Рішення № 74308137, 10.05.2018, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2-а/754/316/18

Справа №754/15294/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - ЛІСОВСЬКОЇ О.В.

за участю секретаря - Грей О.П.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Лівобережного об"єднаного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про стягнення коштів, мотивуючи свої вимоги тим, що постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 15.06.2011 року задоволено вимоги ОСОБА_2 та зобов'язано УПФУ у Дніпровському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи, виходячи з 75% мінімальної пенсії за віком, та державну пенсію не менше 8 мінімальних пенсій за віком, починаючи з 14.03.2011 року з урахуванням проведених виплат. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2012 року постанову Дніпровського районного суду м. Києві від 15.06.2011 року залишено без змін. Однак, починаючи з 14.03.2011 року по 31.10.2017 року виплата пенсії, що призначена згідно вищевказаної постанови жодного разу не проводилася. 02.10.2017 року відповідач своїм листом № 14724/13 повідомило, що на виконання постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 15.06.2011 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2012 року ЛОУ ПФУ в м. Києві проведено перерахунок щомісячної додаткової пенсії ОСОБА_2 за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи, виходячи з 75% мінімальної пенсії за віком, та державну пенсію не менше 8 мінімальних пенсій за віком, починаючи з 14.03.2011 року з урахуванням проведених виплат, тобто по 22.07.2011 року. Щодо кінцевої дати періоду виконання рішення суду, тобто по 22.07.2011 року, то відповідач писилається на те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» передбачено наступне: у 2011 році норми і положення Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються в порядку та розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. Відповідно до проведеного розрахунку пенсії, яка повинна була виплачена позивачу за період з 14.03.2011 року по 31.10.2017 року, відповідач безпідставно недорахував та не виплатив ОСОБА_2 пенсію в розмірі 279 386, 26 грн. На підстави викладеного позивач просить суд стягнути з Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_2 невиплачену пенсію в розмірі 279 386, 26 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав відзив на адміністративний позов, відповідно до якого зазначає, що дії Управління є законними, оскільки на виконання рішень суду було здійснено перерахунок пенсії та нараховано кошти в розмірі 10 087, 32 грн. Крім того, позивав просить стягнути з Управління невиплачену пенсії за його власним розрахунком, що суперечить чинному законодавству України, оскільки нарахування пенсії є виключною прерогативою органів Пенсійного фонду на підставі порядку та розмірів, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Стороною позивача подано до суду відповідь на відзив, відповідно до якої зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань. Крім того, пенсія хоча і виплачувалась щомісячно, але виплачувалася вона не в повному розмірі, який передбачений постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 15.06.2011 року, а тому рішення суду не є виконаним належним чином і з Управління підлягає стягненню на користь позивача невиплачена сума пенсії в розмірі 279 386, 26 грн.

Вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок по доказуванню правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на положення наведеної процесуальної норми, виходячи із суті позовних вимог, під час розгляду даної справи відповідачам належить довести правомірність своїх дій та бездіяльності.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 перебуває на обліку у Лівобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію по інвалідності ІІ групи від захворювання, пов'язаного з впливом Чорнобильської катастрофи, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 15.06.2011 року задоволено вимоги ОСОБА_2 та зобов'язано УПФУ у Дніпровському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи, виходячи з 75% мінімальної пенсії за віком, та державну пенсію не менше 8 мінімальних пенсій за віком, починаючи з 14.03.2011 року з урахуванням проведених виплат.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2012 року постанову Дніпровського районного суду м. Києві від 15.06.2011 року залишено без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, на звернення представника позивача від 25.09.2017 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про стягнення коштів щодо виплати пенсії за рішенням суду.

Відповідач ЛОУ ПФУ в м. Києві листом від 02.10.2017 року № 14724/13 повідомило, що на виконання постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 15.06.2011 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2012 року ЛОУ ПФУ в м. Києві проведено перерахунок щомісячної додаткової пенсії ОСОБА_2 за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи, виходячи з 75% мінімальної пенсії за віком, та державну пенсію не менше 8 мінімальних пенсій за віком, починаючи з 14.03.2011 року з урахуванням проведених виплат, тобто по 22.07.2011 року. Після проведення перерахунку згідно судового рішення, нараховано кошти в розмірі 10 087, 32 грн. Щодо кінцевої дати періоду виконання рішення суду, тобто по 22.07.2011 року, то відповідач повідомив, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» передбачено наступне: у 2011 році норми і положення Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються в порядку та розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач відповідно до вищевказаних нормативних актів здійснив перерахунок пенсії позивачу та направив довідку № 21875/06 від 25.12.2014 року про здійснення нарахування на виконання рішення суду до Управління ДВС ГУЮ в м. Києві.

Відповідач у відповіді від 02.10.2017 року також зазначає, що виплата донарахованої суми, яка перевищує бюджетні призначення на поточний рік, буде здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України.

Однак, позивач в адміністративному позові посилається на те, що починаючи з 14.03.2011 року по 31.10.2017 року виплата пенсії, що призначена згідно вищевказаної постанови жодного разу не проводилася, у зв'язку з чим виникла недоплата пенсії.

Отже, за вищевикладених обставин предметом спору є стягнення з відповідача невиплаченої позивачу суми пенсії, яка нарахована на підставі постанови суду у адміністративній справі, тобто заявлені вимоги фактично стосуються виконання судового рішення.

Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно ст. 81 Закону України «Про пенсійне забезпечення», призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлені гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», а також особливості їх виконання.

Статтею 3 цього Закону встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником яких є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року № 440.

Рішення про стягнення коштів з державного та місцевого бюджетів або з боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами казначейської служби у порядку черговості надходження таких документів з попереднім інформуванням Міністерства фінансів України у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет на 2011 рік»» у 2011 році норми і положення статей 39, 50-51, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

На виконання цього закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 06 липня 2011 року № 745, якою врегульовано окремі питання захисту соціальних прав громадян, у тому числі, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, в межах наявності фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України.

Аналогічні положення містяться у законах України про державний бюджет на 2012-2014 роки.

На теперішній час соціальне забезпечення осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, відбувається відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Отже, починаючи з 2011 року розмір виплат основної та додаткової пенсії особам, які мають статус постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та є інвалідами визначається відповідно до урядових постанов.

З вищевикладеного вбачається, що заявлені вимоги не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та порушене право позивача підлягає захисту у порядку виконання судового рішення.

Крім того, сторона позивача просить стягнути невиплачену суму пенсії на підставі власного розрахунку, що не відповідає нормам чинного законодавства України.

Згідно з ст. 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення» виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України. Пенсійний фонд України є самостійною фінансово-банківською системою, не входить до складу державного бюджету України, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України. Фінансування витрат на виплату пенсій провадиться по всій території України щомісячно незалежно від надходжень коштів та соціально-економічного стану конкретних регіонів за рахунок перерозподілу коштів Пенсійного фонду України в межах країни. Забороняється розрив у строках фінансування витрат на виплату пенсій у різних адміністративно-територіальних одиницях.

Статтею 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Тобто, тільки органи Пенсійного фонду України маю право та наділені відповідними повноваженнями щодо нарахування пенсії.

Суд позбавлений можливості, як стягнути кошти за розрахунком позивача, так й здійснити нарахування пенсії ОСОБА_2, оскільки суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань по суті, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Позиція суду щодо неможливості підміняти собою органи владних повноважень, повністю узгоджується із позицією Верховного суду України, викладеною в постанові Пленуму № 13 від 24 жовтня 2008 року, згідно якої, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень; та з позицією Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, і суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

При прийнятті рішення суд також враховує, що згідно із частиною 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ч. 3 ст. 6 КАС України).

Частиною 2 статті 6 КАС України також передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" (пункт 1) України визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції. Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними та недоведеними, а тому позов не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 8, 9, 19, 77, 241-247 Кодексу адміністративного судочинства України, Конституцією України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Лівобережного об"єднаного управління Пенсійного Фонду України у м. Києві про стягнення коштів - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Повний текст рішення був виготовлений 18 травня 2018 року.

Головуючий: