Ухвала суду № 74307403, 25.05.2018, Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа № 709/362/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2018 року смт. Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді – Чубая В.В.,

за участю секретаря судового засідання – Кіян С.О.,

прокурора – Жубжицької Т.О.,

потерпілої – ОСОБА_1,

представників потерпілих – ОСОБА_2, ОСОБА_3,

обвинуваченого – ОСОБА_4,

захисника – ОСОБА_5,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області кримінальне провадження № 12015250000000166, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 травня 2015 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, –

в с т а н о в и в:

В провадженні Чорнобаївського районного суду Черкаської області перебуває кримінальне провадження № 12015250000000166, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань

14 травня 2015 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.

Захисник ОСОБА_5, посилаючись на приписи ст.ст. 332-333 КПК України, заявив клопотання про доповнення судового слідства, зокрема просив суд:

-доручити органу досудового розслідування провести на місці події слідчий експеримент в порядку, передбаченому ст. 240 КПК України, за участі спеціалістів в галузі автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи КНДІСЕ з метою перевірки і уточнення показань свідка ОСОБА_6, потерпілого ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_4 про обставини та причини ДТП шляхом відтворення обстановки та обставин ДТП;

-призначити у справі повторну комплексну судово-медичну, автотехнічну та транспортно-трасологічну експертизу, проведення якої доручити фахівцям Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України та КНДІСЕ з метою встановлення особи, яка перебувала за кермом автомобіля на момент ДТП, встановлення механізму та причин ДТП;

-призначити у справі судово-психологічну експертизу із застосуванням комп’ютерного поліграфу, проведення якої доручити фахівцям КНДІСЕ з метою перевірки показань обвинуваченого ОСОБА_4 та потерпілого ОСОБА_7 щодо особи, яка перебувала за кермом на момент ДТП.

В обґрунтування клопотання в частині необхідності проведення слідчого експерименту вказувалося, що такий слідчий експеримент під час досудового розслідування не проводився, обвинувачений ОСОБА_4, свідок ОСОБА_6, потерпілий ОСОБА_7 не мали можливості показати та на місці події відтворити механізм та обставини ДТП, що є необхідним для перевірки їх показань, у тому числі експертним шляхом, а також забезпечить дотримання права на захист обвинуваченого ОСОБА_4

В частині щодо необхідності призначення повторної комплексної судово-медичної, автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи захисник ОСОБА_5 стверджував, що попередні експертизи базуються на кількості отриманих учасниками ДТП ушкоджень без урахування ушкоджень, отриманих загиблими потерпілими після випадіння з автомобіля, без співставлення травм обвинуваченого ОСОБА_4 з слідоутворюючими травмуючими поверхнями на місці водія, без виявлення в обвинуваченого ОСОБА_4 характерних для водія травм, натомість з урахуванням, отриманих від спроби суїциду як травм від ДТП, що встановлено у судовому засіданні, зокрема згідно з показами судмедексперта ОСОБА_8 Проведені під час досудового розслідування експертизи призначені з порушенням прав обвинуваченого

ОСОБА_4 на відвід експертам, без урахування характеру роботи загиблого ОСОБА_9 в правоохоронних органах (НДЕКЦ УМВС України в Черкаській області), що міг бути за кермом автомобіля на момент ДТП, їх висновки мають вірогіднісний характер (є припущеннями), вони складені без урахування встановленого у судовому засіданні факту виникнення ДТП під час обгону іншого автомобіля під керуванням ОСОБА_10, внаслідок чого немає достатніх гарантій «поза розумним сумнівом» достовірності, обґрунтованості та неупередженості раніше проведених експертиз.

Щодо необхідності призначення судово-психологічної експертизи із застосуванням комп’ютерного поліграфу зазначалося, що згідно з висновком щодо результатів експертного психофізіологічного дослідження особи з використанням комп’ютерного поліграфу від 27 серпня 2015 року обвинувачений ОСОБА_4 не керував та не знаходився за кермом автомобіля марки «Seat Leon» в момент ДТП, оскільки є правдивими та відповідають змісту ідеальних слідів пам’яті покази обвинуваченого ОСОБА_4 з приводу того, що він бачив як його автомобілем в момент ДТП керував ОСОБА_9 У той же час показання потерпілого ОСОБА_7 щодо перебування за кермом на момент ДТП обвинуваченого ОСОБА_4 ним змінені, виникли лише під час розгляду справи у суді вже за півтора роки після ДТП та після подання ним цивільного позову до обвинуваченого ОСОБА_4, а тому повинні сприйматися критично та потребують перевірки.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав заявлене клопотання у повному обсязі.

Прокурор Жубжицька Т.О. проти задоволення вказаного клопотання заперечила у повному обсязі. Зазначила, що матеріали кримінального провадження містять достатній обсяг доказів винуватості обвинуваченого ОСОБА_4, безпосередньо досліджених судом, а тому необхідність у проведенні додаткових слідчих дій та призначення комплексної експертизи відсутня. Стверджувала, що під час проведення експертиз, на недоліки яких вказує сторона захисту, експертам надавалися всі необхідні вихідні дані у достатньому обсязі. Щодо призначення експертизи із застосуванням комп’ютерного поліграфу вказувала, що висновок, складений за її результатами, не є доказом.

Представник потерпілої ОСОБА_3 при вирішенні питання про проведення слідчого експерименту покладалася на розсуд суду, зауважила, що його слід провидити із залученням відповідних експертів. В частині призначення комплексної експертизи та експертизи із застосуванням комп’ютерного поліграфа заперечила, посилаючись на необґрунтованість клопотання.

Представник потерпілих ОСОБА_2 проти задоволення клопотання заперечив у повному обсязі, посилаючись на недоцільність проведення слідчого експерименту та призначення відповідних експертиз.

Потерпіла ОСОБА_1 проти задоволення клопотання також заперечила, вважаючи його таким, що спрямоване на затягування розгляду кримінального провадження.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд встановив таке.

Відповідно до змісту обвинувального акту ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що

13 травня 2015 року, близько 18:20, керуючи автомобілем марки «Seat Leon» (д.н.з. НОМЕР_1), рухаючись у напрямку смт. Чорнобай Чорнобаївського району Черкаської області, по автодорозі сполученням смт. Чорнобай - м. Золотоноша, на відстані 1,15 км до смт. Чорнобай, порушив вимоги пункту 12.1. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, не вибрав безпечної швидкості руху, не урахував дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, виїхав на ліве узбіччя, після чого з’їхав у кювет, де автомобіль перевернувся та допустив наїзд на два дерева.

Внаслідок зазначеної ДТП:

-пасажир ОСОБА_9 отримав тяжкі тілесні ушкодження у зв’язку з небезпекою для життя, від чого загинув на місці події;

-пасажир ОСОБА_11 отримав тяжкі тілесні ушкодження у зв’язку з небезпекою для життя, від чого загинув на місці події;

-пасажир ОСОБА_12 отримав тяжкі тілесні ушкодження у зв’язку з небезпекою для життя, від чого загинув в медичній установі;

-пасажир ОСОБА_7 отримав тяжкі тілесні ушкодження у зв’язку з небезпекою для життя, у вигляді: травми шийного відділу хребта з переломом та вивихом першого шийного хребця, переломом дуговідросткових з’єднань 5-7 шийних хребців, травми голови з переломом лобної кістки справа, забоєм головного мозку; середньої тяжкості тілесні ушкодження, що спричинили тривалий розлад здоров’я, у вигляді: закритого багатоуламкового перелому правої стегнової кістки у верхній третині; травми гортані з парезом лівої її половини; травми грудної клітки з переломом дев’ятого ребра зліва.

Порушення правил безпеки дорожнього руху обвинуваченим ОСОБА_4 знаходяться у причинному зв'язку з ДТП та настанням наслідків у вигляді загибелі ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та спричиненням тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_7

Таким чином, дії обвинуваченого ОСОБА_4 органами досудового слідства кваліфіковано за ч. 3 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель кількох осіб.

При цьому обвинувачений ОСОБА_4 під час досудового розслідування та при допиті у судовому засіданні заперечив свою причетність до скоєння ДТП, стверджуючи, що за кермом перебував загиблий ОСОБА_9, якому обвинувачений ОСОБА_4 незадовго до моменту ДТП передав керування транспортним засобом у зв’язку із вилученням у нього посвідчення водія.

Відповідно до ч. 3 ст. 333 КПК України у разі, якщо під час судового розгляду виникне необхідність у встановленні обставин або перевірці обставин, які мають істотне значення для кримінального провадження, і вони не можуть бути встановлені або перевірені іншим шляхом, суд за клопотанням сторони кримінального провадження має право доручити органу досудового розслідування провести певні слідчі (розшукові) дії. У разі прийняття такого рішення суд відкладає судовий розгляд на строк, достатній для проведення слідчої (розшукової) дії та ознайомлення учасників судового провадження з її результатами.

Частиною 4 цієї статті Кодексу передбачено, що під час розгляду клопотання суд враховує значення обставин, про встановлення або перевірку яких просить особа, яка звернулася з ним, можливість їх встановлення або перевірки шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та причини, з яких не були здійснені належні дії для їх встановлення чи перевірки на стадії досудового розслідування.

Згідно з ч.ч. 1, 2 і 3 ст. 240 КПК України з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань. За необхідності слідчий експеримент може проводитися за участю спеціаліста. Під час проведення слідчого експерименту можуть проводитися вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складатися плани і схеми, виготовлятися графічні зображення, відбитки та зліпки, які додаються до протоколу. До участі в слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник.

В обґрунтування необхідності проведення слідчого експерименту захисник ОСОБА_5 вказував, що такий експеримент не проводився на досудовому слідстві та метою його проведення є перевірка показів обвинуваченого ОСОБА_4, свідка ОСОБА_6 і потерпілого ОСОБА_7 щодо обставин ДТП.

Разом з тим суд не вбачає необхідності у проведенні слідчого експерименту, виходячи саме з показів обвинуваченого ОСОБА_4 про те, що останній під час ДТП за кермом автомобіля марки «Seat Leon» не перебував. При цьому проведення слідчого експерименту, на думку суду, не дасть можливості спростувати чи підтвердити такі покази обвинуваченого ОСОБА_4, а також покази потерпілого ОСОБА_7 щодо особи, яка перебувала за кермом автомобіля марки «Seat Leon» в момент ДТП. Натомість обставини щодо механізму ДТП можливо встановити з наявних в матеріалах кримінального провадження доказів.

Виходячи з викладеного, клопотання захисника ОСОБА_5 в частині проведення слідчого експерименту до задоволення не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 242 КПК України експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, за дорученням слідчого судді чи суду, наданим за клопотанням сторони кримінального провадження або, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з'ясування питань права.

Згідно зі ст. 243 КПК України експерт залучається за наявності підстав для проведення експертизи за дорученням слідчого судді чи суду, наданим за клопотанням сторони кримінального провадження.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза – це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Згідно з Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичними рекомендаціями з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від

8 жовтня 1998 року № 53/5, згідно з процесуальним законодавством України експертами виконуються первинні, додаткові, повторні, комісійні та комплексні експертизи.

Як зазначено в п. 11 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» від 30 травня 1997 року № 8 повторна експертиза призначається, коли є сумнів у правильності висновку експерта, пов'язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Істотними можуть визнаватися, зокрема, порушення, які призвели до обмеження прав обвинуваченого чи інших осіб. В ухвалі (постанові) про призначення повторної експертизи зазначаються обставини, які викликають сумніви у правильності попереднього висновку експерта.

Обґрунтовуючи необхідність проведення повторної комплексної судово-медичної, автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи, захисник ОСОБА_5 стверджував про відсутність достатніх гарантій «поза розумним сумнівом» достовірності, обґрунтованості, та неупередженості проведених раніше експертиз, їх вірогіднісний характер, а також вказував на порушення права обвинуваченого ОСОБА_4 на відвід експертам, враховуючи, що останні могли бути упередженими, оскільки загиблий ОСОБА_9 також був експертом-криміналістом.

Разом з тим суд не погоджується з такими твердженнями сторони захисту, виходячи з того, що висновки за результатами проведених експертиз узгоджуються між собою, а також з іншими доказами у справі. При цьому допитані у судовому засіданні експерти, перебуваючи під присягою, пояснили, що жодного впливу чи тиску на них під час проведення експертних досліджень не було. Крім того, доводи захисника ОСОБА_5 про упередженість експертів не підтверджені жодними доказами та є фактично припущеннями, які не можуть слугувати підставою для задоволення клопотання в цій частині.

Таким чином заявлене клопотання в частині призначення зазначеної вище експертизи не є достатньо вмотивованим, не ґрунтуються на достатніх доказах, які би давали підстави суду для призначення та проведення даної експертизи.

В даному випадку обґрунтованість висновків експертів, а також, їх правова оцінка відповідно до вимог КПК України буде надаватися судом при оцінці доказів в їх сукупності, достатності, достовірності та належності.

Водночас в силу вимог ч. 1 ст. 318 КПК України, згідно з якою судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку, суд вважає, що призначення повторної експертизи без достатніх та беззаперечних на те підстав призведе до невиправданої тяганини, що в свою чергу призведе до порушення прав і законних інтересів учасників кримінального провадження.

Згідно з п. 6.8 розділу VI «Психологічна експертиза» Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року № 53/5 з метою отримання орієнтувальної інформації можуть проводитися опитування із застосуванням спеціального технічного засобу – комп'ютерного поліграфа; предметом опитування із застосуванням спеціального технічного засобу – комп'ютерного поліграфа є отримання орієнтувальної інформації щодо: ступеня ймовірності повідомленої опитуваною особою інформації; повноти наданої опитуваною особою інформації; джерела отриманої опитуваною особою інформації; уявлень опитуваної особи про певну подію; іншої орієнтувальної інформації, необхідної для конструювання версій розслідування певних подій.

Зміст наведених методичних рекомендацій, як і зміст Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої вищевказаним наказом від 8 жовтня 1998 № 53/5, не дозволяють дійти висновку, що результати опитування із застосуванням спеціального технічного засобу – комп’ютерного поліграфа є самостійним висновком судового експерта державної спеціалізованої науково-дослідної установи судових експертиз Міністерства юстиції України та атестованого судового експерта, який не є працівником державної спеціалізованої установи.

Крім того, суд зазначає, що згідно з ч. 4 ст. 8 Закону України «Про судову експертизу» методики проведення судових експертиз (крім судово-медичних та судово-психіатричних) підлягають атестації та державній реєстрації в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Методика проведення судової психофізіологічної експертизи із застосування поліграфа або психофізіологічного дослідження з використанням поліграфа (про призначення якого стороною захисту заявлено клопотання), яка б була належним чином атестована та зареєстрована, на сьогоднішній день відсутня.

Суд також зауважує, що за визначенням поліграф («детектор брехн») є різновидом психофізіологічної апаратури і являє собою комплексну багатоканальну апаратну методику реєстрації змін психофізіологічних реакцій людини у відповідь на пред’явлення за спеціальною схемою певних психологічних стимулів; аналіз інформації, отриманої від людини в процесі опитування за допомогою поліграфа, як стверджується, дає змогу одержувати необхідну орієнтувальну інформацію та виявляти ту, яку людина приховує.

Положеннями чинного кримінального процесуального законодавства не передбачена можливість перевірки правдивості показань особи із застосуванням поліграфа («детектора брехні») або прийняття судом в якості доказу отриманих таким чином відомостей, які носять орієнтовний характер.

Результати перевірок на поліграфі мають орієнтовне значення в процесі доказування, не мають офіційного доказового значення, а висновки мають ознаки вірогідності.

Призначення вказаної експертизи суд вважає невиправданим, оскільки правдивість і неправдивість показань носить етичний та юридичний характер і відноситься до сфери понять, прояв яких неможливо зафіксувати фізичними приладами. Поліграф лише об'єктивно реєструє фізіологічні функції організму, дозволяє зафіксувати емоційну напругу, пов'язану з питаннями тесту.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що судово-психологічна експертиза із застосуванням комп’ютерного поліграфа, про проведення якої просить захисник ОСОБА_5, не відноситься до експертиз, передбачених ч. 2 ст. 242 КПК України, проведення яких є обов'язковим, беручи до уваги відсутність нормативно-правового акту, що врегульовує питання проведення такої експертизи для цілей кримінального провадження, зокрема із визначенням основних принципів використання поліграфа, випадків, в яких це заборонено, кола осіб, які не можуть бути піддані такій перевірці, часових рамок, протягом яких після події кримінального правопорушення особи можуть бути піддані такій перевірці, суд вважає, що у задоволенні клопотання в цій частині слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 240, 242, 332, 333, 369-372 КПК України, суд –

у х в а л и в:

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про доповнення судового слідства – відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно та оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Чубай