Рішення № 74304533, 25.05.2018, Зачепилівський районний суд Харківської області

Справа № 620/210/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.05.2018 року Зачепилівський районний суд Харківської області

у складі : головуючого – судді Яценка Є.І.,

при секретарі – Ніколенко Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду сел. Зачепилівка Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення позики та сплати процентів, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому вказав, що 20.08.2016 року він надав позику ОСОБА_2 в розмірі 5 000 грн. строком на 6 місяців, про що було складено розписку, яку підписано сторонами. Боржник зобов’язався повернути позичені кошти та сплатити 8% за кожен місяць протягом шести місяців з дня позики, тобто не пізніше 20 лютого 2017 року.

Позивач зазначає, що за період користування позикою з 20.08.2016 року по день звернення до суду відповідачу були нараховані проценти за кожен місяць користування позикою в сумі 7 600 грн..

Як стверджую ОСОБА_1 протягом 2017-2018 років він в телефонній розмові нагадував позичальнику про повернення боргу, а 23.01.2018 року відповідачу була направлена письмова вимога про повернення грошових коштів. Відповідач на день подання позову до суду грошові кошти не повернув, тому позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

ОСОБА_1 просить суд стягнути на його користь з ОСОБА_2 позику в сумі 5 000 грн. та проценти за користування позикою в сумі 7 600 грн., а всього на загальну суму 12 600 грн.

Позивач надав суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій просить суд задовольнити його вимоги в повному обсязі.

Ухвалою судді від 22 березня 2018 року дану справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін (без виклику) за наявними у справі матеріалами. У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін. Відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Беручи до уваги, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити в повному обсязі, виходячи з наступних підстав.

Згідно ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд, згідно ч.2 ст.10 ЦПК України, вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, до яких дана справа не відноситься. Суд, згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З матеріалів справи вбачається, що 20 серпня 2016 року між ОСОБА_1 як позикодавцем та ОСОБА_3 як позичальником був укладений договір позики, про що складено розписку. Згідно з умовами зазначеного договору, позивач передав, а ОСОБА_3 отримав у займ 5 000 грн., які зобов'язувався повернути протягом шести місяців з дня позики не пізніше 20 лютого 2017 року.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів, робити відповідні правові висновки.

Відповідна правова позиція сформульована у Постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року № 6-63цс13, від 12 квітня 2017 року №442/8157/15-ц. Так, як зазначено у Постановах ВСУ письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст.. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

У відповідності до ст.. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику(грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У зв’язку з тим, що грошові кошти відповідач отримав в день складання розписки 20.08.2016 року, позивачем нараховано проценти за користування позикою за період з 20.08.2016 року по 20 березня 2018 року (день звернення до суду з позовом) у сумі 7600 грн.

Таким чином, в судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що відповідач свої зобов'язання за договором позики не виконує, а отже порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту шляхом стягнення з відповідача заборгованості за договором позики у розмірі 5 000 грн. та процентів за користування позикою в сумі 7 600 грн..

Згідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а тому судовий збір необхідно стягнути з відповідача в дохід держави пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,12,13,141,259,263,264,265 ЦПК України, ст.ст. 509,526,1046,1047,1048,1049 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення позики та сплати процентів – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 5 000 грн., проценти за користування позикою в сумі 7 600 грн., а всього стягнути 12 600 грн. (дванадцять тисяч шістсот грн.. 00 коп.)

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в розмірі 704,80 грн., який перерахувати на рахунок УДКСУ у Зачепилівському районі, код отримувача коштів 35579026, банк отримувача ГУДКСУ, МФО 851011, номер рахунку 31212206700216.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Харківської області через Зачепилівський районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий, суддя Є.І. Яценко