Рішення № 74312688, 30.05.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.05.2018

Справа № 910/3531/18

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод"

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 26 958 грн 10 коп.

Представники сторін: не викликались,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

26.03.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" з вимогами до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 26 958 грн 10 коп. збитків, заподіяних незбереженням прийнятого до перевезення вантажу.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України не забезпечив збереження вантажу під час перевезення, у зв’язку з чим вагони № 63094346, № 55340376, № 56122419, № 56964000 прибули з недостачею в розмірі 7,45 т загальною вартістю 26 958 грн 10 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2018 відкрито провадження у справі № 910/3531/18, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

23.04.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Станом на 30.05.2018 відповідачем вимог ухвали суду від 30.03.2018, зокрема, щодо подання відзиву на позов, не виконано, хоча ухвалу про відкриття провадження у справі було отримано 06.04.2018, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103045610474.

Враховуючи викладене, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.09.2014 між Публічним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод" (покупець) та Публічним акціонерним товариством "Металургійний комбінат "Азовсталь" (постачальник) укладено договір купівлі-продажу сировинних, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів № 0103/11437 (надалі – договір), відповідно до умов якого постачальник зобов’язується передати, а покупець прийняти та оплатити сировинні, паливно-енергетичні, матеріально-технічні матеріали на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до пункту 3.3. договору поставка ресурсів здійснюється видами транспорту, вказаному у специфікаціях.

Відповідно до специфікації від 01.11.2017 № 393 до договору купівлі-продажу від 15.09.2014 № 0103/11437, постачальник передає, а покупець приймає та оплачує наступні ресурси, а саме: високо-летуче коксівне вугілля ТОМС КРИК.

Пунктом 4 специфікації встановлено, що поставка ресурсів здійснюється в листопаді 2017 року.

Відповідно до пункту 5 специфікації вантажоотримувачем є Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод", ст. Авдіївка, Донецька з.д., код станції 482803, код підприємства 3236.

Згідно з пунктом 6 специфікації ресурси вважаються прийнятими покупцем: за кількістю – відповідно кількості, вказаній у залізничній накладній; за якістю – відповідно якості, вказаній в сертифікаті якості виробника на дану партію.

Відповідно до залізничних накладних № 41167776 від 04.11.2017, № 41184565 від 04.11.2017 та № 411192139 від 07.11.2017, відправником – Державним підприємством "Морський торговельний порт "Южний" надіслано залізничним транспортом вагони № 63094346, № 55340376, № 56122419 та № 56964000 з вантажем "вугілля кам’яне" загальною масою 275,8 т. Одержувачем є Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод".

04.11.2017 на станції Авдіївка Донецької залізниці були складені комерційні акти № 482803/361 про недостачу вантажу в вагоні № 63094346 в кількості 2 900 кг, № 482803/362 про недостачу вантажу в вагоні № 55340376 в кількості 1 900 кг, а також 07.11.2017 на станції Авдіївка Донецької залізниці були складені комерційні акти № 482803/363 про недостачу вантажу в вагоні № 56122419 в кількості 1 800 кг та № 482803/364 про недостачу вантажу в вагоні № 56964000 в кількості 850 кг.

Позивач зазначив, що відповідач, як перевізник належним чином не виконав зобов'язань щодо збереження вантажу під час перевезення, у зв’язку з чим зобов’язаний відшкодувати позивачу збитки у розмірі 26 958 грн 10 коп., заподіяних незбереженням прийнятого до перевезення вантажу згідно залізничних накладних № 41167776 від 04.11.2017, № 41184565 від 04.11.2017 та № 411192139 від 07.11.2017.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.

Згідно з пунктом 2 статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 Цивільного кодексу України обумовлено: у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до статті 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з статтею 113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.

Згідно статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Відповідно до статті 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Статтею 133 Статуту залізниць України передбачено, що передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.

Факт нестачі за спірним перевезенням матеріалами справи підтверджений, зокрема комерційними актами від 04.11.2017 № 482803/361, № 482803/362 та від 07.11.2017 № 482803/363, № 482803/364 про недостачу вантажу в вагонах № 63094346, № 55340376, № 56122419 та № 56964000 , а саме:

- у комерційному акті № 482803/361 від 04.11.2017 зазначено що на підставі акту загальної форми № 1514 від 04.11.2017 на станції Авдіївка Донецької залізниці проводилось комісійне перевантаження вагону № 63094346 за відправкою зазначеною на лицевій стороні даного акту. По документам значиться вага: тара – 23 300 кг, нетто – 69 550 кг. При переважуванні фактична вага виявилася: брутто - 89 950 кг, тара – 23 300, нетто – 66 650 кг, що менше документу на 2 900 кг;

- у комерційному акті № 482803/362 від 04.11.2017 зазначено що на підставі акту загальної форми № 1514 від 04.11.2017 на станції Авдіївка Донецької залізниці проводилось комісійне перевантаження вагону № 55340376 за відправкою зазначеною на лицевій стороні даного акту. По документам значиться вага: тара – 23 400 кг, нетто – 69 650 кг. При переважуванні фактична вага виявилася: брутто - 91 150 кг, тара – 23 400, нетто – 67 750 кг, що менше документу на 1 900 кг;

- у комерційному акті № 482803/363 від 07.11.2017 зазначено що на підставі акту загальної форми № 1526 від 07.11.2017 на станції Авдіївка Донецької залізниці проводилось комісійне перевантаження вагону № 56122419 за відправкою зазначеною на лицевій стороні даного акту. По документам значиться вага: тара – 22 200 кг, нетто – 68 250 кг. При переважуванні фактична вага виявилася: брутто - 88 650 кг, тара – 22 200, нетто – 66 450 кг, що менше документу на 1800 кг;

- у комерційному акті № 482803/364 від 07.11.2017 зазначено що на підставі акту загальної форми № 1526 від 07.11.2017 на станції Авдіївка Донецької залізниці проводилось комісійне перевантаження вагону № 56964000 за відправкою зазначеною на лицевій стороні даного акту. По документам значиться вага: тара – 21 900 кг, нетто – 68 350 кг. При переважуванні фактична вага виявилася: брутто – 89 400 кг, тара – 21 900, нетто – 67 500 кг, що менше документу на 850 кг.

Відповідачем усупереч вищевказаним положенням Закону та статті 78 Господарського процесуального кодексу України не спростовано відсутність своєї вини у не забезпеченні схоронності переданого йому вантажу.

Приписами статті 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв’язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Згідно з частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

Вартість 1 тони вантажу в вагонах № 63094346, № 55340376, № 56122419 та № 56964000 відповідно до рахунку-фактури № 91402233 від 01.11.2017 вантажовідправника складає 4 789 грн 99 коп. (без ПДВ).

Згідно до комерційного акту № 482803/361 від 04.11.2017 недостача склала 2 900 кг. Сума норми природної втрати та граничного розходження визначення 1% маси нетто (від маси нетто 69 550 кг) складає: 69 550 кг * 1% = 695,5 кг. Таким чином, кількість фактичної недостачі складає: 2 900 кг – 695,5 кг = 2 204,5 кг (2,2 т). Отже, сума втраченого вантажу в вагоні № 63094346 складає: 2,2 т * 5 747 грн 99 коп. = 12 645 грн 60 коп.

Згідно до комерційного акту № 482803/362 від 04.11.2017 недостача склала 1 900 кг. Сума норми природної втрати та граничного розходження визначення 1% маси нетто (від маси нетто 69 650 кг) складає: 69 650 кг * 1% = 696,5 кг. Таким чином, кількість фактичної недостачі складає: 1 900 кг – 696,5 кг = 1 203,5 кг (1,2 т). Отже, сума втраченого вантажу в вагоні № 55340376 складає: 1,2 т * 5 747 грн 99 коп. = 6 897 грн 60 коп.

Згідно до комерційного акту № 482803/363 від 07.11.2017 недостача склала 1 800 кг. Сума норми природної втрати та граничного розходження визначення 1% маси нетто (від маси нетто 68 250 кг) складає: 68 250 кг * 1% = 682,5 кг. Таким чином, кількість фактичної недостачі складає: 1 800 кг – 682,5 кг = 1 117,5 кг (1,1 т). Отже, сума втраченого вантажу в вагоні № 56122419 складає: 1,1 т * 5 747 грн 99 коп. = 6 437 грн 75 коп.

Згідно до комерційного акту № 482803/364 від 07.11.2017 недостача склала 850 кг. Сума норми природної втрати та граничного розходження визначення 1% маси нетто (від маси нетто 68 350 кг) складає: 68 350 кг * 1% = 683,5 кг. Таким чином, кількість фактичної недостачі складає: 850 кг – 683,5 кг = 166,5 кг (0,17 т). Отже, сума втраченого вантажу в вагоні № 56964000 складає: 0,17 т * 5 747 грн 99 коп. = 977 грн 15 коп.

З наданих позивачем доказів вбачається, що відповідач допустив нестачу вантажу та спричинив позивачеві збитки в розмірі вартості нестачі вантажу (вугілля кам’яне) у розмірі 4,67 т загальною вартістю 26 958 грн 10 коп.

Крім того, відповідно до статті 130 Статуту залізниць України, право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З врахуванням вищевикладеного суд дійшов до висновку, що позивачем доведено наявність прямого та безпосереднього причинного зв’язку між діями відповідача та сумою збитків у розмірі 26 958 грн 10 коп., які поніс позивач в якості нестачі вантажу (вугілля кам’яне), у зв’язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 26 958 грн 10 коп., заподіяних відповідачем незбереженням прийнятого до перевезення вантажу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 74, ст.ст. 76-79, ст. 86, ст. 123, ст. 129, ст.ст. 232-233, ст.ст. 237- 238, ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" (86065, Донецька область, місто Авдіївка, проїзд Індустріальний, будинок 1, ідентифікаційний код 00191075) збитки, заподіяні незбереженням прийнятого до перевезення вантажу у сумі 26 958 (двадцять шість тисяч дев’ятсот п’ятдесят вісім) грн 10 коп. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н.Б. Плотницька