Постанова № 74303909, 23.05.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 544/714/17 Номер провадження 22-ц/786/850/18Головуючий у 1-й інстанції Нагорна Н. В. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.,

судді: Абрамов П.С., Дорош А.І.

за участю секретаря Ачкасової О.Н.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 04 січня 2018 року (час ухвалення рішення з 15:10 до 16:19 год.; дата складання повного тексту рішення - 12 січня 2018 року) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, суд

в с т а н о в и в :

У серпні 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із вказаним позовом, просив ухвалити рішення, яким стягнути із ОСОБА_2 на його користь заборгованість по кредиту у сумі 19 795 грн. 76 коп., мотивуючи заявлені вимоги неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за укладеним 02.02.2011 року кредитним договором.

Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 04 січня 2018 року позов ПАТ КБ « Приват Банк задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 14 802 гривні 60 копійок, яка складається з: 338,20грн - заборгованість по кредиту, 14 464,40грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, а також стягнуто судовийзбір у сумі 1 196 гривень 43 копійки, а всього стягнуто 15 999 гривень 03 копійки.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог банку в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції не дав належної оцінки доводам відповідача про штучне створення заборгованості банком.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 02.02.2011 року ОСОБА_2 подала до ПАТ КБ «ПриватБанк» анкету-заяву про отримання кредиту у сумі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с. 6,72-73).

За вказаним кредитним договором відповідачу 02.02.2011 року видана кредитна картка НОМЕР_1 з терміном дії - 08/16.

За умовами зазначеного договору боржник зобов'язувався щомісячно здійснювати погашення кредиту, відсотків та комісії, проте взяті на себе зобов'язання не виконувала.

Згідно розрахунку банку за станом на 05 липня 2017 року заборгованість ОСОБА_4 за укладеним кредитним договором становила 19 795,76 грн., з яких 338,20 грн. - тіло кредиту, 14 538,21грн. - заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом; 3 500,50грн. - заборгованість по пені та комісії; 500,00 грн. штрафу (фіксована частина); 918,85грн. штрафу (процентна складова) (а.с.4-5).

Наведені обставини підтверджені належними і допустимими доказами.

При вирішенні спору суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, якими вони врегульовані - норми параграфів першого і другого глави 71 ЦК України (позика, кредит).

Задовольняючи частково позовні вимоги банку, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з доведеності факту порушення позичальником умов кредитного договору, проаналізував положення укладеного договору і правомірно застосував норми ст.61 Конституції України до вимог про стягнення пені і штрафів.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з того, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України). Відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Частиною третьою ст.12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що інформація, яка надається клієнту, повинна забезпечувати правильне розуміння суті фінансової послуги без нав'язування її придбання.

Стверджуючи в апеляційній скарзі про безпідставне списання коштів з кредитної картки на оплату комунальних послуг, відповідач не надала жодного належного і допустимого доказу у розумінні ст.77, ст.78 ЦПК України на підтвердження цієї обставини. У заяві на отримання кредиту відповідач своїм підписом підтвердила, що вона була ознайомлена з Умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами Банку.

Таким чином, зазначені доводи апеляційної скарги не можна вважати обґрунтованими. При вирішенні цього спору слід виходити з того, що відповідач, дотримуючись принципу розумності, обачності та добросовісності, мала би бути ознайомленим з Умовами і правилами надання банківських послуг, цікавитися станом свого карткового рахунку, вживати заходи із ліквідації заборгованості.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Пунктом 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що Банк має право в односторонньому порядку без попереднього повідомлення позичальника змінити розмір кредитного ліміту на платіжній картці. Окрім того, пунктами 1.1.2.3, 1.1.2.4. Умов та правил надання банківських послуг на позичальника (власника кредитної картки) покладений обов'язок отримувати виписки про стан картрахунку і про здійснені операції по ньому, а також у разі незгоди із зміною тарифів подати Банку письмову заяву про розірвання договору та погасити заборгованість.

По суті доводи як заперечень на позов, так і апеляційної скарги зводяться до певних тверджень, які не довдедені належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами, як того вимагає ЦПК України (ст.77-81).

Перевірка матеріалів справи дає підстави для висновку, що суд першої інстанції при вирішенні цього спору виконав вимоги ст.89, ст.264 ЦПК України та у відповідності до приписів зазначених норм дав належну оцінку встановленим обставин і дослідженим доказам, у рішенні обґрунтував належним чином свої висновки по суті спору.

Доводи апеляційної скарги не містять посилання на обставини та відповідні докази, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 04 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 23 травня 2018 року.

Головуючий суддя О.А.Лобов

Судді П.С.Абрамов

А.І.Дорош

З оригіналом згідно

Суддя О.А.Лобов