Постанова № 74313892, 30.05.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2018 р. Справа№ 910/23462/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Гончарова С.А.

Скрипки І.М.

при секретарі Майданевич Г.А.

розглянувши в приміщенні суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдортехносервіс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2018 (повний текст складено 12.03.2018)

у справі № 910/23462/17 (суддя Котков О.В.)

за позовом Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдортехносервіс"

про стягнення штрафу та пені,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.03.2018 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдортехносервіс", на користь Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, грошові кошти: штрафу - 68 000,00 грн., пені - 68 000,00 грн. та судовий збір - 2 040,00 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2018 у справі № 910/23462/17 в частині стягнення на користь Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдортехносервіс" штрафу в сумі 68 000, 00 грн. та пені - 68 000,00 грн. Судові витрати покласти на позивача.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом позовні вимоги задоволені, через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга має бути задоволена, а рішення місцевого господарського суду має бути скасоване та прийняте нове рішення про відмову в задоволення позовних вимог.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдортехносервіс" 12.04.2018 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Шапталі Є.Ю., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Шаптала Є.Ю., судді Гончаров С.А., Скрипка І.М.

12.04.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) від апелянта надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи № 910/23462/17 копію договору про надання правової допомоги №4 від 02ю04.2018 року копію свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю №000387 від 04.08.2017 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдортехносервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2018 у справі № 910/23462/17, та встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Також, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження).

За правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762 грн.*100 = 176 200 грн.).

Враховуючи, що предметом розгляду у справі № 910/23462/17 є вимоги про стягнення штрафу - 68 000,00 грн., пені - 68 000,00 грн. вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України.

Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

25.04.2018 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу у відповідності до якого, останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2018 у справі № 910/23462/17 залишити без змін.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Рішенням Антимонопольного комітету України "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" від 01.03.2016 № 13 (надалі - Рішення) постановлено: визнати дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдортехносервіс" під час участі у конкурсній процедурі закупівлі товару "Пластини, листи, плівка, фольга та стрічка з пластмас, інші (плівка світлоповертаюча, плівка несвітлоповертаюча)", яка проводилась комунальним підприємством "Київдорсервіс" у 2015 році, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів; за вчинення порушення, яке викладене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, відповідно до абзацу другого частини другої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", накласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрдортехносервіс" штраф у розмірі 68 000,00 (шістдесят вісім тисяч) гривень.

Згідно з ч. 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (надалі - Закон або Закон № 2210), особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Як встановлено приписами ч. 1 ст. 60 Закону, заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Комітету повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Місцевим господарським судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що листом від 09.03.2016 № 02-07/814 копію Рішення було направлено відповідачу, однак, за закінченням строку зберігання надісланої йому кореспонденції, відправлені позивачем документи повернулися на адресу останнього. Разом з тим, з матеріалів справи виливає, що Рішення відповідач отримав 16.05.2016р., що підтверджується підписом представника - Джумурата В.М. на 16-ій сторінці Рішення.

Відповідач, не погодившись з Рішенням звернувся до Господарського суду м. Києва із позовною заявою про визнання недійсним Рішення.

08.07.2016 Господарським судом міста Києва прийнято рішення у справі № 910/9020/16 про відмову в задоволенні позовних вимог, яке залишене без змін постановою Вищого господарського суду України від 22.02.2017.

Як встановлено приписами ч. 5 ст. 56 Закону, за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Враховуючи те, що відповідачем не здійснено сплату штрафу за Рішенням у встановлений строк, Антимонопольним комітетом України нарахована відповідачу пеня за прострочення сплати останнім штрафів за Рішенням в сумі 68 000,00 грн. в наступні періоди: з 19.07.2016 по 31.07.2016 та з 23.02.2017 по 21.12.2017 (325 днів) в сумі 318 240,00 грн. Проте, у зв'язку із тим, що згідно ч. 5 ст. 56 Закону розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України, розмір пені визначено позивачем в сумі - 68 000,00 грн.

Даний спір виник внаслідок допущеного відповідачем порушення приписів Закону, що призвело до звернення позивача до господарського суду шляхом стягнення з відповідача господарських санкцій у вигляді несплаченого відповідачем штрафу в сумі 68 000,00 грн. та пені в розмірі 68 000,00 грн.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Як встановлено положеннями ч. 2 ст. 56 Закону, рішення та розпорядження органів антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Матеріали справи не містили на момент розгляду справи в суді першої інстанції доказів сплати відповідачем на користь позивача суми штрафу за Рішенням в сумі 68 000,00 грн.

Беручи до уваги викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач не виконав зобов'язання із повної сплати штрафу у строк, встановлений ч. 5 ст. 56 Закону, тому заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 68 000,00 грн. є доведеними.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Щодо посилань скаржника в апеляційній скарзі, на те що останній здійснив оплату штрафу ще 06.06.2017, судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги, враховуючи наступне.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції направлялась кореспонденція відповідачу за адресою 04073, м. Київ, пр.-т Московський, буд. 6, корпус 1, проте, всі листи суду повернулись за закінченням строку зберігання.

Однак, повідомлення суду апеляційної інстанції отримані відповідачем за вказаною адресою.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи скаржника про неможливість подання доказів до суду першої інстанції, які були додані разом з апеляційною скаргою.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2018 у справі № 910/23462/17 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдортехносервіс", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдортехносервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2018 у справі № 910/23462/17 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдортехносервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2018 у справі № 910/23462/17 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2018 у справі № 910/23462/17 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/23462/17 повернути до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до суду касаційної інстанції у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді С.А. Гончаров

І.М. Скрипка

Повний текст постанови складено 30.05.2018