Постанова № 74317709, 24.05.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 154/848/18 Головуючий у 1 інстанції: Вітер І.Р. Провадження № 22-ц/773/636/18 Категорія: 81 Доповідач: Шевчук Л. Я.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Шевчук Л.Я.,

суддів - Грушицького А.І., Матвійчук Л.В.,

секретар с/з - Вергун Т.С.,

з участю:

боржника - ОСОБА_2,

представника державної виконавчої служби - Непомнящих О.В.,

стягувача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за скаргою ОСОБА_2 на постанову державного виконавця Володимир-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Авраменко Надії Василівни про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, за апеляційною скаргою боржника ОСОБА_2 на ухвалу Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 12 квітня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся в суд із скаргою на постанову державного виконавця Володимир-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Авраменко Н.В. про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 21 березня 2018 року.

Скаргу боржник обгрунтовав тим, що відповідно до виконавчого листа № 154/1538/14-ц, виданого Володимир-Волинським міським судом Волинської області, з нього в користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 600 грн. щомісячно і до досягнення дітьми повноліття.

Також боржник зазначав, що у зв'язку із неможливістю знайти постійне місце роботи в Україні він вимушений працювати за кордоном. В даний час його доходи є нерегулярними та мінливими, він працює в ОСОБА_8 на різних тимчасових (сезонних) роботах. Вказував також, що на утриманні має дружину ОСОБА_9, яка непрацює, та неповнолітню дитину ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Боржник ОСОБА_2 у своїй скарзі на постанову державного виконавця також вказував на те, що державний виконавець Авраменко Н.В., на момент прийняття постанови про його обмеження у праві виїзду за межі України не приймала попереднього рішення про розстрочення або відстрочення сплати аліментів і його не було попереджено про можливість застосування обмеження виїзду за кордон. Вважає, що постанова державного виконавця позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування - обмежує його у праві вибору місця роботи, роду тих занять і трудової діяльності, які йому доступні, що призведе до суттєвого погіршення матеріального стану його сім`ї.

Просив постанову державного виконавця про його тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості від 21 березня 2018 року визнати незаконною та скасувати.

Ухвалою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 12 квітня 2018 року в задоволенні скарги ОСОБА_2 на постанову державного виконавця у даній справі відмовлено.

Не погоджуючись із постановленою ухвалою, боржник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій просив ухвалу суду першої інстанції скасувати, як незаконну, необґрунтовану та таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та постановити нову, якою його скаргу задовольнити.

У судовому засіданні боржник ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати, державний виконавець Непомнящих О.В. та стягувач ОСОБА_4 апеляційну скаргу заперечили, просили судове рішення залишити без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу боржника слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні скарги боржника ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що боржник умисно ухиляється від виконання своїх зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, яким з нього стягнуто аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та зроблені з додержанням вимог закону.

Із матеріалів справи убачається, що на виконанні Володимир-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби знаходиться виконавчий лист №2-1073 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів в користь ОСОБА_4 на утримання дочки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 своїх зобов'язань по сплаті аліментів на утримання дітей виникла заборгованість в розмірі 51007, 11 грн.

Судом також встановлено, що на виконанні Володимир-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби знаходиться виконавчий лист №2/154/470/2014 року про стягнення з ОСОБА_2 аліментів в користь ОСОБА_4 на утримання дочки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі по 600 грн. щомісячно.

Станом на 01.04.2018 року у ОСОБА_2 є заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 20020,38 грн., що підтверджується довідкою Володимир-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби від 12.04.2018 року (а.с.43).

21 березня 2018 року державним виконавцем прийнята постанова про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України у виконавчому провадженні про стягнення з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 аліментів на утримання неповнолітніх дітей в розмірі по 600 грн. щомісячно до досягнення дітьми повноліття (виконавчий лист №154/1538/14-ц), оскільки сукупний розмір заборгованості по сплаті аліментів перевищує суму відповідних платежів за шість місяців.

Згідно зі статтею 33 Конституції України свобода пересування і право на вільний вибір місця проживання належать кожній людині, яка на законних підставах перебуває на території України, і включають у себе: 1) свободу пересування територією України; 2) право на вільний вибір постійного чи тимчасового місця проживання на території України; 3) право вільно залишати територію України; 4) право громадянина України в будь-який час повернутися в Україну. Перші три складові права на вибір місця перебування можуть бути обмежені Законом. Четверта будь-яким обмеженням не підлягає.

Відповідно до статті 313 ЦК України фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

07 грудня 2017 року Законом України № 2234-VIII внесено зміни до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів.

Зокрема, частиною 9 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, державний виконавець виносить вмотивовані постанови: про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Як передбачає стаття 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Скарга боржника на постанову державного виконавця про його тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України обґрунтована тим, що він працює у ОСОБА_8 і встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон порушує його конституційні права і позбавляє його основного законного джерела засобів для існування.

Однак, ОСОБА_2 не подано жодних доказів, котрі б підтверджували факт працевлаштування у ОСОБА_8 або намір такого працевлаштування у майбутньому.

При цьому, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що на момент винесення оскаржуваної постанови державний виконавець не прийняв попереднього рішення про розстрочення або відстрочення сплати аліментів і його не було попереджено про можливість застосування до нього обмеження у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості, оскільки статтею 71 Закону України «Про виконавче провадження» державному виконавцеві при здійсненні примусового виконання рішень про стягнення аліментів надано право самостійно обмежувати осіб в зазначеному праві до моменту погашення заборгованості по сплаті аліментів, без обов`язку державного виконавця попереднього приймати рішення про розстрочення або відстрочення аліментів та попереджати боржника про можливість застосування до нього обмеження у праві виїзду за межі України.

Доводи апеляційної скарги боржника щодо утримання ним непрацюючої дружини та неповнолітньої дочки від другого шлюбу не звільняють ОСОБА_2 від обов'язку по утриманню його дітей від першого шлюбу, оскільки в силу статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до їх повноліття.

Посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що він систематично сплачує аліменти на утримання дітей також не заслуговують на увагу колегії суддів.

Згідно статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Як убачається із копій фіскальних чеків, ОСОБА_2 на утримання двох дітей сплачував по 20, 30, 100 грн. щомісячно. Такі суми аліментів не можуть забезпечити достатній рівень життя його неповнолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які проживають разом з матір'ю та повністю перебувають на її утриманні.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що постанова державного виконавця про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України прийнята відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця і при цьому будь-які права заявника порушені не були.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність ухвали суду першої інстанції, яка постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування ухвали суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу боржника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 12 квітня 2018 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді

Повний текст постанови складений 30 травня 2018 року.