Ухвала суду № 74320417, 30.05.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні адміністративного позову

"30" травня 2018 р. справа № 820/4038/18

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Котеньов О.Г., розглянувши заяву у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,61000, код ЄДРПОУНОМЕР_1) до Комісії з питань вищого корпусу державної служби (вул. Прорізна, 15, м. Київ, Центральна Частина Києва, Київ, 01601), третя особа: Фонд державного майна України (вул. Генерала Алмазова, буд. 18, м. Київ,01133, код ЄДРПОУ 00032945) про забезпечення позову,-

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Комісії з питань вищого корпусу державної служби, третя особа: Фонд державного майна України, в якому просить суд визнати протиправним і скасувати рішення Комісії з питань вищого корпусу державної служби, оформлене протоколом №8 від 15.05.2018 року в частині допуску до участі у конкурсі на зайняття вакантної посади керівника апарату Фонду державного майна України та визначення переможця конкурсу на зайняття вакантної посади керівника апарату Фонду державного майна України ОСОБА_2.

Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд заборонити Фонду державного майна України приймати рішення про призначення на посаду керівника апарату Фонду державного майна України переможця конкурсу, визначеного рішенням Комісії з питань вищого корпусу державної служби, оформленого протоколом №8 від 15 травня 2018 року, прийнятим за результатами конкурсу, оголошеного на виконання наказу Фонду державного майна України від 24 квітня 2018 року N 327к "Про оголошення конкурсу на зайняття вакантної посади керівника апарату Фонду державного майна України», до ухвалення рішення в адміністративній справі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2018 позовну заяву залишено без руху, а також оскільки приписи ст.153 КАС України ставлять розгляд заяви про забезпечення позову у залежність від правил підсудності, визначених КАС України, у зв'язку з неможливістю суду визначити, чи дотримано позивачем правила підсудності при поданні позову, до усунення недоліків позову, на підставі ч.6 ст.7 КАС України залишено без руху заяву про забезпечення позову вх.№01-25186/18 від 24.05.2018.

Через канцелярію суду 30.05.2018 позивачем подано уточнену позовну заяву, в якій позивач уточнив зміст позовних вимог, а також усунув недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі від 29.05.2018.

Позовні вимоги викладені в наступній редакції:

- визнати протиправним і скасувати рішення Комісії з питань вищого корпусу державної служби, оформлене протоколом №8 від 15.05.2018 в частині допуску до участі у конкурсі на зайняття вакантної посади керівника апарату Фонду державного майна України та визначення переможця конкурсу на зайняття вакантної посади керівника апарату Фонду державного майна України ОСОБА_2;

- визнати протиправним і скасувати рішення Комісії з питань вищого корпусу державної служби, оформлене протоколом №8 від 15.05.2018.

Відповідно до приписів ч.ч.1, 2 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Частиною 1 ст.151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що оскаржуваним рішенням Комісії від 15.05.2018 ОСОБА_2 допущено до участі у конкурсі та визначено її переможцем цього конкурсу.

Зазначеним рішенням про допуск до участі в конкурсі з пропущенням строку для подання документів, порушено права, свободи та інтереси позивача, як учасника конкурсу.

Позивач вважає, що у разі завершення процедури призначення на посаду керівника апарату Фонду державного майна України кандидатури ОСОБА_2 до ухвалення рішення за наслідком розгляду заявлених в позовній заяві вимог, рішення суду, в разі його ухвалення на користь позивача, неможливо буде реально виконати з огляду на те, що оскаржуване рішення вже буде реалізоване, а отже, втратить свою юридичну силу. Відповідно, захист прав, свобод та інтересів позивача в спірних правовідносинах стане неможливим без вжиття заходів забезпечення адміністративного позову в даній справі.

За правовою позицією, викладеною у Рішенні Конституційного Суду України від 31 травня 2011 року № 4-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 у взаємозв'язку зі статтями 151, 152, 153 Цивільного процесуального кодексу України, „з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову" (абзац п'ятий пункту 4 мотивувальної частини).

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя. Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи, виконання рішення) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в адміністративному судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для людини рішення, оскільки надає можливість суду до ухвалення постанови в адміністративній справі вжити заходів до забезпечення реалізації позовних вимог.

Тобто, застосування інституту забезпечення позову є дискреційним правом суду, а не його обов'язком, яке він реалізує залежно від обставин справи.

Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з Рекомендацією N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.

У справі «Байсаков та інші проти України» (2010 рік) ЄСПЛ у п.75 - 78, зробив висновок щодо ефективності юридичного засобу захисту прав у суді шляхом пред'явлення позову та клопотання про забезпечення позову у порядку КАС України.

Зокрема, Суд зазначив, що звернення до адміністративних судів на підставі статті 2 Кодексу адміністративного судочинства з вимогою скасувати рішення про екстрадицію автоматично не зупиняє дію оскаржуваного рішення. Для зупинення дії оскарженого рішення суд має постановити спеціальну ухвалу [про вжиття заходів для забезпечення адміністративного позову], як це передбачено статтею 117 Кодексу.

Надаючи правову оцінку заяві позивача про забезпечення позову з урахуванням специфіки спірних правовідносин, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначено Законом України "Про державну службу" (далі по тексту - Закон).

Цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця (ч.1 ст.3, ч.2 ст.5 Закону).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.21 Закону вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу.

Прийняття громадян України на посади державної служби без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з приписами ч.1 ст.22 Закону з метою добору осіб, здатних професійно виконувати посадові обов'язки, проводиться конкурс на зайняття вакантної посади державної служби (далі - конкурс) відповідно до Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби (далі - Порядок проведення конкурсу), що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що посада, на яку претендував позивач, віднесена до категорії "А".

Конкурс на зайняття вакантної посади державної служби категорії "А" проводить Комісія з питань вищого корпусу державної служби (ч.1 ст.27 Закону).

Відповідно до приписів ст.28 Закону рішення конкурсної комісії оформляється протоколом, який підписується присутніми на засіданні членами комісії, не пізніше ніж протягом трьох календарних днів після його проведення і зберігається в державному органі, в якому проводився конкурс, протягом п'яти років.

За результатами конкурсу на зайняття вакантних посад державної служби категорії "А" на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, оприлюднюється інформація про переможця конкурсу та другого за результатами конкурсу кандидата на зайняття вакантної посади, запропонованих Комісією суб'єкту призначення.

Служба управління персоналом державного органу, в якому проводився конкурс, надсилає кожному кандидату письмове повідомлення про результати конкурсу протягом п'яти календарних днів з дня їх оприлюднення.

Учасник конкурсу, який не пройшов конкурсний відбір, має право оскаржити рішення конкурсної комісії щодо конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби категорії "А" - до суду.

Статтею 31 Закону визначено, що на посаду державної служби призначається переможець конкурсу. Рішення про призначення на посаду державної служби категорії "А" приймається суб'єктом призначення, визначеним Конституцією та законами України, у порядку, передбаченому Конституцією України, цим та іншими законами України.

Рішення про призначення на посаду державної служби приймається після закінчення строку оскарження результатів конкурсу, а в разі оскарження результатів конкурсу - після прийняття рішення за скаргою суб'єктом розгляду скарги (органом, уповноваженим на розгляд скарги).

З урахуванням вищенаведених приписів законодавства про державну службу суд приходить до висновку, що Фондом державного майна України не може бути прийнято рішення про призначення на посаду керівника апарату Фонду державного майна України переможця конкурсу, оскільки позивачем як учасником конкурсу оскаржуються результати конкурсу у порядку, визначеному Законом України "Про державну службу" та, зокрема, щодо допуску до участі у конкурсі особи, яка стала переможцем конкурсу.

Враховуючи, що законодавцем передбачено процедуру захисту прав учасників конкурсу на зайняття посад державної служби шляхом неможливості призначення на посаду переможця конкурсу у разі оскарження результатів конкурсу іншими кандидатами, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав, визначених ст.150 КАС України, для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони суб'єкту призначення призначати на посаду переможця конкурсу.

Відповідно до ч.1 ст.154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.5 ст.154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено (ч.8 ст.154 КАС України).

Керуючись ст.ст.2, 150-154, 241-243, 248, 256, 293, 294, 295, 297 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Котеньов О.Г.