Постанова № 74313878, 24.05.2018, Одеський апеляційний господарський суд

Дата ухвалення
24.05.2018
Номер справи
916/2695/17
Номер документу
74313878
Форма судочинства
Господарське
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/2695/17ОСОБА_1 апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді В.В.Лашина

суддів: О.Ю. Аленіна

ОСОБА_2

При секретарі А.В. Безпалюку

За участю представників сторін:

Від ОСОБА_1 обласного військового комісаріату - ОСОБА_3.

Від Міністерства оборони України - ОСОБА_4

Представник Державного підприємства "Ізмаїльский морський торговельний порт" в судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 обласного військового комісаріату

на рішення Господарського суду Одеської області

від 26.02.2018р.

у справі № 916/2695/17

за позовом Державного підприємства „Ізмаїльський морський торговельний порт”

до відповідача ОСОБА_1 обласного військового комісаріату

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Міністерство оборони України

про стягнення 3 371, 51 грн.

суддя суду першої інстанції: ОСОБА_5

час та місце прийняття судового рішення: 26.02.2018 р., м. Одеса, господарський суд Одеської області

повний текст рішення складено 12.03.2018 р.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року державне підприємство «Ізмаїльський морський торговельний порт» (у наступному за текстом – ДП ІзмМТП) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Ізмаїльського об’єднаного міського військового комісаріату про стягнення 3371,51 грн. заборгованості з відшкодування витрат на виплату середньої заробітної плати військовозобов’язаним, призваним на збори.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.12.2017 р. до участі у справі залучено іншого відповідача – ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат (далі – ОСОБА_1 облкомісаріат), а також в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Міністерство оборони України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 26 лютого 2018 року позовні вимоги задоволено частково. З ОСОБА_1 облкомісаріату на користь позивача було стягнуто витрати на виплату середнього заробітку в сумі 3269,53 грн., а також витрати по оплаті судового збору у розмірі 1551,60 грн. В решті позову відмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що обов’язок щодо відшкодування витрат позивача на виплату середньої заробітної плати працівникам позивача, призваним на військові збори, покладено чинним законодавством на відповідача, який є органом військового управління. При цьому судом першої інстанції відхилені доводи ОСОБА_1 облкомісаріату про те, що працівники позивача, які були призвані на військові збори, не проходили навчальні збори та відповідно позивач не має підстав для отримання компенсаційних сум, оскільки у даному випадку законодавство пов'язує факт відшкодування витрат підприємству на виплату середньої заробітної плати працівникам, які саме призвані на збори, та не ставить цей факт в залежність від проходження цими особами або непроходження навчальних зборів.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, судом першої інстанції було зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він або взагалі не приступив до виконання зобов'язання, або якщо він не виконав зобов'язання в межах встановленого в договорі чи законі строку. Однак в законі не встановлено строку відшкодування відповідачем спірних витрат. При цьому докази отримання саме ОСОБА_1 облкомісаріатом вимоги про відшкодування вказаних витрат та рахунку на оплату в матеріалах справи відсутні.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 облкомісаріат в апеляційній скарзі просить його скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні цих позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, на неповне з'ясування господарським судом обставин, що мають значення для справи.

Зокрема ОСОБА_1 облкомісаріат зазначає, що даний спір не підлягає вирішенню у господарських судах та повинен був розглядатися саме за правилами адміністративного судочинства, враховуючи наявність спору із суб’єктом владних повноважень. Також скаржник акцентує на тому, що позовні вимоги пред’явлені не до ОСОБА_1 облкомісаріату й позивачем уточнень позову не здійснювалось, а тому позовну заяву слід було повернути ДП ІзмМТП.

Також ОСОБА_1 облкомісаріат вказує, що стосовно солдат запасу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відповідного наказу командира військової частини ПП В3500 про початок зборів відносно вказаних військовозобов’язаних не видавався, вказані особи до списків особового складу військової частини не зараховувались, а тому не можуть вважатися такими, що проходили навчальні збори.

Скаржник наголошує на невідповідності відомостей на виплату середньої заробітної плати, нарахованої військовозобов’язаним, призваним на збори, які надавалися позивачем разом із рахунком, формі, яка встановлена Інструкцією про умови виплати грошового забезпечення та заохочення військовозобов’язаних та резервістів, грошової виплати резервістам, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 12.03.2007 р. № 80, що позбавляє законних підстав для здійснення відшкодування.

Крім цього, ОСОБА_1 облкомісаріат зазначає, що позивачем не надано доказів, що ОСОБА_7 та ОСОБА_6 є змінними працівниками та не доведено, що ці особи працювали 24.09.2016 р. і 25.09.2016 р., які є вихідними днями.

В відзиві на апеляційну скаргу ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт” просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване судове рішення без змін вважаючи його обгрунтованим та прийнятим у відповідності норм матеріальтного та процесуального права.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, дослідивши наявні матеріали та перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлено, що громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані в тому числі, прибувати за викликом районного (міського) військового комісаріату для призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних.

Відповідно до ч. 10 ст. 11 названого Закону під час навчальних зборів (стажування), передбачених програмами підготовки офіцерів запасу, на громадян України, які проходять таку підготовку, поширюються права та обов'язки, встановлені актами законодавства для військовозобов'язаних, призваних на збори.

Згідно з ч. 9 ст. 29 цього Закону військовозобов’язані, яким надійшла повістка районного (міського) військового комісаріату (органу Служби безпеки України) на прибуття для призову на збори, зобов’язані прибути в пункт і в строк, зазначені у повістці. Керівники підприємств, установ, організацій та навчальних закладів незалежно від підпорядкування та форми власності на вимогу військових комісаріатів забезпечують своєчасне прибуття військовозобов’язаних до визначених пунктів збору.

Частинами 1, 2 ст. 119 Кодексу Законів про працю України на час виконання державних або громадських обов'язків, якщо за чинним законодавством України ці обов'язки можуть здійснюватися у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку. Працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України «Про військовий обов'язок і військову службу» і «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

За призваними на збори військовозобов'язаними на весь період зборів та резервістами на весь час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві, включаючи час проїзду до місця їх проведення і назад, зберігаються місце роботи, а також займана посада та середня заробітна плата на підприємстві, в установі організації незалежно від підпорядкування і форм власності. Виплата середньої заробітної плати військовозобов'язаним за весь період зборів та резервістам за час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 11 ст. 29 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»).

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок і розміри грошового забезпечення та заохочення військовозобов'язаних та резервістів, грошової виплати резервістам» від 23.11.2006 р. № 1644 роз'яснено, що виплата середнього заробітку військовозобов'язаним, у тому числі резервістам, призваним на збори, проводиться підприємствами, установами та організаціями, в яких працюють призвані на збори громадяни, з наступним відшкодуванням цих витрат на рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на утримання Міністерства оборони та інших центральних органів виконавчої влади, які здійснюють керівництво військовими формуваннями.

У відповідності до п.п. 7,8 Інструкції про умови виплати грошового забезпечення та заохочення військовозобов'язаних та резервістів, грошової виплати резервістам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 12.03.2007 р. № 80, за військовозобов'язаними, призваними на збори, зберігається на весь період зборів, включаючи час проїзду до місця їх проведення і назад, місце роботи, займана посада та середній заробіток як на основній, так і на сумісних роботах. Особам, призваним на збори, виплачується заробітна плата за відпрацьований час до дня припинення роботи у зв'язку з від'їздом на збори, а також середня заробітна плата за перші півмісяця зборів. За решту часу перебування на зборах виплата заробітної плати провадиться у звичайні строки, установлені на підприємстві, в установі чи організації, де працює військовозобов'язаний.

Виплата середнього заробітку військовозобов'язаним, призваним на збори, провадиться підприємствами, установами та організаціями, де працюють (працювали) призвані на збори, з подальшим відшкодуванням цих витрат військовими комісаріатами (п. 11 Інструкції від 12.03.2007 р. № 80).

Згідно із п. 12 зазначеної Інструкції підприємства, установи та організації для покриття витрат на виплату середньої заробітної плати військовозобов'язаним, призваним на збори, подають до районного військового комісаріату, у якому перебувають на обліку військовозобов'язані, рахунки, котрі акцептуються і передаються до обласного військового комісаріату для оплати. Відшкодуванню підлягають всі витрати, пов'язані з виплатою середнього заробітку (у тому числі і єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування). До рахунків додаються відомості на виплату середньої заробітної плати, нарахованої військовозобов'язаним, призваним на збори, згідно з цією Інструкцією за відповідною формою.

Відповідно до п. 13 Інструкції від 12.03.2007 р. № 80 середній заробіток військовозобов'язаних, призваних на збори, розраховується підприємствами, установами та організаціями, де працюють (працювали) призвані на збори, відповідно до чинних нормативно-правових актів.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням ТВО військового комісара ОСОБА_1 облкомісаріату від 21.09.2016 р. військовим комісарам Одеської області наказано прибути 24.09.2016 р. з командами резервістів оперативного резерву першої черги до збірного пункту для подальшого прибуття з командою до військової частини В3500.

ДП ІзмМТП було отримано від Ізмаїльського об’єднаного міського військового комісаріату повістки про виклик на навчальні збори працівників позивача ОСОБА_7 та ОСОБА_6

Наказами ДП ІзмМТП від 22.09.2016 р. № 356-ос та № 357-ос працівників ОСОБА_7 та ОСОБА_6 увільнено від виконання посадових обов’язків для виконання державних та громадських обов’язків із збереженням середньої заробітної плати, займаної посади та місця роботи.

Пунктом 1.1 наказу військового комісара Ізмаїльського об’єднаного міського військового комісаріату від 23.09.2016 р. за № 215 до військової частини польова пошта В3500 було направлено для проходження навчальних зборів резервістів оперативного резерву першої черги, в тому числі солдата запасу ОСОБА_7 та ОСОБА_6, які були зараховані до оперативного резерву першої черги наказом військового комісара Ізмаїльського об’єднаного міського військового комісаріату від 22.09.2016 р. за № 213.

23 вересня 2016 року було складено список військовозобов’язаних, які зараховані до ОР-1 Ізмаїльського об’єднаного міського військового комісаріату та направлені на навчальні збори до військової частини ПП В3500, до даного списку було включено чотирьох осіб, у тому числі солдат запасу ОСОБА_7 і ОСОБА_6

24 вересня 2016 року на полігон «Широкий Лан» (с. Ульянівка Миколаївської області) з Ізмаїльського об’єднаного міського військового комісаріату були доставлені 4 військовозобов’язаних запасу, у тому числі ОСОБА_7 і ОСОБА_6, для участі у навчальних зборах.

Проте із вказаного списку було обрано лише одну особу, а солдат запасу ОСОБА_7 і ОСОБА_6 не було прийнято до участі у зборах й 26 вересня 2016 року вказані особи повернулися до Ізмаїльського об’єднаного міського військового комісаріату з метою отримання довідок про законність їх відсутності на роботі.

На підтвердження перебування на навчальних зборах ОСОБА_7 і ОСОБА_6 Ізмаїльським об’єднаним міським військовим комісаріатом були видані довідки від 29.09.2016 р. № 4/3245, № 4/3246 та довідки від 26.09.2016 р. № 4/3177, № 4/3176.

Згідно із відомістю на виплату середньої заробітної плати, нарахованої військовозобов’язаним, призваним на збори а.с. 26/, період перебування ОСОБА_7 і ОСОБА_6 становить з 24.09.2016 р. по 26.09.2016 р.; загальна сума нарахування з урахуванням Єдиного соціального внеску становить 3269,63 грн.

Однак рахунок ДП ІзмМТП на вказану суму, надісланий на адресу Ізмаїльського об’єднаного міського військового комісаріату разом із згаданими відомостями, був залишений без оплати.

Враховуючи наведені вище вимоги норм права, що вказують на законодавчо встановлене зобов’язання відповідача у відповідних випадках здійснювати відшкодування середнього заробітку підприємствам, працівники яких призвані на збори, те, що позивачем надані необхідні документи стосовно виплати військовозобов'язаним працівникам середньої заробітної плати за період знаходження на навчальних зборах, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що реалізація позивачем права на відшкодування базується на приписах чинного законодавства.

Посилання ОСОБА_1 облкомісаріату на те, що даний спір не підлягає вирішенню у господарських судах та повинен був розглядатися саме за правилами адміністративного судочинства, судова колегія вважає помилковими.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України, у редакції, чинній на час звернення позивача з позовом та прийняття позовної заяви до розгляду господарським судом) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Спором адміністративної юрисдикції в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пункт 1 частини другої статті 17 КАС України визначає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників є суб'єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість, визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.

Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

За положеннями статей 1, 4-1 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017 р.) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, а отже, розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер. Тобто критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб'єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин.

У вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини і відповідний спір - господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 Господарського кодексу України.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Зважаючи на те, що між сторонами виникли правовідносини щодо відшкодування позивачу витрат, понесених на виплату середньої заробітної плати працівникам позивача як військовозобов’язаним, призваним на збори; предметом позову є задоволення приватного інтересу - стягнення з відповідача суми заборгованості з виплати компенсації витрат підприємства, передбаченої законодавством України, які не мають ознак публічного характеру, тому спір за своєю природою не є публічно-правовим та підвідомчий саме господарському суду.

Також безпідставним вважає колегія суддів й твердження скаржника про порушення норм процесуального права стосовно пред’явлення позовних вимог не до ОСОБА_1 облкомісаріату та відсутності уточнень позивача позовних вимог.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2006 р. № 1644 затверджено Порядок і розміри грошового забезпечення та заохочення військовозобов'язаних та резервістів, грошової виплати резервістам.

Пунктом 2 цього Порядку передбачено, що виплата середнього заробітку військовозобов'язаним, у тому числі резервістам, призваним на збори, проводиться підприємствами, установами та організаціями, в яких працюють призвані на збори громадяни, з наступним відшкодуванням цих витрат за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на утримання Міністерства оборони та інших центральних органів виконавчої влади, які здійснюють керівництво військовими формуваннями.

У відповідності до п. 1 Положення про військові комісаріати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 червня 2013 р. № 389, військові комісаріати є місцевими органами військового управління.

Згідно із п. 3 згаданого Положення районні, об'єднані районні, міські, об'єднані міські, військові комісаріати підпорядковуються відповідному обласному військовому комісаріату, на території відповідальності якого вони перебувають згідно з адміністративно-територіальним устроєм України.

Обласні військові комісаріати є юридичними особами, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства. Інші військові комісаріати є відокремленими підрозділами відповідних обласних військових комісаріатів (п. 7 Положення про військові комісаріати).

Отже, вирішення питання щодо відшкодування витрат позивачу на виплату середнього заробітку його працівникам, які були призвані на збори, відноситься безпосередньо до компетенції ОСОБА_1 облкомісаріату.

Судом першої інстанції на виконання приписів статті 24 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017 р.) та враховуючи клопотання ДП ІзмМТП, ухвалою господарського суду Одеської області від 04.12.2017 р. до участі у справі залучено ОСОБА_1 облкомісаріат.

Ці обставини спростовують доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Не може погодитися судова колегія й з посиланнями ОСОБА_1 облкомісаріату на те, що оскільки солдати запасу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до списків особового складу військової частини не зараховувались, а тому не можуть вважатися такими, що проходили навчальні збори.

Враховуючи приписи ч. 11 ст. 29 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», п. 7 Інструкції від 12.03.2007 р. № 80, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що законодавство не пов'язує факт відшкодування витрат підприємству на виплату середньої заробітної плати із працівниками, які саме призвані на збори, та не ставить цей факт в залежність від проходження цими особами або не проходження навчальних зборів.

Наявність виклику ОСОБА_7 та ОСОБА_6 для участі в навчальних зборах, їх направлення до військової частини польова пошта В3500 для проходження навчальних зборів, включення працівників порту до списку військовозобов’язаних, які зараховані до ОР-1 Ізмаїльського об’єднаного міського військового комісаріату, прибуття ОСОБА_7 і ОСОБА_6 на полігон «Широкий Лан», а також безпосереднє підтвердження перебування на навчальних зборах ОСОБА_7 і ОСОБА_6 Ізмаїльським об’єднаним міським військовим комісаріатом спростовують доводи скаржника щодо неправомірності здійснення відшкодування внаслідок не проходження зборів.

Такими, що спростовуються матеріалами справи, є і доводи скаржника про не підтвердження позивачем нарахування працівникам порту ОСОБА_7 і ОСОБА_6 середньої заробітної плати 24.09.2016 р. і 25.09.2016 р.

Згідно з наказами ДП ІзмМТП від 22.09.2016 р. № 357-ос, № 356-ос /а.с. 27, 30/, від 27.09.2016 р. № 363-ос /а.с. 29, 32/ ОСОБА_7 і ОСОБА_6 механізаторами (докерами-механізаторами) комплексної бригади на навантажувально-розвантажувальних роботах 4 класу з відрядною оплатою праці по годинній тарифній ставці.

Відповідно до наказу ДП ІзмМТП від 28.12.2015 р. № 1048 змінні працівники виробничо-перевантажувального комплексу здійснюють роботу не мають вихідних (субота, неділя) та здійснюють роботу за графіками.

Згідно з п. 12 Інструкції від 12.03.2007 р. № 80 підприємства, установи та організації для покриття витрат на виплату середньої заробітної плати військовозобов'язаним, призваним на збори, подають до районного військового комісаріату, у якому перебувають на обліку військовозобов'язані, рахунки, котрі акцептуються і передаються до обласного військового комісаріату для оплати. Відшкодуванню підлягають всі витрати, пов'язані з виплатою середнього заробітку (у тому числі і єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування). До рахунків додаються відомості на виплату середньої заробітної плати, нарахованої військовозобов'язаним, призваним на збори, згідно з цією Інструкцією за відповідною формою.

Отже, підставою для здійснення компенсації витрат підприємства є рахунок підприємства та відомість на виплату середньої заробітної плати, нарахованої військовозобов'язаним.

ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт” було надано відповідний рахунок № 514/9 від 11.10.2016 р. разом із відомістю на виплату середньої заробітної плати, нарахованої військовозобов'язаним, призваним на збори, в якій зазначені: ПІБ військовозобов’язаних – працівників порту, середня зарплата за день, період перебування на зборах, нарахована сума, розрахований Єдиний соціальний внесок, а також загальна нарахована сума з урахуванням Єдиного соціального внеску, що узгоджується з приписами Інструкції від 12 березня 2007 року № 80.

Відповідно до п. 13 Інструкції від 12.03.2007 р. № 80 середній заробіток військовозобов'язаних, призваних на збори, розраховується підприємствами, установами та організаціями, де працюють (працювали) призвані на збори, відповідно до чинних нормативно-правових актів.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100. В п. 2 цього Порядку зокрема визначено, що у випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Згідно п. 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Враховуючи викладене, посилання ОСОБА_1 облкомісаріату на невідповідність відомостей на виплату середньої заробітної плати, нарахованої військовозобов’язаним, призваним на збори, які надавалися позивачем разом із рахунком, формі, яка встановлена Інструкцією від 12.03.2007 р. № 80, є помилковим.

За таких обставин, судова колегія вважає, що оскаржене судове рішення відповідає обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

У зв’язку з тим, що оскаржене судове рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.

Керуючись статтями ст.ст. 123, 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 обласного військового комісаріату залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 26.02.2018 р. у справі № 916/2695/17 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 29.05.2018.

Головуючий суддя В.В. Лашин

Судді: О.Ю. Аленін

ОСОБА_2

Часті запитання

Який тип судового документу № 74313878 ?

Документ № 74313878 це Постанова

Яка дата ухвалення судового документу № 74313878 ?

Дата ухвалення - 24.05.2018

Яка форма судочинства по судовому документу № 74313878 ?

Форма судочинства - Господарське

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 74313878 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 74313878, Одеський апеляційний господарський суд

Судове рішення № 74313878, Одеський апеляційний господарський суд було прийнято 24.05.2018. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі дані.

Судове рішення № 74313878 відноситься до справи № 916/2695/17

Це рішення відноситься до справи № 916/2695/17. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 74281852
Наступний документ : 74313883