Ухвала суду № 74318903, 29.05.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

29 травня 2018 року м. Житомир справа № 284/1102/17

категорія 6.2.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Семенюка М.М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Керівника Коростенської місцевої прокуратури в інтересах держави до Народицької селищної ради Житомирської області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Полісся", про визнання незаконним та скасування рішення,

встановив:

Прокурор звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати незаконним та скасувати рішення Народицької селищної ради Житомирської області VII скликання від 02.11.2017 № 632 "Про надання ТОВ "Виробниче підприємство "Полісся" в оренду земельну ділянку загальною площею 126,00 га та укладення попереднього договору оренди землі".

В обґрунтування позову зазначено, що досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні встановлено, що 02.11.2017 18 сесією Народицької селищної ради Народицького району прийнято рішення № 632 "Про надання ТОВ "Виробниче підприємство "Полісся" в оренду земельної ділянки загальною площею 126,00 га та укладення попереднього договору оренди землі", тим самим незаконно надано у користування ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, а тому рішення Народицької селищної ради Житомирської області прийнято з перевищенням наданих законодавством повноважень.

Ухвалою від 30.03.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

21 травня 2018 представника відповідача подав клопотання № 01-26/669 від 18.05.2018 (а.с. 76) про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що рішення від 02.11.2017 № 632 виконано, а саме укладено попередній договір оренди землі з ВП "Полісся" на земельну ділянку площею 126 га (а.с. 77-82), а тому даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинтва.

Прокурор подав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача та третьої особи до суду не прибули, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомленні належним чином.

У зв'язку з неявкою представника відповідача та третьої особи, наявністю клопотання прокурора та відсутністю потреби заслуховувати свідка чи експерта, справа розглядається у відповідності до ч.9 ст.205 КАС України у письмовому провадженні.

Проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів спарви, рішення № 632 "Про надання ТОВ "Виробниче підприємство "Полісся" в оренду земельної ділянки загальною площею 126,00 га та укладення попереднього договору оренди землі" виконано шляхом укладення попереднього договору оренди землі № 266 від 02.11.2017 з товариством (а.с. 77-82).

Дослідивши матеріали справи, суд вважає клопотання представника Відповідача про закриття провадження у справі обґрунтованим з огляду на таке.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з п.2 ч.1 ст.4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом;

6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;

10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;

12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".

Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень, владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження. Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з "…" питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів "…". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції.

У п.24 рішення від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза "судом встановленим законом" поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Судом встановлено, що в межах даного спору можуть бути вирішені питання, пов'язані із правом на оренду землі, а тому цей спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд в порядку адміністративного судочинства.

На підставі ст.19 КАС України адміністративний суд не може розглядати спори щодо чинності договорів оренди земельної ділянки.

При цьому, суд звертає увагу, що у справі оскаржується право на оренду землі, у зв'язку з чим має місце спір про право.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 по справі № 806/1264/16, а згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що спір у справі не є публічно-правовим, оскільки укладенню договорів оренди землі передує спір про право, а тому вказаний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства відповідним судом.

Статтею 20 Господарського процесуального кодексу України визначено які справи відносяться до юрисдикції господарських судів.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов’язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Враховуючи вищевикладене, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу господарського судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні ч.1 ст.6 Конвенції.

Беручи до уваги наведене, суд прийшов до висновку, що зазначена категорія спору не належить до юрисдикції адміністративних судів, а має розглядатися в порядку господарського судочинства, а тому, відповідно до п.1 ч.1 ст. 238 КАС України, провадження у справі підлягає закриттю.

Враховуючи закриття провадження у справі та приписи ч.2 ст.132, ч.2 ст. 238 КАС України, п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", позивачу належить повернути сплачений ним судовий збір в сумі 1600 грн. з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 238, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Клопотання Народицької селищної ради Житомирської області задовольнити.

Закрити провадження в адміністративній справі № 284/1102/17 за позовом Керівника Коростенської місцевої прокуратури в інтересах держави до Народицької селищної ради Житомирської області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Полісся", про визнання незаконним та скасування рішення.

Роз’яснити позивачу, що розгляд такої справи віднесений до юрисдикції загального суду у порядку господарського судочинства.

Повернути з Державного бюджету України Коростенській місцевій прокуратурі сплачений нею судовий збір в сумі 1600 грн.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом п’ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.М. Семенюк