Постанова № 74321584, 21.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа №826/15615/17 Головуючий у І інстанції - Шейко Т.І.

Суддя-доповідач - Кучма А.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.

за участю секретаря: Тищенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.02.2018 (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Генеральної прокуратури України, Національної поліції України про зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Генеральної прокуратури України, Національної поліції України про визнання протиправними дії Генеральної прокуратури України та Національної поліції України щодо ненадання відповіді на запит запитувача інформації ОСОБА_2 та зобов'язання Генеральну прокуратуру України та Національну поліцію України надати повну та достовірну відповідь на запитання, які містяться у запиті запитувача інформації ОСОБА_2, а саме: якій цифрі - 25 мільярдів гривень чи 40 мільярдів гривень - слід вірити?; у який спосіб пораховані ці суми?; з яких підстав без будь-якого вироку суду використовуються в інформації поняття «злочинної діяльності», «організаторами злочинної діяльності», «вказаною злочинною групою», «суб'єкти підприємницької діяльності з ознаками фіктивності?»; як це співвідноситься з презумпцією невинуватості?

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.02.2018 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Генеральної прокуратури України, Національної поліції України про зобов'язання вчинити дії відмовлено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що навіть якщо запит позивача не відповідає критеріям Закону України «Про доступ до публічної інформації», це не позбавляє суб'єктів владних повноважень обов'язку надати відповідь по суті у порядку Закону України «Про звернення громадян».

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю обов'язку у відповідачів відповідно до п. 3 ч.2 ст. 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» надавати відповідь на запит на інформацію.

Відповідачами до суду апеляційної інстанції було направлено відзиви на апеляційну скаргу, якими відповідачі просять апеляційну скаргу залишити без задоволення та наводять доводи щодо обґрунтованості рішення суду першої інстанції.

Позивачем було надано відповідь на відзиви відповідачів, в якій викладено обставини щодо їх спростування.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення позивача та представників відповідачів, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Згідно з ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно тверджень ОСОБА_2, він з засобів масової інформації дізнався, що протягом ІНФОРМАЦІЯ_1 Генеральна прокуратура України в особі Управління зв'язків з громадськістю та ЗМІ і Національна поліція України в особі спікера Департаменту захисту економіки Національної поліції ОСОБА_3 систематично поширювали інформацію про нібито розкриття так званої злочинної групи, яка здійснювала махінації на фондовому ринку. В інформації повідомлялось про щомісячну реалізацію вказаною «злочинною групою» реальному сектору економіки «сміттєвих» цінних паперів на загальну суму понад 1 мільярд гривень. Зазначалось також про те, що в результаті даної злочинної діяльності на фондовому ринку України на даний час перебувають в обігу «сміттєві» цінні папери 38 емітентів на загальну суму необґрунтовано завищеної капіталізації близько 25 мільярдів гривень. Національна поліція України вирішила підвищити ставки і повідомила про арешт «сміттєвих» цінних паперів на суму загальної капіталізації близько 40 мільярдів гривень, проте перед цим Національна поліція України обмежувалась сумою 25 мільярдів гривень.

Крім того, в даних інформаційних повідомленнях неодноразово використовувалися вислови «злочинної організації», «організаторами злочинної діяльності», «вказаною злочинною групою», «суб'єкти підприємницької діяльності з ознаками фіктивності», «злочинною групою реальному сектору економіки реалізується «сміттєві» цінні папери». Вказані висловлювання, без буд-якого судового підтвердження, шкодять честі, гідності та діловій репутації працівників та підприємств, які піддаються необґрунтованому обвинуваченню та переслідуванню. Вказані висловлювання, крім того є чинником формування негативної суспільної думки відносно осіб, що необґрунтовано переслідуються, можливого незаконного тиску на суди, якщо справа буде доведена до суду, та способом самозахисту осіб, які організували вказані незаконні переслідування. Крім того, вказані відомості створюють недовіру до осіб, які піддаються необґрунтованому переслідуванню, що негативно впливає на встановлення ділових відносин з потенційними партнерами.

З метою захисту своїх конституційних прав та, у зв'язку з тим, що, на думку позивача, дана інформація становить суспільний інтерес, ним направлено інформаційні запити до відповідачів.

Позивач отримав відповідь від Генеральної прокуратури України, викладену в листі від 30.10.2017 №19/4-1722вих-17, в якому позивачу частково надано відповідь по предмету його запиту та роз'яснено, що запитувана інформація є відомостями досудового розслідування та відповідно до вимог статті 222 Кримінального-процесуального кодексу України є інформацією з обмеженим доступом.

Позивач, не погоджуючись з наданою відповіддю звернувся зі скаргою до Генеральної прокуратури України, на яку листом №19/4-32570-17 від 21.11.2017 відповідач зазначив, що запит позивача розглянуто відповідно до вимог чинного законодавства.

Крім того, Департаментом захисту економіки Національної поліції України, на запит позивача від 19.10.2017 було надано відповідь №Б-2993 від 17.11.2017, згідно якої без розголошення відомостей досудового розслідування, які відповідно до статті 222 Кримінального-процесуального кодексу України, становлять таємницю слідства, позивачу надана інформація щодо обставин кримінального провадження в межах запитуваної позивачем інформації.

Позивач, не погоджуючись з наданими відповідями звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Закон України «Про доступ до публічної інформації» визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Статтями 1-4, 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що є публічною інформацією, що є запитом на публічну інформацію, мета даного Закону, гарантії права на доступ до публічної інформації та принципи такого доступу.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Законом України «Про звернення громадян» встановлено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтею 20 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Запит на доступ до публічної інформації зводиться до прохання надати інформацію, якою вже володіє розпорядник. Закон України «Про доступ до публічної інформації» надає право доступу вже до існуючої інформації і не вимагає створення у відповідь на запит нової інформації.

Публічною інформацією є те, що заздалегідь зафіксовано будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з огляду на характер питань, поставлених у запиті позивача від 19.10.2017 на отримання бажаної інформації та їх обґрунтування в контексті звернення щодо отримання такої інформації на підставі Закону України «Про доступ до публічної інформації», вбачається, що запитувана інформація не відповідає критеріям публічної інформації, що встановленні в законодавстві, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог стосовно її отримання, як публічної.

Колегія суддів зазначає, що з аналізу Закону України «Про доступ до публічної інформації» та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 №10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» звернення позивача від 19.10.2017 не є інформаційним запитом, оскільки питання, поставлені у зверненні позивача не відповідають критеріям «відображеності та задокументованості» запитуваної інформації. Відповіді на питання позивача у його запиті потребували попередньої перевірки запитуваної інформації та її створення, а відповідь на запит в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації» - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

З матеріалів справи вбачається, що звернення позивача, виходячи із змісту та форми є зверненням громадянина про надання інформації згідно із Законом України «Про звернення громадян».

Генеральною прокуратурою України роз'яснено, що здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні від 07.06.2017 за фактом вчинення умисних дій службовими особами учасниками фондового ринку, за попередньою змовою групою осіб, що мають ознаки маніпулювання на фондовій біржі; створення та придбання низки суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності; легалізації грошових коштів, одержаних злочинним шляхом, використовуючи суб'єкти підприємницької діяльності з ознаками фіктивності, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.205, ч.2 ст.209, ч.2 ст.222-1 КК України. При цьому зазначено, що запитувана інформація є відомостями досудового розслідування та відповідно до вимог ст.222 КПК України, ст.6, 8 Закону України «Про доступ до публічної інформації» є інформацією з обмеженим доступом та не підлягає оприлюдненню на цьому етапі розслідування.

Порядок розголошення відомостей досудового розслідування стосується безпосередньо здійснення кримінального провадження та регулюється КПК України, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий та прокурор самостійно визначають обсяг відомостей, які вони вважають за можливе розголосити.

Колегія суддів зазначає, що посилання позивача на розбіжність у цифра в 25 та 40 мільярдів гривень не підтверджено належними доказами, оскільки у судовому засіданні було з'ясовано, що таку інформацію було опубліковано лише Генеральною прокуратурою України, а Національною поліцією України за допомогою офіційних джерел такої інформації розповсюджено не було, тому відсутні підстави для встановлення факту розбіжності.

Посилання ОСОБА_2 на інформацію розміщену на електронному ресурсі «Цензон.НЕТ», як на достовірну є необґрунтованими, оскільки даний ресурс не є офіційним джерелом відповідачів, інформація, яка на ньому розміщена, не набуває статусу публічної в розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації» та не покладає обов'язку на відповідачів щодо її аналізу, підтвердження або спростування.

Крім того, позивачем не надано належних доказів, що запитувана ним інформація якимось чином має вплив на його права чи обов'язки, не доведена доцільність в отриманні такої інформації та про який саме негативний вплив та суспільний інтерес йде мова. При цьому, позивачу роз'яснено, яким чином відбувається розголошення відомостей досудового розслідування.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з аналізу відповідей Генеральної прокуратури України та Департаменту захисту економіки Національної поліції України вбачається, що позивачу надана часткова відповідь по суті поставлених у запиті питань та у строк визначний законодавством, роз'яснено про неможливість надання повної відповіді з урахування норм Кримінально-процесуального кодексу України, а тому відсутні підстави для визнання протиправними дій відповідачів та для зобов'язання відповідачів надати відповідь на запит від 19.10.2017.

При цьому, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ, тому задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Апелянтом у своїй апеляційній скарзі не наведено обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог, зокрема доказів того, що відповідь надано з порушення Закону України «Про доступ до публічної інформації» чи Закону України «Про звернення громадян».

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.02.2018 - без змін.

Постанова набирає законної з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 29.05.2018.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна