Рішення № 74319853, 30.05.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1728/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Завальнюка І.В.,

за участю секретаря - Маковейчук Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом Головного управління ДФС в Одеській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна,

В С Т А Н О В И В:

16.04.2018 позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив суд підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 згідно рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 07.09.2017, який ухвалою суду від 23.04.2018 залишений без руху у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду та відсутності відповідної заяви про його поновлення.

02.05.2018 від представника позивача до канцелярії суду надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, який пропущений з поважних причин, яка ухвалою судді від 07.02.2018 задоволена та по справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи призначено на 29.05.2018 о 12:00 годині.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 01.09.2017 ГУ ДФС в Одеській області прийнято наказ № 3974 про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1, на підставі якого 06.09.2017 о 19:02 год. співробітниками податкового управління здійснено вихід за податковою адресою господарської одиниці підприємця. Однак представником підприємця - керуючим ресторанним закладом «Папа Гіві» було відмовлено у допуску посадових осіб до перевірки, у зв'язку із чим складено відповідний акт. В подальшому, 07.09.2017 о 17:35 начальником ГУ ДФС в Одеській області прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків, обґрунтованість якого позивач просить підтвердити в даному адміністративному позові.

До суду з'явився представник позивача, який позовні вимоги із викладених вище підстав підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов.

Відповідач до суду не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. Відзив на позовну заяву не надав. Його неявка, в силу п.1 ч.3 ст.205 КАС України, не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що з метою здійснення контролю за дотриманням роботодавцем законодавства щодо укладених трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.3 п.75.1 ст.75, пп.80.2.7 п.80.2 ст.80, п.82.3 ст.82 ПК України, ст.13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та з урахуванням доповідної записки начальника управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС в Одеській області Мамая Ю.В. від 29.08.2017 № 318/11/15-32-13-16 начальником Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області Мілютіним Г.В. видано наказ № 3974 від 01.09.2017 про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1

На підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.3 п.75.1 ст.74, пп.80.2.7 п.80.2 ст.80, п.82.3 ст.82 ПК України, ст.13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та наказу ГУ ДФС в Одеській області № 3974 від 01.09.2017 ДФС в Одеській області видані направлення на перевірку від 01.09.2017 №№ 5898/13-06, 5899/13-06, 5896/13-06, 5897/13-06.

З огляду на матеріали справи, 06.09.2017 о 19:02 год. співробітники податкового органу прибули за адресою господарської одиниці, що належать відповідачу: м. Одеса, вул. Армійська, 15, ресторан «Папа Гіві», проте співробітникам управління було відмовлено у допуску до фактичної перевірки, про що складені акт про відмову отримання наказу про проведення фактичної перевірки та ознайомлення з направленнями на проведення фактичної перевірки від 06.09.2017 № 479/15-32-13-06, акт про не допуск до перевірки від 06.09.2017 № 478/15-32-13-06.

На підставі викладеного начальник управління податків і зборів з фізичних осіб Мамай Ю.В. звернувся в порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків до начальника ГУ ДФС в Одеській області Малютіна Г.В., зазначивши у зверненні в якості підстави для застосування арешту - факт відмови від проведення фактичної перевірки та пославшись на положення пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.3 п.75.1 ст.75, пп.80.2.7 п.80.2 ст.80, п.82.3 ст.82 ПК України.

За результатами розгляду вищезазначеного рішення першим заступником начальника ГУ ДФС в Одеській області Гулаковою Н.Л. о 17:35 годині 07.09.2017 прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна ФОП ОСОБА_1 за місцем фактичного здійснення фінансово-господарської діяльності: м. Одеса, вул. Армійська, 15.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає, що вищезазначене рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків підтвердженню не підлягає, а в задоволенні позову слід відмовити у зв'язку з наступним.

Провадження у справах, порушених за заявою органів доходів і зборів, поданою на підставі статті 283 КАС України, є окремим видом судового провадження, відмінним від загального.

Це провадження є спеціальним видом провадження, в якому суд не вирішує публічно-правовий спір, а здійснює контроль за рішеннями чи діями органу доходів і зборів, які впливають або можуть вплинути на права та інтереси осіб (насамперед, платників податків) у публічних правовідносинах.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.283 КАС України провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Судом встановлено, що 13.09.2017 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ГУ ДФС в Одеській області про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків ФОП ОСОБА_1, у відкритті провадження за яким ухвалою суду від 14.09.2017 (справа № 815/4733/17) відмовлено.

В подальшому ГУ ДФС в Одеській області оскаржило зазначену ухвалу, в результаті чого ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду матеріали справи № 815/4733/17 направлені до суду першої інстанції для продовження розгляду. За результатами розгляду вказаної справи позов ухвалою від 26.01.2018 залишено без розгляду у зв'язку із неявкою позивача.

У зв'язку із вищевикладеним ГУ ДФС в Одеській області звернулося з тими самими вимогами до суду 13.03.2018 (справа № 815/591/18), проте ухвалою судді від 19.02.2018 позов залишено без руху через низку недоліків, а ухвалою судді від 27.03.2018 - повернуто ГУ ДФС в Одеській області.

Відтак, ГУ ДФС в Одеській області 16.04.2018 втретє звернулось в загальному порядку до Одеського окружного адміністративного суду із даними вимогами.

Відповідно до пп.94.2.3 п.94.2 ст.94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Згідно з п.94.10 ст.94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено).

Відповідно до пп.94.19.1 п.94.19 ст.94 припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (22 вересня 2005 року N 5-рп/2005, справа N 1-17/2005).

Диспозиція правової норми п.94.10 ст.94 ПК України містить дозвіл (прескрипцію - нормативне твердження про те, як повинно бути) податковому органу, якому ця норма адресована, звернутися за підтвердженням адміністративного арешту майна в межах 96 годин, протягом яких суд спроможний такий арешт підтвердити. Недотримання вищеозначеного строку, який в силу абз.2 п.94.10 ст.94 ПК України не може бути продовжений, унеможливлює правозастосування цієї норми в силу законодавчих приписів, а не розсуду суду.

Таким чином, враховуючи, що як на час розгляду справи, так і на час звернення позивача із даними вимогами до суду адміністративний арешт майна платника податків - ФОП ОСОБА_1, застосований рішенням від 07.09.2017, є припиненим в силу закону, суд приходить до висновку про те, що заявлені в даному адміністративному позові позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки заявлені з порушенням приписів законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Крім того, суд враховує, що згідно з ч.3, ч.4 ст.283 КАС України у разі недотримання вимог частини другої цієї статті суд повідомляє про це заявника та надає йому строк, але не більше ніж 24 години, для усунення недоліків. Невиконання вимог суду в установлений строк тягне за собою повернення заявнику заяви та доданих до неї документів. Повернення заяви не є перешкодою для повторного звернення з нею до суду після усунення її недоліків, але не пізніше ніж протягом 48 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.

Згідно з ч.5 ст.283 КАС України відмова у відкритті провадження за заявою унеможливлює повторне звернення заявника з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку.

Таким чином, враховуючи, що за результатами звернень ГУ ДФС в Одеській області судом не було відмовлено у прийнятті подання/заяви (виключні підстави для чого визначені ч.5 ст.183-3 КАС України (в редакції до 15.12.2017), ч.5 ст.283 КАС України (в редакції від 15.12.2017)), так як подання/заява/позов були повернуті через не усунення недоліків (за наявності скасованої ухвали про відмову у відкритті з подальшим залишенням без розгляду (справа № 815/4733/17)), податковий орган звернувся з тими самими вимогами до суду в загальному порядку у непередбачений спеціальною нормою закону (ст.283 КАС України) спосіб.

Судові витрати розподілити за правилами ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; 39398646) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (65063, АДРЕСА_1; НОМЕР_1) про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 30.05.2018 року.

Суддя І.В. Завальнюк