Постанова № 74306817, 29.05.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

П О С Т А Н О В А

іменем України

29 травня 2018 року

м. Харків

справа № 645/3540/17

провадження № 22ц/790/2860/18

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Котелевець А.В.,

суддів - Овсяннікової А.І., Тичкова О.Ю.,

імена (найменування сторін):

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07 березня 2018 року в складі судді Сілантьєвої Е.Є.,

у с т а н о в и в:

В серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася у суд із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП «Факторинг Україна») про поновлення на роботі.

Позовна заява, з урахуванням уточнень, мотивована тим, що він перебував з відповідачем у трудових стосунках, працюючи з 12 листопада 2012 року на посаді експерта сектору досудового врегулювання відділу Північно-Східного регіону Управління по роботі з проблемною заборгованістю з робочим місцем в м. Харкові. Наказом від 22 червня 2017 року № 124-к, уточненим наказом від 12 липня 2017 року № 146-к, був звільнений з 10 липня 2017 року з роботи за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату (чисельності) працівників.

Позивач зазначав, що звільнення є незаконним, оскільки не дотримано двомісячного строку після отримання ним попередження про наступне звільнення, не зафіксовано його більш низьку кваліфікацію та продуктивність праці, не запропонована інша робота, що є в установі, та не погоджено його звільнення з профспілковою організацією, членом якої він є.

Вказаною ситуацією йому завдано моральних страждань, оскільки відповідач ще в 2015 році намагався його звільнити за тих же обставин.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив поновити його на роботі на посаді експерта сектору досудового врегулювання відділу Північно-Східного регіону Управління по роботі з проблемною заборгованістю ТОВ «ОТП «Факторинг Україна», стягнути з ТОВ «ОТП «Факторинг Україна» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, моральну шкоду в розмірі 300 000 грн. 00 коп. та 5 200 грн. 0 коп. витрат на правову допомогу.

13 листопада 2017 року Лукінчук Роксолана Анатоліївна - представник ТОВ «ОТП «Факторинг Україна» подала письмові заперечення на позов.

Заперечення мотивовані тим, що повідомлення про наступне вивільнення ОСОБА_1 отримав 25 квітня 2017 року, про що свідчить його особистий підпис на тексті повідомлення. В 2016 році позивач виконав персональний план тільки на 48,04%, в той час як показники інших працівників - 111%. За період з 12 квітня 2017 року по 26 червня 2017 року в штаті ТОВ «ОТП Факторинг» були наявні вакантні посади, проте позивач не відповідав жодній із них з урахуванням освіти, досвіду роботи, спеціальних знань та вміння. Окрім того, були відсутні будь-які вакансії в Управлінні Північно-Східного регіону. Нормами діючого законодавства не передбачено обов'язку роботодавця отримувати погодження профспілкової організації на внесення змін до штатного розпису. 24 квітня 2017 року до Єдиного державного реєстру було внесено відомості про початок процедури припинення первинної профспілкової організації ТОВ «ОТП Факторинг» за рішенням засновників. Підстави для відшкодування моральної шкоди згідно зі статтею 237-1 КЗпП України відсутні. В заяві Лукінчук Р.А. - представник ТОВ «ОТП «Факторинг Україна» просила застосувати строк позовної давності.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07 березня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення позивача за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату (чисельності) працівників було проведено з дотриманням норм трудового законодавства.

05 квітня 2018 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на невідповідність висновки суду обставинам справи, неправильне застосування матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що в наказах про звільнення та про внесення змін до наказу про звільнення не зазначено про звільнення з робочим місцем у місті Харкові, його було звільнено з посади експерта досудового врегулювання Управління Північно-Східного регіону Дирекції по збору проблемної заборгованості ТОВ «ОТП Факторинг Україна», яке є структурним підрозділом та складається з відділів досудового врегулювання та претензійно-позовної роботи у містах Дніпрі, Харкові, Полтаві та Суми, а тому під час вирішення питання про скорочення штату мали б враховуватися показники продуктивності праці та кваліфікації всіх працівників, що обіймають аналогічні посади саме в Управлінні; за наданими відповідачем даними він не є особою з самою низькою продуктивністю праці, оскільки серед 11 осіб він займає 4 місце (за продуктивністю праці за портфелем inkasso) та серед 9 осіб займає 2 місце (за продуктивністю праці за портфелем ASIM); на час його звільнення у відповідача була наявна посада юрисконсульта, яка йому не була запропонована; під час розгляду справи представниками відповідача надавались документи виключно в копіях, не завірених ТОВ «ОТП Факторинг Україна», а судом не було витребувано оригіналів на підтвердження дійсності таких документів.

21 травня 2018 року Лукінчук Р.А. - представник ТОВ «ОТП «Факторинг Україна» подала письмовий відзив на апеляційну скаргу.

Відзив мотивовано тим, що ОСОБА_1 було звільнено за пунктом 1 статті 40 КЗпП України як працівника, з найнижчим показником за результатами проведеного аналізу кваліфікації та продуктивності, ці показники оцінювались окремо. Відповідачем уживались заходи щодо проведення спільно з профспілковою організацією консультацій та погодження планів заходів щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму чи пом'якшенню несприятливих наслідків таких звільнень, однак у відповідь на звернення ТОВ «ОТП Факторинг Україна» отримало повідомлення про припинення діяльності профспілкової організації разом із копіями документів, що свідчать про закінчення процедури ліквідації профспілкової організації за рішенням засновників.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Пунктом першим частини першої статі 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані воасником або уповноваженим ним органом лише у випадках зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізаціх, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організпації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Статтею 492 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 492 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з'ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноваженим ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користався вивільнений працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникові з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.

Такий правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 09 серпня 2017 року у справі № 6-1264цс17.

У першу чергу перевага на залишення на роботі надається особам, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці.

При цьому, учасники трудового спору вправі подавати будь-які допустимі докази, що підтверджують факт наявності у працівника, який звільняється, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці. Такими доказами можуть бути документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов'язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо.

Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку суд при розгляді трудового спору повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників.

Частиною першою статті 43 КЗпП України передбачено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Частиною сьомою статті 43 КЗпП України унормовано, що рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Враховуючи, що у зазначених нормах зміст поняття обґрунтованості рішення профспілкового органу закон не розкриває, то така обґрунтованість повинна оцінюватись судом виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства (стаття 8 Конституції України, стаття 2 ЦК України, статті 1, 213 ЦПК України).

Такий правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі №6-119цс15.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 перебував з відповідачем у трудових стосунках, працюючи з 12 листопада 2012 року на посаді експерта сектору досудового врегулювання відділу Північно-Східного регіону Управління по роботі з проблемною заборгованістю ТОВ «ОТП Факторинг Україна» з робочим місцем в м. Харкові на підставі Наказу № 310-к.

У зв'язку зі зменшенням обсягів проблемної заборгованості, і як наслідок - виробничого навантаження на працівників ОСОБА_4 - в. о. директора ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернувся з листом до Первинної профспілкової організації ТОВ «ОТП Факторинг Україна» щодо необхідності проведення консультацій та вжиття інших заходів, пов'язаних з дотриманням прав працівників.

Листом від 03 квітня 2017 року ОСОБА_5 - ліквідатор Первинної профспілкової організації ТОВ «ОТП Факторинг Україна» повідомив про припинення Первинної профспілкової організації ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на підставі рішення позачергових загальних зборів від 05 грудня 2016 року. Відомості про початок процедури припинення первинної профспілкової організації ТОВ «ОТП Факторинг» було внесено 24 квітня 2017 року до Єдиного державного реєстру.

На підставі Наказу директора ОСОБА_6 № 44-Д від 12 квітня 2017 року наказано скоротити працівників ТОВ «ОТП Факторинг», зокрема експерта сектору досудового врегулювання відділу Північно-Східного регіону Управління по роботі з проблемною заборгованістю ТОВ «ОТП Факторинг Україна» з робочим місцем в м. Харкові ОСОБА_1

12 квітня 2017 року позивачу направлено повідомлення про припинення трудового договору у зв'язку з скороченням штату (чисельності) працівників, яке він отримав 25 квітня 2017 року.

Наказом від 22 червня 2017 року № 124-к, уточненим наказом від 12 липня 2017 року № 146-к позивач був звільнений з 10 липня 2017 року з роботи за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату (чисельності) працівників (а. с. 79, 83-85 т. 1).

Враховуючи викладене, відсутні правові підстави для задоволення позову.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Доводи апеляційної скарги про необхідність вирішення питання про скорочення штату з урахуванням показників продуктивності праці та кваліфікації всіх працівників, що обіймають аналогічні посади в Управлінні, та неврахування показників продуктивності праці не можуть бути прийняті до уваги.

В наказі про прийняття на роботу зазначено робоче місце - в м. Харкові. При цьому, згідно з Наказом від 12 квітня 2017 року № 4-Д скороченню підлягали також наступні працівники: експерт відділу досудового врегулювання та претензійно-позовної роботи м. Одеса управління Південно-Східного регіону Дирекції по збору проблемної заборгованості з робочим місцем в м. Одеса ОСОБА_7; фахівець відділу збору кредитів управління по збору беззаставних кредитів Дирекції по збору проблемної заборгованості ОСОБА_8; експерт управління Південно-Східного регіону Дирекції по збору проблемної заборгованості з робочим місцем в м. Харків ОСОБА_9; старший менеджер у сфері операцій з заставним майном управління Київського регіону по збору проблемної заборгованості ОСОБА_10; фахівець відділу збору кредитів управління по збору беззаставних кредитів Дирекції по збору проблемної заборгованості ОСОБА_11; менеджер у сфері операцій з заставним майном відділу досудового врегулювання та претензійно-позовної роботи м. Одеса управління Південно-Східного регіону Дирекції по збору проблемної заборгованості з робочим місцем в м. Одеса ОСОБА_12.

Окрім позивача, в відділі Північно-Східного регіону Управління по роботі з проблемною заборгованістю ТОВ «ОТП Факторинг Україна» працювали також ОСОБА_13 на посаді юрисконсульта сектору претензійно-позовної роботи з робочим місцем в м. Харкові, ОСОБА_14 на посаді експерта сектору досудового врегулювання з робочим місцем в м. Харкові та ОСОБА_15 на посаді експерта сектору досудового врегулювання з робочим місцем в м. Харкові.

ОСОБА_1, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 мають повну вищу освіту. При цьому ОСОБА_15 має дві повні вищі освіти, ОСОБА_14 відвідував заходи підвищення кваліфікації, що проводились ТОВ «ОТП Факторинг Україна». ОСОБА_15 протягом майже року виконувала обов'язки Начальника відділу досудового врегулювання та претензійно-позовної роботи у м. Дніпро, а ОСОБА_13 - юрисконсульта сектору претензійно-позовної роботи. ОСОБА_15 працює в ТОВ «ОТП Факторинг» з 07 червня 2011 року, а позивач - 12 листопада 2012 року.

За даними персонального виконання плану в 2016 році позивач виконав персональний план тільки на 48,04%, в той час як показники інших працівників - 111% (ОСОБА_14 - 111,27%, ОСОБА_13 - 112,57% за портфелем inkasso), за портфелем ASIM: ОСОБА_14 - 1 496 134, ОСОБА_13 - 4 300 359, ОСОБА_1 - 3 739 049. При цьому показники продуктивності праці за портфелем inkasso та за портфелем ASIM оцінювались окремо.

Доводи про наявність у відповідача на час його звільнення ОСОБА_1 посади юрисконсульта є безпідставними, оскільки судом першої інстанції встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що протягом проведення процедури скорочення штату вакантні посади, у тому числі юрисконсульта, були відсутні. Згідно з довідкою від 09 лютого 2018 року в період з 12 квітня 2017 року по 10 липня 2017 року включно звітність про Інформацію про попит на робочу силу (вакансію) Форма № 3-ПН ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до Київського міського центру зайнятості не подавалась у зв'язку з відсутністю вакансій.

Доводи про те, що під час розгляду справи представниками відповідача надавались документи виключно в копіях, не завірених ТОВ «ОТП Факторинг Україна», а судом не було витребувано оригіналів на підтвердження дійсності таких документів на висновки суду не впливають.

Оскільки скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий А.В.Котелевець

Судді А.І.Овсяннікова

О.Ю.Тичкова