Ухвала суду № 74304112, 23.05.2018, Апеляційний суд Рівненської області

Апеляційний суд Рівненської області

_____________

У Х В А Л А

Іменем України

23 травня 2018 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:

судді-доповідача - ОСОБА_1,

суддів: Гладкого С.В., Сачука В.І.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні судове провадження за клопотанням прокурора військової прокуратури Рівненського гарнізону – ОСОБА_2 від 11 травня 2018 року (далі-прокурор) про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився та зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_2, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.408 КК України у рамках кримінального проваджеення №42016180490000129, за внесеними відомостями до ЄРДР від 15 серпня 2016 року;

За участі:

секретаря с/з – ОСОБА_4,

прокурора – Рижого Ю.С.,

підозрюваного – ОСОБА_3,

захисника-адвоката – ОСОБА_5;

за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 11 травня 2018 року;

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_5 просить ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 11 травня 2018 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з покладенням обов’язку носити електронний засіб контролю.

Згідно оскаржуваної ухвали, задоволено клопотання прокурора та застосовано до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 10-ї год. 08 липня 2018 року та до цього ж дня, встановлено строк дії ухвали та термін дії обов’язків покладених слідчим суддею. Одночасно визначено розмір застави – 40 (сорок) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 70480 (сімдесят тисяч чотириста вісімдесят) грн. у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА у Рівненській області, банк отримувача Держказначейська служба України м.Київ. Також, покладено на підозрюваного, у разі внесення застави, наступні обов’язки: прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну; носити електронний засіб контролю. Крім того, слідчий суддя вказав, що з моменту звільнення з-під варти у зв’язку з внесенням застави, підозрюваний вважатиметься таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У ході задоволення клопотання прокурора та застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3, слідчий суддя оцінював тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_3 та, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 (десять) років, а також те, що підозрюваний раніше неодноразово судимий, негативно характеризується, на виклики до військової прокуратури Рівненського гарнізону не з’являвся, тривалий час перебував у розшуку, тобто, на думку прокурора обгрунтовано існують ризики, передбачені пунктами 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а тому слідчий суддя застосував найсуворіший запобіжний захід відносно підозрюваного. Крім того, оскільки ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, не працює, раніше судимий, слідчий суддя визначив розмір застави, передбачений ч.5 ст.182 КПК України – у розмірі, що становить 40 (сорок) прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

У поданій на ухвалу слідчого судді апеляційній скарзі, захисник підозрюваного – адвокат ОСОБА_5 категорично не погоджується з її висновками, з підстав відсутності обгрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 дезертирства та відсутності ризиків, встановлених ст.177 КПК України, які можуть настати з боку підозрюваного під час перебування його під домашнім арештом. Додає, що доказів, які можна було би, покласти в основу прийнятого ним рішення, слідчий суддя не оцінив та застосував до військовослужбовця запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на загальних засадах в слідчому ізоляторі, що призвело до порушення прав його підзахисного. Також стверджує, що ОСОБА_3 з одягненим електронним засобом контролю, буде позбавлений можливості переховуватись від органів досудового розслідування, а посилання прокурора на даний ризик у ході розгляду клопотання – є припущенням.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисника-адвоката ОСОБА_5 та підозрюваного ОСОБА_3, які підтримали апеляційну скаргу захисника та просили її задовольнити, скасувавши ухвалу слідчого судді, пояснення прокурора, який висловив думку про відмову у задоволенні апеляційної скарги сторони захисту через безпідставність та просив залишити без змін ухвалу слідчого судді, перевіривши матеріали судового провадження за клопотанням прокурора та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою - є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

У свою чергу, зі змісту ст.177 КПК України слідує, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Так, при розгляді клопотання прокурора про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя належним чином врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 408 КК України.

Диспозиція ч.3 ст.408 КК України встановлює відповідальність за дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, і саме у вчиненні таких злочинних дій підозрюється ОСОБА_3, згідно зміненої підозри, про що йому оголошено 11 травня 2018 року, як слідує із клопотання прокурора.

Так, термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини (далі-ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об»єктивного спостерігача у тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.

Водночас, практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру.

У справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14 березня 1984 року ЄСПЛ вказав, що комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою.

Матеріали за клопотанням прокурора містять достатньо даних, які вказують на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, що можуть настати з боку ОСОБА_6 а саме те, що він може ухилятися від кримінальної відповідальності, можливість підозрюваним впливати на свідків, які вже були допитані слідчим та надали відповідні показання з приводу залишення ОСОБА_3 території розташування військової частини польова пошта В2612, заходи по факту розшуку якого позитивних результатів не дали, згідно акту проведення службового розслідування.

Крім того, є ризик того, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки підозрюється у вчиненні умисного злочину проти встановленого порядку несення військової служби (військового злочину), будучи засудженим, згідно вироку Олександрійського районного суду Кіровоградської області від 17 лютого 2017 року за ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 120 (сто двадцять) год.

Разом з тим, матеріали за клопотанням прокурора містять інформацію про те, що ОСОБА_3, раніше вже притягувався до кримінальної відповідальності, у тому числі і за військові злочини, за що був засуджений військовим судом Львівського гарнізону від 26 лютого 2008 року, який здійснював правосуддя на той час.

На думку колегії суддів, твердження адвоката ОСОБА_5, що оголошена, змінена органом досудового розслідування підозра є недоведеною та необгрунтованою, а слідчим суддею, під час розгляду клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою були необ’єктивно дослідженні в судовому засіданні, є безпідставні, оскільки на даній стадії досудового розслідування здобуті відповідні докази причетності ОСОБА_3 до вчинення злочину, та слідчим суддею оцінені з боку їх допустимості та узгодженості між собою.

З огляду на викладене, слідчий суддя прийшов до правильного висновку, що наявні матеріали клопотання свідчать про існування фактів та інформації, які, в свою чергу, переконують, що ОСОБА_3обгрунтовано підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 408 КК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, за винятком законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою допровадження її до компетентного судового органу, за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо таке обмеження свободи особи обґрунтовано вважається необхідним для запобігання вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з’явитися на судове засідання.

На практику ЄСПЛ, як убачається з оскаржуваного рішення, слідчий суддя посилання також зробив.

Безпідставними є також доводи адвоката ОСОБА_5 щодо недоведеності прокурором під час розгляду клопотання наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки вони спростовуються вищенаведеними доводами, зокрема й тим, що ОСОБА_3 перебував у розшуку з 29 вересня 2017 року по 10 травня 2018 року, тобто співпрацювати з органом досудового розслідування, всупереч доводам захисника, підозрюваний бажання не виявляв.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя суду першої інстанції обґрунтовано задовольнив клопотання прокурора і застосував до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 10 липня 2018 року, оскільки під час розгляду клопотання були встановлені обставини, які - є достатніми для переконання у тому, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів, зазначених у ст.176 КПК України, не зможе запобігти доведеним ризикам, та забезпечити виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов’язків.

До того ж, матеріали свідчать, що ОСОБА_3, вцілому, негативно характеризується за місцем проживання та місцем несення військової служби.

За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5, а тому ухвалу слідчого судді про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у рамках кримінального провадження №42016180490000129 за ч.3 ст.408 КК України, вважає залишити без змін.

Згідно яких положень кримінального процесуального закону, захисник ОСОБА_5 мотивує свою апеляційну скаргу щодо окремого порядку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно військовослужбовців та в яких установах, окрім слідчого ізолятора (ізолятора тимчасового тримання) слід утримувати таких військовозобов’язаних осіб, захисник у ході апеляційного розгляду його скарги не пояснив.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 11 травня 2018 року, якою задоволено клопотання прокурора від 11 травня 2018 року та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 до 10-ї год. 00 хв. 08 липня 2018 року, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.408 КК України у рамках кримінального провадження №42016180490000129, за внесеними відомостями до ЄРДР від 15 серпня 2016 року – залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_5 – без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення цим судом, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

Судді: С.В. Гладкий

ОСОБА_7