Постанова № 74317696, 24.05.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 154/846/18 Головуючий у 1 інстанції: Пікула Н.В. Провадження № 22-ц/773/630/18 Категорія: 81 Доповідач: Шевчук Л. Я.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Шевчук Л.Я.,

суддів - Грушицького А.І., Осіпука В.В.,

секретар с/з - Вергун Т.С.,

з участю:

боржника - ОСОБА_2,

представника державної виконавчої служби - Непомнящих О.В.,

стягувача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця Володимир-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Авраменко Надії Василівни щодо тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами, за апеляційною скаргою боржника ОСОБА_2 на ухвалу Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 11 квітня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2018 року боржник ОСОБА_2 звернувся в суд зі скаргою на постанову державного виконавця про встановлення його тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами від 21 березня 2018 року у виконавчому провадженні №44580812.

Просив суд визнати постанову державного виконавця незаконною та скасувати її, посилаючись на те, що протягом усього часу виконання судового рішення він систематично сплачував аліменти на утримання дітей, від їх сплати не ухилявся. У зв'язку з неможливістю знайти роботу в Україні він був вимушений працювати за кордоном, при цьому керування автомобілем є необхідним для його працевлаштування.

Також заявник вважає, що постанова про обмеження його у праві керування транспортними засобами прийнята державним виконавцем без врахування вимог частини 10 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки така постанова позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування - обмежує його у праві вибору місця роботи, роду тих занять і трудової діяльності, які йому доступні, що призведе до суттєвого погіршення матеріального стану його сім`ї, а саме: дружини ОСОБА_6, яка є непрацюючою та неповнолітньої дитини ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Ухвалою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 11 квітня 2018 року в задоволені скарги ОСОБА_2 на дії державного виконавця Володимир-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Авраменко Надії Василівни щодо тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами відмовлено.

Не погоджуючись із постановленою ухвалою, боржник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій просив ухвалу Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 11 квітня 2018 року скасувати, як незаконну, необґрунтовану та таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права та постановити нову, якою скаргу боржника задовольнити.

У судовому засіданні боржник ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати, державний виконавець Непомнящих О.В. та стягувач ОСОБА_4 апеляційну скаргу заперечили, просили судове рішення залишити без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу боржника слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні скарги на постанову державного виконавця, суд першої інстанції виходив із того, що боржник систематично не сплачує аліменти на утримання дітей, в зв'язку з чим утворилася заборгованість зі сплати аліментів, а також суд виходив з того, що боржником не доведено, що встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами позбавляє його основного законного джерела засобів для існування,

Апеляційний суд погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що виконавчим листом, виданим Володимир-Волинським міським судом Волинської області № 2-1073 від 26 жовтня 2006 року, стягнуто із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітніх дітей: дочки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, та сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3 аліменти в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно до досягнення дітьми повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. На підставі вказаного виконавчого листа державним виконавцем було відкрито виконавче провадження № 9805796.

Наявною в матеріалах справи довідкою Володимир-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби № 8917 від 10 квітня 2018 року підтверджується те, що згідно з виконавчим листом № 2-1073 заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів на утримання двох дітей станом на 12 серпня 2014 року за період з 04 жовтня 2006 року по 12 серпня 2014 року складає 51007 гривень 11 копійок (а.с.42).

Судом також установлено, що на підставі виконавчого листа №154/1538/14-ц, виданого 29 серпня 2014 року Володимир-Волинським міським судом Волинської області, змінено розмір аліментів, які підлягають стягненню згідно рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 25 жовтня 2006 року з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, та сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3 - із 1/3 частини всіх видів заробітку на 600 грн. щомісячно і до досягнення дітьми повноліття.

Із довідки № 8917 від 10 квітня 2018 року, виданої Володимир-Волинським міськрайонним відділом державної виконавчої служби вбачається, що відповідно до виконавчого листа № 154/470/2014 заборгованість ОСОБА_2 по аліментах станом на 01 квітня 2018 року становить 20020 гривень 38 копійок (а.с.43).

21 березня 2018 року державним виконавцем Володимир-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Авраменко Н.В. прийнято постанову про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_2 у праві керування транспортними засобами до погашення боржником заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі (а. с.11).

В своїй постанові державний виконавець зазначив, що згідно відповідного розрахунку у боржника ОСОБА_2 є заборгованість по сплаті аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, а тому згідно статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем прийнято постанову про його тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Частина 9 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» пердбачає, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, державний виконавець виносить вмотивовані постанови: 1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Частиною 10 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами не може бути застосовано в разі:1) якщо встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування; 2) використання боржником транспортного засобу у зв'язку з інвалідністю чи перебуванням на утриманні боржника особи з інвалідністю I, II групи, визнаної в установленому порядку, або дитини з інвалідністю; 3) проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції; 4) розстрочення або відстрочення сплати заборгованості за аліментами у порядку, встановленому законом.

Таким чином, у разі незгоди боржника із застосованим до нього тимчасовим обмеженням у праві керувати транспортними засобами він повинен довести в суді наявність хоча б однієї з вищенаведених підстав.

Як передбачає стаття 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Звертаючись до суду зі скаргою на постанову державного виконавця, ОСОБА_2 посилався на те, що встановлення такого обмеження позбавляє його основного законного джерела засобів для існування, а саме: можливості працевлаштування на території іноземної держави (ОСОБА_10), однак, жодних доказів щодо його роботи за кордоном або намірів працевлаштування на території іншої держави в майбутньому суду не надав.

Доводи апеляційної скарги боржника щодо утримання ним непрацюючої дружини та неповнолітньої дочки від другого шлюбу не звільняють ОСОБА_2 від обов'язку утримання його неповнолітніх дітей від першого шлюбу, оскільки в силу статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до їх повноліття.

Посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що він систематично сплачує аліменти на утримання дітей також не заслуговують на увагу колегії суддів.

Згідно статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Як убачається із копій фіскальних чеків, ОСОБА_2 на утримання двох дітей сплачував по 20, 30, 100 грн. щомісячно. Такі суми аліментів не можуть забезпечити достатній рівень життя його неповнолітніх дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які проживають разом з матір'ю та повністю перебувають на її утриманні.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що постанова державного виконавця щодо тимчасового обмеження боржника ОСОБА_2 прийнята відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця і при цьому будь-які права заявника порушені не були.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність ухвали суду першої інстанції, яка постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування ухвали суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу боржника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 12 квітня 2018 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді

Повний текст постанови складений 30 травня 2018 року.