Вирок № 74310871, 22.05.2018, Лисичанський міський суд Луганської області

справа № 415/3549/18

провадження № 1-кп/415/575/18

ВИРОК

Іменем України

22.05.18 м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Старікової М.М.

за участю: секретаря Керімової Е.Р.

прокурора Зайченко І.А.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018130240000714 від 22 березня 2018 року у відношенні

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Лисичанська Луганської області, громадянина України, з повною середньою освітою, не працюючого, розлученого, раніше судимого: 1) 15.01.2009 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 3 ст.142, ст. 44 КК України (1960 р.) до позбавленні волі строком на 5 років, із застосуванням ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком на 2 роки, 2) 02.04.2012 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч.2 ст. 307, ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 311, ч. 1 ст. 70, 71 КК України до позбавленні волі строком на 7 років, звільнений з місць позбавлення волі звільнений 27.02.2016 року з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст.185 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

22 березня 2018 року у ранковий час доби, більш точні дата та час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, проник до подвір'я квартири АДРЕСА_3, де, шляхом вільного доступу через відчинене вікно, проник до вищевказаної квартири, звідки повторно, таємно, викрав два алюмінієвих радіатора опалення розмірами 39х58,5 на 5 секцій загальною 15 кілограм та один алюмінієвий радіатор опалення розмірами 31х58,5 см на 4 секції вагою 6,5 кілограм, які належать потерпілому ОСОБА_2, та представляють для нього цінність як побутовий лом кольорового металу, загальна вага металевих виробів складає 21,5 кілограм, вартістю 645 гривень, відповідно до довідки про вартість майна ТОВ «Сервіс-М» від 24.04.2018 року із розрахунку 30 гривень за 1 кілограм алюмінію. Заволодівши вказаним майном, ОСОБА_1 зник з місця скоєння кримінального правопорушення та, у подальшому, розпорядився ним на власний розсуд, спричинивши ОСОБА_2 майнову шкоду на вказану суму.

16 квітня 2018 року у ранковий час доби, більш точні дата та час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, проник до подвір'я квартири АДРЕСА_3, де, шляхом вільного доступу через відчинене вікн, проник до вищевказаної квартири, звідки повторно, таємно, викрав один алюмінієвий радіатор опалення розмірам 45х58,5 на 6 секцій вагою 8,5 кілограм та один алюмінієвий радіатор опалення розмірами 39х58,5 см на 5 секцій вагою 7,5 кілограм, які належать потерпілому ОСОБА_2, та представляють для нього цінність як побутовий лом кольорового металу, загальна вага металевих виробів складає 16 кілограм, вартістю 480 гривень, відповідно до довідки про вартість майна ТОВ «Сервіс-М» від 24.04.2018 року із розрахунку 30 гривень за 1 кілограм алюмінію. Заволодівши вказаним майном, ОСОБА_1 зник з місця скоєння кримінального правопорушення та, у подальшому, розпорядився ним на власний розсуд, спричинивши ОСОБА_2 майнову шкоду на вказану суму.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України визнав повністю, від надання пояснень у вільній формі відмовився. Відповідаючи на питання суду зазначив, що час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованих йому органом досудового розслідування злочинів, описаних в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. Дійсно, 22 березня 2018 року та 16 квітня 2018 року у ранковий час доби, він, двічі проникав до подвір'я квартири АДРЕСА_3, потім через відчинене вікно проник до вищевказаної квартири, звідки викрав майно, яке перелічене в обвинувальному акті. Викрадене майно деяке повернув потерпілому, деяке здав на пункт прийому металобрухту, а гроші витратив на власні потреби. У скоєному щиро розкаявся, вину усвідомив, просив пробачити його та суворо не наказувати, оскільки він хворіє на відкриту форму туберкульозу, є ВІЛ інфікований. Зобов'язався надалі відшкодувати заподіяну потерпілому майнову шкоду в повному обсязі.

Потерпілий ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій просив судове засідання провести без його участі, зазначивши, що матеріальні збитки йому відшкодовано частково, однак цивільний позов він не заявляє, щодо призначення покарання обвинуваченому посилався на розсуд суду.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини подій, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши учасникам процесу положення ст.349 ч.3 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ст.349 ч.3 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

За таких обставин, суд допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у таємному викраденні чужого майна (крадіжки), поєднане з проникненням у житло, вчинене повторно, повністю доведена, а його дії суд кваліфікує за ч. 3 ст. 185 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів;

- особу винного, який не працює, має постійне місце проживання, у побуті характеризується задовільно (а.с.97), розлучений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває (а.с. 97-98), наявність тяжкої хвороби (а.с.100), раніше судимий (а.с. 94-96), та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття, визнання вини.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, згідно до ст. 67 КК України, суд визнає рецидив злочину, оскільки обвинувачений будучи судимим за вчинення умисних злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, судимість за які не знята та непогашена в установленому законом порядку, знову вчинив умисний злочин проти власності, при цьому рецидив злочинів у даному випадку, повторність, як кваліфікуючу ознаку інкримінованого в провину обвинуваченому злочину, не утворює.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням ступеню тяжкості вчинених злочинів, які відповідно до ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, наявності обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, а також відомостей щодо особи обвинуваченого, який будучи працездатною особою - не працює, єдиного джерела доходів не має, маючи незняті та непогашені судимості, за вчинення умисних злочинів, знову вчинив умисні злочини проти власності, при цьому ніяких дій, спрямованих на відшкодування заподіяної злочином майнової шкоди не приймав, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а також кількість епізодів злочинної діяльності, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією ч. 3 ст. 185 КК України. З огляду на вищевикладене підстав для призначення обвинуваченому мінімального строку покарання суд не вбачає.

Разом з тим, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, приймаючи до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання являється не тільки карою за вчинений злочин, а має мету виправлення та перевиховання засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів, враховуючи обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого, визнання вини та щире каяття винного, який усвідомлюючи свою провину в судовому засіданні вибачався за скоєне, як під час досудового слідства так і в суді надав правдиві свідчення, які повністю викривають його у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування злочинів, приймаючи до уваги побутову характеристику обвинуваченого, відповідно до якої, останній задовільно характеризується у побуті, наявність тяжких хвороб, враховуючи відсутність тяжких наслідків від вчинених злочинів, а також думку потерпілого, який щодо призначення покарання посилався на розсуд суду, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без відбування покарання із застосуванням вимог ст.75 КК України, - зі звільненням від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку, визначеного ч. 4 ст. 75 КК України та з покладенням ряду обов'язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України, що, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь. Таке покарання суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1

Підстав для зміни запобіжного заходу, обраного згідно ухвали слідчого судді Лисичанського міського суду від 10.05.2018 року до набрання вироком законної сили у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 суд не вбачає. клопотання про зміну запобіжного заходу від сторони обвинувачення на розгляд суду не надходили.

Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілого ОСОБА_2 не пред'явлений, що не позбавляє права останньої відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України звернутися до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст.122, ч. 2 ст. 124 КПК України у зв'язку з проведенням під час досудового розслідування в рамках кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 :

-судово-дактилоскопічної експертизи № 19/113/6-1/173е від 16.04.2018 року витрати у сумі 715 гривень 00 копійок (а.с. 52-57), на залучення експертів - підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден. код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013);

-судово-товарознавчої експертизи № 19/113/9/643-92е від 25.04.2018 року витрати у сумі 286 гривень 00 копійок (а.с. 69-72), на залучення експертів - підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден. код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013);

Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази:

-3 (три) радіаторні батареї опалення, які згідно постанови слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 23.12.2018 року (а.с. 27), передані на зберігання в камеру схову речових доказів Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області та надалі відповідно розписки передані на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_2 (а.с.80) - підлягають поверненню власнику - потерпілому ОСОБА_2;

-6 слідів папілярний ліній, які знаходяться у спеціальному пакеті № 1199122 (а.с.59), згідно постанов слідчого Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 16.04.2018 року (а.с.60), зберігається в матеріалах даного кримінального провадження № 12018130240000714 від 22 березня 2018 року - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Керуючись ч. 3 ст. 349,ст. 368-370, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.

Відповідно до ч.1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов'язки:

- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання;

Запобіжний захід, застосований у відношенні ОСОБА_1 у виді особистого зобов'язання до набрання вироком законної сили - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013) процесуальні витрати на залучення експертів за проведення:

- судово-дактилоскопічної експертизи № 19/113/6-1/173е від 16.04.2018 року у сумі 715 (сімсот п'ятнадцять) гривень 00 копійок;

- судово-товарознавчої експертизи № 19/113/9/643-92е від 25.04.2018 року у сумі 286 (двісті вісімдесят шість) гривень 00 копійок .

Речові докази:

-3 (три) радіаторні батареї опалення, які згідно постанови слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 23.12.2018 року, передані на зберігання в камеру схову речових доказів Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області та надалі відповідно розписки передані на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_2 - повернути власнику - потерпілому ОСОБА_2;

-6 слідів папілярний ліній, які знаходяться у спеціальному пакеті № 1199122, згідно постанов слідчого Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 16.04.2018 року, зберігається в матеріалах даного кримінального провадження № 12018130240000714 від 22 березня 2018 року - залишити в матеріалах кримінального провадження.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору та направити потерпілій, в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя: М.М. Старікова