Рішення № 74313368, 15.05.2018, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2018 р.Справа № 922/615/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Регіонального Відділення Фонду державного майна по Харківській області, м. Харків до Фізичної особи-підприємця Квітко Дмитра Володимировича, м. Харків про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Регіональне Відділення Фонду державного майна по Харківській області 16 березня 2018 р. звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Квітко Дмитра Володимировича заборгованості з орендної плати у розмірі 8851,35 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 квітня 2018 року по справі № 922/615/18 позовну заяву Регіонального Відділення Фонду державного майна по Харківській області щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця Квітко Дмитра Володимировича заборгованості у розмірі 8851,35 грн. прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/615/18, а розгляд призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини першої пункту 3 статті 12 ГПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме - це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.

Частиною 1 статті 247 ГПК України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 ГПК України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Вказана ухвала суду Позивачем була отримана 16.04.2018 р., про що свідчить поштове повідомлення, яке повернулось до суду.

Також сторони були повідомлені про можливість надання додаткових письмових доказів, висновків експертів, клопотання, заяви та пояснення до суду у строк до 26.04.2018 р.

Заява з запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження від Відповідача не надійшла. Ухвала про відкриття провадження у справі, направлена Відповідачу повернулась до суду з поміткою: "за закінченням встанволеного строку зберігання".

Беручи до уваги, що відповідно до ч. 2 статті 178 ГПК України, у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 1 статті 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини 2 статті 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно статті 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

24.10.2006 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (Орендодавцем) та ФОП Квітко Дмитром Володимировичем (Орендарем) було укладено договір оренди № 2977-Н, відповідно до якого орендодавцем було передано орендарю в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - частину підвалу шестиповерхової будівлі (інв. № 21) учбового корпусу № 1 загальною площею 20,92 кв. м., розташовану за адресою: Харківська область, с. Комуніст, учбове містечко ХНАУ ім. В.В. Докучаєва, що знаходяться на балансі Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва, що знаходяться на балансі Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва.

Мета оренди була визначена пунктом 1.1. договору оренди від 24.10.2006 р. № 2977-Н: розміщення обладнання для надання послуг населенню (комп'ютерні послуги, ламінування, переплетні послуги).

В подальшому майно за договором оренди від 24.10.2006 р. № 2977-Н було передано в користування орендарю на підставі акту приймання-передачі орендованого майна від 24.10.2006 р., підписаного сторонами.

Пунктом 10.1 договору встановлено, що його укладено строком на 11 (одинадцять) місяців, що діє з 24.10.2006 р. до 23.09.2007 р. Відповідно до умов додаткових угод від 09.06.2008 р. № 2, від 30.12.2008 р. № 3 строк дії договору продовжено до 22.07.2009 р. В подальшому строк дії зазначеного договору було пролонговано відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Орендна плата згідно п. 3.1. договору оренди від 24.10.2006 р. № 2977-Н (з урахуванням додаткової угоди від 24.05.2007 р. № 1) визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 р. № 786 зі змінами, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) - вересень 2006 р. - 163,93 грн.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Орендна плата за перший місяць оренди - жовтень 2006 р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за жовтень 2006 р.

Орендна плата за базовий місяць перерахунку оренди грудень 2006 р. - 259,11 грн. (місяць, рік). Орендна плата за перший місяць оренди з перерахунком - січень 2007 р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць перерахунку на індекс інфляції за січень 2007 р. (місяць, рік).

Різниця по сплаті орендної плати, що виникла внаслідок зміни орендної ставки, за період з 01.01.2007 р. до моменту набрання чинності цією додатковою угодою, повинна бути сплачена Орендарем протягом місяця після її підписання.

Пунктом 3.2. спірного договору визначено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Згідно п. 3.3 вищезгаданого договору (з урахуванням додаткової угоди від 16.12.2013 р. № 4) орендна плата перераховується Орендарем до державного бюджету та балансоутримувачу щомісячно, до 12 числа місяця, наступного за звітнім, відповідно до вимог діючої Методики, у співвідношенні:

- безпосередньо до державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами - у розмірі 50%;

- на рахунок, визначений Балансоутримувачем - у розмірі 50%.

Відповідно до п. 3.5. цього договору (з урахуванням додаткової угоди від 16.12.2013 р. № 4) орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до Державного бюджету, відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Положеннями договору оренди від 24.10.2006 р. № 2977-Н (п.п. 5.1. - 5.10. договору) встановлено, що орендар взяв на себе певні зобов'язання. Зокрема, відповідно до п. 5.2. вказаного договору (з урахуванням додаткової угоди від 16.12.2013 р. № 4), орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, а також всі податки і збори, передбачені законодавством України. У разі несвоєчасного перерахування орендної плати або перерахування її не в повному обсязі сплачувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Підприємець несе персональну відповідальність за подання звітності про перерахунки до бюджету орендної плати.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші обов'язки, тобто у Відповідача виникло зазначене зобов'язання саме із договору оренди від 24.10.2006 р. № 2977-Н.

Однак обов'язки, передбачені зазначеним договором, зокрема п. 3.3 та п. 5.2, Орендар не виконував в повному обсязі, орендну плату сплачував несвоєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого за період з квітня 2015 року по 01 січня 2017 року утворилась заборгованість перед орендодавцем з орендної плати у сумі 8851,35 грн.

Наказом РВ ФДМУ по Харківській області від 05.10.2017 р. № 1926, договір оренди від 24.10.2006 р. № 2977-Н припинений з 01.01.2017 р. (включно).

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендна плата є однією з істотних умов договору оренди.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частинами 1, 3 ст. 19 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності; строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Стаття 229 Господарського кодексу України визначає, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завданні невиконанням зобов'язання.

Статтею 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, вони підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, не спростовані відповідачем та є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 11, 526, 530, 610 Цивільного кодексу України, ст. 10, 17, 18, ч. 1, 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Квітко Дмитра Володимировича (61068, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Регіонального Відділення Фонду державного майна по Харківській області (61057, м. Харків, майдан Театральний, 1, код 23148337) заборгованість з орендної плати в розмірі 8851,35 грн. та судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21.05.2018 р.

Відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Суддя І.П. Жигалкін