Постанова № 74320840, 29.05.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року справа №805/3651/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач),

суддів Казначеєва Е.Г., Міронової Г.М.,

за участю секретаря судового засідання Терзі Д.А.,

представника позивача Вайнштока Б.Г.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Маріупольський графітовий комбінат» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року в адміністративній справі №805/3651/17-а (головуючий у 1 інстанції Смагар С.В.) за позовом Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області до приватного акціонерного товариства «Маріупольський графітовий комбінат» про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком № 2, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач з вернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком № 2 в сумі 97312,65 грн. за період з 1 червня 2017 року по 31 серпня 2017 року.

В обґрунтування зазначив, що відповідач не сплатив зазначені кошти у визначений законом строк, тому заборгованість повинна бути стягнута у судовому порядку відповідно до Закону №1058, Інструкції №21-1.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року позов задоволено.

Стягнуто з ПрАТ «Маріупольський графітовий комбінат» на користь Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за Списком № 2, у сумі 97312,65 грн., що виникла за період з 1 червня 2017 року по 31 серпня 2017 року.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову, прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Обґрунтування апеляційної скарги.

1. Суд першої інстанції розглянув цей спір, який не належить до підвідомчості адміністративних судів. Спір між позивачем та відповідачем про стягнення відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій за списком №2 повинен розглядатися в порядку господарського судочинства.

2. Закон №1058 не містить обов'язку підприємств покривати фактичні виплати і доставку пенсії особам, які зайняті за Списком №2, тому позов не підлягає задоволенню.

3. Підприємство повинно відшкодовувати тільки фактичні витрати, однак, позивачем не надано жодного належного доказу, які б свідчили про вручення сум пенсій відповідним пенсіонерам.

Представник позивача заперечував проти задоволення скарги, зазначив про безпідставність її доводів, просив скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача до суду не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Фактичні обставини справи.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, заслухавши аргументи представника позивача у судовому засіданні, суд зробив такі висновки.

Приватне акціонерне товариство «Маріупольський графітовий комбінат» зареєстроване як юридична особа, включено до ЄДРПОУ за номером 05394618, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та перебуває на обліку в Лівобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області.

На підприємстві працювали ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, які були зайняті на роботах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ, і яким призначено пенсію на пільгових умовах за Списком № 2.

Відповідно до розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п. «б,з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», сформованих Лівобережним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області, за відповідачем рахується заборгованість із відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій вказаним громадянам за період з 1 червня 2017 року по 31 серпня 2017 року в сумі 97312,65 грн.

Вказані розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій направлялись пенсійним органом до Прат «Маріупольський графітовий комбінат», вони отримані відповідачем, про що свідчать поштові повідомлення про вручення, але зазначена в них сума відповідачем добровільно сплачена не була.

З червня 2017 року по 31 серпня 2017 року органи Пенсійного фонду України сплачували та доставляли пенсіонерам, які працювали у відповідача, пільгові пенсії за списком № 2, що підтверджується розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Факт призначення та виплати пенсіонерам, які працювали на підприємстві-відповідача, пільгової пенсії за Списком № 2 підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами (а.с.23-248 т.1).

У відповідача за вказаними розрахунками за червень, липень, серпень 2017 року виникли зобов'язання з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2 у сумі 97312,65 грн, що підтверджується карткою особового рахунку відповідача та розрахунком суми заборгованості.

Суд першої інстанції задовольняючи позов виходив з наявності покладеного на відповідача обов'язку в повному обсязі відшкодовувати витрати Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «б», «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Оцінка суду.

Згідно пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 зазначеного пункту підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

В абзаці п'ятому цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в»-«е» та «ж» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Зміст статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» свідчить, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років.

Пунктом 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, визначено, що відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Розмір сум на відшкодування на поточний рік витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначається у повідомленнях, які формуються працівниками Пенсійного фонду України, а підприємства щомісяця, до 25-го числа, вносять до Пенсійного фонду визначену у повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах (пп. 6.4, пп. 6.8 п. 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року, зі змінами та доповненнями).

Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.

Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за списком № 2, покриваються підприємствами та організаціями.

Порядок, за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам на підставі статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року у справі №21-215а13, в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2-18 року у справі №808/2080/17.

Тому є неприйнятним доводи апелянта, що Закон №1058 не містить обов'язку підприємств покривати фактичні виплати і доставку пенсії особам, які зайняті за Списком №2.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про наявність у ПрАТ «Маріупольський графітовий комбінат» обов'язку відшкодувати Лівобережному об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України м. Маріуполя витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», є правильним.

Крім того, суд звертає увагу, що розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 2 та сума заборгованості, що визначена у розрахунках, відповідачем не були оскаржені, хоча відповідач отримував розрахунки фактичних витрат за спірний період.

Суд не приймає доводи апелянта, що пенсійним органом не надано доказів, які б свідчили про вручення сум пенсій відповідним пенсіонерам, оскільки ці доводи спростовані письмовими доказами по справі (а.с.23-248 т.1). Крім цього суд звертає увагу апелянта, що предметом позову по цій справі є відшкодування витрат Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, а не правомірність призначення пенсії на пільгових умовах наведеним особам.

Стосовно доводів апелянта про необхідність розгляду цієї справи в порядку господарського судочинства суд зазначає наступне.

На підставі п.5 ч.1 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, можливість звернення суб'єкта владних повноважень до суду адміністративної юрисдикції має бути пов'язана з виконанням ним владних управлінських функцій, в межах повноважень та за умови, що право на таке звернення прямо передбачене законом.

Відповідно до частини першої статті 58 Закону №1058 Пенсійний фонд України є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Відповідно до пункту 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України в редакції на час звернення позивача до суду з цим позовом від 6 квітня 2017 року №7-1 Управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об'єднані управління (далі - управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд).

Серед основних завдань управління, відповідно до пункту 3 згаданого Положення, зокрема, є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення; ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.

Як визначено пунктом 4 цього Положення, управління відповідно до покладених на нього завдань, серед іншого, здійснює контроль за додержанням вимог законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески) та інших платежів;

призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства;

здійснює стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум страхових внесків та інших платежів;

застосовує фінансові санкції, передбачені законом.

Отже, відповідно до покладених завдань і функцій, Пенсійний фонд України є суб'єктом владних повноважень у цій сфері правовідносин, а спори, що виникають між учасниками цих відносин, є публічно-правовими, тому їх вирішення належить до юрисдикції адміністративних судів.

Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону N 1058 встановлено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

У той же час законодавець передбачив, що до запровадження такого пенсійного забезпечення пенсії вказаним особам призначаються відповідно до норм цього Закону, а покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій здійснюється у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За змістом статті 23 Закону N 1058 спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду та у судовому порядку.

Таким чином, спір управління Пенсійного фонду України з роботодавцем про стягнення витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для її задоволення та скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Маріупольський графітовий комбінат» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року в адміністративній справі №805/3651/17-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року в адміністративній справі №805/3651/17-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття 29 травня 2018 року.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення

Повне судове рішення складено 29 травня 2018 року.

Головуючий суддя І.Д. Компанієць

Судді Е.Г. Казначеєв

Г.М. Міронова