Рішення № 74318793, 29.05.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року м. Житомир справа № 806/1033/18

категорія 2.2

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Попова О. Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання надати повну та достовірну інформацію на звернення від 05.01.2018,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області із позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії (бездіяльність) Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області в частині не надання повної та достовірної інформації на звернення (запит) від 05.01.2018;

- зобов'язати Регіональний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області в частині надати ОСОБА_1 надати повну та достовірну інформацію на звернення (запит) від 05.01.2018.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що звертався до відповідача із відповідним запитом на отримання публічної інформації. За твердженнями позивача, Регіональний сервісний центру Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області на його запити та звернення не реагує, перевірки не проводить, правоохоронні органи не сповіщає. Вказує, що за результатами свого запиту (звернення) від 05.01.2018 позивачем інформації отримано не було, а тому відповідач проявляє протиправну бездіяльність у ненаданні інформації.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 30.03.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи.

Відповідач у строк та в порядку, визначеному ч.5 ст. 162, ч.1 ст. 261 Кодексу адміністративного судочинства України надіслав до відділу документального забезпечення суду відзив на адміністративний позов від 17.04.2018 відповідно до змісту яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку із безпідставністю (а.с. 28 та зворот).

У відповідності до положень ч. 5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1 звертався із запитом від 05.01.2018 на ім'я директора регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про отримання публічної інформації, відповідно до змісту якого просив надати відповідь на інформацію: "Чи дійсно ОСОБА_2 є Вашим підлеглим та працює під Вашим керівництвом?; Ким працює ОСОБА_2, якщо є Вашим підлеглим та працює під Вашим керівництвом?; Чи є він позаштатним інформатором поліції від Вашим керівництвом?" (а.с. 21)

Вказаний запит було отримано та зареєстровано у Регіональному сервісному центрі Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області за вхідним №1зі від 09 січня 2018 року, що підтверджується відповідною відміткою на наявність у матеріалах справи належним чином завіреної копії звернення ОСОБА_1 від 05.01.2018 (а.с. 30)

Відповідач листом вих. №31-6-зі від 15.01.2018 повідомив позивача, що Регіональним сервісним центром Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області в межах компетенції розглянуто запит ОСОБА_1 від 05.01.2018 про отримання публічної інформації.

Зокрема, повідомлено, що ОСОБА_2 працює в РСЦ МВС в Житомирській області на посаді інженера 1 категорії сектору інформаційної безпеки та довідкового забезпечення Регіонального сервісного центру МВС в Житомирській області. За посадою ОСОБА_2 не є державним службовцем, безпосередньо підпорядкований завідувачу сектору та прямо підпорядкований начальнику РСЦ МВС. Інформацією, чи співпрацює ОСОБА_2 з органами поліції, РСЦ МВС не володіє та відповідно до компетенції не зобов’язаний володіти.

Також зазначено, запит містить інформацію про вчинення ОСОБА_2 протиправних дій. Оскільки встановлення фактів вчинення правопорушень не належить до компетенції РСЦ МВС, копія Вашого запиту направлена до Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про доступ до публічної інформації", у разі незгоди з прийнятим рішенням позивач має право оскаржити його до вищого органу або до суду. (а.с. 31)

Крім того, відповідачем на ім'я начальника Житомирського ПВ ГУНП в Житомирській області направлено лист вих. №31-6-зі від 15.01.2018 відповідно до змісту якого повідомив що на адресу регіонального сервісного центру МВС в Житомирській області 09.01.2018 за вх. № 1зі, надійшов запит ОСОБА_1 щодо надання інформації. Одночасно у вказаному запиті ОСОБА_1 повідомив про вчинення працівником РСЦ МВС протиправних дій.

Враховуючи викладене, направляємо копію запиту ОСОБА_1 для реєстрації, проведення досудового розслідування та прийняття рішення згідно з вимогами кримінального процесуального законодавства. Про вжиті заходи просимо повідомити заявника. (а.с.32)

Відповідь за запит ОСОБА_1, оформлену листом вих. №31-6-зі від 15.01.2018 було направлено на адресу позивача, зазначену у запиті від 05.01.2018 (с. Биків, Брусилівський район, Житомирська область, 12642) 15 січня 2018 року, що підтверджується наявними у матеріалах належним чином завіреними копіями: журналу реєстрації запитів на публічну інформацію (а.с. 33-34), реєстру поштової кореспонденції (а.с. 34-35) та фіскального чеку ЖД ПАТ "Укрпошта" ПН 21560042655 від 15.01.2018 (а.с. 36).

Вважаючи, що Регіональний сервісний центру Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області на його запити та звернення не реагує, перевірки не проводить, правоохоронні органи не сповіщає. Наголошуючи, що за результатами свого запиту (звернення) від 05.01.2018 інформації отримано не було, а відповідач проявляє протиправну бездіяльність у ненаданні інформації, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 34 Конституції України проголошено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, інформації, що становить суспільний інтерес, визначено Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року №2939-VІ (далі - Закон №2939-VІ).

Статтею 1 Закону №2939-VІ визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Положеннями пункту другого частини першої статті 5 Закону №2939-VІ встановлено, що доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію.

Згідно з ч.1 ст.6 Закону №2939-VІ інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація.

Відповідно до положень статті 13 Закону №2939-VІ розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання. Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Частиною першою статті 20 Закону №2939-VІ визначено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Положеннями частини першої статті 22 Закону №2939-VІ встановлено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

Згідно з ч.3 ст.22 Закону №2939-VІ розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Відповідно до ст.23 Закону №2939-VІ рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: відмову в задоволенні запиту на інформацію; відстрочку задоволення запиту на інформацію; ненадання відповіді на запит на інформацію; надання недостовірної або неповної інформації; несвоєчасне надання інформації; невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до змісту позовної заяви, позивач стверджує, що Регіональний сервісний центру Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області на його запити та звернення не реагує, перевірки не проводить, правоохоронні органи не сповіщає та проявляє протиправну бездіяльність у ненаданні інформації.

Суд не погоджується із доводами позивача про наявність протиправної бездіяльності та зазначає наступне.

Встановлено, що відповідач листом вих. №31-6-зі від 15.01.2018 повідомив позивача, що Регіональним сервісним центром Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області в межах компетенції розглянуто запит ОСОБА_1 від 05.01.2018 про отримання публічної інформації.

Зокрема, повідомлено, що ОСОБА_2 працює в РСЦ МВС в Житомирській області на посаді інженера 1 категорії сектору інформаційної безпеки та довідкового забезпечення Регіонального сервісного центру МВС в Житомирській області. За посадою ОСОБА_2 не є державним службовцем, безпосередньо підпорядкований завідувачу сектору та прямо підпорядкований начальнику РСЦ МВС. Інформацією, чи співпрацює ОСОБА_2 з органами поліції, РСЦ МВС не володіє та відповідно до компетенції не зобов’язаний володіти.

Також зазначено, запит містить інформацію про вчинення ОСОБА_2 протиправних дій. Оскільки встановлення фактів вчинення правопорушень не належить до компетенції РСЦ МВС, копія Вашого запиту направлена до Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області. Відповідно до ст. 23 Закону України "Про доступ до публічної інформації", у разі незгоди з прийнятим рішенням позивач має право оскаржити його до вищого органу або до суду. (а.с. 31)

Крім того, відповідачем на ім'я начальника Житомирського ПВ ГУНП в Житомирській області направлено лист вих. №31-6-зі від 15.01.2018 відповідно до змісту якого повідомив що на адресу регіонального сервісного центру МВС в Житомирській області 09.01.2018 за вх. № 1зі, надійшов запит ОСОБА_1 щодо надання інформації. Одночасно у вказаному запиті ОСОБА_1 повідомив про вчинення працівником РСЦ МВС протиправних дій. Враховуючи викладене, направляємо копію запиту ОСОБА_1 для реєстрації, проведення досудового розслідування та прийняття рішення згідно з вимогами кримінального процесуального законодавства. Про вжиті заходи просимо повідомити заявника. (а.с.32)

Відповідь за запит ОСОБА_1, оформлену листом вих. №31-6-зі від 15.01.2018 було направлено на адресу позивача, зазначену у запиті від 05.01.2018 (с. Биків, Брусилівський район, Житомирська область, 12642) 15 січня 2018 року, що підтверджується наявними у матеріалах належним чином завіреними копіями: журналу реєстрації запитів на публічну інформацію (а.с. 33-34), реєстру поштової кореспонденції (а.с. 34-35) та фіскального чеку ЖД ПАТ "Укрпошта" ПН 21560042655 від 15.01.2018 (а.с. 36).

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд наголошує, що твердження позивача про не розгляд запиту від 05.01.2018 та не надання відповіді за результатами його розгляду не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Статтею п'ятою КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

З аналізу викладеного суд зазначає, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.

Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Суд зазначає, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене право.

Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Вказаний висновок відповідає такому принципу права як правосуддя, який за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Таким чином до адміністративного суду вправі звернутися з позовом особа, яка має суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні її прав чи свобод. Однак обов'язковою умовою надання правового захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

Суд звертає увагу, що відсутність бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо не розгляду запиту позивача та не надання відповіді із запитуваною інформацію за результатами такого розгляду виключає наявність порушення прав та законних інтересів позивача внаслідок такої бездіяльності.

Зважаючи на відсутність бездіяльності відповідача щодо не розгляду запиту від 05.01.2018 та відсутності порушеного права позивача, позовні вимоги у даній частині є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Суд також критично ставиться до доводів позивача про наявність протиправних дій Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області при розгляді запиту ОСОБА_1 від 05.01.2018 та наголошує, що вказаний запит було розглянуто, а позивачу було надіслано відповідь із запитуваною інформацію у повному обсязі, у строк та у порядку, визначеному Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року №2939-VІ, що підтверджується наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що Регіональний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області при розгляді та наданні інформації на запит ОСОБА_1 від 05.01.2018 діяв на підставі, у межах, в порядку, визначеному чинним законодавством, а доводи позивача про наявність протиправних дій або бездіяльності при розгляді його запиту від 05.01.2018 не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем на виконання ч.2 ст. 77 КАС України та наявними у матеріалах справи доказами спростовано, а позивачем не доведено наявність протиправних дій або бездіяльності при розгляді клопотання позивача від 05.01.2018, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 258, 261-262 КАС України, суд,

вирішив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (вул. Житомирська, 229, с. Биків, Брусилівський район, Житомирська область, 12642. РНОКПП НОМЕР_1) до Регіонального сервісного центру Міністерства Внутрішніх справ України в Житомирській області (вул. Покровська, 96, Житомир, 10031. Код ЄДРПОУ 40112081) про визнання дій неправомірними, зобов'язання надати повну та достовірну інформацію на звернення від 05.01.2018 - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.Г. Попова

Повний текст рішення виготовлено: 29 травня 2018 року.