Рішення № 74306223, 16.05.2018, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/5765/17

Провадження № 2-а/645/57/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2018 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Мартинової О.М.

секретар судового засідання - Куркін Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, третя особа: Прокуратура Харківської області про визнання дій незаконними та протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, третя особа: Прокуратура Харківської області про визнання дій незаконними та протиправними, зобов'язання вчинити певні дії. В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що він, 18 грудня 2007 року, на підставі ст. 38 КЗпП України, звільнився з посади слідчого Харківської прокуратури з нагляду за додержанням законів про виконання судових рішень у кримінальних справах Харківської області та з органів прокуратури Харківської області за власним бажанням. У день звільнення відділом роботи з кадрами йому була надана усна інформація про стаж роботи в органах прокуратури - 13 років 8 місяців 13 днів, загальний стаж 19 років 3 місяці 25 днів та, на думку відділу роботи з кадрами прокуратури Харківської області, у нього не було необхідного 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років. Вказує на те, що 24 вересня 2009 року йому була видана довідка Фрунзенським районним військовим комісаріатом м. Харкова № 3/37 у якій не відображено строк проходження військової служби, у зв'язку з чим, він був позбавлений можливості провести розрахунок строків проходження військової служби. 14 серпня 2017 року йому було видано Військовим комісаріатом Немишлянського районного військового комісаріату м. Харкова військовий квіток та ним було проведено обчислення тривалості роботи в календарному вирахуванні з дня початку роботи по день її закінчення. Так, згідно трудової книжки, військового квитка та витягу із послужного списку, загальний стаж роботи на момент звільнення з органів прокуратури Харківської області на 18 грудня 2007 року склав 20 років 6 місяців 22 дні, а на посадах в органах прокуратури України 13 років 8 місяців 14 днів. Посилається на те, що 18 жовтня 2017 року звернувся до Індустріального об'єднання управління Пенсійного фонду України в м. Харкові про призначення йому пенсії за вислугу років, у відповідності до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ, однак 30 жовтня 2017 року рішенням Індустріального об'єднання управління Пенсійного фонду України в м. Харкові йому було відмовлено в призначенні пенсії згідно п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. № 213-VІІІ, на підставі якого у разі не прийняття до 01.06.2015 р. Закону щодо призначення всіх пенсій у тому числі спеціальних з зазначеної дати скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії, щомісячне довічне грошове утримання призначається відповідно до Законів України «Про судоустрій і статус суддів» «Про прокуратуру». Вважає, зазначену відмову, незаконною та протиправною.

Позивач просив суд визнати дії Індустріального об'єднання управління Пенсійного фонду України в м. Харкові щодо відмови у призначенні йому пенсії за вислугу років незалежно від віку згідно Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-ХІІ та Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ незаконними та протиправними. Зобов'язати Індустріальне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Харкові призначити йому пенсію за вислугу років відповідно до вимог ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» з 18 грудня 2007 року, тобто з моменту звільнення з органів прокуратури України. Зобов'язати Індустріальне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Харкові здійснити нарахування йому пенсії та перерахунку виплат пенсії згідно діючого законодавства України з моменту звільнення з органів прокуратури, тобто з 18 грудня 2007 року та здійснити інші виплати.

Відповідачем Індустріальним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Харкові надано до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на наступне. Так, ОСОБА_1 звертаючись до відповідача з заявою, просив призначити йому пенсію за вислугу років відповідно до ст.. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 р., однак припис зазначеної статті втратив чинність 15.07.2015 р. та набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 р. №1697-VІІ, положенням ст. 86 якого визначено порядок пенсійного забезпечення працівників прокуратури. Вказував на те, що ОСОБА_1 реалізував своє право на звернення за призначенням пенсії 18 жовтня 2017 року та питання щодо наявності у нього права на пенсійне забезпечення як працівника прокуратури повинно вирішуватися відповідно до ст. 86 Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 р. Посилається на те, що ОСОБА_1 має стаж роботи - 20 років 6 місяців 14 днів, а на посадах в органах прокуратури - 13 років 8 місяців 14 днів, що є недостатнім для призначення йому пенсії за вислугу років за ч.ч. 1, 2 ст. 86 Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 р.

Представником третьої особи Кріциною Н.Г. надані до суду письмові пояснення в яких третя особа посилається на те, що органи прокуратури не здійснюють призначення, перерахунок і виплати пенсій та прийняте рішення не впливає на права, обов'язки прокуратури Харківської області. На теперішній час ч.ч. 13 та 18 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-ХІІ, які регулювали порядок призначення пенсії, втратили чинність та 15.07.2015 р. набув чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 р. №1697-VІІ. Згідно ч. 20 ст. 86 Закон України «Про прокуратуру» №1697-VІІ умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Поряд з цим, на час звернення позивача до прокуратури області Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно-правовий акт прийнято не було.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав викладених у позовних вимогах.

Представник відповідача Оржиховська Ю.О., яка діє за довіреністю № 8453/4605 від 11.09.2017 року позовні вимоги не визнала, просила у їх задоволенні відмовити.

Представник третьої особи Кріцина Н.Г., присутня у судовому засіданні, заперечувала проти позовних вимог та просила відмовити у їх задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, приходить до наступного.

Як слідує із матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, позивач у період з 14.07.1993 р. по 28.02.2000 р. працював на посадах слідчого та помічника військового прокурора Військової прокуратури Харківського гарнізону (витяг із послужного списку виданого ТВО військового комісара Немишлянського районного військового комісаріату м.Харкова та військовий квиток серії НОМЕР_1), з 21.11.2000 р. по 18.12.2007 р. працював на посадах слідчого, старшого слідчого Куп'янської міжрайонної прокуратури Харківської області, слідчого з особливо важливих справ прокуратури м. Харкова, слідчого Чугуївської міжрайонної прокуратури Харківської області, помічника Харківської міжрайонної транспортної прокуратури, слідчого Харківської прокуратури з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах Харківської області (копія трудової книжки НОМЕР_2).

Крім того, згідно даним з військового квитка серії НОМЕР_1, витягу із послужного списку та диплома серії НОМЕР_3, ОСОБА_1 у період з 01.08.1988 р. по 14.07.1993 р. курсант військово-юридичного факультету Військового Червонопрапорного інституту МО СРСР.

18 грудня 2007 року ОСОБА_1 звільнений з займаної посади та з органів прокуратури Харківської області за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України (наказ № 1716 від 18.12.2007 р.).

Як вбачається з довідки Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Харкові № 10105/4802 від 12.10.2017 р. загальний стаж роботи ОСОБА_1 складає 20 років 6 місяців 22 дні (по 18.12.2007 р.), в тому числі, слідчим 10 років 4 місяці 7 днів та прокурором 3 роки 4 місяці 7 днів. Даний факт визнавався сторонами та ніким не спростовувався.

18 жовтня 2017 року позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за вислугу років незалежно від віку у відповідності до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ.

Рішенням № 709 від 30 жовтня 2017 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років, оскільки відсутні норми пенсійного забезпечення. До такого висновку територіальний орган Пенсійного фонду дійшов з посиланням на пункт 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, згідно якого з 01 червня 2015 року скасовано норму щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до ч. 1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-XII прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 % від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Згідно з ч. 2 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-XIII розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.

З набранням 15 липня 2015 року чинності Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, Закон України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-XIII визнано таким, що втратив чинність крім, п. 8 ч. 1 ст. 15, ч. 4 ст. 16, абз. 1 ч. 2 ст. 46-2, ст. 47, ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 50, ч. 3, 4, 6 та 11 ст. 50-1, ч. 3 ст. 51-2, ст. 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), ст. 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, ст. 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також ст. 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втратила чинність з 15 грудня 2015 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, чинного на час звернення позивачем за призначенням пенсії, прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: по 30 вересня 2011 року - 20 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років; з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року - 20 років 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років 6 місяців; з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року - 21 рік, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років; з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року - 21 рік 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років 6 місяців; з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року - 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років; з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців; з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років; з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців; з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років; з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців; з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.

Відповідно до ч. 2 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Згідно до ч. 6 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується, зокрема, військова служба та половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання.

Приймаючи до уваги, що загальний стаж позивача на час звернення до відповідача за призначенням пенсії складав 20 років 6 місяців 22 дня, що вирахувано відповідачем, при необхідних 23 роках, що є недостатнім для призначення йому пенсії на підставі ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII.

Статтею 22 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно положень частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

За таких обставин, станом на день звернення позивача із заявою про призначення йому пенсії не мав вислуги років, передбаченої Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, тому у відповідача не було правових підстав для її призначення.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При вирішенні справи суд керується положеннями Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, оскільки такий прийнятий законодавчим органом (парламентом) і є обов'язковим до виконання, виходячи з позиції Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (Заяви №29458/04 та №29465/04), де Суд вказав: «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» (п.23 рішення).

Позивачем не надано суду обґрунтованих доказів зверненням до відповідача або третьої особи з вимогами щодо нарахування пенсії за вислугу років до 15 липня 2015 року.

За наведених обставин суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання дій відповідача незаконними та протиправними, призначення позивачу пенсії за вислугу років, нарахування пенсії та перерахунок виплат пенсії згідно діючого законодавства.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 19, 22, 58, 64 Конституції України, ст.ст. 9,19, 73-77, 241-247 КАС України, суд -

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, третя особа: Прокуратура Харківської області про визнання дій незаконними та протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС Українидо дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомукаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 25.05.2018 року.

Суддя -