Постанова № 74316523, 29.05.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 219/622/18 Номер провадження 22-ц/775/796/2018

Категорія 26

Головуючий у 1 інстанції Чопик О.П.

Доповідач Агєєв О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Агєєва О.В.

суддів: Корчистої О.І., Краснощокової Н.С.

за участю:

секретаря судового засідання Кіпрік Х.В.,

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Донецької області в м. Бахмуті цивільну справу № 219/622/18 за позовом ОСОБА_3 до Управління виконавчої дирекції ОСОБА_4 соціального страхування України в Донецькій області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я під час виконання трудових обов`язків,

за апеляційною скаргою Управління виконавчої дирекції ОСОБА_4 соціального страхування України в Донецькій області,

на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 14 березня 2018 року (суддя Чопик О.П.), ухваленого о 16:14 год. в приміщенні суду в м. Бахмуті Донецької області, повний текст судового рішення складно 23 березня 2018 року, -

ВСТАНОВИВ:

22 січня 2018 року ОСОБА_3 подав позовну заяву до Управління виконавчої дирекції ОСОБА_4 соціального страхування України в Донецькій області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я під час виконання трудових обов`язків.

Позовна заява мотивована тим, що він з 04 червня 2002 року по 20 вересня 2004 року перебував у трудових відносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Укрелектромережбуд». 20 серпня 2003 року з ним трапився нещасний випадок на виробництві. Зазначає, що висновком медико-соціальної експертної комісії йому вперше встановлено 80% стійкої втрати професійної працездатності у 2003 році. Просить суд на підставі ОСОБА_5 України «Про охорону праці», з дотриманням ст. 43 Конституції України, стягнути з відповідача моральну шкоду, що полягає в обсязі та глибині заподіяних страждань (фізичних, душевних, психічних), їх характері та тривалості, незворотності змін у стані здоров’я, яку визначає в розмірі 50 000 грн (а.с. 1-4).

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 14 березня 2018 року позов ОСОБА_3 до Управління виконавчої дирекції ОСОБА_4 соціального страхування України в Донецькій області про відшкодування моральної шкоди, завданої у зв’язку з ушкодженням здоров’я під час виконання трудових обов’язків, задоволено частково. Стягнуто з Управління виконавчої дирекції ОСОБА_4 соціального страхування України в Донецькій області на користь ОСОБА_3 15 000 грн моральної шкоди, завданої у зв’язку з ушкодженням здоров’я під час виконання трудових обов’язків. У задоволенні позовної вимоги про стягнення 35 000 грн моральної шкоди, завданої у зв’язку з ушкодженням здоров’я під час виконання трудових обов’язків, відмовлено. Стягнуто з Управління виконавчої дирекції ОСОБА_4 соціального страхування України в Донецькій області на користь держави 211,44 грн судового збору.

10 квітня 2018 року Управління виконавчої дирекції ОСОБА_4 соціального страхування України в Донецькій області (далі ОСОБА_4) подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що моральна шкода та встановлення її факту не підтверджено висновками медичних установ. Суд не з`ясував, чим підтверджується факт заподіяння ОСОБА_3 моральної шкоди, чи є вина в її заподіянні, з яких міркувань виходив позивач при оцінці спричиненої моральної шкоди. Матеріали справи не містять жодного документу який би підтверджував, що симптоми позивача, на які він посилається були відсутні до настання нещасного випадку на виробництві (фізичні, душевні, психічні страждання).

Скаржник посилається на те, що ст. 21,28,34 ОСОБА_5 України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України, які спричинили втрату працездатності» у редакції чинній на час встановлення позивачу стійкої втрати професійної працездатності, обов`язок по сплаті страхової виплати за моральну шкоду, спричинену внаслідок нещасного випадку на виробництві, покладався на ОСОБА_4. Проте, п. 27 ст. 77 ОСОБА_5 України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та п. 22 ст. 71 ОСОБА_5 України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено на 2006 та 2007 роки дію норм цього ОСОБА_5, що передбачали право потерпілих на відшкодування моральної шкоди за рахунок ОСОБА_4 соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. ОСОБА_5 України від 23 лютого 2007 року № 717-V «Про внесення змін до ОСОБА_5 України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», що набрав чинності з 20 березня 2007 року, взагалі виключено норму ОСОБА_5 № 1105-ХІV, яка передбачала право потерпілого на відшкодування моральної шкоди.

З 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці». Цим законом Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України, які спричинили втрату працездатності» викладено в новій редакції з назвою: Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», відповідно до ч.8 ст. 36 якого відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України. Така правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого спеціалізованого суду розгляду цивільних та кримінальних справ від 15 березня 2017 року.

З урахуванням вищевикладеного, вважає, що відшкодовувати моральну шкоду у зв’язку з нещасним випадком на виробництві у даному випадку має виключно роботодавець, - ТОВ «Укрелектромережбуд».

Відзив на апеляційну скаргу на подано.

Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 452/2017, Апеляційний суд Донецької області ліквідовано.

Частиною 6 ст. 147 ОСОБА_5 України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Пунктом 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» ОСОБА_5 України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» визначено, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим ОСОБА_5, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Підпунктом 8 п. 1 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції ОСОБА_5 № 2147-VIII від 03 жовтня 2017) установлено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги, апеляційну скаргу просила задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Стаття 3 частина 3 ЦПК України (в редакції ОСОБА_5 № 2147-VIII від 03 жовтня 2017), провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Стаття 368 частина 1 ЦПК України (в редакції ОСОБА_5 № 2147-VIII від 03 жовтня 2017), справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Стаття 263 ЦПК України (в редакції ОСОБА_5 № 2147-VIII від 03 жовтня 2017), судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Стаття 367 частина 1 ЦПК України (в редакції ОСОБА_5 № 2147-VIII від 03 жовтня 2017), суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_3 працюючи електромонтером лінійником 4 розряду на ТОВ «Укрелектромережбуд», під час виконання трудових обов`язків 20 серпня 2003 року о 14 год. 15 хв. внаслідок нещасного випадку отримав виробничу травму - відкритий осколковий перелом обох кісток правої гомілки зі зміщенням, закритий осколковий перелом дистального метаепіфіза, обох кісток лівої гомілки зі зміщенням; закритий перелом правої променевої кістки зі зміщенням; закритий фрагментарний перелом головки плеча справа; закритий перелом бугристості плеснової кістки; забій головного мозку, перелом основи черепа, забійні рани грудної клітки зліва та лівого стегна (а.с. 9-11, 16).

Згідно з актом № І форми Н-І про нещасний випадок на виробництві, затвердженим ТОВ «Укрелектромережбуд» 2 вересня 2003 року, вказаний нещасний випадок визнано таким, що пов`язаний з виробництвом (а.с. 12-13).

З виписки з акта огляду у медико-соціальній експертній комісії серії 060004 про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги, до довідки серії ДОН №126 930 вбачається, що ОСОБА_3, під час огляду 19 серпня 2004 року, первинно встановлено ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 80% у зв`язку з трудовим каліцтвом з 18 травня 2004 року, з датою переогляду 19 серпня 2005 року та друга група інвалідності (а.с. 44).

18 грудня 2017 року ОСОБА_3 за результатами повторного огляду медико-соціальною експертною комісією, встановлено ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 40% у зв`язку з виробничою травмою з 18 грудня 2017 року безстроково (а.с. 52),

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції керувався ОСОБА_5 України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в редакції на час виникнення у позивача права на відшкодування шкоди, завданої у зв’язку з ушкодженням здоров’я під час виконання трудових обов’язків. Врахувавши, що право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло з дня встановлення вперше висновком МСЕК стійкої втрати працездатності, - з 19 серпня 2004 року, характер ушкоджень, необхідність лікування та перебування у тимчасовій непрацездатності, глибину та тривалість моральних і фізичних страждань, а також засади розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про стягнення за рахунок ОСОБА_4 соціального страхування моральної шкоди, завданої позивачу трудовим каліцтвом.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, є одним із видів загальнообов`язкового державного соціального страхування (стаття 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР), правове регулювання якого здійснювалося, зокрема прийнятим відповідно до цих Основ ОСОБА_5 України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі Закон № 1105-XIV)

ОСОБА_5 № 1105-XIV до внесення в нього змін ОСОБА_5 України від 23 лютого 2007 року № 717-V, передбачали, що: відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей є завданням страхування від нещасного випадку (абзац 4 ст. 1); у разі настання страхового випадку ОСОБА_4 зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому (пп. «е» п. 1 ч. 1 ст. 21); за наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому ОСОБА_4 провадиться страхова виплата за моральну шкоду (ч. 3 ст. 28); моральна (немайнова) шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується ОСОБА_4 за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної (немайнової) шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів. Відшкодування здійснюється у вигляді одноразової страхової виплати незалежно від інших видів страхових виплат (ч. 3 ст. 34).

З огляду на положення статей 21, 28, 30, 34, 35 ОСОБА_5 № 1105-XIV право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати за моральну шкоду, виникає в особи з дня встановлення їй такої стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК.

Пунктом 27 статті 77 ОСОБА_5 України від 20 грудня 2005 року № 3235-IV «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та пунктом 22 статті 71 ОСОБА_5 України № 489-V від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію вказаних норм ОСОБА_5 № 1105-XIV, які передбачали виплату ОСОБА_4 потерпілому страхової виплати за моральну шкоду, було зупинено на 2006 та 2007 роки.

ОСОБА_5 України від 23 лютого 2007 року № 717-V, що набрав чинності з 20 березня 2007 року, до ОСОБА_5 № 1105-XIV внесено зміни, згідно з якими були виключені норми про здійснення ОСОБА_4 потерпілому страхової виплати за моральну шкоду.

Згодом, ОСОБА_5 України від 28 грудня 2014 року № 77-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» Закон № 1105-XIV було викладено у новій редакції, у тому числі було змінено назву вказаного ОСОБА_5 на Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який набрав чинності з 1 січня 2015 року.

Частиною 8 ст. 36 ОСОБА_5 № 1105-XIV у редакції ОСОБА_5 України від 28 грудня 2014 року № 77-VIII, відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції не прийняв доводи відзиву відповідача щодо необхідності застосування до спірних правовідносин частини 8 ст. 36 ОСОБА_5 № 1105-XIV у редакції ОСОБА_5 України від 28 грудня 2014 року № 77-VIII, яка набрала чинності з 01 січня 2015 року, пославшись на рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99.

Такий висновок суду першої інстанції ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права.

Закріплений у статті 58 Конституції України принцип незворотності дії законів та інших нормативно-правових актів у часі є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками Конституційного Суду України закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (Рішення: від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012).

Статтею 5 ЦК України визначено, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Зазначені положення ч.8 ст. 36 ОСОБА_5 № 1105-XIV у редакції ОСОБА_5 України від 28 грудня 2014 року № 77-VIII, а саме, що відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень ЦК України та КЗпП України, не містять вказівку на зворотну дію закону в часі, а отже не суперечить змісту частини першої статті 58 Конституції України та статті 5 ЦК України. Вказаними положеннями ОСОБА_5 право громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Саме такий висновок, викладений в постанові Верховного Суду № 61-8783зпв18 від 25 квітня 2018 року.

Апеляційним судом установлено, що з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я на виробництві, ОСОБА_3 звернувся 22 січня 2018 року. З цього часу виникли правовідносини, на які поширює свою дію Закон № 1105-XIV в редакції, чинній з 01 січня 2015 року. Оскільки на час виникнення спірних правовідносин вказаний Закон покладав відповідальність за відшкодування моральної шкоди на роботодавця і не передбачав можливості такого відшкодування ОСОБА_4, правові підстави для задоволення позову відсутні.

Обставини справи, викладені в постановах Верховного Суду України від 18 квітня 2012 року у справі №6-26цс12 та від 13 листопада 2013 року у справі № 6-120цс13, на які посилається суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, інші ніж встановлені судом першої інстанції в справі, судове рішення по якій переглядається.

Частинами 1, 13 ст.141 ЦПК України визначено, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 5 ОСОБА_5 України «Про судовий збір» від 08.07.2011, № 3674-VI передбачено, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи.

Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги відповідача та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, документально підтверджені витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1057 грн 20 коп. компенсувати відповідачу за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, але в порушення вимог пункту 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України неправильно застосував норми матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції ОСОБА_4 соціального страхування України в Донецькій області задовольнити.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 14 березня 2018 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Управління виконавчої дирекції ОСОБА_4 соціального страхування України в Донецькій області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я під час виконання трудових обов`язків відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: Судді:

Повне судове рішення складено 29 травня 2018 року.

Головуючий: О.В. Агєєв