Ухвала суду № 74319804, 29.05.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2315/18

УХВАЛА

29 травня 2018 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Потоцька Н.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: ОСОБА_1

до: Кабінету Міністрів України

про: визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо відсутності контролю за виконанням Постанови КМУ № 545 від 12.07.2017 р. місцевими органами виконавчої влади; зобов'язання вчинити заходи контролю щодо виконання вимог Постанови КМУ № 545 від 12.07.2017 р.; зобов'язання притягнути до дисциплінарної відповідальності посадовців за невиконання Постанови КМУ № 545 від 12.07.2017 р. належним чином у встановлений строк,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо відсутності контролю за виконанням Постанови КМУ № 545 від 12.07.2017 р. місцевими органами виконавчої влади; зобов'язання вчинити заходи контролю щодо виконання вимог Постанови КМУ № 545 від 12.07.2017 р.; зобов'язання притягнути до дисциплінарної відповідальності посадовців за невиконання Постанови КМУ № 545 від 12.07.2017 р. належним чином у встановлений строк.

Ухвалою суду від 18.05.2018 позовну заяву залишено без руху у зв'язку з недотриманням вимог ст.ст. 160, 161 КАС України та встановлено 10-денний термін з дня одержання копії ухвали для усунення визначених у ній недоліків.

Вказаною ухвалою встановлено такі недоліки:

1. В порушення п. 11 ч. 5 ст. 160 КАС України позивачем письмово не підтверджено про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

2. В порушення вимог ч. 6 ст. 160 КАС України, позивачем в позовній заяві не зазначено відомостей, визначених у пункті 2 частини п'ятої цієї статті стосовно відповідача, а саме: ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

3. Згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

4. В порушення приписів ч. 1 ст. 161 КАС України, позивачем не додано до адміністративного позову його копії для відповідача, також не додано, доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Ухвала від 18.05.2018 року про залишення адміністративного позову без руху отримана ОСОБА_1 21.05.2018 року, що підтверджується розпискою про отримання нарочно копії ухвали.

22.05.2018 р. до суду за вхід. № 14389/18 надійшла заява про виправлення недоліків у якій ОСОБА_1 вказує, що «незадоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору позбавляє правового сенсу виправляти інші недоліки».

Разом з цим, ОСОБА_1 просить суд вважати недоліки усунутими та повторно просить звільнити її від сплати судового збору зазначаючи, що: «Вимушена бути вельми завбачливою за відсутності вільних коштів, обтяжень з боку НЗСУ тощо, щоб не опинитися в борговій ямі в правовій соціальній державі, за Конституцією України. Не звільнення від сплати судового збору перешкоджає доступу до суду, унеможливлює судовий захист, не залишаючи способів захисту прав у державі Україна».

При цьому, як і при подачі позову, так і при подачі заяви про виправлення недоліків, до клопотання про звільнення від сплати судового збору не додано жодних письмових доказів.

Розглядаючи заяву про виправлення недоліків №14389/18 від 22.05.2018 року, суддя виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод, Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14.05.1981 року, та практика ЄСПЛ під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.

ЄСПЛ в рішеннях від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Вказане кореспондується із приписами національного законодавства, зокрема, ст. 8 Закону України «Про судовий збір», ст.133 КАСУ.

У зв'язку із цим при здійсненні правосуддя суди повинні вирішувати питання, пов'язані із судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат,зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності процесуального закону, Закону України «Про судовий збір».

При цьому особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. На підтвердження скрутного майнового стану можуть бути надані, наприклад, довідка про доходи, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків, довідка пенсійного органу про отримання пенсії тощо.

Вказана правова позиція висловлена в Ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №815/6096/17 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2017 року, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 16 січня 2018 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до директора Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації Лончак О.А. про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.

Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Аналогічна норма міститься й у статті 2 КАС України.

Обов'язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду.

З огляду на викладене суддя дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, вона повертається позивачеві.

При цьому, слід звернути увагу, що інші недоліки, які були вказані в Ухвалі суду від 18.05.2018 року позивачем також не усунені, що підтверджується самим позивачем в заяві про виправлення недоліків: «незадоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору позбавляє правового сенсу виправляти інші недоліки».

Таким чином, враховуючи те, що вимоги ухвали суду від 18.05.2018 року залишились не виконаними, недоліки позовної заяви у встановлений строк не усунуті, вважаю, що наявні підстави для повернення позовної заяви позивачу.

Роз'яснити позивачу, що згідно положень ч. 8 ст. 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись п. 1 ч. 4 ст. 169, ст.ст. 248, 256, 293, 294 КАС України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо відсутності контролю за виконанням Постанови КМУ № 545 від 12.07.2017 р. місцевими органами виконавчої влади; зобов'язання вчинити заходи контролю щодо виконання вимог Постанови КМУ № 545 від 12.07.2017 р.; зобов'язання притягнути до дисциплінарної відповідальності посадовців за невиконання Постанови КМУ № 545 від 12.07.2017 р. належним чином у встановлений строк повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 КАС України та може бути оскаржена у порядку та строки визначені статтею 295 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Потоцька Н.В.