Рішення № 74319247, 29.05.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2018 року м. Київ №357/11703/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, третя особа Міністерство юстиції України, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із позовом до Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України (далі - відповідач), третя особа Міністерство юстиції України (далі - третя особа), у якому просив суд:

- визнати протиправною відмову Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із захворюванням, отриманим під час проходження служби в органах внутрішніх справ, що призвело до встановлення ІІ групи інвалідності;

- зобов'язати Центральне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме, 320000,00 грн.

Згідно з ухвалою від 04.10.2017, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області відкрив провадження у справі та призначив судове засідання.

21 грудня 2017 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області постановив ухвалу про передачу до Київського окружного адміністративного суду для розгляду по суті справи за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, третя особа: Міністерство юстиції України, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, на підставі пункту 3 частини першої статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України.

22 січня 2018 року зазначена адміністративна справа надійшла до Київського окружного адміністративного суду. Автоматизованою системою документообігу суду визначено ОСОБА_2 головуючим суддею, що буде розглядати дану адміністративну справу.

Згідно з ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.01.2018, адміністративна справа №357/11703/17 повернута Білоцерківському міськрайонному суду Київської області, як така, що направлена передчасно.

19 березня 2018 року зазначена адміністративна справа надійшла до Київського окружного адміністративного суду. Автоматизованою системою документообігу суду визначено Басая О.В. головуючим суддею, що буде розглядати дану адміністративну справу.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.03.2018 прийнято адміністративну справу №357/11703/17 до провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що отримав інвалідність у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ, а тому має право на виплату одноразової грошової допомоги, з урахуванням положень пункту 15 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" та статті 23 Закону України "Про міліцію".

Позивач також звертає увагу, що Законом України "Про Національну поліцію" в редакції, чинній на день встановлення інвалідності - 21.03.2017, не було передбачено виплати одноразової грошової допомоги, у випадку визначення поліцейському інвалідності ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Відповідач позов не визнав та подав заперечення на позовну заяву, в яких зазначив, що правові підстави для виплати позивачеві одноразової грошової допомоги відсутні. Зокрема, відповідач посилається на пункт 4 частини першої статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" та зазначає, що Законом передбачено право на отримання одноразової грошової допомоги лише у разі встановлення інвалідності у певний період протягом шести місяців після звільнення з поліції. Оскільки позивачу встановлена інвалідність не в межах періоду, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 97 Закону України "Про Національну поліцію", то і право на отримання одноразової грошової допомоги у позивача відсутнє.

Крім того, вказує, що твердження позивача про те що в Законі України "Про Національну поліцію" в редакції, чинній на день його звільнення - 31.07.2016, не було передбачено виплати одноразової грошової допомоги, у випадку визначення поліцейському інвалідності II групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, є помилковим, оскільки, на момент його звільнення, діяв Закон України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року, в якому розмір наведеної виплати було передбачено положеннями статті 99, а зміни до цієї статті були внесені згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII, які замінили слова з "визначеного законом для працездатних осіб" на слова і цифрою "встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату".

Також представником відповідача було подано до суду відзив на позовну заяву від 02.04.2018. Проте, відповідач, в порушення частини четвертої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, не надав до відзиву на позовну заяву документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Натомість, суд звертає увагу, що заперечення на позовну заяву та відзив містять ідентичні доводи щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права.

Третя особа надала пояснення, в яких зазначила, що пункт 15 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", на який посилається позивач, передбачає право на отримання одноразової грошової допомоги та інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зокрема, призначення та виплата одноразової грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності, здійснюється в Порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850, та поширюється на працівників міліції. Оскільки ОСОБА_1 звільнився зі служби як особа начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, на яких поширювався на час його звільнення Закон України "Про Національну поліцію", зазначену грошову допомогу позивачу призначено та виплачено в Порядку, встановленому як для поліцейських.

Протокольною ухвалою від 15.05.2018 суд вирішив здійснювати розгляд даної адміністративної справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у період з 15.08.1997 по 31.07.2016 проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України (том 1, а.с. 7).

Наказом Управління ДПтС України в м. Києві та Київській області від 27.07.2016 №74 о/с-пр майора внутрішньої служби ОСОБА_1, заступника начальника Білоцерківського міськрайонного відділу кримінально-виконавчої інспекції управління, 31 липня 2016 року звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України згідно з пунктом 2 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу) (том 2, а.с. 9).

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0774738 від 21.03.2017 за результатами первинного огляду ОСОБА_1 встановлено з 21.03.2017 другу групу інвалідності внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ (том 1, а.с. 11).

Свідоцтвом про хворобу від 18.07.2016 №1210/у також підтверджено наявність у позивача захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ (том 1, а.с. 10).

23 березня 2017 року позивач звернувся до начальника Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби (том 1, а.с. 12).

Листом від 28.07.2017 №4.3-5562 Центральне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України повідомило позивача про відсутність підстав для виплати йому одноразової грошової допомоги у порядку, визначеному статтею 97 Закону України "Про Національну поліцію" (том 1, а.с. 13).

Відмовляючи у виплаті одноразової грошової допомоги, відповідач виходив з того, що одноразова грошова допомога видається, зокрема, у випадку визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним служби в поліції, протягом шести місяців після його звільнення з поліції. Натомість, дата звільнення позивача - 31.07.2016, а дата огляду - 21.03.2017.

Позивач вважає, що вказана вимога не ґрунтується на вимогах закону, а тому звернувся до суду.

Відповідно до статті 3 Закону України від 23.06.2005 №2713-IV "Про державну кримінально - виконавчу службу" (далі - Закон №2713-IV), правовою основою діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України є Конституція України, цей та інші закони України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти Міністерства юстиції України.

Згідно з частиною п'ятою статті 23 Закону №2713-IV, на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

07 листопада 2015 року набрав чинності Закон України від 02.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію".

До набрання чинності вказаним Законом порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами статті 23 Закону України від 20.12.1990 №565-XII "Про міліцію" та Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 (далі - Порядок №850).

Відповідно до частини шостої статті 23 Закону України "Про міліцію", у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 3 Порядку №850, грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Згідно з пунктом 5 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" (набрав чинності 07 листопада 2015 року) визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про міліцію".

Разом з тим, за змістом абзацу 3 пункту 15 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону, право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Згідно з частиною другою статті 97 Закону України "Про Національну поліцію", порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Пунктом 4 частини першої статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" (в редакції Закону на момент звернення позивача із заявою) визначено, що одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним служби в поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

Відповідно до підпункту "б" пункту 4 частини першої статті 99 Закону України "Про Національну поліцію", розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату, у разі визначення поліцейському внаслідок причин, зазначених у пункті 4, інвалідності II групи - 90 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до статей 97-101 Закону України "Про Національну поліцію", наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 №4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (далі - Порядок №4, у редакції чинній на момент винекнення спірних правовідносин), який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.09.2016 №916, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України за №1277/29409 від 22 вересня 2016 року, пункту 5 Розділу 1 Порядку №4 доповнено підпунктом 4, яким передбачено призначення поліцейському одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності, чи втрати працездатності, яка виникла внаслідок отриманого поліцейським захворювання або поранення (контузії, травми, каліцтва) під час проходження служби в органах внутрішніх справ.

Згідно з пунктом 1 Розділу ІІ Порядку №4, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Заява (рапорт) про виплату ОГД у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (додаток 1) подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського. У разі коли такий орган ліквідовано, заява подається до органу за місцем зберігання особової справи (п. 3 Розділу ІІІ Порядку №4).

Із матеріалів справи встановлено, що право позивача на отримання одноразової грошової допомоги виникло 21.03.2017, в результаті захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Суд зазначає, що позивач помилково вважає, що має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно Порядку №850 та статті 23 Закону України "Про міліцію".

Як зазначалось раніше, згідно з пунктом 15 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Системний аналіз зазначеного пункту дозволяє суду зробити висновок про те, що дія такої норми поширюється на осіб, останнім місцем роботи яких є органи міліції.

Натомість, останнім місцем служби позивача є Державна кримінально-виконавча служба України. Згідно з частиною п'ятою статті 23 Закону №2713-IV (у редакції чинній на момент звільнення позивача зі служби), на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для поліцейських. На працівників кримінально-виконавчої служби поширюються умови оплати праці, передбачені для працівників Національної поліції, які не мають спеціальних звань.

Так, наказом Управління ДПтС України в м. Києві та Київській області від 27.07.2016 №74 о/с-пр позивача з 31 липня 2016 року звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України згідно з пунктом 2 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу).

Встановлені фактичні обставини дають підстави для висновку, що право позивача на отримання одноразової грошової допомоги виникло у період дії Закону України "Про Національну поліцію". У зв'язку з цим необхідно зауважити, що позивачу підлягає нарахуванню і виплаті одноразова грошова допомога у розмірі, передбаченому Законом України "Про Національну поліцію", а не Законом України "Про міліцію", оскільки підстави для її виплати виникли у позивача під час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України, на осіб рядового і начальницького складу якої поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для поліцейських.

Таким чином, одноразова грошова допомога позивачу має визначатись на підставі норм Закону України "Про Національну поліцію" та Порядку №4.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі №554/155/17 та від 21 лютого 2018 року у справі №127/8696/17, які відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України повинні враховуватися судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Як встановлено судом, фактичною підставою для відмови в призначенні одноразової грошової допомоги позивачу слугувало перевищення шестимісячного строку встановлення інвалідності з дати звільнення зі служби.

Так, датою звільнення позивача зі служби в поліції є 31.07.2016. Натомість, інвалідність позивачеві визначена лише 21.03.2017, тобто поза межами шестимісячного строку, який сплинув 31.01.2017.

Вказане свідчить про відсутність умов та підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 4 частини першої статті 97 Закону України "Про Національну поліцію".

Щодо посилання позивача на те, що Законом України "Про Національну поліцію" в редакції, чинній на день встановлення інвалідності - 21.03.2017, не було передбачено виплати одноразової грошової допомоги, у випадку визначення поліцейському інвалідності ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, суд зазначає наступне.

12 липня 2017 року набрав чинності Закон України від 08.06.2017 №2097-VIII "Про внесення змін до статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" щодо виплати одноразової грошової допомоги поліцейському" (далі - Закон №2097-VIII). Отже з 12.07.2017 пунктом 4 частини першої статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" прямо закріплено право поліцейських на отримання одноразової грошової допомоги при визначенні поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону №2097-VIII, право на отримання одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності мають поліцейські з числа осіб, зазначених у пунктах 3-6 частини першої статті 97 Закону України "Про Національну поліцію", які визнані інвалідами або отримали поранення до набрання чинності цим Законом. Отже зміни, внесені цим законом мають зворотну дію, а відтак на теперішній час відсутня прогалина щодо правового врегулювання правовідносин, з яких між сторонами виник спір.

Суд зазначає, що на момент прийняття оскаржуваного позивачем рішення про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги цей закон був прийнятий, а тому він підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Відтак, Центральне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України при розгляді матеріалів щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги позивачу, діяло виключно в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством України.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання відповідача на лист Державної пенітенціарної служби України від 19.05.2016 №4/3-1976-Лк/2-16, оскільки вказаний лист носить лише роз'яснювальний характер.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 77 КАС зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частина друга статті 77 КАС визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Ураховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 КАС, суд

в и р і ш и в:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Басай О.В.