Рішення № 74321683, 30.05.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 травня 2018 року № 826/15650/17

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Шевченко Н.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просив визнати правними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 20.10.2017 №0018204202 та №0018234202.

На обґрунтування зазначених позовних вимог ОСОБА_1 послався на те, що при визначенні грошового зобов'язання з податку на доходи контролюючим органом до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включено дохід, отриманий ним як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням. Однак відповідачем при визначені грошового зобов'язання окрім тіла кредиту взято до уваги суму нарахованих процентів за користуванням кредитом, що на думку позивача є необґрунтованим та не відповідає приписам податкового законодавства.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача Березовська А.О. проти задоволення позову заперечувала, про що подала відзив, в якому зазначила що сума прощеного боргу, згідно законодавства, вважається додатковим благом та підлягає оподатковуванню. Однак, позивач не задекларував дохід та не сплатив податок на доходи фізичних осіб і військовий збір. Вважає податкові повідомлення-рішення правомірними, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Зважаючи на вищевказану норму, представники позивача та відповідача заявили письмове клопотання про здійснення розгляду справи в письмовому провадженні.

Так, на підставі ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України 25 квітня 2018 року суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Як убачається із матеріалів справи, відповідачем на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.2, п. 78.1, ст. 78, п. 79.1 ст. 79, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України та наказу № 8512 від 01.09.2017 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка дотримання вимог податкового законодавства з питань повноти та своєчасності сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб та військового збору від доходів, отриманих у вигляді додаткового блага фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 31.12.2015.

За результатами зазначеної перевірки контролюючим органом складено акт від 29.09.2017 №1746/26-15-42-02-12/НОМЕР_1, в якому зазначено про виявлені порушення норм Податкового кодексу України, а саме:

- п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 розділу II, п. 176.1 ст. 176, п. 179.1, п. 179.2 ст. 179 розділу IV ПК України фізичною особою ОСОБА_1 не подано до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову декларацію про майновий стан і доходи з відповідними додатками за 2015 рік;

- п.п. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п.п. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168, п. 179.7 ст. 179 ПК України фізичною особою ОСОБА_1 не задекларовано дохід у вигляді основної суми боргу, анульованого (прощеного) кредитором АТ «Укрсиббанк» у 2015 році, у розмірі 779 485,20 грн., відповідно занижено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік у загальній сумі 155 288,04 грн.;

- п.п. 1.2, п.п. 1.3 п. 16і підрозділу 10 Розділу XX Перехідних Положень Кодексу, фізичною особою ОСОБА_1 не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету військовий збір у сумі 11 692,28 грн. з оподатковуваного доходу в сумі 779 485,20 грн. за 2015 рік у вигляді основної суми анульованого (прощеного) боргу кредитором.

На підставі вказаного вище акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.10.2017 №0018204202 та №0018234202 про донарахування позивачу податку на доходи фізичних осіб та застосування штрафних санкцій, а також донарахування військового збору.

Позивач, вважаючи, що вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що порушують його прав та законні інтересів, звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Судом встановлено, що позивачем не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік.

Згідно з п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України базою оподаткування доходів фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктами 164.1.2 та 164.1.3 ст. 164 Податкового кодексу України встановлено, що загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця. Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року.

У відповідності до абзацу «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Відтак, обов'язок для сплати фізичною особою податку на доходи фізичних осіб від отриманого додаткового блага, згідно абзацу «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, виникає за наступних обов'язкових умов: повідомлення кредитором щодо прощення кредитної заборгованості та отримання позичальником додаткового блага у формі суми анульованого боргу (що було виконано банком); включення кредитором суми анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного).

Разом з тим пп.165.1.55 п.165.1 ст.165 Податкового кодексу України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи, як сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Враховуючи викладене, винесення податкових повідомлень-рішень від 20.10.2017 №0018204202 та №0018234202 є неправомірним, оскільки у позивача не виникало обов'язку сплати податку з доходів фізичних осіб.

Суд також, звертає увагу, що підрозділ 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу доповнено п.8 такого змісту: «Не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначеною за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року».

Тобто, не вважається додатковим благом та не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку сума, прощена (анульована) кредитором за його самостійним рішенням до закінчення строку позовної давності у розмірі різниці, яка розрахована цим кредитором відповідно до п.8 підр.1 р.ХХ Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а податкові повідомлення рішення скасуванню.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 241-247, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 20.10.2017 №0018204202.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 20.10.2017 №0018234202.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 090,00 (дві тисячі дев'яносто) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 1291502).

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко