Рішення № 74317563, 23.05.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 року м.Житомир

справа № 806/1213/18

категорія 6.2.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Горовенко А.В.,

за участю секретаря судового засідання Демчук О.М.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1;

представника позивача - ОСОБА_2 (за договором від 26.03.2018 №425);

представника відповідача - ОСОБА_3 (за довіреністю від 09.01.2018 №26/35);

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4 (за договором від 07.05.2018),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_5, про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання повторно розглянути заяву, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про виправлення технічної описки, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської міської ради від 09.11.2017 №815 "Про надання дозволу громадянам, які мають право на пільги, відповідно до вимог чинного законодавства на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" в частині відмови ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку площею 0,045 га за адресою: м. Житомир, пров.Винокурний, 12-а;

- визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської міської ради №758 від 28.09.2017 "Про надання дозволу громадянам на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" в частині надання дозволу ОСОБА_5 на розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку за адресою: м.Житомир, пров.Винокурний, 12-а;

- зобов"язати Житомирську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.05.2017 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки площею 0,045 га за адресою: м.Житомир, пров.Винокурний, 12-а та прийняти законне рішення за наслідками розгляду питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 1992 року позивач користується земельною ділянкою, орієнтовною площею 0,145 га, яка знаходиться за адресою: м.Житомир, пров.Винокурний, 12-а. Позивач неодноразово на протязі 2016 та 2017 років звертався до відповідача із заявами про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за адресою: м.Житомир, пров.Винокурний, 12-а, проте отримував відмову.

16 травня 2017 повторно звернувся з усіма необхідними документами, до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку площею 0,045 га, за адресою: м.Житомир, пров.Винокурний, 12-а.

Рішенням сесії міської ради від 09.11.2017 №815 позивачу було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою без зазначення підстав для відмови.

Окрім того, на свій запит від 07.12.2017 ОСОБА_1 отримав відповідь, в якій зазначено, що рішенням Житомирської міської ради №758 від 28.09.2017 «Про надання дозволу громадянам на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» громадянину ОСОБА_5 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м.Житомир, пров.Винокурний, 12-а.

Позивач вважає відмову відповідача протиправною, оскільки наголошує, що він є особою віднесеною до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та відповідно до ст.20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на пільгу щодо отримання земельної ділянки у власність чи в оренду.

Рішення відповідача від 28.09.2017 №758 позивач вважає протиправним та таким, що суперечить ч.1 ст.121 Земельного кодексу України, оскільки громадянину ОСОБА_5 вже було передано у власність земельну ділянку площею 0,1 га згідно з рішенням Житомирської міської ради від 20.08.2015 №975.

Зазначає, що відповідач прийняв оскаржувані рішення, нехтуючи правами позивача, гарантованими Конституцією України, Земельним кодексом України та Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", надаючи перевагу іншому громадянину в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 12.03.2018 провадження у справі відкрито, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження.

Згідно з протокольною ухвалою суду від 03.04.2018 відкладено розгляд справи, у зв"язку з неповідомленням третьої особи про дату, час та місце розгляду справи.

Згідно із довідкою від 20.04.2018 розгляд справи відкладено у зв"язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному.

Відповідно до протокольної ухвали суду від 07.05.2018 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 18.05.2018 для надання учасниками справи додаткових доказів по справі.

Протокольною ухвалою суду від 18.05.2018 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 23.05.2018.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні 23 травня 2018 року позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити їх у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив на позовну заяву від 04.05.2018 за вх.№9356/18, в якій позивач додатково вказує, що у рішенні Житомирської міської ради від 09.11.2017 №815 не зазначено підстав для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Щодо посилання відповідача на те, що на момент розгляду заяви позивача від 16.05.2017 земельна ділянка була передана громадянину ОСОБА_5 не відповідає дійсності, оскільки рішення Житомирської міської ради №758 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_5 було прийнято 28.09.2017, а позивач звертався до відповідача із відповідними заявами, починаючи з 2016 року.

Також зазначає, що комісією з питань містобудування, архітектури та землекористування спочатку 23.03.2017 було надано позитивне рішення щодо розроблення проекту землеустрою ОСОБА_1, а після цього 19.04.2017 прийнято рішення про відміну рішення від 23.03.2017 та відмову ОСОБА_1 без зазначення будь-яких на те причин.

Вказує, що відповідно до ст.119 Земельного кодексу України позивач, як особа яка добросовісно, відкрито і безперервно користується земельною ділянкою протягом 15 років, але не має відповідних документів, які б свідчили про наявність у нього прав на цю земельну ділянку, має право звернутися до органу місцевого самоврядування із клопотанням про надання у користування такої земельної ділянки. Приймаючи рішення від 28.09.2017 Житомирська міська рада необґрунтовано надала перевагу громадянину ОСОБА_5

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 05 квітня 2018 (за вх.7226/18). В обґрунтування вказувала, що оспорювані рішення Житомирської міської ради є законними. Зазначає, що міська рада розглядає заяви про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку їх надходження. На момент розгляду заяви позивача, щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0450 га для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд за адресою: м.Житомир, пров.Винокурний, дана земельна ділянка була надана громадянину ОСОБА_5

У відзиві на позовну заяву представником відповідача наголошено, що згідно з ст.144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов"язковими до виконання на відповідній території.

Представник третьої особи у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення Житомирської міської ради від 28.09.2017 №758, щодо решти позовних вимог поклалася на розсуд суду.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до посвідчення серії А №111150 с від 13.01.2011 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 (а.с.11).

Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що позивач з метою отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за адресою: м.Житомир, пров.Винокурний, 12-а неодноразово звертався до відповідача із відповідними заявами на протязі 2016 та 2017 років, проте отримував відмову.

У подальшому ОСОБА_1 звернувся із заявою від 16.05.2017 на ім"я міського голови ОСОБА_6 з проханням особисто втрутитись та посприяти у вирішенні питання про надання дозволу на розроблення технічної документації на земельну ділянку під забудову на умовах оренди, земельна ділянка розташована по Винокурному проїзду (2-й Новопівнічний провулок), орієнтована площа земельної ділянки 0,045 га (а.с.86).

Згідно з рішенням Житомирської міської ради від 09.11.2017 №815 «Про надання дозволу громадянам, які мають право на пільги, відповідно до вимог чинного законодавства України на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,045 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), за адресою: пров. Винокурний, з підстав, визначених статтями 118 та 123 Земельного кодексу України (а.с.20).

У судовому засіданні представник відповідача пояснила, що у додатку до рішення Житомирської міської ради від 09.11.2017 №815 помилково зазначено у шостій колонці дату заяви з якою звертався позивач «01.11.2016» замість вірної «16.05.2017».

Окрім того конкретизувала, що фактично підставою для прийняття рішення Житомирської міської ради від 09.11.2017 №815 в частині відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, стало те, що земельна ділянка за адресою: пров. Винокурний, не була сформована (не встановлено межі земельної ділянки та не внесено дані щодо її кадастрового номеру).

Після отримання рішення Житомирської міської ради від 09.11.2017 №815 про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, позивач звернувся із запитом до відповідача про надання інформації про те, кому надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: пров. Винокурний.

Листом від 29 грудня 2017 року №7436/13 Департамент містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради повідомив позивача, що рішенням Житомирської міської ради від 28.09.2017 №758 «Про надання дозволу громадянам на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» ОСОБА_5 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: пров. Винокурний, 12-а. Підставою надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки вказано ст.118 та ст.123 Земельного кодексу України (а.с.21).

Не погоджуючись із відмовою у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та рішенням відповідача про надання такого дозволу громадянину ОСОБА_5, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.3 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-III земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 38 Земельного кодексу України передбачено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Згідно із ст. 40 Земельного кодексу України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Згідно з пунктом «г» ч.1 ст.121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Приписами частин 1 та 2 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Приписами ч.3 ст. 134 Земельного кодексу України встановлено, що земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу.

За змістом ч.1 ст.118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадянин зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_7 міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідно до ч.6 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_7 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_7 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Стаття 39 ЗК України передбачає, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Згідно ст.ст. 2, 16, 17, 24, 25 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” інструментом регулювання планування територій є містобудівна документація на державному, регіональному і місцевому рівні. На місцевому рівні - це генеральний план міста.

Посилання представника відповідача, як на підставу відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,045 га, за адресою: м. Житомир, пров.Винокурний, на те, що земельна ділянка не була сформована, а саме не встановлено її межі та не внесено кадастровий номер земельної ділянки, суд сприймає критично.

Оскільки відповідно до ст.1 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 №858-IV проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом.

Тобто метою розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної і є встановлення її меж та внесення кадастрового номеру земельної ділянки.

Окрім того відповідно до положень абзацу 2 частини 3 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб"єкта владних повноважень, суб"єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Частина 2 ст. 19 Конституції України вказує на те, що, по-перше, спосіб вчинення дій і прийняття рішень обов'язково має бути встановлений законом. Положення ч. 2 ст. 19 Конституції вимагає того, щоб і підстави вчинення дій та прийняття рішень суб'єктами владних повноважень, і межі їхніх повноважень, і спосіб вчинення дій та прийняття рішень були або встановлені на конституційному рівні, або закріплені на рівні закону. По-друге, суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти й приймати рішення саме в такий спосіб, який передбачений законом, тобто неухильно дотримуватися визначеної на рівні закону процедури вчинення юридично значущих дій та прийняття обов'язкових для інших суб'єктів рішень. По-третє, суб'єкти владних повноважень не мають права вчиняти дії чи приймати рішення у спосіб, відмінний від того, який визначений законом.

Згідно з ч.7 ст.118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави суду дійти до висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Також суд звертає увагу на те, що позивач звернувся до Житомирської міської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,045 га за адресою: м.Житомир, пров.Винокурний, тобто в межах законодавчо визначених розмірів площ.

Щодо посилання позивача про попереднє погодження постійною комісією з питань містобудування, архітектури та землекористування Житомирської міської ради проекту рішення "Про надання дозволу громадянам, які мають право на пільги, відповідно до вимог чинного законодавства України на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок", зокрема, рекомендації щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: пров.Винокурний (пров.2-й Новопівнічний) громадянину ОСОБА_1, то докази на підтвердження вказаного у суду відсутні.

Зважаючи на встановлені обставини справи, суд дійшов до висновку, що позивачем було дотримано вимоги Земельного кодексу України при зверненні із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою від 06.05.2017, підстави для відмови у наданні позивачу дозволу, які наведені у рішенні міської ради від 09.11.2017 №815 та вказані представником відповідача законом не передбачені, а отже є незаконними

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відмовляючи позивачу у задоволенні його заяви від 16.05.2017, відповідач порушив норми Земельного кодексу України, оскільки діяв не у відповідності до наведених законодавчих положень.

Також суд зазначає, частиною 3 ст. 123 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Позивач звернувся з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою 16.05.2017, проте рішення відповідачем прийнято 09.11.2017, тобто з фактичним пропуском строку, визначеного ст. 123 Земельного кодексу України.

Представником відповідача у судовому засіданні надані пояснення, щодо неможливості прийняття рішення у визначений законодавством місячний строк, оскільки виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання відповідно до закону щодо регулювання земельних відносин, скликання сесії, є процесом довготривалим та таким, що потребує ретельної підготовки, з врахуванням великого навантаження та черговості вирішення питань на сесійних скликаннях, було прийнято оскаржуване рішення.

Відповідно до частини 1 статті 122 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування” визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання відповідно до закону щодо регулювання земельних відносин.

Згідно п. "б" ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до Закону України “Про місцеве самоврядування” сільські, селищні, міські ради проводять роботу сесійно. Частиною 5 ст.46 вказаного Закону встановлено, що сесія ОСОБА_7 скликається за необхідністю, але не рідше одного разу на квартал, а з питань відводу земельних ділянок - не рідше одного разу на місяць.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 59 Закону України “Про місцеве самоврядування” рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Таким чином, вирішення питань щодо земельних відносин як Законом України “Про місцеве самоврядування”, так і Земельним кодексом України дійсно віднесено до компетенції сільських, селищних та міських рад і повинно вирішуватись на засіданні сесії.

З огляду на системний аналіз правових норм та пояснення представника відповідача, спростована бездіяльність, щодо не розгляду відповідачем заяви у місячний строк, проте відмовлено на підставах, що є незаконними та необгрунтованими.

Що стосується позовної вимоги про зобов'язання Житомирської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.05.2017 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та прийняти законне рішення за наслідками розгляду питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, суд зазначає таке.

У рішеннях по справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії" Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету ОСОБА_8 Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_8 Європи 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Суд зазначає, що позивач, заявляючи дану позовну вимогу, фактично просить суд втрутитися у дискреційні повноваження Житомирської міської ради щодо надання або відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Разом з тим, оскільки суд дійшов до висновку про протиправність рішення Житомирської міської ради від 09.11.2017 №815, належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Житомирської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.05.2017 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,045 га за адресою: м. Житомир, пров.Винокурний.

Суд зазначає, що надання дозволу на розроблення проекту землеустрою будь-якій іншій особі не є підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Дозвіл і проект землеустрою, розроблений на його підставі, є лише стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність.

З врахуванням вказаного суд приходить до висновку, що позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення Житомирської міської ради від 28.09.2017 №758 «Про надання дозволу громадянам на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» в частині надання дозволу громадянину ОСОБА_5 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м.Житомир, пров.Винокурний, 12-а, не є перешкодою для отримання такого дозволу позивачем, а тому не порушує права позивача на отримання такого дозволу.

Зважаючи на викладене, суд дійшов до висновку, що позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення Житомирської міської ради від 28.09.2017 №758 не підлягає задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до положень ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-

вирішив:

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 10030, ідн.номер НОМЕР_1) до Житомирської міської ради (майдан ім.С.П.Корольова, 4/2, м.Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 04053625), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_5 (пров.3-ій Чуднівський, 43, м.Житомир, ідн.номер НОМЕР_2), про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання повторно розглянути заяву, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської міської ради 09.11.2017 №815 щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,045 га за адресою: м.Житомир, провулок Винокурний.

Зобов'язати Житомирську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.05.2017 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,045 га за адресою: м.Житомир, провулок Винокурний.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Вступну та резолютивну частини рішення складено у нарадчій кімнаті і проголошено 23 травня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.В. Горовенко

Рішення складене у повному обсязі 23 травня 2018 року.