Постанова № 7430988, 14.12.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 22-а-33159/08 Головуючий у 1-й інстанції: Морозов С.М. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" грудня 2009 р.

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Собків Я.М., Бєлової Л.В.,

при секретарі: Шевчук О.М.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову господарського суду міста Києва від 24 липня 2008 року по справі за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуцій системи» про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2007 року Закрите акціонерне товариство «Індустріальні та дистрибуційні системи» звернулося в суд з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання нечинними податкових повідомлень – рішень № 0000371620/0 від 29.06.2006 року, №0000371620/2 від 27.11.2006 року та №0000371620/3 від 02.02.2007 року .

Постановою господарського суду м. Києва від 24 липня 2008 року вимоги позивача задоволено частково.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні вимог позивача в повному обсязі.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, представника позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення суду частковому скасуванню.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Задовольняючи частково вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того що вимоги позивача є обґрунтованими відповідно до положень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а відповідач в свою чергу не довів правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення №0000371620/3 від 02.02.2007 року.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, та вважає що вимоги позивача про скасування зазначеного податкового повідомлення рішення не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

З матеріалів справи вбачається, відповідачем в період з 14.04.2006 року по 31.05.2006 року було проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2003 року по 31.12.2005 року та складено акт № 375/1620/24364528 від 15.06.2006 року.

На підставі зазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомленням-рішенням № 0000371620/0 від 29.06.2006 року, яке позивачем було оскаржено в адміністративному порядку, в результаті чого відповідачем прийнято спірні податкові повідомлення-рішення № 0000371620/2 від 27.11.2006 року та №0000371620/3 від 02.02.2007 року, яким позивачу визначено зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб.

Спірним податковим повідомлення-рішення №0000371620/3 від 02.02.2007 року, позивачу визначено зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб за основним платежем 47397, 11 грн., та штрафними санкціями 94794, 22 грн..

Відповідно до п. 1.1 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником.

Пунктом 1.2 ст. 1 зазначеного Закону визначено, що доходом є сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Згідно пп.. 3.2.1. п.3.2 ст. 3 «Про податок з доходів фізичних осіб», об'єктом оподаткування нерезидента є загальний місячний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України.

Згідно з п. «є» п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного оподаткованого доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених п. 4.3 цієї статті.

Відповідно до п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п. 5.3-5.7 цієї статті.

Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок. Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Якщо оподатковуваний дохід виплачується у не грошовій формі чи готівкою з каси резидента, то податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем такої виплати, зазначені положення визначено п.п. 8.1.1, п.п. 8.1.2, п.п. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Згідно п.17.2 ст.17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», особою відповідальною за нарахування, утриманню та сплату (перерахування) до бюджету податку з оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України є податковий агент.

З урахуванням вище зазначених вимог, одержані доходи у вигляді додаткових благ (подарунків) фізичних осіб - нерезидентів, включаються до складу загального місячного оподатковуваного доходу таких платників податку і повинні оподатковуватися податковим агентом при їх нарахуванні.

Колегія суддів приходить до висновку, що апелянт приймаючи спірне податкове повідомлення рішення дійшов вірного висновку щодо донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб в зв'язку з оплатою позивачем проживання іноземців та оплатою квитків для іноземців, відповідно до вимог законодавства, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення вимог позивача в цій частині.

Згідно з п. «г» п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного оподаткованого доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрать або витрат платника податку крім тих, що підлягають обов’язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом.

Вірними є твердження апелянта, що виплата таких коштів не є заробітною платою, виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно - правовими угодами, укладеними з платником, а є додатковим благом в розумінні зазначеного Закону, то суми грошового або майнового відшкодування будь - яких витрат платника, що сплачуються за рахунок цього підприємства, повинні були включатися до складу загального оподаткованого доходу працівника та підлягали сплаті (перерахуванню) до бюджету, і з її суми підприємство зобов'язане було утримати податок з доходів фізичних осіб за ставкою 13% згідно з п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» з врахуванням п. 22.3 цього Закону.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що вимоги позивача, про визнання недійсними спірного рішення № 0000371620/3 від 02.02.2007 року в частині донарахування податкового зобов’язання за основним платежем в розмірі 26653,39 грн. є обґрунтованими, оскільки спростовуються вище зазначеними нормами Закону.

Судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, в зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова господарського суду міста Києва від 24 липня 2008 року частковому скасуванню з прийняттям нової постанови в скасованій частині.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків – задовольнити.

Постанову господарського суду міста Києва від 24 липня 2008 року в частинні задоволення вимог позивача про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків № 0000371620/3 від 02.02.2007 року в частині нарахування податкового зобов’язання за основним платежем в розмірі 26 653,39 грн. - скасувати.

В скасованій частині постановити нове рішення, яким в задоволенні вимог позивача про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків № 0000371620/3 від 02.02.2007 року в частині нарахування податкового зобов’язання за основним платежем в розмірі 26 653,39 грн. – відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови суду виготовлено 21.12.2009 року.

Головуючий суддя: (підпис)

Судді: (підпис)

Суддя: Бистрик Г.М.