Постанова № 74305638, 15.05.2018, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Ізмайлов І. К.

Справа № 644/4015/17

Провадження № 2-а/644/3/18

15.05.2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року Орджонікідзевський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді - Ізмайлова І.К.,

за участю секретарів - Яковлевої М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу № 644/4015/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, третя особа: Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати пенсії, зобов'язання вчинити певні дії, -

за участі у судовому засіданні:

представника позивача - адвоката ОСОБА_2

представників відповідача: Гожа А.В., Оржиховської Ю.О.

третьої особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

в с т а н о в и в :

В червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова в якому просив визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати пенсії за віком за період квітня 2016 року по лютий 2017 року та зобов'язати відповідача виплатити заборгованість за період з квітня 2016 року по лютий 2017 року.

В обґрунтування позову зазначив, що є пенсіонером за віком та перебуваю на обліку в Індустріальному об'єднаному управлінні пенсійного фонду України в м. Харкові з 01.08.2014 р.

З 05 серпня 2014 р. до січня 2017 року перебував на обліку як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, а потім син придбав йому квартиру АДРЕСА_1 на території Індустріального району.

Згідно довідки місцем перебування зареєстровано за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1.

З квітня 2016 року йому припинено виплати пенсії, яка складає 4480,00 грн. на місяць, після чого виплата поновлена лише з березня 2017 року.

Звернувшись з заявою до відповідача, отримав відповідь, про те, що виплату пенсії призупинено в автоматичному режимі оскільки він н звернувся з квітня місяця з відповідною заявою.

Вважає такі дії відповідача порушенням його конституційних прав.

Представник Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова проти задоволення позову заперечував, зазначивши, що з серпня 2014 року ОСОБА_1 перебуває на обліку та отримує пенсію в Індустріальному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Харкова. З квітня 2016 року управління припинило виплату пенсії позивачу згідно з інформацією управління праці та соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради, яка надана на підставі відомостей Єдиної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

Виплата пенсії позивачу була поновлена в березні 2017 року, так як ОСОБА_1 звернувся до управління із заявою, що він був зареєстрований в АДРЕСА_1

Підставою до припинення виплат стало не підтвердження місця проживання ОСОБА_1

Представник третьої особи Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради позов не визнав, проти його задоволення заперечува та зазначив, що при перевірці виявилось, що зазначена позивачем адреса не існує в зв'язку з чим і було прийнято рішення про припинення виплати, що відповідає вимогам викладеним у постанові Кабінету Міністрів

України від 08.06.2016 № 365 про затвердження Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування.

Ухвалою суду від 04 липня 2017 року провадження у зазначеній справі відкрито.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 30 жовтня 2017 року залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради.

Вислухавши сторони дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, суд доходить висновку про задоволення позову, виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що 05 серпня 2014 року ОСОБА_1 взято на облік як внутрішньо переміщену особу відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», що підтверджується довідкою № НОМЕР_1 від 25.12.2014 року.

З 2014 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова, яке постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 року № 988 реорганізовано в Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова.

З квітня 2016 року ОСОБА_1 призупинено виплату пенсії в автоматичному режимі з ознакою "93" після проведення синхронізації баз одержувачів пенсій осіб, переміщених з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції.

24 січня 2017 р. на підставі договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємець І.О. за реєстром № 325 ОСОБА_1 набув право власності на квартиру АДРЕСА_1

02 березня 2017 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про відновлення виплати пенсії.

Розпорядженням Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова від 06.03.2017 року виплату пенсії поновлено з 01.03.2017 р.

Предметом спору у даній справі є визнання протиправним припинення виплати пенсії відповідачем з квітня 2016 року.

Пенсія за своєю правовою природою є єдиним джерелом існування пенсіонера, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції)

Конституцією України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і дію принцип верховенства права(статті 1, 3 та 8).

Основний Закон також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46).

Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).

При цьому, Конституція містить імперативну норму, згідно з якою громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень, зокрема, за ознаками місця проживання або іншими ознаками (стаття 24).

Як встановлено ОСОБА_1 є пенсіонером, на час призупинення виплати пенсії мав статус внутрішньо переміщеної особи, який врегульований Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".

Відповідно до ст. 7 Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема, відновлення усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Відповідно до статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Частиною 3 ст. 4 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Відповідно до ст. 5 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Отже, нормативно-правовим актом, яким, зокрема, визначено підстави припинення пенсійних виплат, Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Інші нормативно-правові акти, у сфері правовідносин врегульованих Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", можуть застосовуватися за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Питання виплати пенсій врегульовані ст. 47 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; (положення пункту 2 частини першої статті 49 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009) 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно положень статті 1 Конвенції, статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Положеннями статті 14 Конвенції регламентовано, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Таким чином, право позивача на отримання пенсії є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.

До такого висновку суд дійшов і з врахуванням правової позиції Європейського Суду з прав людини, викладеній у справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» (заява № 48787/99), в якій встановив обов'язок держави, навіть за відсутності належного ефективного контролю над частиною власної території, вжити заходів у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

В даному випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для неї на відміну від інших громадян України певні перешкоди в отриманні її пенсії, яка призначена у зв'язку з трудовою діяльністю, та потребує від пенсіонера здійснення додаткових дій, не передбачених законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема, ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без прийняття відповідного рішення.

Доводи відповідача та третьої особи про припинення виплати пенсії за наявність неточності в зазначенні адреси позивача не є підставою до невиплати йому з квітня 2016 року пенсії, оскільки він як з часу виникнення спірних правовідносин і на цей час є мешканцем Індустріального району м. Харкова.

За таких підстав, позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст.2,6-10,77, 205, 229, 241-246,255, 257, 263, 295, 382 КАС України, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії з 01 квітня 2016 року.

Зобов'язати Індустріальне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова поновити виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії за віком з 01 квітня 2016 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 640,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова.

Згідно із ч. 1 ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Відповідно до ст. 255 КАС України рішення суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 295 КАС України, учасник справи, якому повний текст рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на

апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ перехідних положень КАС України: апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення виготовлений 25.05.2018 р.

Позивач: ОСОБА_1 - зареєстрований 61007, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2;

Відповідач: Індустріальне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова - 61082, м. Харків проспект Московський, 198/3, код ЄДРПОУ 41248021.

Третя особа: Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради - 61007, м. Харків вулиця Біблика, 6, код ЄДРПОУ 26281752.

Суддя: