Ухвала суду № 74320543, 30.05.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження

30 травня 2018 р. Справа № 820/4081/18

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Супрун Ю.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Прокуратури Київської області, Генеральної прокуратури України про визнання дій неправомірними, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Прокуратури Київської області, Генеральної прокуратури України, в якому просить суд:

- визнати неналежною організації роботи та контролю за підлеглими працівниками Генеральної прокуратури України, Прокуратури Київської області, Міністерства внутрішніх справ України, внаслідок чого стало можливим знищення секретних протоколів допитів членів злочинної групи ОСОБА_2, Чебанюка, Адерихина, Назаренко та інших з викладенням обставин конфлікту між членами злочинних груп із застосуванням автоматичної зброї (автомата і помпових рушниць) 21.04.1997 року в с. Яблунівка Білоцерківського району Київської області, в результаті чого загинув ОСОБА_3, і поранений ОСОБА_4.

Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі – Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі “Zand v. Austria” від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення “встановлений законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття “суд, встановлений законом” у частині першій ст.6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)”. З огляду на це не вважається “судом, встановленим законом” орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Саме в запровадженні механізму реального захисту громадянами своїх прав у суді полягає здійснення функцій правової держави та її утвердження як такої.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для відкриття провадження у справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема - спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Термін "суб'єкт владних повноважень", відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 КАСУ, означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно до прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій.

З матеріалів позову встановлено, що спір стосується застосування відносно позивача за його місцями проживання радіоелектронних пристроїв - спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації після звільнення позивача, як такого що виявив секретні протоколи; зазначено, що саме неналежна організація роботи та контролю за підлеглими працівниками Генеральної прокуратури України, Прокуратури Київської області, Міністерства внутрішніх справ України, внаслідок чого стало можливим знищення секретних протоколів допитів членів злочинної групи, в наслідку якого загинув ОСОБА_3, і поранений ОСОБА_4.

Судом встановлено, що позивач фактично оскаржує неналежне здійснення організації роботи та контролю за підлеглими працівниками Генеральної прокуратури України, Прокуратури Київської області, Міністерства внутрішніх справ України, внаслідок чого стало можливим знищення секретних протоколів допитів членів злочинної групи.

Відповідно до положень частини 5 статті 21 Глави 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пункту 18 частини 1 статті 3 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя це суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку, передбаченому статтею 247 цього Кодексу, - голова чи за його визначенням інший суддя Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційного суду області, міст Києва та Севастополя.

Так, до компетенції слідчого судді за КПК України належать три групи питань: розгляд клопотань та надання дозволу на проведення слідчих дій та негласних слідчих (розшукових) дій, які обмежують права і свободи людини та контроль за провадженням; надання дозволу на застосування та контроль застосування запобіжних та інших заходів кримінально-процесуального примусу; розгляд скарг на дії (бездіяльність) та рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого та прокурора.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що спір виник не з приводу реалізації відповідачами управлінських функції як суб'єктів владних повноважень, а з правовідносин, котрі склались при організації останніми виконання функції контролю під час здійснення підконтрольними органами своєї діяльності в рамках КПК України.

З огляду на наведений характер правовідносин, вимога позивача не належать до юрисдикції адміністративного суду, оскільки не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а пов'язані із оскарженням бездіяльності відповідача під час здійснення контролю за виконанням правоохоронних функцій підлеглих органів. Їх розгляд можливий у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, адже процесуальна діяльність посадових осіб правоохоронних органів має свої особливості та не віднесена до сфери управлінської діяльності.

Отже, у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Київської області, Генеральної прокуратури України про визнання дій неправомірними, належить відмовити у відкритті провадження у справі, оскільки не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 19, 47, 170, 248, 256, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі ОСОБА_1 до Прокуратури Київської області, Генеральної прокуратури України про визнання дій неправомірними.

Роз'яснити позивачу, що для захисту своїх прав та законних інтересів він має право звернутись до відповідного місцевого загального суду в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати позивачу, разом з позовною заявою та усіма доданими до неї документами не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді.

Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача (відповідачів), як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття судового рішення судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала може бути оскаржена протягом п’ятнадцяти днів з дня її складання - через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи, як передбачено п.15 Перехідних положень КАС України; після початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи - безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвалу складено 30 травня 2018 року.

Суддя Ю.О. Супрун