Рішення № 74320102, 30.05.2018, Покровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 189/89/18

2/189/128/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.05.2018 року Покровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – Лукінової К.С.

при секретарі – Копиця С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Покровське цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

22.01.2018 року ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» звернулось до Покровського районного суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 05.01.2011 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Банк зобов’язання виконав в повному обсязі, а відповідач не виконав зобов’язань належним чином та у повному обсязі, в зв’язку з зазначеними порушеннями зобов’язань за кредитним договором відповідач станом на 30.11.2017 року має заборгованість – 54061,87 грн, яка складається з наступного: 1816,20 грн. – заборгованість за кредитом; 45010,19 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 4184,91 грн. – заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. – штраф (фіксована частина); 2550,57 грн. – штраф (процентна складова). На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов’язання і заборгованість за договором не погашає. Просять стягнути зазначену суму з відповідача на користь позивача та судові витрати по справі.

Ухвалою Покровського районного суду Дніпропетровської області від 31.01.2018 року провадження у зазначеній справі було відкрито та розгляд справи було призначено на 02.03.2018 року.

Ухвалою Покровського районного суду Дніпропетровської області від 02.03.2018 року розгляд справи було відкладено на 02.04.2018 року.

Ухвалою Покровського районного суду Дніпропетровської області від 02.04.2018 року було відкладено розгляд справи на 04.05.2018 року.

Ухвалою Покровського районного суду Дніпропетровської області від 04.05.2018 року було відкладено розгляд справи на 30.05.2018 року.

В судове засідання сторони не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представники сторін направили заяви про розгляд справи в їх відсутності.

Представник позивача позов підтримує.

Представник відповідача позов не визнає, просить застосувати позовну давність, оскільки відповідач ОСОБА_1 в 2014-2015 роках платежі не здійснював, так як вони були виконані автоматично поза волею та свідомістю ОСОБА_1

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до укладеного договору № б/н від 05.01.2011 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Банк зобов’язання виконав в повному обсязі, а відповідач не виконав зобов’язань належним чином та у повному обсязі, в зв’язку з зазначеними порушеннями зобов’язань за кредитним договором відповідач станом на 30.11.2017 року має заборгованість – 54061,87 грн, яка складається з наступного: 1816,20 грн. – заборгованість за кредитом; 45010,19 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 4184,91 грн. – заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. – штраф (фіксована частина); 2550,57 грн. – штраф (процентна складова). (а.с. 4-5, 6-31).

На вимогу суду ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» надало виписку по картковому рахунку ОСОБА_1, з якої видно, що останні два платіжі було зроблено: 29.07.2014 року в сумі 7,50 грн. та 31.07.2015 року в сумі 0,05 грн. гляхом автоматичного погашення простроченої заборгованості з картки 26**90, що узгоджується з розрахунком заборгованості (а.с. 4-5, 80-90).

Матеріали справи не містять доказів погашення даної заборгованості і сторонами не надані.

З наданої банківської виписки за карткою 5168755310268236 ОСОБА_1 видно, що платежі ним особисто 29.07.2014 року та 31.05.2015 року не здійснювалися, а був проведений банком самостійно, без відома та згоди позивача.

Представник відповідача заперечує факт здійснення платежу відповідачем в 2014-2015 роках.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає, що саме з 17.12.2013 року слід обчислювати строки позовної давності, оскільки лише ця дата не оспорена представником відповідача, і дійсно цієї дати відповідачем був здійснений останній платіж за кредитним договором в сумі 3,54 грн.. оскільки позивачем не надано доказів належного виконання ОСОБА_1 умов договору після цієї дати, оскільки сума 0,05 грн. є значно меншою від суми чергового платежу, до того ж, суду не надано належних та допустимих доказів того, що саме ОСОБА_1 здійснив 31.05.2015 року платіж на суму 0,05 грн. та взагалі доказів того, що цей платіж було здійснено. У даному випадку перебіг позовної давності переривається, оскільки без надання достовірних підтверджень того, що саме відповідачем були здійснені операції в терміналах самообслуговування по поповненню його платіжної картки, є необґрунтованими та всупереч частини 6 статті 81 ЦПК України ґрунтується на припущеннях, у зв’язку із відсутністю підтверджень неможливості необмеженого кола осіб вчиняти згадані дії за наявності у них номера картки та/або рахунку. Вказані доводи в повній мірі узгоджуються з наданою банківською випискою на а.с. 80-90. Отже, суд дійшов до переконливого висновку про те, що вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності, або самим боржником.

Наданий позивачем розрахунок та банківська виписка доводять вищевикладені обставини. Таким чином строк позовної давності слід обчислювати з 17.12.2013 року. Позивач звернувся до суду з позовом 22.01.2018 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що платіж від 31.05.2015 року не є підтвердженим, а отже не перериває строки позовної давності, до того ж він не є належним виконанням грошового зобов’язання.

У відповідності до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора забов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт перебування сторін у договірних правовідносинах підтверджується копією письмової заяви відповідача на отримання кредиту в розмірі 2000,00 грн. та копією Умов та правил надання банківських послуг, де викладені всі істотні умови укладеного між сторонами кредитного договору.

З розрахунку заборгованості вбачається факт невиконання відповідачем умов кредитного договору та наявність заборгованості в загальному розмірі 54061,87 грн.

Отже, факт невиконання відповідачем умов кредитного договору доведений і розмір заборгованості за кредитним договором є встановленим. Сам представник відповідача факту перебування відповідача у договірних правовідносинах з позивачем не оспорював, як не оспорював і факт наявності у відповідача заборгованості за кредитним договором, у зв'язку з чим дані факти є встановленими згідно ч.1 ст.82 ЦПК України.

Однак з матеріалів справи та письмової заяви представника відповідача, яка міститься в матеріалах справи вбачається, що позивачем пропущена позовна давність.

Так, у відповідності до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встовлюється тривалістю у три роки.

У ч.5 ст.261 ЦК України зазначено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає причини пропущення позовної давності поважними, порушене право підлягає захисту, про що зазначено в ч.5 ст.267 ЦК України.

Таким чином, права позивача в частині не повернення ОСОБА_1 грошових коштів порушено з 17.12.2013 року – останній підтверджений платіж.

Оскільки між сторонами в порядку ст.259 ЦК України домовленості щодо зміни тривалості позовної давності не було досягнуто, на дані правовідносини поширюється загальна позовна давність тривалістю у три роки, перебіг якої починається зі спливом строку виконання зобов'язання, тобто з 17.01.2014 року.

Отже, у даному випадку позовна давність для звернення позивача до суду починається з 17.01.2014 року і закінчується 17.01.2017 року, тоді як позивач звернувся до суду з позовом 22.01.2018 року, тобто після спливу позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки доказів поважності причин пропущення позовної давності позивач суду не надав.

У відповідності до ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Оскільки позовна давність до основної вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором спливла, то відповідно позовна давність спливла і до додаткових вимог щодо стягнення з відповідачки процентів за користування кредитом, комісії та штрафних санкцій, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог і в цій частині.

Таким чином, суд не вважає наявність фактів, якими позивач обгрунтовує свої позовні вимоги, встановленими.

Згідно ст. 141 ЦПК України судові витрати в сумі 1762 грн. у вигляді сплаченого судового збору позивачем при подачі позову до суду слід покласти на позивача.

На підставі наведеного та керуючись ст..ст. 256, 257, 259, 261, 266, 267, 526, 625 ЦК України, ст..ст. 78, 81, 82, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити.

Судові витрати в сумі 1762 грн., які були сплачені позивачем публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» при поданні позову до суду – покласти на позивача.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції.

Повний текст рішення складено: 30.05.2018 року

Суддя: К.С. Лукінова