Рішення № 74313363, 29.05.2018, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2018 р.Справа № 922/597/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства "Харківводоканал", м. Харків до Дочірнього підприємства "Трансбудсервіс" Приватного акціонерного товариства "Харківтрансбуд", м. Харків про стягнення 85065,97 грн. за участю представників учасників справи:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Харківської області звернувся позивач - КП "Харківводоканал" з позовом до ДП "Трансбудсервіс" ПрАТ "Харківтрансбуд", відповідач, в якому позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 85065,97 грн., з яких:

- борг за послуги водопостачання та водовідведення - 67763,91 грн.;

- пеня - 3746,59 грн.;

- інфляційні витрати - 10985,63 грн.;

- 3% річних - 2569,84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по договору №1914/44-ЖКХ-2 від 01.03.2005 (в редакції додаткових угод до вказаного договору) щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.

В якості правових підстав позивач посилається на ст.ст. 11, 526, 530, 611, 612 ЦК України. Витрати по оплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 16.03.2018 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 28.03.2018 о 11:15.

Ухвалою суду від 28.03.2018 підготовче засідання було відкладене до 02.05.2018 о 10:00.

Ухвалою суду від 02.05.2018 підготовче провадження у справі №922/597/18 було закрите та справа була призначена до судового розгляду по суті на 14.05.2018 о 10:15.

Ухвалою суду від 14.05.2018 розгляд справи був відкладений до 29.05.2018 до 10:00.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в порядку передбаченому ст. 120 ГПК України, про що свідчить повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.

Позивач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в порядку передбаченому ст. 120 ГПК України, про що свідчить повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що неявка представників сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому, відповідно до ст. 202 ГПК України, суд розглядає справу за відсутності представників сторін.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд встановив наступне.

Відповідно до умов договору на приймання стічних вод № 1914/44-ЖКХ-2 від 01.03.2005, укладеного між Комунальним підприємством каналізаційного господарства “Харківкомуночиствод” та Дочірнім підприємством “Трансбудсервіс” Закритого акціонерного товариства “Харківтрансбуд”, КП КГ “Харківкомуночиствод” зобов'язалось надати послуги з прийому стічних вод, а відповідач - здійснювати регулярну оплату за надані послуги згідно з діючими тарифами.

Згідно Рішення Харківської міської ради від 12.01.2011 №132/11 “Про реорганізацію шляхом приєднання комунального підприємства “Виробничо-технологічне підприємство “Вода”, останнє приєднано до Комунального підприємства каналізаційного господарства “Харківкомуночиствод”.

Згідно з Рішенням Харківської міської ради від 23.12.2011 №577/11 "Про перейменування комунального підприємства каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод", та Розпорядження Департаменту економіки та комунального майна Управління комунального майна та приватизації від 25.01.2012 №66, затверджена нова редакція Статуту КП КГ "Харківкомуночиствод", в якій змінено найменування Комунального підприємства каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод" на Комунальне підприємство "Харківводоканал".

26.12.2012 була проведена державна реєстрація нової редакції Статуту КП "Харківводоканал".

03.10.2011 між КП "Харківводоканал" та Дочірнім підприємством “Трансбудсервіс” Закритого акціонерного товариства “Харківтрансбуд” було укладено додаткову угоду до договору на приймання стічних вод № 1914/44-ЖКХ-2 від 01.03.2005, згідно якої вказаний договір викладено в новій редакції: Договір про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення №1914/44-ЖКХ-2 від 01.03.2005.

15.12.2015 було укладено додаткову угоду до договору приймання стічних вод №1914/44-ЖКХ-2 від 01.03.2005 про заміну сторони у зобов’язанні, відповідно до якої Дочірнє підприємством “Трансбудсервіс” Приватного акціонерного товариства “Харківтрансбуд” приймає на себе права та обов’язки Дочірнього підприємства “Трансбудсервіс” Закритого акціонерного товариства “Харківтрансбуд” по даному договору.

Згідно договору №1914/44-ЖКХ-2 від 01.03.2005 у новій редакції, КП "Харківводоканал" (позивач) зобов'язалось надавати послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а відповідач - ДП "Трансбудсервіс" ПрАТ "Харківтрансбуд" зобов’язався своєчасно та у повному обсязі проводити оплату за надані послуги відповідно до затверджених тарифів.

Як свідчать матеріали справи, позивач, на виконання умов договору, за період з 01.08.2015 по 31.12.2017 надав відповідачу послуги з централізованого водовідведення та водопостачання та, відповідно до п. 4.4 договору, виставив відповідачу рахунки на оплату наданих послуг.

Проте, відповідач вказані послуги у повному обсязі не оплатив, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 67763,91 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а інша сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

При цьому, зобов`язання в силу вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 ГК України.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами статті 901 ЦК України унормовано, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

При цьому, відповідно до статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Дослідивши обставини спору, суд встановив факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов’язань за договором про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення №1914/44-ЖКХ-2 від 01.03.2005 щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, у зв’язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 67763,91 грн. за період з 01.08.2015 по 31.12.2017 включно є обґрунтованими, підтвердженими відповідними доказами і підлягають задоволенню.

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до частин першої, третьої статті 549 ЦК України та частини першої статті 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

За змістом частин четвертої і шостої статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною шостою статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов’язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України. (дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі №3-53гс15).

У пункті 5.2 договору сторони визначили, за умови не сплати або не повної сплати послуг у строки, встановлені цим договором, споживачеві нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми боргу за кожний день прострочення виконання грошового зобов’язання.

З наявного в матеріалах справи розрахунку пені вбачається, що позивачем розрахунок пені здійснено з урахуванням положень зазначених норм законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 3746,59 грн. підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2569,84 грн. та інфляційних втрат в розмірі 10985,63 грн., суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім вказаної суми 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 2569,84 грн. та інфляційних втрат у розмірі 10985,63 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, вони підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, не спростовані відповідачем та є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612, 610, 611, 625, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Трансбудсервіс" Приватного акціонерного товариства "Харківтрансбуд" (61080, м. Харків, вул. Естакадна, 1, код ЄДРПОУ 24278668, р/р 26005000076843 в ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023) на користь Комунального підприємства "Харківводоканал" (61013, м. Харків, вул. Шевченка, 2, код ЄДРПОУ 03361715, р/р НОМЕР_1 в ПАТ "Мегабанк", МФО 351629) - 67736,91 грн. боргу за послуги водопостачання та водовідведення, 3746,59 грн. пені, 10985,63 грн. інфляційних втрат, 2569,84 грн. 3% річних та 1762,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дати складання повного судового рішення.

Позивач: Комунальне підприємство "Харківводоканал" (61013, м. Харків, вул. Шевченка, 2, код ЄДРПОУ 03361715)

Відповідач: Дочірнє підприємство "Трансбудсервіс" Приватного акціонерного товариства "Харківтрансбуд" (61080, м. Харків, вул. Естакадна, 1, код ЄДРПОУ 24278668).

Повне рішення складено та підписано 29 травня 2018 року.

Суддя ОСОБА_1