Рішення № 74313626, 29.05.2018, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" травня 2018 р.Справа № 924/110/18Господарський суд Хмельницької області у складі Грамчука І.В., розглянувши матеріали позовної заяви

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю „Кушнер" м.Київ

до Фізичної особи - підприємця Андрощук Юлія Миколаївна м. Старокостянтинів

про стягнення 57240,00 грн.

за участю представників:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

встановив: позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 57240,00 грн. заборгованості за договором поставки продукції №12983 від 01.03.2017р.

В обґрунтування позовних вимог посилається на невиконання відповідачем передбаченого договором обов'язку з повернення або оплати тари, умови договору, положення ст. ст. 258,526,611,625 ЦК України, ст. ст. 193 ГК України.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив. Ухвала суду про призначення справи до судового розгляду по суті направлена на адреси, зазначені в ЄДРЮО, ФОП та ГФ, позовній заяві. При цьому судом враховуються положення ч. 6 ст. 242 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

01.03.2017 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Кушнер" (постачальник) та Фізичною особою - підприємцем Андрощук Юлією Миколаївною (покупець) укладено договір поставки продукції №12983, за умовами якого постачальник зобов'язаний поставляти продукцію покупцю згідно замовлення покупця, а покупець зобов'язується своєчасно приймати цю продукцію, оплачувати її вартість на умовах даного договору та повернути зворотну тару в строк та на умовах, передбачених цим договором. Замовлення передається постачальнику в будь-який зрозумілій сторонам формі (електронною поштою, через торгового представника, факсимільним, телефонним зв'язком, усно тощо). (п.1 договору).

Пунктом 2 договору під терміном продукція в даному договорі сторони розуміють пиво в пляшках, банках та кегах, напої безалкогольні, напої слабоалкогольні, мінеральні води, мінеральні води ароматизовані, воду питну, що вироблені ПАТ «Оболонь», ДП ПАТ «Пивоварня Зіберта», ПАТ «Охтирський пивоварний завод», ПАТ «Красилівське» та ПАТ «Бершадський пиво комбінат». Продукція, що поставляється, повинна відповідати всім санітарним, гігієнічним, технічним стандартам і правилам, встановленим діючим законодавством України, що підтверджується сертифікатами відповідності та якості.

Розділом 1 частиною 2 пунктом 6 договору передбачено, що в частині зобов'язання покупця щодо оплати продукції та повернення (або відшкодування вартості) зворотної тари, торгово-рекламного і холодильного обладнання, цей договір діє до моменту повного виконання зазначених зобов'язань.

Пунктом 1 розділу 2 договору постачальник передає в тимчасове користування ящики, піддони, кеги, бутлі та балони покупцю відповідно до переліку та виключно в межах лімітів передачі зворотної тари, погоджених сторонами в договорі шляхом підписання акту прийому-передачі майна, який є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується повертати зворотну тару в строк та на умовах, передбачених даним договором. Пляшка, у якій міститься продукція, що продається покупцю, є незворотною тарою. Покупець зобов'язується забезпечити повне збереження схоронності зворотної тари, що передана в тимчасове користування постачальником, не змінювати за власною ініціативою місце зберігання зворотної тари, письмово погоджувати з постачальником нові місця зберігання зворотної тари, не передавати свої права та обов'язки по даному договору третім особам.

Повернення зворотної тари здійснюється по ретуру при завезенні продукції або за погодженням із постачальником покупцем самостійно. (п.5 договору).

У відповідності до п. 6 покупець зобов'язаний повертати постачальнику 100% від поставленої кількості: кеги, вуглекислотні балони, ящики, бутлі, піддони. Вся зворотна тара повинна бути повернена покупцем постачальнику в термін не більше 20 діб з дня отримання продукції, кеги - в термін не більше: 7 діб - для теплих місяців (квітень-вересень); 14 діб - для прохолодних місяців (жовтень-березень), вуглекислотні балони - в термін не більше 30 діб. Покупець зобов'язується протягом 1 календарного дня повернути наявні залишки зворотної тари в разі: - демонтажу обладнання для розливу пива та напоїв; -письмової вимоги постачальника, якщо покупцем порушено умови даного договору; - письмової вимоги постачальника, якщо останній вважає, що є загроза схоронності переданої в тимчасове користування зворотної тари; - дострокового розірвання або припинення строку дії цього договору.

У відповідності до акту прийому-передачі майна №1 від 02.03.2017р. продавець передав, а покупець прийняв ТМЦ, а саме: кега об.30л в кількості 2 шт. на суму 2650,00 грн., кега об.50л в кількості 2 штуки на суму 2650,00 грн., балон 10л на суму 1000,00 грн., балон 40 кг на суму 1333,00 грн.

Згідно акту прийому-передачі майна №2 від 24.03.2017р. продавець передав, а покупець прийняв ТМЦ, а саме: кега об.30л на суму 2650,00 грн., кега об.50л в кількості 2 штуки на суму 2650,00 грн., балон 10л на суму 1000,00 грн., балон 40 кг на суму 1333,00 грн.

Згідно акту прийому-передачі майна №3 від 31.03.2017р. продавець передав, а покупець прийняв ТМЦ, а саме: кега об. 30 л в кількості 1 шт. на суму 2650,00 грн., кега об. 50 л в кількості 2 штуки на суму 2650,00 грн., балон 10 л на суму 1000,00 грн., балон 40 кг на суму 1333,00 грн.

У відповідності до п. 8 договору якщо зворотна тара при поверненні має механічні пошкодження (деформацію) та виключає подальше використання, то вона не приймається постачальником, про що складається відповідний акт.

При пошкодженні, псуванні, втраті або знищенні зворотної тари з вини покупця, покупець зобов'язаний відшкодувати постачальнику подвійну заставну ціну зворотної тари із урахуванням податку на додану вартість (згідно умов даного договору) та відшкодувати всі спричинені своєю діяльністю або бездіяльністю збитки та упущену вигоду постачальника.

Пунктом 14 договору передбачено, що зворотна тара, що передана в тимчасове користування, залишається власністю постачальника.

На підставі видатку тари №РТ-40132 від 02.03.2017р. на суму 12720,00 грн., №РТ-40336 від 24.03.2017р. на суму 6360,00 грн., №РТ-40454 від 31.03.2017р. на суму 9540,00 грн., а всього на загальну суму 28620,00 грн.

Договір підписаний представниками сторін, скріплені відтисками їхніх печаток.

На виконання договору відповідачу передано тару згідно акту прийому-передачі майна №1 від 02.03.2017р.: кега об.30л в кількості 2 шт. на суму 2650,00 грн., кега об.50л в кількості 2 штуки на суму 2650,00 грн., балон 10л на суму 1000,00 грн., балон 40 кг на суму 1333,00 грн.; згідно акту прийому-передачі майна №2 від 24.03.2017р.: кега об.30л в кількості 2 шт. на суму 2650,00 грн., кега об.50л в кількості 2 штуки на суму 2650,00 грн., балон 10л на суму 1000,00 грн., балон 40 кг на суму 1333,00 грн.; згідно акту прийому-передачі майна №3 від 31.03.2017р.: кега об. 30 л в кількості 1 шт. на суму 2650,00 грн., кега об. 50 л в кількості 2 штуки на суму 2650,00 грн., балон 10 л на суму 1000,00 грн., балон 40 кг на суму 1333,00 грн.

З огляду на неповернення зворотної тари в розмірі 28620,00 грн., враховуючи р.2 ч.2 п.8 договору №12983 від 01.03.2017р., позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 57240,00 грн.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод (правочинів), передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як убачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір поставки продукції №12983 від 01.03.2017 р., за умовами якого позивач зобов'язався поставляти продукцію покупцю згідно замовлення покупця, а покупець зобов'язався своєчасно приймати цю продукцію, оплачувати її вартість на умовах даного договору та повернути зворотну тару в строк та на умовах, передбачених цим договором.

Як убачається з матеріалів справи, сторонами вчинялися дії на виконання договору №12983 від 01.03.2017 р., зокрема, позивачем здійснювалась поставка продукції з ТМЦ (тарою), а відповідачем - його прийняття та оплата.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 ЦК України).

Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки).

Зокрема, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Сторони у договорі №12983 від 01.03.2017 р. погодили порядок здійснення покупцем оплати за отриману ним продукцію та порядок повернення або оплати тари.

Як убачається з матеріалів справи, позивач передав відповідачу тару згідно акту прийому-передачі майна №1 від 02.03.2017р.: кега об.30л в кількості 2 шт. на суму 2650,00 грн., кега об.50л в кількості 2 штуки на суму 2650,00 грн., балон 10л на суму 1000,00 грн., балон 40 кг на суму 1333,00 грн.; згідно акту прийому-передачі майна №2 від 24.03.2017р.: кега об.30л в кількості 2 шт. на суму 2650,00 грн., кега об.50л в кількості 2 штуки на суму 2650,00 грн., балон 10л на суму 1000,00 грн., балон 40 кг на суму 1333,00 грн.; згідно акту прийому-передачі майна №3 від 31.03.2017р.: кега об. 30 л в кількості 1 шт. на суму 2650,00 грн., кега об. 50 л в кількості 2 штуки на суму 2650,00 грн., балон 10 л на суму 1000,00 грн., балон 40 кг на суму 1333,00 грн.

Однак відповідач тару не повернув та не оплатив, утворивши заборгованість в розмірі 28620,00 грн., а з врахуванням р.2 ч.2 п.8 договору №12983 від 01.03.2017р., заборгованість в сумі 57240,00 грн.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Враховуючи зазначені положення законодавства, умови договору, обставини справи, суд доходить висновку що позовна вимога про стягнення з відповідача 57240,00 грн. боргу заявлена обґрунтовано, а тому підлягає задоволенню. Доказів про сплату боргу суду не подано.

Враховуючи вищенаведене, положення ст. 74 ГПК України, в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 57240,00 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Кушнер" м.Київ до Фізичної особи - підприємця Андрощук Юлії Миколаївни м. Старокостянтинів про стягнення 57240,00 грн. задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Андрощук Юлії Миколаївни АДРЕСА_1 (код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Кушнер" м.Київ, вул. Миропільська,4 (код 32559075) 57240,00 грн. (п'ятдесят сім тисяч двісті сорок гривень 00 коп.) заборгованості, 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривни 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

Повне рішення складено 29.05.2018 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК, з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя І.В. Грамчук

Віддруковано 6 примірн.:1- в справу, 2- 3позивачу (02192,м.Київ, вул. Миропільска, 4) (07442, Київська обл.,Броварський р-н)

4- 6 відповідачу (АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2; АДРЕСА_3; ) всім реком. з повід. про вруч.