Постанова № 74313764, 17.05.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2018 р. м.Київ Справа№ 910/9829/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Гончарова С.А.

Тищенко О.В.

За участю секретаря судового засідання : Цибульського Р.М.

за участю представників учасників справи: згідно з протоколом судового засідання від 17.05.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Укрсервіс Мінтрансу" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2017 (повний текст якого складено 21.08.2017) у справі №910/9829/17 (суддя Босий В.П.)

За позовом Державного підприємства "Укрсервіс Мінтрансу"

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву

про зобов'язання укласти договір та стягнення 6 407,51 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Укрсервіс Мінтрансу" (надалі - "Підприємство") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі - "Товариство") про зобов'язання укласти договір та стягнення 6 407,51 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані існуванням, на думку позивача, підстав для зобов'язання відповідача укласти (підписати) договір про надання послуг з утримання орендованого майна та відшкодування вартості комунальних послуг, а також стягнення з відповідача компенсаційних витрат у розмірі 6 228,81 грн. та відшкодування податку на землю у розмірі 178,70 грн.

Узагальнені заперечення відповідача проти позову в частині укладення договору ґрунтуються на тому, що між сторонами не досягнуто домовленості стосовно істотних умов запропонованого до укладання договору, а саме, щодо його ціни.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.2017 (повний текст підписано 04.12.2017) у справі №910/16723/17 позов задоволено частково, а саме: присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 6 407 (шість тисяч чотириста сім) грн. 51 коп. та судовий збір у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

Рішення суду в цій частині мотивовано тим, що відповідач будучи орендарем нерухомого майна, не маючи з позивачем належним чином укладеного договору у сфері комунальних послуг, не може бути автоматично звільнений від виконання позадоговірного обов'язку щодо сплати заборгованості за надані комунальні послуги. За таких обставин, позивачем правомірно нараховані до сплати вартість житлово-комунальних послуг, наданих відповідачу у період з листопада 2016 року по квітень 2017 року на загальну суму 6 228,81 грн., а також правомірно нарахований до сплати податок за землю у розмірі 178,70 грн.

У задоволенні вимоги про зобов'язання відповідача укласти (підписати) договір про надання послуг з утримання орендованого майна та відшкодування вартості комунальних послуг відмовлено.

Рішення суду в цій частині мотивовано тим, що наданий позивачем проект договору про надання послуг з утримання орендованого майна та відшкодування вартості комунальних послуг та встановлено, що він не відповідає формі та змісту типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 "Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій", докази його направлення на адресу відповідача відповідно до вимог ст. 181 Господарського кодексу України - відсутні, і вказаний проект позивачем не підписано.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство "Укрсервіс Мінтрансу" звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, що привело до неправильного вирішення спору.

Зокрема, скаржник в апеляційній скарзі посилався на те, що судом першої інстанції при вирішенні спору не враховано приписи ст.ст. 648, 649, 635 Цивільного кодексу України, ст.ст. 179, 180, 182, 183, 187 Господарського кодексу України, а також помилково зроблено посилання на постанову Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 529, оскільки вказана постанова не регулює спірних правовідносин, оскільки орендоване відповідачем нерухоме майно знаходиться в нежитловій громадській будівлі. При цьому, наказом Фонду державного майна України № 1774 від 23.08.2000 затверджено зразок примірного договору, і позивачем відповідності до п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України запропоновано до укладення договорі на запропонованих позивачем умовах. Крім того, скаржник наголошував, що судом першої інстанції не в повній мірі з'ясовано обставини щодо порядку укладення господарських договорів. Так, ч. 6 п. 1 ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що виконання зобов'язань є істотною умовою договору оренди. А відповідно до умов договору оренди укладеного між відповідачем та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву, останнім було взято на себе зобов'язання щодо укладення з балансоутримувачем/позивачем договору про надання послуг з утримання орендованого нерухомого майна.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Державного підприємства "Укрсервіс Мінтрансу" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2017 (повний текст якого складено 21.08.2017) у справі №910/9829/17 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді Гончаров С.А., Іоннікова І.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2017 у справі № 910/9829/17 поновлено скаржнику строк на апеляційне оскарження рішення, порушено апеляційне провадження, справу призначено до розгляду в судовому засіданні 17.10.2017.

12.10.2017 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив залишити оскаржуване рішення - без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В обгрунтування заперечень на апеляційну скаргу відповідач посилався на те, що пунктом 5.11. договору оренди встановлено наявність у відповідача обов'язку щодо укладання договору про надання послуг з утримання орендованого майна та відшкодування вартості комунальних послуг, сплати податку на землю, а ст. 180 Господарського кодексу України визначає загальний порядок договорів. Отже, твердження позивача стосовно ухилення від укладання договору про надання послуг з утримання орендованого майна та відшкодування вартості комунальних послуг, сплати податку на землю - є безпідставним. Лист відповідача від 30.01.2017 № УЦОП-4/40, в якому відповідач звертається до позивача з проханням розробити та впровадити заходи із залученням пасажирів до філії квиткової каси і розглянути можливості перегляду діючого договору оренди, з метою зменшення витрат, як несе відповідач. Даний лис є окремою пропозицією (проханням) позивачу щодо функціонування філії квиткової каси, яка знаходиться в будівлі позивача та орендується відповідачем, і ніяким чином не є відповіддю (акцептом) відповідача на пропозицію позивача згідно листа позивача № 34/1486-12 від 29.12.2016 і не є такою в силу приписів ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України. Крім того, наданий суду проект договору про надання послуг з утримання орендованого майна та відшкодування вартості комунальних послуг не відповідає типовому, не підписаний позивачем, що не відповідає дотриманню порядку укладання договорів, встановленому ст. 181 Господарського кодексу України. До того ж, запропонований позивачем проект договору не відповідає як примірному договору, затвердженому наказом Фонду державного майна України № 1774 від 23.08.2000, проте, форма типового договору про надання послуг з утримання орендованого майна та відшкодування вартості комунальних послуг визначена саме постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 529.

Також, відповідач наголошував на тому, що між сторонами не досягнуто згоди щодо ціни договору на утримання та відшкодування, що є істотною умовою відповідно до ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України. Так, предметом наданого суду першої інстанції проекту договору на утримання та відшкодування є утримання частини нежитлового приміщення площею 13,63 кв.м., що розміщене за адресою: м.Київ, проспект Перемоги, 14, що включає : п. 1.2 - послуги з утримання приміщення; п. 1.3 - відшкодування витрат, понесених на надання комунальних витрат (п.п. 1.3.1), на сплату земельного податку (п.п. 1.3.2), а всього орієнтовна сума складає з 18.11.2016 по 31.12.2017 - 157 713,52 грн. В свою чергу, відповідач не погоджується з вартістю послуг з утримання приміщень, що вказана в п. 2.1 та протоколі погодження договірної ціни, що складає 140 984,18 грн. за період з 18.11.2016 по 31.12.2017, оскільки з грудня 2016 року та по сьогоднішній день позивачем не надано підтвердження вказаної вартості послуг з утримання приміщення, а також не надано повного обґрунтованого розрахунку (калькуляції) послуг з утримання приміщення. Також, відповідач зазначав, що з 21.04.2017 відповідачем не використовується орендоване приміщення - філія квиткової каси з продажу проїзних документів фактично закрито, а отже, відповідачем не використовується орендоване приміщення з метою, передбаченою п. 1.2 договору.

Розпорядженням заступника начальника відділу забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2017, у зв'язку з перебуванням судді Іоннікової І.А., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, відповідно до підпунктів до п.2.3.25, 2.3.49 п.2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний авторозподіл справи №910/9829/17.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 17.10.2017 для розгляду справи №910/9829/17 за апеляційною скаргою Державного підприємства "Укрсервіс Мінтрансу" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2017 сформовано колегію суддів у складі: Станік С.Р. (головуючий суддя), судді: Гончаров С.А., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 прийнято справу №910/9829/17 до провадження колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Куксов В.В., Гончаров С.А., для розгляду апеляційної скарги Державного підприємства "Укрсервіс Мінтрансу" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2017, розгляд справи вирішено здійснити в раніше призначеному судовому засіданні 17.10.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 розгляд справи відкладено до 21.11.2017.

21.11.2017 розгляд справи за апеляційною скаргою Державного підприємства "Укрсервіс Мінтрансу" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2017 у справі №910/9829/17 - не відбувся.

Розпорядженням начальника відділу забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2017, у зв'язку з перебуванням судді Куксова В.В. у відпустці, який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, відповідно до підпунктів до п.2.3.25, 2.3.49 п.2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний авторозподіл справи №910/9829/17.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 24.11.2017 для розгляду справи №910/9829/17 за апеляційною скаргою Державного підприємства "Укрсервіс Мінтрансу" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2017 сформовано колегію суддів у складі: Станік С.Р. (головуючий суддя), судді: Гончаров С.А., Скрипка І.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2017 прийнято справу №910/9829/17 до провадження колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Скрипка І.М., Гончаров С.А., для розгляду апеляційної скарги Державного підприємства "Укрсервіс Мінтрансу" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2017, розгляд справи призначено в судовому засіданні 21.12.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2017 оголошено перерву в судовому засіданні на 25.01.2018.

Враховуючи положення п.п.17.4 п.17 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, п.п.2.3.25, 2.3.49 п.2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та у зв'язку з перебуванням судді Скрипки І.М. на лікарняному, розпорядженням №09.1-08/194/18 від 25.01.2018 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/9829/17.

У відповідності до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 25.01.2018 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Гончаров С.А., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 прийнято справу №910/9829/17 до провадження колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Гончаров С.А., Чорна Л.В. для розгляду апеляційної скарги Державного підприємства "Укрсервіс Мінтрансу" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2017, розгляд справи призначено в судовому засіданні 22.02.2018.

Враховуючи положення п.17.4 ч.17 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, п.п.2.3.25, 2.3.49 п.2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та у зв'язку з перебуванням судді Гончарова С.А у відпустці, розпорядженням №09.1-08/475/18 від 21.02.2018 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/9829/17.

У відповідності до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 21.02.2018 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Чорна Л.В., Тищенко О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2018 прийнято справу №910/9829/17 до провадження колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Тищенко О.В., Чорна Л.В. для розгляду апеляційної скарги Державного підприємства "Укрсервіс Мінтрансу" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2017, розгляд справи призначено в судовому засіданні 01.03.2018.

28.02.2018 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Державного підприємства "Укрсервіс Мінтрансу" надійшли додаткові письмові пояснення, в яких наголошено на тому, що не зважаючи на неодноразові звернення позивача до відповідача, останній постійно ігнорував укладення договору на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна, а отже, п. 5.11 договору оренди № 7653 не був виконаний відповідачем.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2018 розгляд справи відкладено до 15.03.2018.

15.03.2018 розгляд справи №910/9829/17 за апеляційною скаргою Державного підприємства "Укрсервіс Мінтрансу" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2017 (повний текст якого складено 21.08.2017) - не відбувся, у зв'язку з перебуванням судді Чорної Л.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці.

Враховуючи положення п.17.4 ч.17 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, п.п.2.3.25, 2.3.49 п.2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та у зв'язку з перебуванням судді Чорної Л.В. у відпустці, розпорядженням №09.1-08/702/18 від 15.03.2018 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/9829/17.

У відповідності до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 15.03.2018 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Тищенко О.В., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2018 прийнято справу №910/9829/17 до провадження колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Тищенко О.В., Куксов В.В. для розгляду апеляційної скарги Державного підприємства "Укрсервіс Мінтрансу" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2017, розгляд справи призначено в судовому засіданні 12.04.2018.

12.04.2018 розгляд справи №910/9829/17 за апеляційною скаргою Державного підприємства "Укрсервіс Мінтрансу" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2017 (повний текст якого складено 21.08.2017) - не відбувся, у зв'язку з перебуванням судді Куксова В.В., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці.

Враховуючи положення п.17.4 ч.17 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, п.п.2.3.25, 2.3.49 п.2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та у зв'язку з перебуванням судді Куксова В.В. у відпустці, розпорядженням №09.1-08/1017/18 від 12.04.2018 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/9829/17.

У відповідності до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 12.04.2018 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Тищенко О.В., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2018 прийнято справу №910/9829/17 до провадження колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Тищенко О.В., Гончаров С.А. для розгляду апеляційної скарги Державного підприємства "Укрсервіс Мінтрансу" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2017, розгляд справи призначено в судовому засіданні 17.05.2018.

В судове засідання 17.05.2018 з'явився представник позивача, який підтримав доводи апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Представник Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву в судовому засіданні 17.05.2018 надав пояснення по суті спору.

Відповідач в судове засідання 17.05.2018 представників не направив, причин неявки представників в судове засідання 17.05.2018 - не повідомив, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, 18.11.2016 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець) та Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 7653 (надалі - "Договір") відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - частину нежитлового приміщення загальною площею 13,63 кв.м., розміщене за адресою: 01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14, на першому поверсі адміністративної будівлі (реєстровий номер 30218246.1.БЯШХФЛ004) (майно), що перебуває на балансі Державного підприємства "Укрсервіс Мінтрансу", код за ЄДРПОУ 30218246 (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 30.06.2016 і становить 344 600,00 грн.

Відповідно до акта приймання-передавання орендованого майна від 18.11.2016, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування майно, визначене в п. 1.1 Договору.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами Договір є договором оренди державного майна, який підпадає під правове регулювання статей 759-786 Цивільного кодексу України, статей 283-287 Господарського кодексу України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності , їх структурних підрозділів та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулює Закону України "Про оренду державного та комунального майна", який є спеціальним для даних правовідносин.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Позивач вважає, що наявні законодавчо обумовлені підстави для зобов'язання відповідача укласти договір про надання послуг з утримання орендованого майна та відшкодування вартості комунальних послуг, а також для компенсації витрат у розмірі 6 228,81 грн. та відшкодування податку на землю у розмірі 178,70 грн.

Відповідно до п. 5.11 Договору орендар зобов'язується здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про надання послуг на утримання орендованого майна та відшкодування комунальних послуг, відшкодування податку на землю.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно із частиною першою статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Як вірно зазначено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, у частині першій статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду України від 20.04.2016 р. у справі № 221/515/15-а та від 05.10.2016 р. у справі №753/2526/16-ц.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач на підставі укладеного з відповідачем договору є орендарем нерухомого майна - частини нежитлового приміщення загальною площею 13,63 кв.м., розміщене за адресою: 01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14, на першому поверсі адміністративної будівлі (реєстровий номер 30218246.1.БЯШХФЛ004) (майно), що перебуває на балансі Державного підприємства "Укрсервіс Мінтрансу".

У період з листопада 2016 року по квітень 2017 року, на підставі укладених типових Договорів, Підприємство оплатило послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії, з постачання води та приймання стічних вод, з відвантаження теплової енергії/теплоносіїв, а також сплатило податок за землю, в підтвердження чого позивачем надано суду відповідні акти приймання-передачі наданих послуг.

В якості обґрунтування суми комунальних послуг та податку за землю, що підлягає відшкодуванню саме відповідачем, позивачем надано суду Довідку про фактичне споживання та відшкодування комунальних послуг, а також розрахунок відшкодування витрат, пов'язаних із сплатою податку на землю, що містять розрахунки вартості витрат за спожиті комунальні послуги та за податок за землю пропорційно до займаної площі.

Згідно зі статтями 11, 16, 177, 360 Цивільного кодексу України: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Отже, виходячи із наведеного, відповідач будучи орендарем нерухомого майна, не маючи з позивачем належним чином укладеного договору у сфері комунальних послуг, не може бути автоматично звільнений від виконання позадоговірного обов'язку щодо сплати заборгованості за надані комунальні послуги.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем правомірно нараховані до сплати вартість житлово-комунальних послуг, наданих відповідачу у період з листопада 2016 року по квітень 2017 року на загальну суму 6 228,81 грн., а також правомірно нарахований до сплати податок за землю у розмірі 178,70 грн., а тому вказані показними підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариством обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з відшкодування житлово-комунальних послуг у розмірі 6 228,81 грн. та відшкодування податку за землю у розмірі 178,70 грн. - є правомірними та обґрунтованими.

Також, розглянувши вимогу позивача про зобов'язання укласти договір про надання послуг з утримання орендованого майна та відшкодування вартості комунальних послуг суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються, зокрема, шляхом визнання наявності або відсутності прав; встановлення, зміни та припинення господарських правовідносин.

Приписами статей 3, 6, 203, 626, 627 Цивільного кодексу України визначені загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та сформовані загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 Цивільного кодексу України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у статтях 642, 643 Цивільного кодексу України.

Частина перша статті 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до змісту статей 6, 627 Цивільного кодексу України свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Закріпивши принцип свободи договору, Цивільний кодекс України визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу другого частини третьої статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Статті 20, 21 цього Закону визначають обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, і з урахуванням вказаних положень Закону позивач є виконавцем житлово-комунальних послуг, а відповідач є їх споживачем.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Цей обов'язок відповідає зустрічному обов'язку виконавця, визначеному п. 3 ч. 2 ст. 21 цього Закону підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Форма та зміст (умови) типового договору затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року N 529 "Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій" (далі - постанова N 529).

З аналізу змісту ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 630 Цивільного кодексу України, ст. ст. 19 - 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", постанови N 529 вбачається, що умови типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Таким чином, укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам ч. 3 ст. 6, ст. ст. 627, 630 Цивільного кодексу України та ст. ст. 19, 20 Закону "Про житлово-комунальні послуги".

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 10.10.2012 у справі № 6-110цс12.

П. 5.11 Договору оренди встановлює наявність у відповідача обов'язку щодо укладення договору про надання послуг з утримання орендованого майна та відшкодування вартості комунальних послуг, а ст. 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 181 Господарського кодексу України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Так, в прохальній частині позову позивачем заявлено вимогу про зобов'язання відповідача виконати п. 5.11 договору оренди від 18.11.2016 № 7653, а саме: укласти з балансоутримувачем договір про надання послуг з утримання орендованого майна та відшкодування вартості комунальних послуг. При цьому, прохальна частина позову не містить відповідний текст договору, який пропонується позивачем до укладення.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем в обгрунтування своїх позовних вимог у позові наголошується на тому, що ним було запропоновано відповідачу до укладення проект договору, який долучено до позовної заяви, в якому визначено зокрема вартість послуг з утримання приміщень з 18.11.2016 по 31.12.2017 згідно з додатком №1 до договору становить в сумі 86 055,28 грн. (п. 2.1 проекту), очікуваний розмір відшкодування витрат - за комунальні послуги на період з 18.11.2016 по 31.12.2017 - 16 188,00 грн.; очікуваний розмір відшкодування земельного податку на період з 18.11.2016 по 31.12.2017 - 644,82 грн.(п. 2.2), орієнтовна сума договору - 102 888,10 грн. Крім того, до позовної заяви позивачем було додано і додаток № 1 до договору (посилання на який міститься в пункт 2.1 проекту договору), а саме: протокол погодження договірної ціни, в якому договірна ціна розрахована та запропонована позивачем в сумі 140 984,18 грн. на період з 18.11.2016 по 31.12.2017.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, вказаний проект договору позивачем не підписано і печаткою - не посвідчено, як і протокол погодження договірної ціни, сума якого відрізняється від запропонованої у договорі суми, а також матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів в розумінні ст. ст. 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, що проект договору з певною ціною (140 984,18 грн. або 86 055,28 грн.) було надіслано позивачем відповідачу для узгодження і отримано останнім у встановленому порядку. Крім того, як зазначено вище, прохальна частина позову також не містить тексту договору, який позивач просить укласти з відповідачем в судовому порядку, зокрема і щодо ціни договору, яка є різною в тексті доданих позивачем до позову проекту договору та протоколі погодження договірної ціни, і відповідно, не є узгодженою.

При цьому, відповідач у відзиві на апеляційну скаргу також зазначав про те, що він не погоджується з вартістю послуг з утримання приміщень, що вказана в як в п. 2.1 проекту доданого до позову договору, так і в протоколі погодження договірної ціни, що складає 140 984,18 грн. за період з 18.11.2016 по 31.12.2017, оскільки з грудня 2016 року та по сьогоднішній день позивачем не надано підтвердження вказаної вартості послуг з утримання приміщення, а також не надано повного обґрунтованого розрахунку (калькуляції) послуг з утримання приміщення.

Також, доданий позивачем до позову лист від 29.12.2017 № 34/1486-12 не містить відомостей про те, що разом з ним позивачем було направлено відповідачу проект договору з певною запропонованою ціною.

Таким чином, між сторонами не досягнуто згоди щодо ціни договору на утримання та відшкодування, що є істотною умовою відповідно до ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України, а додані позивачем до позову проект договору та додаток № 1 до нього - протокол погодження договірної ціни, містять різні ціни договору. При цьому, в прохальній частині позову позивачем не наведено тексту договору, який він просить зобов'язати відповідача укласти в судовому порядку.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач не позбавлений права вчинити відповідні дії у встановленому законом порядку (ст. 181 Господарського кодексу України), визначивши в договорі чітку ціну з відповідним обґрунтуванням та запропонувавши їх відповідачу до погодження, тобто вчинити дії, які б свідчили про чітке волевиявлення щодо укладення договору на чітко визначених і запропонованих умовах.

Ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Ч. 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Ч. 1 статі 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2017 (повний текст якого складено 21.08.2017) у справі №910/9829/17 - відсутні.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 240, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Укрсервіс Мінтрансу" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2017 (повний текст якого складено 21.08.2017) у справі №910/9829/17 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2017 (повний текст якого складено 21.08.2017) у справі №910/9829/17 - залишити без змін.

3 Судовий збір за подачу апеляційної скарги покласти на Державне підприємство "Укрсервіс Мінтрансу"

4. Матеріали справи №910/9829/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено: 25.05.2018.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді С.А. Гончаров

О.В. Тищенко