Рішення № 74318101, 29.05.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

29 травня 2018 р. Справа № 802/1142/16-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Вільчинського О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренка І.В.,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: Клюси Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_3

до: Головного управління Національної поліції у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (далі - ГУНП у Вінницькій області, відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу № 655 від 05 липня 2016 року в частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну посадову відповідність та зобов'язання ГУНП у Вінницькій області виключити з особової справи позивача відомості про накладення зазначеного дисциплінарного стягнення.

В обґрунтування позову зазначає, що з 07 листопада 2015 року прийнятий на службу до ГУНП у Вінницькій області на посаду поліцейського БПСПОП "Вінниця" ГУНП у Вінницькій області.

Однак, відповідно до наказу ГУ НП у Вінницькій області № 655 від 05 липня 2016 року на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну посадову відповідність за порушення вимог Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 лютого 2012 року № 455, пункту 1 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", функціональних обов'язків.

Підставою прийняття оскаржуваного наказу зумовлено недотриманням субординації, норм професійної та службової етики при зверненні до командира батальйону майора поліції ОСОБА_4 з проявленням неповаги, зухвалості та нетактовності, що призвело до створення конфлікту з командиром батальйону в умовах проведення Антитерористичної операції (далі - АТО).

Позивач стверджує, що обставини, які викладені у зазначеному наказі щодо порушення ним правил субординації, норм професійної і службової етики не відповідають дійсності, оскільки у його діях під час зборів особового складу батальйону відсутній склад дисциплінарного проступку, а саме наявність протиправної поведінки та шкідливих наслідків такої поведінки.

Позивач вказує, що в оскаржуваному наказі ГУНП у Вінницькій області не зазначив, які саме норми (пункти) Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, позивачем були порушені.

Крім того, як зазначає ОСОБА_3, накладаючи таке дисциплінарне стягнення як попередження про неповну посадову відповідність, відповідач не використав весь перелік можливих (менш) суворих дисциплінарних стягнень, що не відповідає нормам статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року, в позові відмовлено.

Постановою від 14 лютого 2018 року Верховний Суд скасував зазначені рішення, а справу направив на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції та направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зазначив, що судами попередніх інстанцій не досліджено всі зібрані у справі докази та не допитано у якості свідка ОСОБА_4.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2018 року адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду

Крім того сторонам встановлено строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень проти відповіді на відзив.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 15 травня 2018 року суд за клопотанням представника позивача викликав в якості свідка ОСОБА_4 - заступника командира роти особливого призначення Головного управління Національної поліції у Вінницькій області для надання пояснень у судовому засіданні.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримала з підстав, викладених в адміністративному позові та відповіді на відзив.

Крім того, надаючи суду пояснення щодо обставин, які мали місце 02 червня 2016 року в м. Краматорськ Донецької області, представник позивача зазначила, що ніякої конфліктної ситуації під час ротації особового складу батальйону не було, а фактично відбувалось обговорення на підвищених тонах наболілих для батальйону питань. При цьому словесна перепалка, яка виникла між працівниками батальйону та командиром ОСОБА_4 багато в чому залежала від зухвалої поведінки останнього. В цілому, на думку сторони позивача, своїми діями позивач не порушував дисципліни та вимог субординації, а тому накладене стягнення є незаконним.

Представник позивача додатково зазначила, що при прийнятті оскаржуваного наказу відповідач не врахував попередні заслуги ОСОБА_3 та неправомірно застосував до нього такий вид дисциплінарного стягнення.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги позивача заперечила з підстав, викладених у відзиві на позов. Вважає, що службове розслідування за фактом недотримання ОСОБА_3 та іншими працівниками БПСПОП "Вінниця" субординації, норм професійної та службової етики по відношенню до командира батальйону ОСОБА_4, з проявами неповаги, зухвалості і нетактовності, що призвело до створення конфлікту в умовах проведення АТО, було проведене об'єктивно, а викладені в акті службового розслідування обставини відповідають дійсності та повністю підтверджуються документально.

Оскаржуваний наказ, на думку представника відповідача, є правомірним і таким, що прийнятий на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені законодавчими актами України.

Допитаний в якості свідка з метою повного та всебічного дослідження обставин справи, усунення будь-яких суперечностей в показаннях, ОСОБА_4 зазначив, що позивач відігравав активну роль у створенні конфліктної ситуації між командиром батальйону та окремими працівниками підрозділу, його провокативні дії та висловлювання, істотно загострили таку ситуацію.

Свідок також зазначив, що ОСОБА_3 порушив правила субординації, оскільки в присутності значної частини особового складу батальйону та поліцейських інших підрозділів ГУ НП у Вінницькій області в зухвалій формі образив командира, мало не призвів до сутички між тими поліцейськими БПСПОП "Вінниця", які прибули на ротацію, і тими, які відбували до місця постійної дислокації в м. Вінниці. Його дії були очевидним проявом неповаги до свого безпосереднього керівника, неввічливої поведінки, порушенням функціональних обов'язків.

Суд дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, покази свідка, встановив, що з 07 листопада 2015 року ОСОБА_3 прийнятий на службу до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на посаду поліцейського БПСПОП "Вінниця" ГУ НП у Вінницькій області.

Наказом ГУ НП у Вінницькій області від 06 червня 2016 року № 683 по факту звернення командира БПСПОП "Вінниця" ОСОБА_5 з рапортом щодо порушення службової дисципліни окремими працівниками вказаного підрозділу, призначено службове розслідування.

За результатами проведеного службового розслідування складено висновок від 05 липня 2016 року, відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_3 вчинено дисциплінарний проступок. Зокрема, у висновку зазначено, що 02 червня 2016 року відбулася ротація особового складу підрозділу в місті Краматорськ під час якої майором поліції ОСОБА_4 була дана команда про шикування особового складу БПСПОП "Вінниця", на чолі з керівником загону - заступником командира батальйону полковником поліції ОСОБА_6

Після вишикування особового складу керівник загону ОСОБА_6 перед строєм, в різкій формі, не дотримуючись правил субординації та не вибираючи слів почав висловлювати незадоволення з приводу прийняття рішень щодо організації роботи ОСОБА_5, керівництвом ГУ НП у Вінницькій області на чолі з тимчасово виконуючим обов'язки начальника ГУ НП полковником поліції ОСОБА_7 і його заступником ОСОБА_8 Різкі висловлювання ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, та ОСОБА_14, які виступили на його підтримку, мало не призвили до сутички між особовим складом, який прибув на ротацію, що завдало втрати позитивного іміджу БПСПОП "Вінниця".

Службовим розслідуванням встановлено, що позивач також звертався до командира батальйону на підвищених тонах, без дотримання вимог субординації, що в свою чергу загострювало ситуацію, принижувало авторитет командира перед особовим складом батальйону.

За таких обставин в ході проведення службового розслідування ГУ НП у Вінницькій області встановлено факти порушення ОСОБА_3 службової дисципліни, що виразилось у недотриманні норм професійної та службової етики, неповаги до командира батальйону і не підтримання порядку та дисципліни в умовах проведення АТО.

Наказом ГУ НП у Вінницькій області № 655 від 05 липня 2016 року за порушення вимог Дисциплінарного статуту ОВС України -2006 року, Правил поведінки та професійної етики осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України від 22 лютого 2012 року №155, ч.1, п.1, ст.18 Закону України "Про Національну поліцію", функціональних обов'язків, що виразилось у недотриманні, вимог субординації, норм професійної та службової етики, неповаги до командира батальйону майора поліції ОСОБА_4 та не підтриманні порядку і дисципліни в умовах проведення АТО, поліцейського БПСПОП "Вінниця" ГУНП у Вінницькій області рядового ОСОБА_3 попереджено про неповну службову відповідність.

Не погоджуючись з указаним наказом, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Визначаюсь щодо позовних вимог, суд виходив з такого.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначаються Законом України "Про Національну поліцію" (Закон № 580-VIII).

Відповідно до пунктів 1, 2, 6 частини першої статті 18 Закону № 580-VIII (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) поліцейський зобов'язаний:

- неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

- професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;

- інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Згідно пункту 4 розділу XI Закону № 580-VIII до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Із положень статті 19 Закону № 580-VIII випливає, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до Закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

З метою зміцнення дисципліни та законності серед особового складу, безумовного забезпечення прав і свобод громадян, дотримання стандартів етичної поведінки, доброчесності та запобігання конфлікту інтересів у діяльності працівників органів внутрішніх справ, наказом МВС України від 22 лютого 2012 року № 155 затверджено Правила поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - Правила №155) (чинні на момент виникнення спірних правовідносин).

Із положень пунктів 2.2-2.4, 3.3, 4.1 розділу III та пунктів 1.1, 1.2 розділу IV Правил № 155, випливає, що професійний обов'язок працівника полягає в безумовному виконанні закріплених законами та професійно-етичними нормами завдань щодо забезпечення надійного захисту правопорядку, законності, громадської безпеки. Працівник органів внутрішніх справ бере на себе ряд моральних зобов'язань, зокрема бути прикладом безумовного дотримання вимог законів та службової дисципліни в професійній діяльності та приватному житті.

В свою чергу, в пункті 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" від 23 грудня 2015 року № 901-VIII зазначено, що до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" на поліцейських поширюється дія Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України". Отже, сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів Національної поліції України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначає Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України".

Відповідно до cтатті 5 Закону №3460-15 за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

В свою чергу, в розумінні статті 2 Закону №3460-15 дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Статтею 12 Закону №3460-15 визначено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Порядок накладання дисциплінарних стягнень визначено статтею 14 Закону №3460-15, зі змісту якої випливає, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

Отже із аналізу вищевказаних норм видно, що за вчинення дисциплінарного проступку особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з Статутом ОВС.

Окремо суд зазначає, що правовий статус батальйону БПСПОП "Вінниця" регулюється Положенням про батальйон патрульної служби міліції особливого призначення "Вінниця" УМВС України у Вінницькій області, затвердженого наказом УМВС України у Вінницькій області від 14 липня 2014 року №758 (далі - Положення №758).

Так, відповідно до Розділу 1 "Загальні положення" Положення №758, батальйон патрульної служби міліції особливого призначення "Вінниця" є високомобільним спеціальним структурним підрозділом УМВС України у Вінницькій області, створеним з метою належного забезпечення прав та свобод громадян, захисту суспільства від злочинних посягань, забезпечення правопорядку під час проведення загальнодержавних, культурно -масових, релігійних заходів, припинення групових порушень громадського порядку та масових заворушень, проведення спеціальних операцій по затриманню озброєних злочинців, ліквідації аварій та стихійних лих.

До структури даного підрозділу входять дві роти по обслуговуванню м. Вінниці та області, а також при потребі - виконання завдань поза межами регіону.

В свою чергу, підрозділ у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами МВС України, цим Положенням, а також іншими нормативно-правовими актами. Свою діяльність підрозділ здійснює в межах своїх повноважень відповідно до принципів законності, гуманізму, гласності, поваги до прав людини, а також в умовах довіри та за підтримки населення, громадських формувань і трудових колективів

Діяльність підрозділу ґрунтується на принципах верховенства права, забезпечення дотримання прав і свобод людини і громадянина, позапартійності, законності, відкритості для демократичного цивільного контролю, прозорості, відповідальності, централізованого керівництва та єдиноначальності.

Підрозділ безпосередньо підпорядковується начальнику УМВС, а в разі його відсутності - особі, яка виконує його обов'язки.

Під час виконання завдань поза межами регіону постійної дислокації підрозділ переходить в оперативне підпорядкування начальника відповідного ГУ МВС УМВС.

Як зазначалось вище, наказом ГУ НП у Вінницькій області № 655 від 05 липня 2016 року позивача попереджено про повну службову невідповідність за порушення вимог Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 лютого 2012 року №455, п.1, 2 ч.1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію".

Надаючи оцінку правомірності притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, яка втілилась у відповідному наказі, суд вказує, що підставою дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, склад якого включає суб'єкт, суб'єктивну сторону, об'єкт і об'єктивну сторону.

Зокрема, суб'єктом дисциплінарного проступку, що виявлений за результатом проведення службового розслідування є ОСОБА_3, який перебував на службі у ГУ НП у Вінницькій області, та, відповідно на якого поширювалися обов'язки передбачені нормами Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", Правил поведінки та професійної етики осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, Закону України "Про Національну поліцію".

В свою чергу, об'єктом дисциплінарного проступку, що ставиться у вину ОСОБА_3 є зокрема, норми службової дисципліни, статутних відносин, правила поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, функціональні обов'язки, що виразились у недотриманні субординації між ним та командиром батальйону, неприпиненні порушень службової дисципліни в умовах проведення АТО.

Надаючи оцінку складу проступку, вчинення якого поставлено у вину позивача, суд зазначає, що згідно із статтею 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Так, службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.

Із положень статті 7 вищевказаного статуту випливає, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

В свою чергу, правила субординації - це система суворого і беззаперечного підпорядкування молодших за положенням або чину старшим, заснована на принципах службової дисципліни, механізм регулювання відносин, який базується на владних повноваженнях одних посадових осіб щодо інших.

Так, відповідно до пункту 1.1, абзаців 2, 4, 5 пункту 1.2 Розділу IV Правил №155 (чинних на момент виникнення спірних правовідносин), поведінка працівника органів внутрішніх справ завжди і за будь-яких обставин має бути бездоганною, відповідати високим стандартам професіоналізму і морально - етичним принципам стража правопорядку. Ніщо не повинно паплюжити ділову репутацію та авторитет працівника.

Норми професійної етики вимагають від працівника:

- постійно контролювати свою поведінку, почуття і емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на службові рішення, уміти передбачати наслідки своїх вчинків і дій;

- виявляти повагу та увагу до старших за званням чи віком, завжди першим вітати: молодшому - старшого, підлеглому - начальника, чоловікові - жінку;

- у спілкуванні з колегами виявляти простоту і скромність, уміння щиро радіти успіхам товаришів по службі, сприяти успішному виконанню ними службових доручень.

Водночас, статутні правила відносин між військовослужбовцями - це правила, визначені передусім Статутом внутрішньої служби і Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, дія яких поширюється на інші військові формування України. Значення статутних взаємовідносин для будь військової організації виключно велике. Засновані на принципах єдиноначальності та суворої субординації, колективізму і високого гуманізму, вони згуртовують воїнів в єдиний бойовий колектив, підвищують боєготовність частин, створюють необхідні умови для оперативного керівництва в бою. На стан військової дисципліни багато в чому впливають взаємини, що склалися серед особового складу частини (підрозділу). Відхилення взаємин від статутних норм нерідко призводили до серйозних порушень військової дисципліни.

Відповідно до Функціональних обов'язків поліцейського БПСПОП "Вінниця" ГУ НП у Вінницькій області ОСОБА_3, затверджених командиром батальйону ОСОБА_9, поліцейський зобов'язаний виявляти повагу до командирів і старших за званням, сприяти їм у підтриманні дисципліни, бути культурним та ввічливим, додержуватись правил військового вітання, ввічливості, знати та неухильно дотримуватись положень Конституції України, Закону України "Про Національну поліцію", інших Законів та нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції.

Надаючи оцінку об'єктивній стороні дисциплінарного проступку позивача, суд зазначає про наступне.

Як встановлено під час службового розслідування та задокументовано у висновку від 05 липня 2016 року, після вишикування особового складу, ОСОБА_13 в підтримку керівника загону ОСОБА_6 в різкій формі, не дотримуючись правил субординації та не вибираючи слів почав висловлювати незадоволення з приводу прийняття рішень щодо організації роботи ОСОБА_5

Зокрема, об'єктивна сторона проступку позивача полягала в тому, що він звертався до командира батальйону на підвищених тонах, без дотримання вимог субординації, що в свою чергу загострювало ситуацію, принижувало авторитет командира перед особовим складом батальйону.

Факт звернення позивача до командира БПСПОП "Вінниця" ОСОБА_4 у різкій формі, неприпинення порушень дисципліни, підтверджено матеріалами службового розслідування, зокрема поясненнями інших поліцейських, що були присутні під час вказаних подій.

Зокрема, ОСОБА_4 у поясненнях зазначив: "Також ст. сержант ОСОБА_10 сказав чому не прийняли рішення по листу (зверненню) по якому вони підписувались на колишнього командири підполковника поліції ОСОБА_9 та сказав мені такі слова що я його колись послав і можу послати і тебе. Коли я йому зробив зауваження, що він звертається до мене на ти, на що він відповів що я молодший (чи старший) на рік, під час розмови втрутився рядовий ОСОБА_3 і сказав, а що ти зробиш, при цьому полковник поліції ОСОБА_6 та полковник ОСОБА_15 тільки засміялись. Потім рядовий ОСОБА_3 звинуватив мене в переводі з батальйону "Миротворець" к-на поліції ОСОБА_16..".

Відповідно до пояснень ОСОБА_17: "Також активно свою зневагу до командира майора поліції ОСОБА_4 проявили наступні співробітники, ОСОБА_3, ОСОБА_18, ОСОБА_11 які емоційно реагували на висловлювання командира і вступали з ним в суперечку, останні не вважають його командиром і йому підпорядковуватися вони не будуть, їхній командир полковник ОСОБА_6.".

У поясненнях ОСОБА_19 зазначено: "...Також свою активну участь у конфлікті приймали такі працівники як ОСОБА_18, ОСОБА_3 та ОСОБА_11 які також в грубій формі висловлювали своє незадоволення, а також підтримували полковника ОСОБА_6 і не визнавали командиром підрозділу майора поліції ОСОБА_30

У поясненнях ОСОБА_20 вказано: "Активно висловлювали недовіру, зневагу та підбурювали особовий склад ротації також такі співробітники: ОСОБА_3, ОСОБА_18, ОСОБА_11 та вступали з ОСОБА_4 в суперечку, перебивали викрикували що не вважають за командира підрозділу, тому підпорядковуватись будуть тільки полковнику ОСОБА_6."

Аналогічні пояснення щодо висловлювань ОСОБА_3 по відношенню до свого командира надав ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29

Інші співробітники позивача у поясненнях зазначили, що вони не пам'ятають про те, хто які запитання ставив і які дії вчиняв.

Також суд бере до уваги показання допитаного в якості свідка ОСОБА_4, які підтверджують порушення позивачем норм службової дисципліни та недотримання субординації.

Надавши оцінку вказаним обставинам та наявним в матеріалах справи письмовим доказам, суд дійшов висновку, що дії позивача 02 червня 2016 року під час ротації особового складу підрозділу в місті Краматорськ могли призвести та мало не призвели до сутички між особовим складом, який прибув на ротацію, а також вплинули на моральний стан поліцейських, які прибули для несення служби в зону проведення АТО та на їх бойову готовність. При цьому необхідно звернути увагу, що така поведінка позивача безумовно негативно вплинула на авторитет командира та поставила його під сумнів в особовому складі батальйону.

Об'єктом посягання від неправомірної поведінки позивача стали статутний порядок у батальйоні, правила професійної та службової етики. У вчиненому позивачем проступку проявилося окрім порушення норм службової дисципліни та недотримання субординації також і невміння стійко переносити труднощі та обмеження пов'язаних із службою, неввічливість, неповага до колег, призначених на ті чи інші посади у батальйоні (із призначенням яких позивач фактично висловив свою незгоду).

При цьому, суд критично оцінює доводи позивача про відсутність негативних наслідків його поведінки. Так зокрема, виходячи із змісту та характеру поставлених питань, відданих наказів під час шикування особового складу, висловлювань в адресу командира, безумовно така поведінка позивача підриває авторитет командира перед особовим складом батальйону та призводить до порушення правил субординації у батальйоні та функціональних обов'язків позивача.

Надаючи оцінку суб'єктивній стороні дисциплінарного проступку позивача, суд зазначає про наступне.

Проаналізувавши характер питань ОСОБА_3, суд доходить висновку, що основним мотивом та метою їх висловлення було не розв'язання конкретних проблем у функціонуванні БПСПОП "Вінниця", а саме порушення вимог Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ та функціональних обов'язків та правил субординації.

Факт відсутності повноважень командира БПСПОП "Вінниця" ОСОБА_4 на прийняття рішень із тих питань, які поставлені позивачем щодо кадрових призначень, заохочень та вирішення матеріально - технічних проблем батальйону, зокрема підтверджується п. 7.5 Положення про батальйон патрульної служби міліції особливого призначення "Вінниця" УМВС України у Вінницькій області, що затверджене наказом УМВС України у Вінницькій області від 14.07.2014 року №758.

При цьому, суд зазначає, що у випадку своєї принципової незгоди із кадровими та іншими рішеннями в батальйоні, позивач міг звернутися із рапортом про своє звільнення, не вчиняючи дій, що підривають дисципліну, порушують правила субординації та інші професійно - етичні правила, функціональні обов'язки заступника командира.

Проаналізувавши склад дисциплінарного проступку, вчинення якого ставиться у вину ОСОБА_3, суд доходить висновку про наявність у діях позивача, що мали місце 02 червня 2016 року під час ротації БПСПОП "Вінниця" у м. Краматорськ проступку, який є достатньою підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Щодо доводів сторони позивача про те, що накладаючи таке дисциплінарне стягнення як попередження про неповну посадову відповідність, відповідач не використав весь перелік можливих (менш) суворих дисциплінарних стягнень, то суд вважає за необхідне зазначити, що нормами Дисциплінарного статуту ОВС не зобов'язано перед застосуванням більш суворого дисциплінарного стягнення накладати менш суворе. Право вибору виду дисциплінарного стягнення відповідно до норм Дисциплінарного статуту ОВС належить особі, яка проводить службове розслідування, з урахуванням тяжкості проступку, обставин, за яких його скоєно, заподіяної шкоди, попередньої поведінки особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації.

При цьому суд не ставить під сумнів та бере до уваги заслуги позивача під час виконання ним службових обов'язків до вчинення проступку, який став підставою для його звільнення. Однак вони не можуть звільняти від дисциплінарної відповідальності за вчинене або виправдовувати неправомірні дії. До того ж, свої завдання БПСПОП "Вінниця" виконує в тому числі і у зоні проведення антитерористичної операції, а тому дотримання функціональних обов'язків та правил субординації в батальйоні набуває ще більшої ваги.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на встановлені вище факти та обставини, суд вважає, що обставини, які стали підставами для проведення відносно позивача службового розслідування, відображені у висновку службового розслідування та в оскаржуваному наказі відносно позивача, знайшли своє підтвердження під час судового розгляду даної справи.

Відтак, суд дійшов висновку, що приймаючи наказ про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну посадову відповідність, відповідач діяв обґрунтовано, на підставі власних повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України. Тому, підстави для задоволення позовних вимог про скасування оскаржуваного наказу № 655 від 05 липня 2016 року в частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповні посадову відповідність відсутні.

Відсутні у зв'язку із цим також підстави для задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача виключити з особової справи ОСОБА_3 відомості про накладення вказаного дисциплінарного стягнення, які є похідними від позовних вимог про скасування наказу в частині накладення дисциплінарного стягнення.

Підстави для розподілу судових витрат у справі відповідно до положень ст. 94 КАС України відсутні.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович