Рішення № 74318053, 22.05.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року ЛуцькСправа № 803/696/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Лозовського О.А.,

при секретарі судового засідання Шикун О.Є.,

за участю представника позивача Бугайова А.О.,

представника відповідача Федорчук І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фермерського господарства «Пан Продукт» до Головного управління ДФС у Волинській області про скасування податкового повідомлення-рішення №00633211205 від 05.10.2017, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство «Пан Продукт» (далі - ФГ «Пан Продукт», позивач) звернулося в суд з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення №00633211205 від 05.10.2017 за платежем: «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на суму 27 699,67 грн., визнання протиправними дій щодо виключення з Реєстру платників єдиного податку четвертої групи відповідних записів про ФГ «Пан Продукт» код ЄДРПОУ 33309000 та зобов'язання ГУ ДФС у Волинській області внести до Реєстру платників єдиного податку відповідні записи про платника єдиного податку четвертої групи ФГ «Пан Продукт» код ЄДРПОУ 33309000.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ФГ «Пан Продукт» з 2006 року перебуває на спрощеній системі оподаткування, є платником єдиного податку 4-ї групи та платником податку на додану вартість. 08.06.2017 старшим державним ревізором-інспектором Глусь В.С. Володимир-Волинської ОДПІ Головного управління ДФС у Волинській області проведено камеральну перевірку з питань своєчасності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за грудень 2015 року платника податку ФГ «Пан Продукт», за результатом якої був складений акт камеральної перевірки щодо недотримання граничних строків реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних №3940/03-20-12-05/33309000 від 08.06.2017. Вказаним актом камеральної перевірки встановлено порушення ФГ «Пан Продукт» пункту 201.10 статті 201 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) в частині несвоєчасної реєстрації ФГ «Пан Продукт» податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме податкової накладної №30/2 від 25.12.2015 (зареєстрована 11.01.2016) та податкової накладної №31/2 від 26.12.2015 (зареєстрована 11.01.2016).

21.07.2017 ФГ «Пан Продукт» на адресу податкового органу було направлено заперечення на акт камеральної перевірки з побажанням бути присутнім у його розгляді.

Позивач зазначає, що 04.09.2017 ним отримано лист від 31.07.2017 №6541/10/03-20-12-05-07 щодо розгляду заперечення на акт перевірки. Розгляд зазначеного заперечення проводився без повідомлення та, відповідно, без участі платника, що є порушенням норм пункту 86.7 статті 86 ПК України.

02.02.2018 на адресу ФГ «Пан Продукт» надійшла податкова вимога від 13.12.2017 №24133-17 про сплату податкового боргу в сумі 27 699,67 грн.

Крім того, головою ФГ «Пан Продукт» 02.02.2018 до в. о. начальника Володимир-Волинської ОДПІ Левчук О.А. була скерована заява про надання копії податкового повідомлення - рішення на підставі якого була видана податкова вимога, оскільки самого податкового повідомлення-рішення підприємство не отримало. У відповідь на дану заяву 21.03.2018 було отримано податкове повідомлення-рішення від 05.10.2017 №0063321205 про застосування штрафних санкцій в сумі 27 699,67 грн.

Також позивач вказує на те, що в березні 2018 року згідно листа ГУ ДФС у Волинській області від 19.03.2018 №4349/10/03-20-12-05-07 «Про відмову у переведенні на спрощену систему оподаткування» йому стало відомо про факт не підтвердження реєстрації ФГ «Пан Продукт» платником єдиного податку, оскільки за даними ІС «Податковий блок» ФГ «Пан Продукт» 14.02.2018 подано до Володимир-Волинської ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області податкові декларації платника єдиного податку четвертої групи за 2018 рік - загальну за реєстраційним № 9021140493 та звітну за № 9021140614. Станом на 01.01.2018 в інтегрованій картці платника по коду бюджетної класифікації 14010100 за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) рахується заборгованість в сумі 27 910,95 грн.

Згідно підпункту 291.5-1.3 пункту 291.5-1 статті 291 ПК України не може бути платником єдиного податку четвертої групи суб'єкт господарювання, який станом на 1 січня базового (звітного) року має податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс -мажорних обставин).

Тому ФГ «Пан Продукт» не може перебувати на спрощеній системі оподаткування платником єдиного податку четвертої групи.

Таким чином, ФГ «Пан Продукт» у 2018 році застосовує загальну систему оподаткування.

ФГ «Пан Продукт» звернулось до податкового органу з листом № 34 від 18.04.2018 про надання копії рішення про анулювання реєстрації платником Єдиного податку та про надання копії акту перевірки на підставі якого було прийнято таке рішення. Усно бухгалтеру ФГ «Пан Продукт» було повідомлено про відсутність таких документів, а письмової відповіді станом на дату подання даної заяви позивачем не отримано.

ФГ «Пан Продукт» не погоджується з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням від 05.10.2017 № 0063321205 щодо сплати штрафу в сумі 27 699,67 грн. та не погоджується з діями відповідача щодо не підтвердження ФГ «Пан Продукт» статусу платника єдиного податку та діями щодо виключення інформації про такого платника з Реєстру платників єдиного податку, тому просить суд позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 02.05.2018 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та на підставі частини четвертої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017, далі - КАС України) ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи (а. с. 1).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, наведених у позовній заяві, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву від 17.05.2018 не погоджується з позовними вимогами, оскільки вважає, що камеральною перевіркою встановлено несвоєчасну реєстрацію податкових накладних №30/2 від 25.12.2015 та №31/2 від 26.12.2015, які були зареєстровані 11.01.2016, тобто з порушення в один і два дні відповідно, тому податковим органом правомірно застосовано штрафні санкції в розмірі 27 699,67 грн.

Також зазначила, що не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи суб'єкти господарювання, які станом на 1 січня базового (звітного) року має податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу.

Згідно з даними ІС «Податковий блок» 14.02.2018 ФГ «Пан Продукт» до Володимир-Волинської ОДПІ подано податкові декларації платника єдиного податку четвертої групи за 2018 рік - загальну за реєстраційним номером №9021140493 та звітну №9021140614.

Станом на 01.01.2018 в інтегрованій картці платника (далі - ІКП) по коду бюджетної класифікації 14010100 за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) рахується заборгованість в суму 27 910,29 грн.», тому, враховуючи норми чинного законодавства, позивач не може бути переведений на спрощену систему оподаткування.

Представник відповідача вважає, що податковий орган діяв відповідно до вимог чинного законодавства, тому просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши письмові докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з таких мотивів та підстав.

Частина 1 статті 5 КАС України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Судом встановлено, що 08.06.2017 старшим державним ревізором-інспектором Володимир-Волинської ОДПІ Головного управління ДФС у Волинській області Глусь В.С. проведено камеральну перевірку Фермерського господарства «Пан Продукт» з питань своєчасності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за грудень 2015 року, за результатом якої був складений акт камеральної перевірки щодо недотримання граничних строків реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних №3940/03-20-12-05/33309000 від 08.06.2017 (а. с. 55-56), яким встановлено порушення ФГ «Пан Продукт» пункту 201.10 статті 201 ПК України в частині несвоєчасної реєстрації ФГ «Пан Продукт» податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме податкової накладної №30/2 від 25.12.2015 (зареєстрована 11.01.2016) та податкової накладної №31/2 від 26.12.2015 (зареєстрована 11.01.2016).

21.07.2017 ФГ «Пан Продукт» було подано заперечення на акт камеральної перевірки, за результатами розгляду якого листом від 31.07.2017 №6541/10/03-20-12-05-07 щодо розгляду заперечення на акт перевірки ГУ ДФС у Волинській області повідомило позивача про те, що перевіркою правомірно встановлено факт порушення граничних строків реєстрації податкових накладних, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі 10 відсотків ПДВ, зазначеного в такій податковій накладній (а. с. 59-60).

Розгляд заперечення на акт перевірки проводився без повідомлення та, відповідно, без участі платника податків, що, на думку позивача, є порушенням норм пункту 86.7 статті 86 ПК України.

На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Волинській області 05.10.2017 сформовано податкове повідомлення-рішення №0063321205 про застосування щодо позивача штрафних санкції за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних в суму 27 699,67 грн. (а. с. 65).

У зв'язку з несплатою штрафних санкцій у строки, встановлені законом, 02.02.2018 на адресу ФГ «Пан Продукт» надійшла податкова вимога від 13.12.2017 №24133-17 про сплату податкового боргу в сумі 27 699,67 грн. (а. с. 62).

Крім того, листом від 19.03.2018 №4349/10/03-20-12-05-07 «Про відмову у переведенні на спрощену систему оподаткування» відповідач повідомив ФГ «Пан-Продукт» про те, що згідно даних ІС «Податковий блок» ФГ «Пан Продукт» 14.02.2018 подано до Володимир-Волинської ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області податкові декларації платника єдиного податку четвертої групи за 2018 рік - загальну за реєстраційним № 9021140493 та звітну за №9021140614.

Станом на 01.01.2018 в інтегрованій картці платника по коду бюджетної класифікації 14010100 за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) рахується заборгованість в сумі 27 910,95 грн., з огляду на що позивач не може перебувати на спрощеній системі оподаткування платником єдиного податку четвертої групи та застосовує у 2018 році загальну систему оподаткування (а. с. 66-67)

ФГ «Пан Продукт» звернулось до податкового органу з листом № 34 від 18.04.2018 про надання копії рішення про анулювання реєстрації платником Єдиного податку та про надання копії акту перевірки на підставі якого було прийнято таке рішення. Усно бухгалтеру ФГ «Пан Продукт» було повідомлено про відсутність таких документів, а письмової відповіді станом на дату подання даної заяви позивачем не отримано.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Суд вважає, що ГУ ДФС у Волинській області не довело правомірність винесення податкового повідомлення-рішення від 05.10.2017 №0063321205 про сплату штрафу в сумі 27 699,67 грн. з огляду на таке.

Як встановлено судом, у відповідності до вимог статті 200-1 ПК України ФГ «Пан Продукт» як платнику податку на додану вартість органом казначейства відкрито електронний рахунок №37529100091339 в системі електронного адміністрування податку на додану вартість (надалі СЕА ПДВ).

Відповідно до пункту 200і.4 статті 200-1 ПК України на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника зараховуються кошти, в тому числі з власного поточного рахунку платника в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до пункту 200-1.3 статті ПК України.

Згідно з абзацом тринадцятим пункту 201.10 статті 201 ПК України, якщо сума, визначена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 ПК України є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов'язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Механізм відкриття та закриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - податок), особливості складення податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних (далі - розрахунки коригування) у такій системі, а також механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків регулює Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №569 «Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок № 569).

Відповідно до пункту другого Порядку №569 рахунок у системі електронного адміністрування податку (далі - електронний рахунок) - рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який таким платником перераховуються кошти у сумі, необхідній для досягнення розміру суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), а також у сумі, необхідній для сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку; спеціальний рахунок - рахунок, відкритий у банку та/або органі Казначейства сільськогосподарськими підприємствами - суб'єктами спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, передбаченого статтею 209 ПК України (далі - суб'єкт спеціального режиму оподаткування), для акумулювання сум податку, що нараховуються на вартість поставлених/наданих ними сільськогосподарських товарів/послуг.

Пунктом 12 Порядку №569 визначено, що якщо сума, обчислена відповідно до пункту 9 цього Порядку, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній, яку платник податку повинен зареєструвати в Реєстрі, такий платник перераховує необхідну суму коштів з поточного рахунка на електронний рахунок (в тому числі на додаткові електронні рахунки).

На електронні рахунки (в тому числі додаткові електронні рахунки) не можуть перераховуватися кошти із спеціальних рахунків.

ДФС автоматично обчислює суму податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі. Платник податку має право отримувати у ДФС інформацію про стан свого електронного рахунка (в тому числі додаткових електронних рахунків), а також суму податку, на яку він має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі (пункт 13 Порядку № 569).

Згідно пункту 14 Порядку № 569 казначейство подає ДФС в розрізі платників податку інформацію про суми поповнення електронних рахунків (в тому числі додаткових електронних рахунків) та залишків на таких рахунках.

Отже, з наведених норм законодавства слідує, що для реєстрації податкової накладної в ЄРПН платник податків зобов'язаний перерахувати зі свого поточного рахунку на рахунок в системі електронного адміністрування ПДВ суму коштів, достатню для реєстрації таких податкових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, ФГ «Пан Продукт» на користь контрагента ТзОВ «ЄВРО-КОМЕРС» (код ЄДРПОУ 37059699) було виписано податкову накладну від 26.12.2015 №31/2 на суму 661 980,00 грн. в тому числі ПДВ 110 330,00 грн., а також податкову накладну від 25.12.2015 №30/2 на користь контрагента ТзОВ «МЕЙН ФІНАНС ГРУП» на суму 1 000 000,00 грн. в тому числі ПДВ 166 666,67 грн. (а. с. 22-24а).

У відповідності до вимог абзацу одинадцятого пункту 201.10 статті 201 ПК України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) останнім днем реєстрації податкових накладних відповідно є для податкової накладної від 26.12.2015 №31/2 - 09.01.2016, для податкової накладної від 25.12.2015 №30/2 - 10.01.2016.

Згідно вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України, ФГ «Пан Продукт» мало можливість зареєструвати податкові накладні у ЄРПН за умови наявності достатньої суми коштів на його електронному рахунку платника в системі електронного адміністрування ПДВ, яка б відповідала загальній сумі податку за податковими накладними від 25.12.2015 року № 30/2 та від 26.12.2015 № 31/2, тобто в сумі 276 996,7 грн.

Однак, станом на 04.01.2016 в позивача на електронному рахунку в СЕА ПДВ обліковувалась сума податку на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні в розмірі 51 669,97 грн., якої відповідно не вистачало для реєстрації вищевказаних податкових накладних на суму 276 996,7 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем для поповнення реєстраційної суми, яка необхідна для реєстрації вищевказаних податкових накладних, 05.01.2016 через обслуговуючий банк ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» були перераховані на електронний рахунок в СЕА ПДВ №37529100091339 кошти в загальній сумі 230 000,00 грн. згідно платіжного доручення №23 від 05.01.2016 в сумі 120 000,00 грн. та в сумі 110 000,00 грн. згідно платіжного доручення №267 від 05.01.2016 (а. с. 13, 15).

Як слідує з платіжних доручень від 05.01.2016 №3995984 та №3996653 вказані кошти були проведені банком, тобто надійшли на рахунок в казначействі (а. с. 14,16).

Пунктом 200-1.5 статті 200-1 ПК України встановлено, що кошти, які надійшли на рахунки, визначені у підпунктах «а» - «в» пункту 200-1.2 цієї статті, автоматично перераховуються органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів на рахунок такого платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість та на спеціальний рахунок такого платника протягом наступного операційного дня.

Тобто, станом на 06.01.2016 в ФГ «Пан Продукт» на електронному рахунку в СЕА ПДВ мала б обліковувалась сума податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні в розмірі 281 669,97 грн. (51 669,97 грн., що були станом на 04.01.2016 + 230 000,00 грн., що були сплачені 05.01.2016).

У зв'язку з цим, 09.01.2016 ФГ «Пан Продукт», в межах строку, наданого на реєстрацію податкових накладних вчинило спробу зареєструвати податкові накладні від 25.12.2015 №30/2 та від 26.12.2015 № 31/2, однак в їх реєстрації даних податковим органом було відмовлено з підстав відсутності необхідного ліміту для їх реєстрації, що підтверджується квитанціями від 09.01.2016 про реєстрацію податкових накладних (а. с. 22, 23).

Як встановлено в ході розгляду справи, в порушення пункту 200-1.5 статті 200-1 ПК України, кошти в сумі 230 000,00 грн., які були сплачені ФГ «Пан Продукт» згідно платіжних доручень для поповнення реєстраційної суми не надійшли вчасно на електронний рахунок платника в СЕА ПДВ, що підтверджується витягом з СЕА ПДВ від 09.01.2016 №1 (а. с. 17). Зазначена операція була здійснена лише 11.01.2016, що підтверджується витягом з СЕА ПДВ від 11.01.2016 № 5 (а. с. 21).

Таким чином, реєстрація податкових накладних від 25.12.2015 №30/2 та від 26.12.2015 №31/2 на загальну суму ПДВ 276 996,70 грн. відбулась лише 11.01.2016 з простроченням граничного строку для реєстрації податкових накладних відповідно на 1 та 2 дні не з вини ФГ «Пан Продукт».

З пояснень представника позивача в судовому засіданні встановлено, що метою з'ясування обставин щодо не відображення реєстраційної суми на електронному рахунку в СЕА ПДВ ФГ «Пан Продукт» було направлено звернення від 20.07.2017 №30 до Державної казначейської служби України щодо несвоєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі (а. с. 79).

Згідно відповіді Державної казначейської служби України від 27.07.2017 № 12-08/668-12502 вказане звернення було скероване за належністю на адресу Державної Фіскальної служби України, однак відповіді позивач не отримав.

Таким чином, як свідчить витяг з СЕА ПДВ від 09.01.2016 №1, незважаючи на поповнення електронного рахунку ПДВ 05.01.2016, станом на 09.01.2016 на електронному рахунку позивача в системі електронного адміністрування ПДВ рахувався залишок в сумі 51669,97 грн., що позбавило можливості позивача здійснити 09.01.2016 в ЄРПН реєстрацію податкових накладних від 25.12.2015 № 30/2 та від 26.12.2015 № 31/2.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що відсутність необхідних коштів на електронному рахунку платника податків не з вини позивача та не забезпечення приймання податкових документів в електронному вигляді контролюючим органом не дало можливості ФГ «Пан Продукт» вчасно провести реєстрацію податкових накладних від 25.12.2015 № 30/2 та від 26.12.2015 № 31/2 в строки, визначені пунктом 201.10 статті 201 ПК України, з огляду на що відповідачем неправомірно застосовано до ФГ «Пан Продук» штрафні санкції за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН, на підставі податкового повідомлення-рішення від 05.10.2017 № 0063321205.

У відповідності до статті 1201 ПК України (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

- 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів;

- 20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до ЗО календарних днів;

- 30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

- 40 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації на 61 і більше календарних днів.

Разом з тим, аналізуючи вказану норму в сукупності з пунктом 120-1.2 статті 120 ПК України, яким передбачено, що відсутність з вини платника реєстрації податкової накладної, що підлягає наданню покупцю - платнику податку на додану вартість, та розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 180 календарних днів з дати їх складання тягне за собою накладення на платників податку, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі 50 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податковій накладній/розрахунку коригування, слід зробити висновок про те, що застосування до платника наслідків несвоєчасної реєстрації податкової накладної, передбаченої статтею 120 ПК України можливе лише за наявності його вини.

Наведене тлумачення відповідає практиці застосування норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Європейським судом з прав людини.

Так, Європейським судом з прав людини у рішенні від 23.07.2002 «Справа «Компанія «Вестберґатаксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» зазначено, що загальний характер правових норм, які регулюють питання податкових штрафів, та мета стягнення, яке має водночас і запобіжний, і каральний характер, з достатньою очевидністю вказують на те, що - для цілей статті 6 Конвенції - заявники обвинувачувалися в кримінальному правопорушенні.

Отже у справі «Компанія «Вестберґатаксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» було застосовано третій критерій тесту Енгеля для визначення випадків, коли йдеться про кримінальне обвинувачення, у розумінні Конвенції, а саме - критерій правових наслідків для адресата.

Таким чином Європейський суд з прав людини розцінює податкові правопорушення, як різновид кримінального обвинувачення для цілей застосування Конвенції.

Передбачені статтею 120-1 ПК України штрафи, за своєю тяжкістю та каральним характером, цілком відповідають санкціям притаманним для застосування за кримінальні правопорушення, відтак наявні всі підстави для застосування частин другої статті 6 Конвенції, яка, у свою чергу, унеможливлює притягнення до відповідальності особи за відсутності вини.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 03.04.2017 в справі №826/15637/16.

У перегляді даної ухвали було відмовлено Верховним судом згідно постанови від 06.03.2018 № К/9901/20160/18 826/15637/16.

У вищевказані справі суд дійшов також до висновку про відсутність вини платника у порушенні термінів реєстрації податкових накладних, а відповідно і про неможливість застосувати до такого платника штрафні санкції.

Оскільки порушення граничних строків реєстрації податкових накладних від 25.12.2015 № 30/2 та від 26.12.2015 № 31/2 в ЄРПН відбулось не з вини позивача, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 05.10.2017 № 0063321205 є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, суд вважає протиправними дії ГУ ДФС у Волинській області щодо непідтвердження реєстрації ФГ «Пан Продукт» платником єдиного податку та видалення інфориації з Реєстру платників єдиного податку з огляду на наступне.

Підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 ПК України встановлено, що сільськогосподарських товаровиробників, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків, віднесено до четвертої групи суб'єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування, або відмови від спрощеної системи оподаткування встановлюється статтею 298 ПК України.

Відповідно до підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 ПК України, сільськогосподарські товаровиробники для переходу на у спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року: загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку); звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки; розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та митну політику; відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

Таким чином, листом про відмову у переведенні на спрощену систему від 19.03.2018 №4349/10/03-20-12-05-07 відповідач підтвердив факт подання загальної та звітної декларації позивачем (а. с. 66).

Абзацом 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України Кодексу встановлено, що платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначений статтею 299 ПК України, відповідно до пункту 299.1 якої реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Пунктом 299.10 статті 299 ПК України передбачено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:

1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;

2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;

3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу;

4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків.

Абзацом другим пункту 299.11 ПК України передбачено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи невідповідності вимогам підпункту 4 пункту 291.4 та пункту 291.5-1 статті 291 цього Кодексу у податковому (звітному) році або у попередніх періодах, такому платнику за такі періоди нараховуються податки та збори, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу II цього Кодексу. Такий платник податку зобов'язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного місяця після місяця, у якому встановлено таке порушення.

Згідно з пунктом 299.13 статті 299 Податкового кодексу України, з метою постійного забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб інформацією центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, щоденно оприлюднює для безоплатного та вільного доступу на єдиному державному реєстраційному веб-порталі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та власному офіційному веб-сайті такі дані з реєстру платників єдиного податку: податковий номер (для юридичної особи); найменування для юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові для фізичної особи; дату (період) обрання або переходу на спрощену систему оподаткування; ставку єдиного податку; групу платника податку; види господарської діяльності; дату виключення з реєстру платників єдиного податку.

Так, з 01.01.2017 та, відповідно, з поточного року платники фіксованого сільськогосподарського податку автоматично стають платниками єдиного податку четвертої групи. Їх реєстрація у якості платників єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру платників єдиного податку. Крім того, контролюючий орган додатково розміщує дані про таких платників на єдиному державному реєстраційному веб-порталі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та власному офіційному веб-сайті, а також на підставі наявної інформації надає Q. підтвердження статусу платника єдиного податку.

Оскільки ФГ «Пан Продукт» є платником єдиного податку четвертої групи, тому, на думку суду, контролюючий орган зобов'язаний внести відповідні відомості до реєстру платників єдиного податку та інформаційних мереж.

Станом на 01.01.2018 статус платника єдиного податку мав бути підтверджений в реєстрі платників єдиного податку, однак відповідач, посилаючись на наявність у позивача податкового боргу з податку на додану вартість станом на 01.01.2018 та, посилаючись на підпункт 291.5-1.3 пункту 291.5-1 статті 291 ПК України, листом від 19.03.2018 №4349/10/03-20-12-05-07 «Про відмову у переведенні на спрощену систему оподаткування» не підтвердив позивачу статус платника єдиного податку четвертої групи на 2018 рік та фактично виключив відомості про нього з Реєстру платників єдиного податку.

З аналізу вищенаведених норм податкового законодавства вбачається, що у разі наявності в контролюючого органу підстав вважати, що позивач не може бути платником єдиного податку, згідно з пунктом 299.10 статті 299 ПК України, податковий орган може прийняти рішення про анулювання реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку, що відповідачем зроблено не було.

Необхідно також зазначити, що згідно норм Податкового Кодексу України, наявність боргу на перше січня поточного року є підставою для відмови у набутті статусу платника єдиного податку лише для тих, хто вперше набуває цей статус. Оскільки позивач у даному випадку з 01.01.2017 автоматично став платником єдиного податку четвертої групи, тому норми підпункту 291.5-1.3 пункту 291.5-1 статті 291 ПК України щодо відмови у такій реєстрації за наявності податкового боргу до спірних правовідносин не застосовуються.

Для суб'єктів господарювання, які вже були платниками єдиного податку відповідно до вимог пункту восьмого статті 298.2.3 ПК України, податковий борг може бути підставою для втрати цього статусу лише у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

Аналогічна позиція міститься в постанові Верховного суду постанові від 16.04.2018 у справі № 808/657/16, де суд вважає безпідставними доводи податкового органу про наявність у господарства податкового боргу як на підставу відмови у підтверджені статусу платника єдиного податку з посиланням на норми підпункту 291.51.3 пункту 291.51 статті 291 ПК України, оскільки ці норми встановлюють умови, за якими суб'єкти господарювання не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи. Умовою, яка виключає набуття цього статусу, серед іншого, є податковий борг станом на 1 січня базового (звітного) року, і ця умова не стосуються підтвердження статусу такого платника.

Разом з тим, абзацом другим пункту 299.11 статті 299 ПК України встановлено, що податковий орган може звернути увагу на невідповідність платника єдиного податку четвертої групи вимогам підпункту четвертого пункту 291.4 та пункту 291.5-1 статті 291 ПК України виключно за наявності проведення виїзних документальних перевірок такого платника,проте в даному випадку була проведена камеральна перевірки платника податків ФГ «Пан Продукт».

Отже, відмовляючи позивачу у підтвердженні його статусу як платника єдиного податку без прийняття рішення про анулювання його реєстрації шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку четвертої групи відомостей про ФГ«Пан Продукт», ГУ ДФС у Волинській області діяло з порушенням норм податкового законодавства, з огляду на що такі дії необхідно визнати протиправними

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання відповідача подати в установлений судом термін звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Поряд з цим суд враховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду. Крім того, це є правом, а не обов'язком суду.

Відтак, враховуючи обставини даної справи, суд вважає, що підстави зобов'язувати суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання судового рішення відсутні.

Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, оскільки позивач сплатив судовий збір в сумі 3 524,00 грн. згідно із платіжними дорученнями від 03.04.2018 № 152 та від 26.04.2018 №194 (а. с. 2, 84), тому за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений судовий збір.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області №00633211205 від 05.10.2017.

Визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Волинській області щодо виключення з Реєстру платників єдиного податку четвертої групи відповідних записів про Фермерське господарство «Пан Продукт» код ЄДРПОУ 33309000.

Зобов'язати Головне управління ДФС у Волинській області внести до Реєстру платників єдиного податку відповідні записи про платника єдиного податку четвертої групи Фермерське господарство «Пан Продукт» код ЄДРПОУ 33309000.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 39400859) на користь Фермерського господарства «Пан Продукт» (44740, Волинська область, Володимир-Волинський район, село Заріччя, код ЄДРПОУ 33309000) судовий збір в сумі 3 524 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири) гривні 00 копійок.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.А. Лозовський

Повне рішення суду складено 29 травня 2018 року.