Рішення № 74319790, 29.05.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№446/832/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гулкевич І.З. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ПАТ «Дельта Банк» про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича з наступними позовними вимогами:

1) Визнати бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича щодо не включення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протиправною;

2) Зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича включити ОСОБА_1 до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ;

3) Зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_1 до загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" було укладено Договір банківського вкладу, внаслідок якого позивачка розмістила у банку депозитний вклад на суму 100000 грн. Строк дії договору закінчився 01.12.2014 року.

03 грудня 2014 року ПАТ "Дельта Банк" надало ОСОБА_1 квитанцію, про те, що кошти в сумі 100 000,00 гривень перераховано на відкритий рахунок АТ "Ощадбанк", однак вказані кошти позивачем не отримано. Позивач неодноразово зверталась з листами до ПАТ "Дельта Банк" про причини затримки перерахунку коштів, однак на вказані листи отримано відповіді про технічні проблеми.

Позивач звернулась до Шевченківського районного суду м. Львова про стягнення коштів з ПАТ "Дельта Банк" в сумі 100000 грн. рішенням від 04.08.2015р позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено та стягнуто 100000 грн шляхом їх перерахування за наданими реквізитами. Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 10.11.2015 р, рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 04.08.2015 р скасовано та у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 28.09.2016 р касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, справу направлено на новий розгляд до Апеляційного суду Львівської області.

07.02.2017 р Апеляційний суд Львівської області прийняв рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про повернення коштів, оскільки на дату вирішення рішення у ПАТ "Дельта Банк" відкликано банківську ліцензію та введено процедуру ліквідації, а вимого до такого банку можуть пред'являтись лише в межах ліквідаційної процедури та в порядку передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Також, позивач наголошує, що неодноразово зверталась з листами до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ПАТ "Дельта Банк" про повернення коштів, на яких отримувала негативні відповіді. Останню відповідь отримала від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 20.04.2017 р в якій зазначено, що кредиторські вимоги приймались з 08.10.2015 р по 09.11.2015 р , а також у разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку вносить зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів.

Таким чином, позивач вважає, що станом на сьогодні відповідач 1, не включаючи її до Реєстру вкладників на отримання коштів за вкладами, фактично створює ситуацію незаконної та протиправної бездіяльності. Даною бездіяльністю відповідача 1 порушено законне право позивача на отримання гарантованої суми за вкладом.

Відповідач 1 - уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб подав відзив на адміністративний позов, в якому зазначено, що позивачу було виплачено 31.07.2015 р через установу АТ "Укрексімбанк" грошові кошти, які обліковувались на рахунках позивача в АТ "Дельта Банк", а саме : 8 348,94 грн, 35 168,92 грн, 50 027,96 грн. Таким чином, відповідач вважає, що позивачу було здійснено в повному обсязі виплату тіла депозиту та нарахованих відсотків станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку (03.03.2015 р). Інші грошові кошти були отримані позивачем до запровадження в АТ "Дельта Банк" тимчасової адміністрації, що підтверджується банківськими виписками по рахунках позивача. Зважаючи на те, що грошові кошти на рахунках позивача в АТ "Дельта Банк" відсутні, відтак відповідач приходить до висновку, що відсутні підстави для включення Позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Тому просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Відповідач 2 - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав письмові заперечення, суть яких зводиться до того, що загальний реєстр вкладників складається виключно на підставі переліку вкладників, який надається Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Вимоги позивача щодо Фонду гарантування є безпідставними, оскільки позивач отримав суму коштів, котра була включена Уповноваженою особою до переліку вкладників. Отже, відповідно у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не виникло жодного обов'язку перед позивачем, і тому права позивача не могли бути порушені.

Позивач подав відповідь на відзив, в якому зазначила, що протягом 2013-2014 років неодноразово відкривала депозитні рахунки у ПАТ "Дельта Банк" на загальну суму 400000 грн. Позивач до грудня 2014 року отримувала відсотки та кошти з депозитних рахунків, однак суму 100000 грн, згідно договору банківського вкладу №001-13531-020914 не отримано. Відтак, посилання відповідачів про виплату коштів в повному обсягу є неправомірними та не підлягають до задоволення.

На підставі ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" було укладено Договір банківського вкладу, внаслідок якого позивачка розмістила у банку депозитний вклад на суму 100000 грн. Строк дії договору закінчився 01.12.2014 року.

03 грудня 2014 року ПАТ "Дельта Банк" надало ОСОБА_1 квитанцію, про те, що кошти в сумі 100 000,00 гривень перераховано на відкритий рахунок АТ "Ощадбанк", однак вказані кошти позивачем не отримано. Позивач неодноразово зверталась з листами до ПАТ "Дельта Банк" про причини затримки перерахунку коштів, однак на вказані листи отримано відповіді про технічні проблеми.

Позивач звернулась до Шевченківського районного суду м. Львова про стягнення коштів з ПАТ "Дельта Банк" в сумі 100000 грн. рішенням від 04.08.2015р позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено та стягнуто 100000 грн шляхом їх перерахування за наданими реквізитами. Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 10.11.2015 р, рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 04.08.2015 р скасовано та у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 28.09.2016 р касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, справу направлено на новий розгляд до Апеляційного суду Львівської області.

07.02.2017 р Апеляційний суд Львівської області прийняв рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про повернення коштів, оскільки на дату вирішення рішення у ПАТ "Дельта Банк" відкликано банківську ліцензію та введено процедуру ліквідації, а вимого до такого банку можуть пред'являтись лише в межах ліквідаційної процедури та в порядку передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Також, позивач наголошує, що неодноразово зверталась з листами до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ПАТ "Дельта Банк" про повернення коштів, на яких отримувала негативні відповіді. Останню відповідь отримала від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 20.04.2017 р в якій зазначено, що кредиторські вимоги приймались з 08.10.2015 р по 09.11.2015 р , а також у разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку вносить зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів.

У зв'язку з цим та з тим, що на свої звернення позивач отримувала негативні відповіді, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року №150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 березня 2015 року №51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", згідно з яким з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк".

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Дельта Банк" призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова В.В.

Інформація, розміщена на офіційному сайті Фонду 05 серпня 2015 року, свідчить, що з метою забезпечення збереження активів неплатоспроможного банку ПАТ "Дельта Банк", запобігання втрати майна та збитків банку і Фонду, виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 03 серпня 2015 року №147 про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" до 02 жовтня 2015 року включно та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації Кадирова В.В. до 02 жовтня 2015 року включно.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України 02 жовтня 2015 року №664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 02 жовтня 2015 року №181, "Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Дельта Банк", призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Дельта Банк", визначені статтями 37, 38, 51, частинами першою та другою статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову В.В. на два роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно.

Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 20.02.2017 р №619 відповідно до якого продовжено строк здійснення процедури ліквідації ПАТ "Дельта Банк" до 04.10.2019 року.

Позивач отримав повідомлення від ПАТ "Дельта Банк" від 21 січня 2016 року №05-3180038 за підписом представника за довіреністю Сичевської Ю.К., у якому повідомлено, що відповідно до ч.1 ст. 49 Закону України , Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до ч.2 ст.45 "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами. Згідно до ч.8 ст. 49 цього Закону, вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними.

Беручи до уваги вищезазначене, АТ "Дельта Банк" повідомляє про відсутність правових підстав для задоволення та включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів Банку ОСОБА_1 кредиторських вимог.

20 квітня 2017 р від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшло повідомлення позивачу, в якому зазначається, що кредиторські вимоги приймались з 08.10.2015 р по 09.11.2015 р , а також у разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку вносить зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів.

Як визнається сторонами, позивача не включено до переліку вкладників, що мають право на відшкодування коштів за вкладами у банку за рахунок Фонду.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону №4452-VI, фонд гарантування вкладів фізичних осіб гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Таким чином, після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку Закон № 4452-VI гарантує повернення кожному вкладнику банку суми відшкодування коштів за вкладом, у тому числі внесеного за договором банківського рахунку, відмовлено у відшкодуванні коштів за вкладом може бути лише за наявності підстав, передбачених частиною четвертою статті 26 Закону № 4452-VI.

За правилами частин першої-третьої статті 27 Закону № 4452-VI, уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Крім того, у переліку вкладників зазначається сума відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Згідно з частиною п'ятою статті 27 Закону № 4452-VI, протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 20 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Частина третя статті 28 Закону № 4452-VI визначає, що Фонд не пізніше ніж за 30 днів до закінчення визначеного цим Закономстроку ліквідації банку публікує оголошення в газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своєму офіційному веб-сайті про завершення Фондом виплат гарантованої суми відшкодування.

Відповідно до частин першої - другої статті 45 Закону № 4452-VI Фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет та здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку в газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України" не пізніше ніж через сім днів з дня початку процедури ліквідації банку.

В свою чергу , із положень частини третьої статті 45 Закону № 4452-VI випливає, що відомості про ліквідацію банку повинні містити: 1) найменування та інші реквізити банку, що ліквідується; 2) дату та номер рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 3) дату та номер рішення виконавчої дирекції Фонду про початок процедури ліквідації банку; 4) інформацію про місце та строк прийняття вимог кредиторів.

Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються (ч.5 ст. 45 Закону № 4452-VI ).

Частиною першою статті 49 Закону № 4452-VI передбачено, що Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Підсумовуючи викладені вище норми чинного законодавства, слід зазначити, що законодавчо визначено чіткий порядок заявлення кредиторами своїх вимог до Фонду та правові підстави приймання таких вимог Фондом.

08.10.2015 р. в засобах масової інформації, зокрема в газеті "Голос Україна" офіційно опубліковано про запровадження процедури ліквідації в АТ "Банк "Фінанси та Кредит", отже вимоги кредиторів приймались до 09.11.2015 р.

Згідно матеріалів справи, що не заперечується позивачем заява про включення її до реєстру вимог кредиторів подана до уповноваженої особи 09.11.2015 р., тобто із встановленим Законом № 4452-VI.

Як слідує із відзиву сторони відповідача, останній зазначає, що позивачем пропущено строк звернення із вимогами про включення до реєстру вимог кредиторів.

Враховуючи вказані обставини та посилання сторони позивача суд при вирішенні адміністративної справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

В свою чергу згідно частини другої ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, прийнятого у Парижі 20 березня 1952 p., було гарантовано захист права власності. Згідно з нею кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Окрім цього, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції", від 23 вересня 1982 р., серія А, №52, зазначено, що у випадку позбавлення власності, встановленні обмежень на користування нею чи в інших подібних випадках справедливість вимагає, щоб особам, які постраждали, було надано право оскаржувати рішення уряду з питань позбавлення власності, встановленням контролю за її використанням і було надане відшкодування.

Суд звертає увагу, що вклади позивача у ПАТ "Дельта Банк" є її власністю, право на яке гарантоване державою України відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, норми якої згідно положень статті 8 Конституції України та статті 9 КАС України є пріоритетними над нормами вітчизняного законодавства, в тому числі тими, які встановлюють певні обмеження в часі щодо звернення власника за отриманням відповідної компенсації втраченого майна.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Брумареску проти Румунії" (GC), п.78 наголошено на необхідності підтримання "справедливої рівноваги" між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи. Необхідну рівновагу не буде забезпечено, якщо відповідна особа несе "особистий і надмірний тягар".

Відтак, приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, суд вирішуючи даний спір враховує, що відповідно до статті 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 77, 122, 123, 242, 243, 251, 255 КАС України,-

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича щодо не включення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протиправною.

Зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича включити ОСОБА_1 до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_1 до загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.

Суддя Гулкевич І.З.