Постанова № 74313840, 29.05.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2018 р. Справа№ 910/559/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Сітайло Л.Г.

Пашкіної С.А.

при секретарі Рибчич А. В.

За участю представників:

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.03.2018, повний текст якої підписаний 15.03.2018, про закриття провадження

у справі № 910/559/18 (суддя Котков О.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах»

до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2018, повний текст якої підписано 15.03.2018, у справі № 910/559/18 закрито провадження у справі № 910/559/18, з відповідача на користь позивача стягнуто судовий збір у сумі 1 762 грн.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що після порушення провадження у справі відповідач у повному обсязі сплатив позивачу заборгованість, стягнення якої є предметом розгляду, а відтак, спір сторін припинив своє існування.

Щодо розподілу судових витрат суд першої інстанції зазначив про те, що позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплатити матеріальне відшкодування; що позивач може реалізувати своє право шляхом подання позову до суду; що приймаючи до уваги сплату відповідачем страхового відшкодування же після звернення кредитора з позовом, що свідчить про визнання позовних вимог (про що зазначено самим відповідачем), суд вважає, що спір не виник внаслідок неправильних дій позивача, а тому судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1 762,00 грн., відповідно до положень ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Не погоджуючись з ухвалою, Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати п. 2 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 15.03.2018 у справі № 910/559/18 (щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат - примітка суду).

В апеляційній сказі відповідач зазначив про те, що:

- в силу положень ЦК України особа, яка завдала збитків, зобов'язана їх відшкодувати не чекаючи будь-якої вимоги від потерпілої особи, проте відповідач як страховик за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснює виплату страхового відшкодування не інакше, як за заявою особи, яка має на це право, проте, враховуючи, що позивачем відповідачу не було надано заяви про страхове відшкодування та документів, на підставі яких приймається рішення про виплату страхового відшкодування, у відповідача не було жодних підстав для виплати страхового відшкодування в досудовому порядку;

- відповідач взагалі не знав про існування будь-яких вимог у позивача, оскільки не мав будь-якої можливості дізнатися про такі вимоги самостійно, проте, як тільки отримав позовну заяву, перерахував позивачу спірне страхове відшкодування, тобто сумлінно виконав свої зобов'язання та жодним чином не порушив прав позивача;

- за приписами п.п. 4 п. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись, проте позивач жодних дій щодо досудового вирішення спору не вчинив;

- суд першої інстанції не застосував положення п. 2 ст. 130 ГПК України, згідно з якими, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, у випадку лише навіть визнання позову, 50% сплаченого позивачем судового збору підлягало поверненню з державного бюджету.

У поданих 24.04.2018 до суду додаткових поясненнях апелянт зазначив про те, що 27.03.2018 Верховним судом було розглянуто справу № 922/1277/17 за аналогічних правовідносин, у абзаці 2 п. 14 якої зазначено про те, що: «Разом з тим Суд вважає безпідставним стягнення судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, з відповідача на користь позивача судового збору з посиланням на положення частини 2 статті 49 ГПК України щодо покладення судового збору незалежно від результатів вирішення спору на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір», а далі зазначив про те, що процесуально застосувати положення ч. 2 ст. 49 ГПК України є неможливим, оскільки у справі закрито провадження за відсутності предмету спору, тобто відсутнє судове рішення.

Отже зі змісту апеляційної скарги та додаткових пояснень слідує, що відповідач просить не лише скасувати п. 2 резолютивної частини оспорюваної ухвали, а й покласти судові витрати за подачу позову на позивача.

При дослідженні матеріалів справи та апеляційної скарги колегією суддів встановлено, що подана заявником апеляційна скарга не відповідає вимогами ст. 258 ГПК України, яка встановлює вимоги до форми і змісту апеляційної скарги, оскільки відповідачем не направлено позивачу копії платіжного доручення № ID-104259 від 27/08/2018.

За таких обставин, ухвалою від 16.04.2018 апеляційну скаргу залишено без руху, апелянту роз'яснено, що він має право протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали усунути недоліки, а саме, подати до Київського апеляційного господарського суду доказ направлення листом з описом вкладення позивачу копії платіжного доручення № ID-104259 від 27/08/2018.

24.04.2018 від апелянта через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано фіскальний чек з описом вкладення щодо відправлення копії платіжного доручення № ID-104259 від 27/08/2018 та додаткових пояснень позивачу.

Ухвалою від 04.05.2018 відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.03.2018 у справі № 910/559/18, встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 14.05.2018.

Станом на 15.05.2018 до Київського апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу та жодних клопотань від учасників справи не надходило з огляду на що ухвалою від 15.05.2018 справу призначено до розгляду на 29.05.2018.

Позивач та відповідач представників в судове засідання не направили, про причини неявки суду не повідомили.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, те, що апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, та те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників позивача та відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.

Позов заявлено про стягнення з відповідача страхового відшкодування в сумі 4 515,92 грн., яке позивачем як страховою організацією за укладеним з ПАТ «КБ Приватбанк» договором добровільного страхування наземного транспорту PLAGCPS-14B54ZP від 05.12.2014 було виплачено в зв'язку з пошкодженням автомобіля «Хюндай Елантра», державний номерний знак НОМЕР_1, внаслідок ДПТ, що сталася з вини ОСОБА_2 - водія автомобіля «ГАЗ-3274», державний номерний знак НОМЕР_2, цивільно-правова відповідальність осіб, які на законних підставах керують яким, застрахована у відповідача згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ № 6431273.

З матеріалів справи слідує, що:

- позов позивачем було подано до суду 18.01.2018;

- ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі; з огляду на заявлену до стягнення суму та враховуючи подане позивачем клопотання, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення цієї ухвали. Вказану ухвалу відповідачем отримано 29.01.2018, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення з штрихкодовим ідентифікатором № 0103045089898 (а.с. 3);

- 13.02.2018 до канцелярії суду першої інстанції від відповідача надійшов відзив на позову заяву, в якому відповідач заявив про визнання позову та сплату спірної суми заборгованості позивачу 12.02.2018 та просив припинити провадження у справі в зв'язку з відсутністю предмету спору, а судові витрати по справі - покласти на позивача;

- ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2018, повний текст якої підписано 15.03.2018, у справі № 910/559/18 закрите провадження у справі № 910/559/18, з відповідача на користь позивача стягнуто судовий збір у сумі 1 762 грн.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За змістом ГПК України, закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд закриває провадження у справі в зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Враховуючи, що заявлену до стягнення у цій справі суму (4 515,92 грн.) відповідач позивачу сплатив 12.02.2018, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № ІD-102957 від 12.02.2018, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, згідно з яким господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Ухвала суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Водночас щодо судових витрат по справі колегія суддів зазначає таке.

Покладаючи судові витрати на відповідача, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки спір не виник внаслідок неправильних дій позивача, судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1 762,00 грн. відповідно до положень ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим, адже у разі закриття провадження у справі, спір не вирішується по суті, тобто відсутній результат вирішення спору, тобто суд не встановлює внаслідок чиїх саме дій виник спір у справі.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.03.2018 у справі № 922/1277/17 та від 10.05.2018 у справі № 910/9451/17.

За таких обставин, покладення судових витрат за подачу позову на відповідача у цій справі не відповідає положенням чинного законодавства, а оспорювана ухвала суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

Також слід зазначити про таке.

За приписами ч. 4 ст. 231 ГПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

У ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» вказано про те, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Враховючи що, провадження у цій справі закрите в зв'язку з відсутністю предмету спору, тобто не з огляду на відмову позивача від позову, судовий збір позивача за звернення до суду з цим позовом в сумі 1 762 грн. має бути повернутий йому з Державного бюджету ухвалою суду.

Водночас зі змісту ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» слідує, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, а відтак, відсутність у матеріалах справи відповідного клопотання унеможливлюють повернення судового збору як судом апеляційної, так і судом першої інстанції.

Колегія суддів зауважує позивачу на тому, що він не позбавлений права звернутися до суду першої інстанції з відповідним клопотанням про повернення судового збору в сумі в сумі 1 762,00 грн. з бюджету.

Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (абз. 2 ч. 2 ст. 277 ГПК України).

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореної ухвали судом першої інстанції мале місце неправильне застосування норм процесуального права, тому ухвала Господарського суду міста Києва від 15.03.2018 у справі № 910/559/18 підлягає скасуванню в частині стягнення з відповідача на користь позивача судового збору в сумі 1 762 грн., а в іншій частині залишається без змін.

З огляду на підстави часткового скасування ухвали суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі (відповідач просить не лише скасувати п. 2 резолютивної частини оспорюваної ухвали, а й покласти судові витрати за подачу позову на позивача - примітка суду), апеляційна скарга Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» задовольняється частково.

У зв'язку з частковим задоволенням апеляційної скарги витрати на її подачу покладаються на сторони порівну.

Керуючись ст.ст. 267-271, 273, 275, 281-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на ухвалу Господарського суду міста Києва 15.03.2018 у справі № 910/559/18 задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.03.2018 у справі № 910/559/18 скасувати в частині стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» судового збору в сумі 1 762 грн.

3. В іншій частині ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.03.2018 у справі № 910/559/18 залишити без змін.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» (49100, м. Дніпро, узвіз Кодацький, 2, ідентифікаційний код 33248430) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, 26, ідентифікаційний код 32382598) витрати за подачу апеляційної скарги в сумі 881 (вісімсот вісімдесят одна) грн.

5. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

6. Поновити дію ухвали Господарського суду міста Києва від 15.03.2018 у справі № 910/559/18 в частині закриття провадження у справі.

7. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

8. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

9. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/559/18.

Повний текст постанови складено: 30.05.2018

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді Л.Г. Сітайло

С.А. Пашкіна