Рішення № 74321618, 30.05.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 травня 2018 року № 826/15298/17

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Шевченко Н.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства» до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень,

У С Т А Н О В И В :

Комунальне підприємство «Управління житлово-комунального господарства» (далі по тексту - позивач, КП «УЖКГ») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі по тексту - відповідач), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0029481401 від 04.08.2017, яким донараховано суму основного зобов'язання з податку на додану вартість на суму 885 617,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 221 404,25 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0029491401, яким зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на суму 725 539,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області протиправно, на підставі хибних висновків акту перевірки від 19.07.2017 №507/10-36-14-01/31476318 прийнято 04.08.2017 податкові повідомлення-рішення №0029481401, №0029491401, які підлягають скасуванню.

Представник відповідача Левчук С.М. подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказує, що перевіркою встановлено, що позивач не застосовував касовий метод по операціях з розподілу природного газу, а відносив до податкового кредиту податок на додану вартість по першій події, а не по оплаті, а тому вважає оскаржувані рішення податкового органу правомірними, а позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Зважаючи на вищевказану норму, представник позивача заявив письмове клопотання про здійснення розгляду справи в письмовому провадженні.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про місце, дату і час судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Так, на підставі ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України 12 квітня 2018 року суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Як убачається із матеріалів справи, посадовими особами Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку КП «УЖКГ» з питань дотримання вимог податкового законодавства.

Проведеною перевіркою встановлено порушення п.п. 14.1.266 п. 14.1 ст. 14, п. 187.10 ст. 187, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 885 617,00 грн. та встановлено завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за грудень 2016 року в сумі 725 539,00 грн.

За результатами вказаної перевірки контролюючим органом складено акт №507/10-36-14-01/31476318 від 19.07.2017.

На підставі висновків акта перевірки Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме: №0029481401 від 04.08.2017, яким позивачу донараховано суму основного зобов'язання з податку на додану вартість на суму 885 617,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 221 404,25 грн.; № 0029491401, яким зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на суму 725 539,00 грн.

Позивач, вважаючи, що вказані рішення прийняті з порушенням норм податкового законодавства, що призводить до порушення його прав та інтересів, звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

При цьому, відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 187.10 ст. 187 Податкового кодексу України платники податку, які постачають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого), надають послуги з водопостачання, водовідведення чи послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим як платники податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим подібним платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (надавачам послуг) у рахунок компенсації їх вартості (далі - ЖЕКи), визначають дату виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту за касовим методом.

Касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V цього Кодексу - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг) (пп. 14.1.266 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Таким чином, якщо платник податку здійснює операції, перелічені у п. 187.10 ст. 187 зазначеного Кодексу, то за касовим методом такий платник визначає як податкові зобов'язання так і податковий кредит за операціями з придбання товарів (послуг), перелічених у цьому пункті, використаних у межах здійснення таких операцій, оподаткованих за касовим методом.

Тому, якщо платник податку придбаває товари, які призначаються для їх використання в операціях, визначених у п. 187.10 ст. 187 Кодексу, за якими податкові зобов'язання визначаються за касовим методом, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням до податкового кредиту включаються теж за касовим методом.

За операціями, за якими податкові зобов'язання нараховуються за касовим методом, право на податковий кредит виникає на дату перерахування коштів з рахунку або каси платника податку в оплату вартості придбаних товарів (робіт, послуг) чи дату поставки інших видів компенсації їх вартості.

При цьому, такий механізм формування податкового кредиту за касовим методом не залежить від того, чи здійснюється повна або часткова оплата придбаних товарів (послуг) за податковою накладною, яка була отримана при придбанні товарів (послуг) у попередніх періодах.

За умовами договору №09420VD88UDT016 від 01.01.2016, укладеного між КП «УЖКГ» та ПАТ «Київоблгаз», позивач отримує послугу з розподілу природного газу з метою виробництва теплової енергії. Вказаний договір є договором приєднання на підставі типового договору розподілу природного газу, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2498 від 30.09.2015.

Так, з аналізу вищезазначеної норми Податкового кодексу слідує, що нею визначено перелік товарів/послуг та категорії споживачів при здійсненні операцій з якими застосовується особливий порядок податкового обліку (касовий метод), а саме касовий метод поширюється на операції з продажу фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим платникам цього податку теплової енергії, газу природного (крім скрапленого), послуг з водопостачання, водовідведення чи послуг, вартість яких включається до складу квартирної плати ЖЕКами товарів, послуг, які використовуються в цілях поставки комунальних послуг фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим платникам цього податку.

Тобто, якщо кінцевим споживачем послуг з розподілу газу є населення та бюджетні установи, позивач при визначені дати формування податкових зобов'язань та дати формування податкового кредиту зобов'язаний застосовувати касовий метод, як то передбачено п. 187.10 ст. 187 Податкового кодексу України.

Проте, якщо кінцевим споживачем послуг є інші споживачі, то застосовувати належить загальні правила визначення дати формування позивачем податкових зобов'язань та податкового кредиту, передбачені ст. 198 Податкового кодексу України.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, податковий кредит повинен визначатися за кожною окремою господарською операцією (поставкою), а не в сукупності з податковими зобов'язаннями позивача за іншими операціями.

Як убачається з матеріалів справи, отримання КП «УЖКГ» послуги з розподілу природного газу у ПАТ «Київоблгаз» є окремою господарською операцією, під час якої одночасно формуються податкові зобов'язання у постачальника та податковий кредит у покупця на підставі саме норм загального застосування.

Аналізуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області №0029481401, №0029491401 від 04.08.2017 є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства» підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241-247, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства» (07100, Київська обл., м. Славутич, вул. Військових будівельників, 8, код ЄДРПОУ 31476318) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області №0029481401 від 04.08.2017, яким донараховано суму основного зобов'язання з податку на додану вартість на суму 885 617,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 221 404,25 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області №0029491401, яким зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на суму 725 539,00 грн.

Стягнути на користь Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства» (07100, Київська обл., м. Славутич, вул. Військових будівельників, 8, код ЄДРПОУ 31476318) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 27 488 (двадцять сім тисяч чотириста вісімдесят вісім) гривень 40 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5А, код ЄДРПОУ 39393260).

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко