Рішення № 74318645, 29.05.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2018 р. Справа№805/2688/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2018 року ОСОБА_1 (далі за текстом – позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі – відповідач) про:

- визнання незаконним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії за віком № 75 від 17.11.2017 року ОСОБА_1 ОСОБА_2 об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області (далі – Спірне рішення);

- зобов’язання здійснити призначення пенсії за віком ОСОБА_1 ОСОБА_2 об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області;

- зобов’язання ОСОБА_2 об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № 8731 від 09.11.2017 року;

- зобов’язання ОСОБА_2 об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 період роботи у радгоспі КМП «Амвросіївський» з 24.05.1984 року по 31.12.1998 року та призначити пенсію за віком з врахуванням цього стажу з часу звернення із заявою про призначення пенсії № 8731 від 09.11.2017 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і подав документи на підтвердження трудового стажу. Рішенням ОСОБА_2 ОУПФУ позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком за відсутністю необхідних 15 років страхового стажу, оскільки до страхового стажу не враховано період роботи з 24.05.1984 року по 31.12.1998 року у зв’язку з тим, що записи трудової книжки не завірено печаткою підприємства в установленому порядку, а також період проходження строкової військової служби з 03.05.1976 року по 04.05.1978 року.

З огляду на наведене, позивач просить у судовому порядку визнати незаконним та скасувати рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії за віком, зобов’язати відповідача призначити пенсію за віком, зобов’язати відповідача повторно розглянути заяву позивача, зобов’язати відповідача зарахувати до стажу період роботи у радгоспі КМП «Амвросіївський» з 24.05.1984 року по 31.12.1998 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року суддею Михайлик А.С. відкрито провадження в адміністративній справі № 805/2688/18-а за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 14 травня 2018 року.

14 травня 2018 року судове засідання відкладено до 29 травня 2018 року.

Розпорядженням керівника апарату суду від 25 травня 2018 року № 198 «Щодо повторного автоматичного розподілу справи» призначено повторний автоматичний розподіл справи № 805/2688/18-а, у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю судді Михайлик А.С.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, зазначену справу було передано на розгляд судді Донецького окружного адміністративного суду Чучко В.М.

Позивач 08.05.2018 року надіслав заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримав у повному обсязі.

Відповідач до судового засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Відзив на позов у визначений строк до суду не надходив.

Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Таким чином, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду даної справи у письмовому провадженні на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є внутрішньо переміщеною особою, перебуває на обліку в ОСОБА_2 ОУПФУ, 09 листопада 2017 року звернувся до ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою про призначення пенсії за віком ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 6-8).

До заяви позивач додав:

- трудову книжку від 21.06.1978 року;

- копію атестату № 7962 про період навчання;

- копію паспорту та коду;

- копію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 12375 від 30.05.2017 року.

Рішенням Управління від 17 листопада 2017 року № 75 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки заявник не має необхідних 15 років (а.с. 12). До страхового стажу не враховано:

- період роботи з 24.05.1984 року по 31.12.1998 року у зв’язку з тим, що записи трудової книжки не завірено печаткою підприємства в установленому порядку;

- період проходження строкової військової служби з 03.05.1976 року по 04.05.1978 року, оскільки позивачем не надано необхідних доказів проходження такої служби.

В трудовій книжці ОСОБА_1 серії БТ-І № 2696934 містяться записи про його прийняття 24.05.1984 року до радгоспу «Амвросіївський» дояром, з 01.04.1985 року по 01.04.1986 року відбував покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі, 28.07.1986 року переведений трактористом, 06.01.1989 року направлений на навчання слюсарем котельні, 01.10.1989 року після навчання зарахований слюсарем газової котельні, 24.03.1992 року переведений робочим в будцех у зв’язку з реорганізацією радгоспу «Амвросіївський» в КСП «Амвросіївський», 29.04.2000 року звільнений за власним бажанням (а.с. 9-11).

09.02.2018 року позивач звернувся до Державного архіву Донецької області для отримання архівної довідки, на що 15.02.2018 року отримав відповідь № 01-23/13вх. про неможливість надання архівної довідки про стаж роботи та заробітну плату, оскільки надати запит для розгляду та виконання до трудового архіву Лисиченської сільської ради у зв’язку з тим, що зазначений архів знаходиться на території, тимчасово непідконтрольній органам державної влади України (а.с. 14).

Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи і не є спірними.

Спірним є питання підтвердження стажу роботи позивача з 24.05.1984 року по 31.12.1998 року в радгоспу «Амвросіївський», оскільки записи трудової книжки не завірено печаткою підприємства в установленому порядку, а також зарахування до стажу роботи позивача період проходження строкової військової служби з 03.05.1976 року по 04.05.1978 року, так як позивачем не надано необхідних доказів проходження такої служби.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.

За ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов’язком держави.

На підставі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як слідує зі ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі за текстом – Закон 1058) передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону 1058 передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідно до ст. 26 Закону 1058 мають право на призначення пенсії за віком особи після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

За ст.1, п. 1 ст. 24 Закону 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

У відповідності до ст.62 Закону 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58, якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення. Показники, зазначені у цих Списках обов’язково повинні бути підтверджені у карті оцінки умов праці робочого місця за результатами атестації і можуть записуватись у дужках.

Разом з цим, відповідно до п. 2.4 Інструкції від 29.07.1993 року №58, записи у трудовій книжці завіряються печаткою підприємства.

На підставі пункту 4.1 вказаної вище Інструкції, у разі звільнення всі записи про роботу працівника скріплюються підписом керівника підприємства та печаткою. У разі звільнення осіб, які працювали в селянському (фермерському) господарстві за трудовим договором або припинення членства в селянському (фермерському) господарстві після відповідних записів у трудових книжках, зроблених головою селянського (фермерського) господарства, трудовий стаж у цьому господарстві підтверджується підписом керівника, заступника, іншої уповноваженої на це особи та завіряється печаткою місцевого органу державної виконавчої влади.

А отже, доказом правильності оформлення трудової книжки та відповідність записів про роботу працівника фактично виконуваній останнім роботи, що у свою чергу є підтвердженням стажу роботи, є правильність оформлення трудової книжки, в частині підпису керівником та скріпленням печаткою.

Таким чином, трудова книжка позивача, зокрема, в частині записів:

№ 21: 24.05.1984 року прийняття до радгоспу «Амвросіївський» дояром до відділення № 1 (наказ № 78/к від 24.05.1984 року);

№ 22: з 01.04.1985 року по 01.04.1986 року відбував покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі довідка інспекції від 03.06.1986 року № 2505);

№ 23: 28.07.1986 року переведений трактористом (наказ № 129/к від 28.07.1986 року);

№ 24: 06.01.1989 року направлений на навчання слюсарем котельні (наказ № 6/к від 6.01.89 року);

№ 25: 1.10.1989 року після навчання зарахований слюсарем газової котельні (наказ № 155/к від 1.10.1989 року);

№ 26: 24.03.1992 року переведений робочим в буд цех у зв’язку з реорганізацією радгоспу «Амвросіївський» в КСП «Амвросіївський» (роз. 41/к від 24.03.92 року, розпорядження Держадмін №14 від 19.12.95 р.,);

№ 27: 29.04.2000 року звільнений за власним бажанням (Розпор. 42/к от 29.04.2000 року) (а.с. 9-11),

є неналежним доказом роботи позивача на вказаних посадах і у наведений період часу, оскільки відповідні записи не скріплені печаткою радгоспу, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58.

З урахуванням наведеного, на думку суду відповідачем правомірно не зарахований до страхового стажу позивача період роботи з 24.05.1984 року по 31.12.1998 року у радгоспі «Амвросіївський» у зв’язку з тим, що записи трудової книжки №21-27 не завірено печаткою підприємства в установленому законодавством порядку, а отже трудова книжка в частині записів про роботу в радгоспі «Амвросіївський» не є доказом трудового стажу позивача на наведеному підприємстві.

При цьому, згідно з ч. 3 ст. 44 Закону 1058 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Відповідач не мав можливості скористатися наданим йому правом, оскільки радгосп «Амвросіївський» знаходиться на території, не контрольованій українською владою.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги в частині: визнання незаконним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії за віком № 75 від 17.11.2017 року в частині не зарахування до стажу позивача періоду роботи у радгоспі «Амвросіївський»; зобов’язання здійснити призначення пенсії за віком; а також зобов’язання відповідача зарахувати до стажу роботи періоду роботи у радгоспі КМП «Амвросіївський» з 24.05.1984 року по 31.12.1998 року та призначити пенсію за віком з врахуванням цього стажу з часу звернення із заявою про призначення пенсії № 8731 від 09.11.2017 року, задоволенню не підлягають.

Відносно неврахування до страхового стажу позивача періоду проходження строкової військової служби з 03.05.1976 року по 04.05.1978 року, суд виходить з такого.

Пунктом 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», передбачено, що час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах.

Разом з цим, за пунктом 6 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок № 637) для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв'язку приймаються: військові квитки; довідки військових комісаріатів, військових частин і установ

системи Міноборони, МВС, МНС, Мінінфраструктури, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, Держприкордонслужби, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС; довідки архівних і військово-лікувальних установ.

Як слідує з матеріалів справи, у складі документів, наданих відповідачу для прийняття рішення про призначення пенсії, позивачем не надано документів, що у розумінні пункту 6 Порядку № 637 є доказами проходження військової служби.

Проте, відповідачем не надано пояснень з приводу того, чому останній не скористався своїм правом, визначеним ч. 3 ст. 44 Закону 1058 та не звернувся із запитами до відповідних державних органів та установ, тобто не вчинив жодних дій для встановлення обставин проходження позивачем військової служби. Тобто за даних спірних правовідносин відповідач фактично самоусунувся від виконання своїх обов’язків, а лише констатував факт відсутності таких документів.

Наведена бездіяльність відповідача свідчить про недбале ставлення пенсійного органу про вирішення такого важливого питання як пенсійне забезпечення особи, яке гарантується ст. 46 Конституції України і визначено законодавцем як джерело існування громадянина держави.

За таких умов суд вважає Спірне рішення пенсійного органу (в частині не здійснення дій з приводу встановлення обставин, пов’язаних із проходженням позивачем строкової військової служби) таким, що не відповідає діючому законодавству України, а тому підлягає скасуванню з повторним розглядом заяви позивача про призначення йому пенсії з урахуванням висновків суду. При цьому порушене право позивача у цій частині має бути відновленим.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б доводили обґрунтованість заявленого позову у повному обсязі, позивач суду не надав, а отже позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з урахуванням висновків цього судового рішення.

Приймаючи до уваги, що позов задоволено частково, у порядку ст. 139 КАС України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Зважаючи на те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн., з ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області підлягає стягненню 352,40 грн.

На підстав наведеного, керуючись ст. ст. 32, 139, 243 – 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

2. Визнати незаконним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії за віком № 75 від 17.11.2017 року ОСОБА_1 ОСОБА_2 об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області в частині відмови у зарахуванні до страхового стажу періоду проходження строкової військової служби з 03.05.1976 року по 04.05.1978 року.

3. Зобов’язати ОСОБА_2 об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № 8731 від 09.11.2017 року в частині зарахування до страхового стажу періоду проходження строкової військової служби з 03.05.1976 року по 04.05.1978 року, з урахуванням висновків суду.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: вул. Миру, буд. 35, м. Бахмут, Донецька область, 84500, код ЄДРПОУ 37868797) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: 84791, Донецька область, смт. Миронівський, вул. Набережна, буд. 1, ІПН НОМЕР_1), судовий збір у розмірі 352 (триста п’ятдесят дві) гривні 40 копійок.

Судове рішення складено та підписано 29 травня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Чучко В.М.