згідно із частиною третьою статті 301 МК України помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Вказані платежі повертаються декларанту з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року №618.

Згідно з пунктом 2 Розділу II вказаного Порядку №618 для повернення цих коштів платником податків подається до митного органу заява довільної форми, підписана керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

У відповідності до пункту 3 та 4 Розділу II Порядку №618 керівник (заступник керівника) митного органу розглядає заяву, зареєстровану в загальному відділі митного органу (далі - Загальний відділ), і дає доручення керівнику (заступнику керівника) відділу митних платежів митного органу (далі - Відділ) щодо подальшого розгляду заяви.

Відтак, визначений вищевказаними нормативними актами порядок повернення помилково та/або надмірно сплачених сум митних платежів застосовується у випадку, коли між сторонами відсутній спір про право на повернення зазначених платежів.

Відповідно до вимог п. 43.5 ст. 43 ПК України та розділу ІІІ Порядку №618, контролюючий орган готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Отже, у даному випадку вимога позивача зобов'язати відповідача прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, є вказівкою на спосіб відновлення порушеного права.

Однак, як вірно зазначено судом першої інстанції, позивачем не надано до суду доказів, які б підтверджували звернення до відповідача із заявою про повернення надмірно сплачених митних платежів.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині є передчасними, а отже, задоволенню не підлягають.

З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанцій є законним та обгрунтованим, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними.

Згідно з частинами першою-третьою ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Н.М. Троян

Судді: Н.П. Бужак,

Л.О. Костюк

Повний текст виготовлено: 29 травня 2018 року.