Рішення № 74318367, 17.05.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2018 р. Справа№805/2528/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Галатіної О.О.,

при секретарі Картавих Г.В.

за участю

позивача ОСОБА_1,

представник відповідача 1 не з'явився;

представника відповідача 2,3 Кисіль Д.В., Дікалова А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Військової частини №А2120, Військової частини №А0641 про розірвання контракту військовослужбовця, суд -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду із позовом до Міністерства оборони України, Військової частини №А2120, військової частини №А0641 про розірвання контракту військовослужбовця.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.03.2016 позивач уклав контракт з Міністерством оборони України в особі Командира військової частини А2900 про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового, сержантського (старшинського) складу. Зазначає, що 05.01.2018 подав рапорт про своє небажання подальшого проходження військової служби та просив звільнити його на підставі п. «і» ч. 8. ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу». Однак, позивачу було відмовлено в розірванні контракту від 29.03.2016. Вважає таку відмову безпідставною, а тому звернувся до суду із цим позовом.

Під час судового засідання позивач, надав пояснення аналогічні викладені у позові, на позовних вимогах наполягав.

Представник відповідача 1 у судове засідання не з'явився.

Представниками відповідача 1, 2 через канцелярію суду надано відзиви, в обґрунтування яких зазначено, що контракт позивача продовжено до оголошення демобілізації, відмітив, що станом на момент звернення позивача до командира військової частини з рапортом про звільнення його з військової служби, в Україні діяв особливий період, а рішення про демобілізацію Президентом України не приймалось. Позивач не належить до жодної з категорій осіб, визначених частиною 8 статті 26 Закону № 2232-XII, якими встановлені випадки звільнення військовослужбовців з військової служби під час дії особливого періоду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову, виходячи з наступного.

29.03.2016 ОСОБА_1 та Міністерство оборони України в особі командира військової частини А2900 уклали контракт, відповідно до якого ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання проходити військову службу у Збройних силах України на термін дії особливого періоду (але не менше одного місяця) - до оголошення демобілізації.

05.01.2018 позивач подав командиру військової частини рапорт щодо звільнення його з військової служби на підставі п. «і» ч.8 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».

Позивач зазначає, що контракт не продовжував, тому він вичерпав свою дію і позивач має бути звільнений зі служби. Підстави для відмови у звільненні вважає такими, що не розповсюджуються на нього, оскільки нормативно-правові акти прийняті після укладення ним контракту, і в силу ст. 58 Конституції України не мають зворотної дії в часі.

Однак, відповідачем не звільнено ОСОБА_1, з військової служби, що на думку останнього порушує його права та інтереси, у зв'язку з чим звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує наступні обставини та нормативно-правові акти.

Порядок проходження військової служби визначається Конституцією України, Законом України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІ), Законом України від 21.10.1993 № 3543-ХІІ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон 3543-ХІІ), Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення № 1153), а також іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Закону №2232-XII (у редакції, чинній на час підписання позивачем контракту) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Строки військової служби визначаються у статті 23 цього ж Закону, відповідно до частини 2 якої, для громадян України, які приймаються на військову службу за контрактом та призначаються на посади, установлюються такі строки військової служби в календарному обчисленні: для осіб офіцерського складу: для громадян, яким первинне військове звання присвоєно після проходження повного курсу військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу або в порядку атестування осіб до присвоєння первинних військових звань офіцерського складу запасу, - від 2 до 5 років; для інших громадян - від 1 до 5 років.

Згідно частини 6 статті 26 Закону №2232-XII контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби, зокрема, у зв'язку із закінченням строку контракту (пункт а).

Водночас, відповідно до частини 9 статті 23 вказаного Закону у разі настання особливого періоду для військовослужбовців, у яких закінчився строк військової служби, встановлений цією статтею, військова служба, а для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, - дія контракту продовжується понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених частиною 8 статті 26 цього Закону.

Розділом XIV Положення № 1153 встановлено особливості проходження військової служби та виконання військового обов'язку в запасі в особливий період.

Стаття 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначає особливий період як період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Демобілізація - це комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

Отже, особливий період настає, зокрема, з моменту оголошення мобілізації і охоплює час мобілізації, який закінчується з виданням Президентом України відповідного Указу та здійснення дій, заходів, спрямованих на повернення життєдіяльності країни до режиму роботи і функціонування в умовах мирного часу.

Особливістю проходження військової служби в період мобілізації є те, що всі військовослужбовці, які перебувають на цей час на військовій службі у Збройних Силах України, звільненню в запас не підлягають, за винятком військовослужбовців-жінок, які мають дітей віком до 16 років (підпункт 2 пункту 252 Положення № 1153).

Указом Президента України від 17.03.2014 № 303/2014, затвердженим Законом України від 17.03.2014 1126-VІ, в Україні оголошено часткову мобілізацію. Вказаний Указ набрав чинності 18 березня 2014 року.

Відповідно до пункту 1 частини дев'ятої статті 23 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" у разі настання особливого періоду для військовослужбовців, у яких закінчився строк військової служби, встановлений цією статтею, військова служба, продовжується понад встановлені строки, а для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, - дія контракту продовжується понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених частиною восьмою статті 26 цього Закону.

Частина восьма статті 26 вказаного Закону містить перелік випадків, коли військовослужбовці звільняються з військової служби під час дії особливого періоду. Зокрема, в силу приписів підпункту "б" пункту 3 частини восьмої вказаної статті звільнення військовослужбовців у зв'язку із закінченням строку контракту, укладеного під час особливого періоду, та небажанням проходити військову службу за новим контрактом здійснюється після прийняття рішення про демобілізацію.

Таким чином, у разі настання особливого періоду в силу закону для військовослужбовців, у яких закінчився строк військової служби за контрактом, дія контракту продовжується, а військова служба продовжується понад встановлені строки до оголошення демобілізації.

17 березня 2014 року Президентом України прийнято Указ «Про часткову мобілізацію», який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року № 1126-VІІ.

Згідно пункту 8 цього Указу він набирає чинності після його затвердження Верховною Радою України.

Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року № 1126-VІІ набрав чинності з дня його опублікування - 18 березня 2014 року.

За таких обставин, особливий період настав з 18 березня 2014 року, тобто під час дії контракту позивача, а законодавець пов'язує продовження дії контракту понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації не з часом дії особливого періоду, а вказує, що з моментом його настання діє особливий порядок продовження контракту військовослужбовців, то дія контракту позивача продовжується понад встановлений строк на період до оголошення демобілізації.

Суд відмічає, що укладений 29.03.2016 позивачем контракт містить п.3, який визначає, що контракт є строковим та укладається відповідно до строків, установлених законодавством, за погодженням сторін на термін дії особливого періоду (але не менше одного місяця) - до оголошення демобілізації.

Разом з тим укладаючи контракт, позивач погодився із його умовами, у тому числі із ч. 6 контракту, якою передбачено, що про вирішенні питань, не передбачених цим контрактом, сторони керуються вимогами законів та інших нормативно-правових актів.

Тобто укладаючи контракт, позивач погодився на застосування до правовідносин, що виникли внаслідок укладення контракту, законів та інших нормативно-правових актів, що не вказані у контракті.

Відповідно до ч. 8 ст. 26 Закону України Закону № 2232-XII під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці:

1) з моменту оголошення мобілізації до часу, визначеного пунктами 2 або 3 цієї частини:

а) жінки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу;

б) за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час, обмежену придатність у воєнний час, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу;

в) у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку;

г) у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання;

ґ) через такі сімейні обставини або інші поважні причини:

виховання матір'ю (батьком) - військовослужбовцем, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей віком до 18 років, які з нею (з ним) проживають, без батька (матері);

утримання жінкою (чоловіком) - військовослужбовцем повнолітньої дитини віком до 23 років, яка є інвалідом I чи II групи, якщо вона (він) не висловила (не висловив) бажання продовжувати військову службу;

необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років;

наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років;

утримання жінкою (чоловіком) - військовослужбовцем дитини - інваліда підгрупи А віком до 18 років, якщо вона (він) не висловила (не висловив) бажання продовжувати військову службу;

д) у зв'язку з проведенням організаційних заходів у порядку, визначеному Генеральним штабом Збройних Сил України, за умови завершення виконання визначених завдань;

е) через службову невідповідність осіб рядового, сержантського і старшинського (крім прапорщиків, старших прапорщиків, мічманів, старших мічманів) складу у разі невиконання службових обов'язків;

є) призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також які вислужили встановлені строки строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу у строки, визначені рішенням Президента України;

ж) які вислужили строк військової служби за контрактом, укладеним на умовах, передбачених абзацом другим частини третьої статті 23 цього Закону;

з) які досягли граничного віку перебування військовозобов'язаних у запасі, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду;

и) які є студентами, аспірантами чи докторантами денної форми навчання та були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. Такі особи можуть продовжувати військову службу, якщо вони виявили таке бажання;

і) які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та вислужили не менше 24 місяців військової служби за контрактом, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду;

ї) які в особливий період (крім проведення мобілізації та введення воєнного стану) проходять військову службу за контрактом і строк контракту яких закінчився, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу, крім випадків, визначених абзацом другим частини третьої статті 23 цього Закону.

Військовослужбовці також можуть бути звільнені з військової служби з підстав, передбачених пунктами "в", "г", "е", "є", "и" частини шостої та пунктами "в", "г", "е", "є" частини сьомої цієї статті.

Позивач посилається як на підставу його звільнення на п. і) частини 8 статті 26 Закону № 2232-XII.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону № 2232-XII для військовослужбовців строкової військової служби та військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, які під час дії особливого періоду вислужили не менше 11 місяців, осіб, звільнених з військової служби під час дії особливого періоду, які приймаються на військову службу за контрактом у період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або оголошення рішення про демобілізацію, строк військової служби в календарному обчисленні встановлюється шість місяців.

Строк проходження військової служби для таких військовослужбовців може бути продовжено за новими контрактами на шість місяців або на строки, визначені частиною четвертою цієї статті. У разі закінчення особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію дія таких контрактів припиняється достроково.

Позивач не належить до вказаних осіб, відтак на нього не поширюється дія частини третьої статті 23 Закону № 2232-XII.

Отже судом встановлено, що позивач не належить до жодної з категорій осіб, для яких передбачена можливість звільнення з військової служби під час дії особливого періоду і перелік яких наведений у статті 26 Закону № 2232-XII.

Як вже зазначалось, Указом Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 оголошено часткову мобілізацію, таким чином, в Україні настав особливий період.

На день вирішення судом даної адміністративної справи рішення про демобілізацію Президент України не приймав.

Таким чином, підстави для звільнення військовослужбовця ОСОБА_1, з військової служби відсутні.

За наведених обставин позов є таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 70, 73, 74, 77, 90, 139, 205, 242-246, 257, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Військової частини №А2120, Військової частини №А0641 про розірвання контракту військовослужбовця - відмовити.

Рішення виготовлено у нарадчій кімнаті та проголошено вступну та резолютивну частини у судовому засідання 17 травня 2018 року. Повний текст рішення суду виготовлено 29 травня 2018 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Галатіна О.О.