Рішення № 74310185, 24.05.2018, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/2030/18

Провадження № 2-а/521/141/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2018 року

Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді: Мирончук Н.В.,

при секретарі судового засідання: Власової В.В.,

за участі сторін:

позивача - ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3,

представника відповідача - Безлущенко О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Одеської митниці ДФС України про скасування постанови про порушення митних правил,-

В С Т А Н О В И В:

До Малиновського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_2 з адміністративним позовом до Одеської митниці ДФС України, в якому просить суд скасувати постанову у справі про порушення митних правил № 1815/50000/17 від 20.12.2017р. та притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.485 МК України.

В обґрунтування заявленого позову, позивач посилається на таке.

16.12.2014 року до митного поста «Одеса-порт» ним, як декларантом ТOB «ЛАЙТМІКС», на підставі наказу, було подано митну декларацію в режимі «ІМ40ДЕ» № 500060001/2014/041407. Позивач зазначає, що митні платежі за товар по поданій МД

№ 500060001/2014/041407 були сплачені ним у повному обсязі, декларація була прийнята митним органом та жодних зауважень щодо поданої митної декларації від митного органу не надійшло.

На думку позивача, ним були дотримані усі вимоги діючого на той час законодавства, зокрема, ст. 69 МК України, а також надані усі документи, що підтверджують обраний код товару, згідно УКТ ЗЕД.

Тоді ж, митним органом було перевірено правильність обраного ним виду класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД і жодних порушень виявлено не було.

Проте, 27.01.2018 р. позивачем було отримано лист від Одеської митниці ДФС з Постановою винесеною у справі про порушення митних правил №1815/50000/17 від 20.12.2017р.

Як вказує позивач, згідно зазначеної постанови, при проведенні невиїзної перевірки ТОВ «ЛАЙТМІКС», згідно наказу ГУ ДФС Полтавської області №1009 від 14.04.2017р., було встановлено факт невідповідності заявленого кода УКТ ЗЕД 6305331000, вказаного на товар у митній декларації № 500060001/2014/041407 від 16.12.2014р., що спричинило недобір митних платежів у сумі 9 776,96 грн., у зв'язку із чим ОСОБА_2, як декларанта, визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст.485 МК України, з накладенням адміністративного стягнення, у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 29 330,88грн.

На думку позивача, визнання його винним та притягнення до відповідальності, за вчинення правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, є незаконним та необґрунтованим, а саме рішення, прийняте з процесуальними порушеннями.

У зв'язку з вказаним, позивач просить суд скасувати постанову у справі про порушення митних правил № 1815/50000/17 від 20.12.2017р.

Позивач та його Представник в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову.Також, надав до суду відзив на позов, згідно якого, заперечував проти задоволення позову та просив відмовити в його задоволенні.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, оцінивши докази відповідно до вимог закону, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст. 458 Митного кодексу України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем, або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Згідно ст.485 Митного кодексу України, склад вказаного порушення обумовлює наявність в діях декларанта особливої мети - ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру, та вини у формі прямого умислу.

Диспозиція цієї статті передбачає спеціальну протиправну мету дій декларанта щодо заявлення неправдивих відомостей - неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру.

Наявність спеціальної протиправної мети однозначно вказує на те, що це правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини, оскільки на момент подачі декларації декларант повинен усвідомлювати факт заявления неправдивих відомостей та умисно бажати, щоб заявлені ним неправдиві дані вплинули на розмір митних платежів, які йому доведеться сплатити за митне оформлення задекларованого ним товару.

Відповідно до 530 МК України, законність та обґрунтованість постанови митниці у справі про порушення митних правил можуть бути перевірені судом.

Судом встановлено, що 16.12.2014р. до митного поста «Одеса-порт» тоді Південної митниці міндоходів ОСОБА_2, як декларантом ТОВ «ЛАЙТМІКС», було подано митну декларацію в режимі «ІМ40ДЕ» № 500060001/2014/041407.

Разом із декларацією, в підтвердження підстави для переміщення товарів через митний кордон України та їх подальшого митного оформлення, були надані також: зовнішньоекономічний контракт №01-0514 від 01.05.2014р., коносамент №MRFB14100579 від 16.10.2014р., інвойс № YZYZ-AG001 від 12.10.2014р. та інші необхідні товаросупровідні та комерційні документи, відповідно до норм діючого законодавства України.

Зазначене учасниками справи не заперечується.

Відповідно до вказаної поданої декларації, переміщенню через митний кордон України від компанії відправника «LINYI YOUZI PLASTIC PRODUCTS CO.,LTD» (Китай) на адресу компанії покупця та одержувача ТОВ «ЛАЙТМІКС» підлягав товар: «мішки-сітки пакувальні із синтетичних текстильних матеріалів, трикотажні, вироблені шляхом переплетення поліпропіленових стрічок, з сировини вторинної переробки».

На вказаний час, код товару УКТ ЗЕД було визначено та заявлено - 6305331000.

Митні платежі за товар по поданій МД № 500060001/2014/041407 були сплачені у повному обсязі, декларація була прийнята митним органом.

Отже, на час декларування товару, що переміщувався через митний кордон України, законність наданих позивачем документів, які стали підставою для митного оформлення, не викликала у митниці сумнівів.

Вказане, сторонами у судовому засіданні не заперечувалось.

На підставі наказу ГУ ДФС Полтавської області №1009 від 14.04.2017р., співробітником ГУ ДФС Полтавської області було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «ЛАЙТМІКС».

За результатами вказаної перевірки, 13.05.2017 року було складено Акт про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Лайтмікс» за окремою митною декларацією № 500060001/2014/041407, відповідно до якого, було встановлено факт невідповідності заявленого кода УКТ ЗЕД 6305331000, вказаного на товар у МД

№ 500060001/2014/041407 від 16.12.2014р. та встановлено суму грошового зобов'язання у розмірі 9776,96 грн.

Вказаний Акт директором ТОВ «Лайтмікс», не підписаний ( а.с.58-63)

Доказів вручення зазначеного Акту перевірки, директору ТОВ «Лайтмікс», відповідачем до суду не надано.

Доказів оскарження вказаного Акту перевірки чи сплати ТОВ «Лайтмікс», встановленої суми грошового зобов'язання, у розмірі 9776,96 грн., відповідачем до суду не надано.

Листом від 28.09.2017 року, вказаний Акт перевірки було направлено до Одеської митниці ДФС України, з пропозицією вжити заходів, відповідно до вимог чинного законодавства. (а.с.57).

02 листопада 2017 року співробітником Одеської митниці ДФС України було у позивача ОСОБА_2 відібрано пояснення, відповідно до якого, останній пояснив, що в 2014 році він виконував обов'язки в ТОВ «Лайтмікс», в якості декларанта. При поданні МД №500060001/2014/041407, 16.12.2014 року, згідно товаросупровідних документів на товар, ним було заповнено графи № 31, 33 відповідної декларації, з урахуванням заявленого товару, а саме: «мішки-сітки пакувальні із синтетичних текстильних матеріалів, трикотажні, вироблені шляхом переплетення поліпропіленових стрічок, з сировини вторинної переробки», що, на той час відповідало заявленому у декларації коду 6305 33 10 00 «мішки та пакети пакувальні, трикотажні».(а.с.46).

Відповідачем надано до суду ксерокопію листа позивачу, згідно до якого, ОСОБА_5 було викликано 21.11.2017 року для участі у складанні протоколу про порушення митних правил.(а.с.17).

Проте, доказів вручення вказаного листа позивачу, відповідачем до суду не надано.

21 листопада 2017 року Одеською митницею ДФС України у відношенні ОСОБА_2 було складено, за відсутності позивача ОСОБА_5, протокол про порушення митних правил № 1815/50000/17 за ознаками правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України. (а.с.41-43)

Згідно протоколу, 16.12.2014 року декларантом ТOB «ЛАЙТМІКС», на підставі наказу було підготовлено та подано митну декларацію в режимі «ІМ40ДЕ»

№ 500060001/2014/041407, в якій код товару УКТ ЗЕД визначено та заявлено 6505331000 (ставка митна 4%), тоді як товар «Сітка-мішок синтетичний…. для зберігання овочів» повинен класифікуватися згідно УКТ ЗЕД, в товарній підкатегорії 5608 19 30 00 (ставка ввізного мита 5%). (а.с.41 з.б.).

Відповідачем надано до суду ксерокопію листа позивачу, згідно до якого ОСОБА_5 було повідомлено, що стосовно нього 21.11.2017 року складено протокол про порушення митних правил.(а.с.44).

Доказів вручення вказаного листа та протоколу позивачу, відповідачем до суду не надано.

Проте, згідно конверту, наданого позивачем, ОСОБА_2 отримав лист про розгляд справи - 21.11.2017 року, тобто, в день коли було складено протокол про порушення митних правил. (а.с. 18)

20 грудня 2017 року Одеською митницею Державної фіскальної служби України в справі про порушення митних правил, у відношенні ОСОБА_2 було складено, за відсутності позивача ОСОБА_2, постанову про порушення митних правил

№ 1815/50000/17 за ознаками правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України.

Відповідно до вказаної постанови, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України та накладено на нього стягнення, у вигляді штрафу, розміром 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає - 29330, 88грн. (а.с.73-80).

Доказів повідомлення позивачу про дату слухання справи, відповідачем до суду не надано.

Проте, до суду надано докази, що позивачу відповідачем було відправлено вказану постанову - 16.01.2018 року, а вручено - 27.01.2018 року.

Вказане свідчить, що, всупереч вимогам ст.ст.494, 498 МК України, митним органом було порушено права позивача, зокрема, останньому не вручено копії протоколу про порушення митних правил, не надано можливості надати пояснення при розгляді справи, не забезпечено права бути присутнім при розгляді справи про порушення митних правил.

Позивач з позовом звернувся до суду 05.02.2018 року. (а.с.2).

Отже, строки звернення до суду позивачем не порушено.

Статтею 486 Митного кодексу України передбачено, що завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил та запобігання таким правопорушенням.

У відповідності до ст. 489 МК України, посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 467 МКУ встановлено, якщо справи про порушення митних правил, відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477-481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачем, як декларантом ТOB «ЛАЙТМІКС», було подано митну декларацію № 500060001/2014/041407, в якій код товару УКТ ЗЕД визначено та заявлено 6505331000 (ставка митна 4%) - 16.12.2014 року.

Постанову про порушення митних правил № 1815/50000/17 за ст. 485 МК України, Одеською митницею Державної фіскальної служби України у відношенні ОСОБА_2 було складено - 20 грудня 2017 року.

Тобто, більше, ніж через три роки.

Акт про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Лайтмікс», згідно до якого: виявлено за окремою митною декларацією № 500060001/2014/041407, факт невідповідності заявленого кода УКТ ЗЕД 6305331000, вказаного на товар у МД

№ 500060001/2014/041407 від 16.12.2014р. було складено - 13.05.2017 року.

Адміністративне стягнення за порушення митних правил було накладено постановою від 20.12.2017 року, тобто, більше ніж через сім місяців, з дня вчинення правопорушення.

Вказане свідчить про порушення ч. 1 ст. 467 МКУ при складенні постанови про порушення митних правил № 1815/50000/17.

Між тим, суд звертає увагу на те, що положеннями п.3 ч.1 ст.8 МК України, державна митна справа здійснюється на основі принципів законності та презумпції невинуватості.

Також, статтею 485 МК України передбачена відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору.

Проте, суб'єктивна сторона вказаного правопорушення характеризується прямим умислом, тобто усвідомленням особою, яка вчинила правопорушення характеру незаконного заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей.

Відповідно до ч. 1 - 2 ст. 69 МК України, товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди, відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

З матеріалів справи вбачається, що декларантом при поданні митної декларації

№ 500060001/2014/041407, було заповнено графи № 31, 33 відповідної декларації, з урахуванням заявленого товару, а саме: «мішки-сітки пакувальні із синтетичних текстильних матеріалів, трикотажні, вироблені шляхом переплетення поліпропіленових стрічок, з сировини вторинної переробки».

Пунктом 6 ст. 69 МК України, передбачено, що штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені, у зв'язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються органами доходів і зборів виключно у разі, якщо рішення про класифікацію цих товарів було прийнято органом доходів і зборів, на підставі поданих заявником недостовірних документів,чи наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення.

В судовому засіданні не встановлено, що позивачем була надана недостовірна інформація чи неправдиві документи, з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів.

Зі змісту статті 489 Митного Кодексу України випливає, що, у постанові повинно бути обґрунтовано і вмотивовано юридичну оцінку обставин справи.

Обґрунтованість постанови по справі пов'язана з повним, всебічним і об'єктивним дослідженням обставин справи, правильним застосуванням матеріально-правових і процесуально-правових норм.

При цьому аргументація висновків має ґрунтуватися на даних, досліджених під час розгляду справ.

Висновок про наявність в діях (бездіяльності) особи складу адміністративного правопорушення може бути зроблено лише на підставі доказів, отриманих у встановленому законом порядку.

Проте, як видно з оскаржуваної постанови, у ній по суті вказується лише про порушення митних правил, але не зазначено на підставі яких саме доказів митний орган дійшов висновку про наявність прямого умислу в діях ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.485 МК України.

Тобто, постанова Одеської митниці ДФС України належно не мотивована.

Відповідно до ст.3 КАС України, порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, з урахуванням процесуальних особливостей адміністративного судочинства, доведення факту неправомірності дій позивача, покладається на відповідача.

Згідно ст. 6 КАС України, суд, при вирішенні справи керується, принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

При цьому, суд застосовує принцип верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Виходячи з конституційного принципу презумпції невинуватості, суд має тлумачити недостатньо обґрунтовані обставини на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Крім того, враховуючи вимоги ч.2 ст. 77 КАС України, з огляду на встановлені судом обставини та визначені відповідно до них правовідносини, приймаючи до уваги той факт, що будь-які відомості, які б спростовували зазначені позивачем обставини, у суду відсутні, а відповідачем надані не були, суд приходить до висновку, що задоволення позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Таким чином, виходячи з системного аналізу наведених норм права, враховуючи те, що відповідачем по справі не надано доказів щодо правомірності свого рішення, за таких обставин, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, а постанова скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Отже, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача та дотримання вимог п.3 ч.3 ст.286 КАС України, суд приходитьдо висновку, що провадження у справі №1815/50000/17 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.485 МК України, слід закрити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач звільнений від сплати судового збору.

Проте, ним було сплачено судовий збір у сумі 704,80 грн.

На підтвердження сплати судового збору до матеріалів справи позивачем долучено квитанцію № 29643720 від 05.02.2018 року на суму 704,80 грн. (а.с.1), а тому з урахуванням викладеного, зазначена сума підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст.ст.139, 241-246, 286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до Одеської митниці ДФС України про скасування постанови про порушення митних правил, - задовольнити.

Постанову Одеської митниці Державної фіскальної служби України в справі №1815/50000/17, від 20 грудня 2017 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.485 МК України, - скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Управлінню Державної казначейської служби України в м. Одесі Одеської області

(м. Одеса, вул. Черняховського, 6, код ЄДРПОУ 38016923) повернути ОСОБА_2, (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_3, АДРЕСА_1) сплачений ним судовий збір на р/р Малиновського районного суду м. Одеси № 31216206700007, код отримувача 38016923, банк отримувача ГУ ДКСУ в Одеській області в м. Одеса, код 828011 за квитанцією № 29643720 від 05.02.2018 року на суму 704,80 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 286, 293, 297 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 24 травня 2018 року.

Суддя: Н.В. Мирончук