Ухвала суду № 74303891, 23.05.2018, Шишацький районний суд Полтавської області

Справа № 534/18/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 року Шишацький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Вергун Н.В.,

судді Колоса Ю.А.,

за участю: секретаря судових засідань Курінної Я.М.,

прокурора Зоріна В.С.,

обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

ОСОБА_5, ОСОБА_6,

захисників обвинувачених - адвокатів Гончаренка О.В., Бондаренка Ю.Ю., Руль М.І.,

Матвієнка С.М., Євдокименка А.Д.,

потерпілої ОСОБА_12,

представника потерпілої ОСОБА_12 - адвоката ОСОБА_13,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Шишаки Полтавської області клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Полтавської області Зоріна Володимира Сергійовича щодо продовження строку тримання під вартою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю м. Чернівці, мешканцю АДРЕСА_6 українцю, громадянину України, з вищою освітою, непрацюючому, одруженому, в силу ст. 89 КК України раніше не судимому,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, пунктами 11, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 121; ч. 4 ст. 189; ч. 1 ст. 263 КК України;

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженцю м. Красноармійська Донецької області, мешканцю АДРЕСА_7, українцю, громадянину України, непрацюючому, має на утриманні двох малолітніх дітей, раніше судимому вироком Красноармійського районного суду Донецької області від 19 жовтня 2011 року за ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311 КК України на 11 років 6 місяців позбавлення волі,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, пунктами 11, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст.121; ч. 4 ст. 189 КК України;

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженцю м. Родинське Донецької області, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_8 українцю, громадянину України, з середньою освітою, непрацюючому, неодруженому, раніше судимому вироком Комсомольського міського суду Полтавської області від 27 квітня 2016 року за ч. 1 ст. 263 КК України на три роки позбавлення волі з іспитовим строком один рік,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, пунктами 11, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 121; ч. 4 ст. 189; ч. 1 ст. 263 КК України;

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_11, уродженцю м.

Тірасполь Молдова, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_9, молдаванину,

громадянину Молдови, з середньою освітою, непрацюючому, неодруженому, раніше

судимому Комсомольським міським судом Полтавської області:

- 09 червня 2003 року за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 309 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі;

- 01 грудня 2010 року за ч. 2 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі з іспитовим строком три роки,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, пунктами 11 і 12 ч. 2 ст. 115; ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 121; ч. 1 ст. 263; ч. 1 ст. 309; ч. 1 ст. 311 КК України;

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_13, уродженцю м. Димитров Донецької області, мешканцю АДРЕСА_10, українцю, громадянину України, з середньою освітою, непрацюючому, неодруженому, раніше судимому Димитровським районним судом Донецької області:

- 11 грудня 2001 року за ч. 1 ст. 309 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі з іспитовим строком три роки;

- 20 травня 2004 року за ч. 2 ст. 186 КК України на шість років позбавлення волі;

- 27 жовтня 2009 року за ч. 2 ст. 309 КК України на три роки шість місяців позбавлення волі,

який обвинувачується у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, пунктами 11, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 121 КК України;

клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката Гончаренка Олександра Васильовича про зміну, раніше обраного запобіжного заходу, на домашній арешт із застосуванням електронних засобів контролю;

клопотання захисників обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 - адвокатів Бондаренка Юрія Юрійовича, Руль Марини Ігорівни, Матвієнка Сергія Миколайовича, Євдокименка Андрія Дмитровича, про зміну обвинуваченим, раніше обраного, запобіжного заходу на більш м'який, -

в с т а н о в и в:

У провадженні Шишацького районного суду Полтавської області знаходяться матеріали обвинувальних актів по кримінальним провадженням № 12015170080001545 від 07 грудня 2015 року та № 12016170000000179 від 29 березня 2016 року відносно ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які ухвалою колегії суддів Кременчуцького районного суду Полтавської області від 20 лютого 2017 року об'єднані в одне провадження.

23 травня 2018 року прокурор відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Полтавської області Зорін В.С. у черговий раз звернувся до суду з клопотанням про продовження кожному з обвинувачених строку тримання під вартою, посилаючись на те, що заявлені ризики, які були враховані при обранні та неодноразовому продовженні останнім запобіжного заходу, продовжують існувати, зокрема, з боку оточення обвинувачених здійснюється тиск на потерплих.

Обвинувачений ОСОБА_16 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора через його необґрунтованість.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 - адвокат Гончаренко А.В. просив змінити його підзахисному, раніше обраний запобіжний захід, на домашній арешт з застосуванням електронних засобів контролю та забороною залишати місце його постійного проживання у нічний час.

Заявлене клопотання адвокат Гончаренко А.В. мотивував вкрай незадовільним станом здоров'я обвинуваченого ОСОБА_2, його похилим віком, наявністю на утриманні дружини та доньки померлого сина, постійного місця проживання, за яким характеризується позитивно, що вказує на наявність стійких соціальних зв'язків, та відсутністю будь - яких обґрунтованих підстав вважати, що останній буде ухилятися від суду та перешкоджати встановленню істини у справі.

На безпідставність заявленого прокурором клопотання вказували й інші обвинувачені та їх захисники, тому у його задоволенні просили відмовити та обрати інший, більш м'який, запобіжний захід.

Потерпіла ОСОБА_12 та її представник - адвокат ОСОБА_13 наполягали на задоволенні клопотання прокурора та заперечували щодо задоволення клопотань обвинувачених та їх захисників про зміну запобіжного заходу.

Заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши доводи, заявлених учасниками справи клопотань, суд вважає клопотання прокурора та захисника обвинуваченого - адвоката Гончаренка А.В. такими, що підлягають до часткового задоволення, та не знаходить підстав для задоволення, заявлених іншими обвинуваченими та їх захисниками клопотань, виходячи з наступного.

Так, з об'єднаних матеріалів обвинувальних актів, слідує, що ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 22 липня 2016 року відносно ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, терміном на два місяці, перебіг якого визначено рахувати з 20 липня 2016 року.

Разом з цим, ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 22 липня 2016 року відносно обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_6 обрано аналогічний запобіжний захід, перебіг якого розпочинається з 22 липня 2016 року.

В ході досудового та судового провадження, раніше обраний відносно кожного з обвинувачених запобіжний захід неодноразово продовжувався на максимальний строк.

Зокрема, ухвалою колегії суддів Шишацького районного суду Полтавської області від 19 жовтня 2017 року, строк тримання під вартою кожному з обвинувачених продовжено до 17 грудня 2017 року включно / а. с. 110 - 111, т. 5 /

Ухвалою суду від 06 грудня 2017 року, строк тримання під вартою кожному з обвинувачених продовжено до 03 лютого 2018 року включно /а. с. 30 - 31, т. 6 /.

Ухвалою суду від 29 січня 2018 року, кожному з обвинувачених строк тримання під вартою продовжено до 29 березня 2018 року включно / а. с. 182 - 184, т. 6 /.

Ухвалою суду від 26 березня 2018 року строк тримання кожного з обвинувачених під вартою, продовжено до 26 травня 2018 року включно / а. с. 12 - 14, т. 7 /.

Ухвалою суду від 16 квітня 2018 року виправлено описку, допущену у третьому, п'ятому, сьомому, дев'ятому, одинадцятому абзацах резолютивної частини ухвали суду від 26 березня 2018 року, та ухвалено вважати, що строк тримання під вартою кожного з обвинувачених закінчується 21 травня 2018 року / а. с. 48, т. 7 /.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, визначеним положеннями ст. 177 КПК України.

При цьому, особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року / рішення Європейського суду з прав людини у рішенні від 18 лютого 2010 року по справі « Гаркава проти України »/.

У відповідності до п. « С » ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, допускається взяття особи під варту з метою запобігти особі зникнути після скоєння злочину.

Таким чином, право на свободу та особисту недоторканість не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Зважаючи на викладене та беручи до уваги, що в межах судового розгляду не були допитані потерпілі та свідки, перебуваючи на волі обвинувачені ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з огляду на їх моральні якості можуть не тільки перешкоджати встановленню істини у справі, а й переховуватися від правосуддя, знищити або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин справи, або вчинити нові кримінальні правопорушення, суд приходить до переконання про необхідність продовження кожному з них строк тримання під вартою на максимальний термін.

При прийнятті такого рішення суд також враховує резонансність кримінального провадження, особу кожного з зазначених обвинувачених, які неодноразово судимі за вчинення тяжких злочинів, їх моральні якості, соціальний стан, відсутність постійного місця проживання на території Полтавської області та тісних соціальних зв'язків, негативну репутацію за останнім фактичним місцем проживання, на що вказували потерплі, що може свідчити про ухилення їх від суду та невиконання його процесуальних рішень / ризик переховування /, характер протиправних дій та їх тяжкість, обґрунтовану підозру у вчиненні яких їм пред'явлено.

За сукупності таких обставин, у суда відсутні будь - які підстави вважати, що інші менш суворі запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, у тому числі й домашній арешт, зможуть забезпечити виконання обвинуваченими ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 процесуальних обов'язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду, їх належну поведінку та попередити вчинення ними нових злочинів.

Враховуючи вказані обставини та відсутність будь - якого документального підтвердження доводів, заявлених захисниками обвинувачених - адвокатами Бондаренком Ю.Ю., Руль М.І., Матвієнком С.М., Євдокименком А.Д. клопотань, суд вважає такі клопотання безпідставними, відтак не підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що дане кримінальне провадження стосується підозри у насильницьких злочинах, більшість яких за своєю тяжкістю є особливо тяжкими, які спричинили загибель людей, суд, керуючись правилами ч. 4 ст. 183 КПК України, не вбачає правових підстав для визначення обвинуваченим ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 розміру застави як альтернативного запобіжного заходу.

З огляду на вказані обставини, суд не бере до уваги твердження обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та їх захисників - адвокатів Бондаренка Ю.Ю., Руль М.І., Матвієнка С.М., Євдокименка А.Д. про безпідставність, необґрунтованість та невмотивованість, заявленого прокурором, клопотання.

Разом з цим, вирішуючи клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника - адвоката Гончаренка О.В. суд виходить з наступного.

Так, у ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" наголошується, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з вимогами ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, позицією Європейського суду з прав людини, викладеною у рішеннях по справах "Калашников проти Росії" №47095/99 від 15.07.2002 року, "Томазі проти Франції" №12850/87 від 27.08.1992 року, "Тодоров проти України" № 16717/05 від 12.01.2012 року, для продовження тримання особи під вартою повинні бути винятково вагомі причини. При цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку.

Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного /його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців/, поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення /наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади/, поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань / способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків/. Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень /зокрема «Харченко проти України», «Єлоев проти України», «Фельдман проти України»/ неодноразово акцентував увагу на тому, що доцільність продовження строків тримання під вартою як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно, кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у право особи на свободу. Таким чином, зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і орган досудового розслідування чи прокурор мають навести інші підстави. До того ж, такі підстави мають бути чітко вказані.

Таким чином, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2 та розмір покарання, яке загрожує останньому у разі доведення його винуватості, конкретні обставини справи та дані про особу обвинуваченого, який являється інвалідом ІІІ групи пожиттєво, досяг 65 - річного віку, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, має постійне місце реєстрації і проживання, одружений, на утриманні якого знаходиться дружина та малолітня донька померлого сина, що вказує на стійкість соціальних зв'язків, наявність позитивних характеристик за місцем проживання, а також вкрай незадовільний стан його здоров'я, який викликаний наявністю таких захворювань, як гострий без попередньо - боковий інфаркт міокарда, нестабільна післяінфарктна стенокардія, дифузний, кардіосклероз, фібриляція передсердь постійної форми, гіпертонічна хвороба третього ступеня, ризик якої дуже високий, жировий кератоз, хронічний холецистопанкреатит, стадія ремісії, кіста лівої нирки, хронічний пієлонефрит єдиної лівої нирки, сечокислий діетез, що підтверджується відповідною медичною документацією, суд вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не відповідає особі обвинуваченого ОСОБА_2 та є не співмірним з існуючими ризиками.

За таких обставин, необхідності обмеження права особи на свободу, передбаченого кримінальним процесуальним законом України, ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини в контексті зазначеного кримінального провадження немає, а тому суд вважає за можливе застосувати до обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід у виді домашнього арешту, який, на думку суду, в повній мірі забезпечить запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

При прийняті такого рішення, суд також враховує те, що обвинувачений ОСОБА_2 перебуває під вартою тривалий проміжок часу, з 22 липня 2016 року, тобто близько двох років, а новий судовий розгляд систематично зривається з незалежних від нього причин, відтак суд вважає, що ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК, а саме: перешкоджання кримінальному провадженню; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому він обвинувачується, на даний момент суттєво зменшилися. Тому, суд, який є відповідальним за дотримання розумних строків у судовому провадженні, у тому числі і щодо строку застосування до обвинуваченого заходів забезпечення кримінального провадження, й прийшов до висновку про необхідність пом'якшення запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_2

Враховуючи, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, для забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків обвинуваченому слід, окрім іншого, заборонити залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_11, з 18 год. 00 хв. до 08 год. 00 хв. ранку наступного дня. На переконання суду, проміжок часу з 08 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. є достатнім для відвідування обвинуваченим ОСОБА_2 медичних закладів з метою проходження відповідного курсу лікування та не знаходить підстав для заборони залишення ним вказаного місця проживання лише в нічний час, на щодо посилався захисник останнього.

При цьому, прокурором у судовому засіданні не надано достатніх доказів щодо наявності, перелічених ним, ризиків відносно обвинуваченого ОСОБА_2 у даний час і того, що застосування більш м'якого запобіжного заходу до останнього, буде недостатнім для запобігання врахованим раніше ризикам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 177, 178, 181, 183, 195, 197, 199, 205, 331 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Полтавської області Зоріна Володимира Сергійовича щодо продовження строку тримання під вартою, - задовольнити частково.

Запобіжний захід ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, тримання під вартою, - залишити без змін.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_3 на шістдесят днів, з 23 травня 2018 року по 21 липня 2018 рік включно.

Запобіжний захід ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, тримання під вартою, - залишити без змін.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 на шістдесят днів, з 23 травня 2018 року по 21 липня 2018 рік включно.

Запобіжний захід ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_11, тримання під вартою, - залишити без змін.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_5 на шістдесят днів, з 23 травня 2018 року по 21 липня 2018 рік включно.

Запобіжний захід ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_13, тримання під вартою, - залишити без змін.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_6 на шістдесят днів, з 23 травня 2018 року по 21 липня 2018 рік включно.

У задоволенні клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Полтавської області Зоріна Володимира Сергійовича щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2, - відмовити.

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката Гончаренка Олександра Васильовича про зміну, раніше обраного запобіжного заходу, на домашній арешт із застосуванням електронних засобів контролю, - задовольнити частково.

Змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю м. Чернівці, зареєстрованому та фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_11, із тримання під вартою на домашній арешт, строком на два місяці, із застосуванням електронних засобів контролю.

Строк дії ухвали в частині тримання обвинуваченого ОСОБА_2 під домашнім арештом визначити з 23 травня 2018 року по 23 липня 2018 рік включно.

Заборонити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_12, з 18 год. 00 хв. до 08 год. 00 хв. ранку наступного дня.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на ОСОБА_2 наступні обов'язки:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- утримуватися від спілкування з потерпілими ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_12 та свідками, вказаними в реєстрах матеріалів досудового розслідування № 12016170000000179 від 29 березня 2016 року, № 12015170080001545 від 07 грудня 2015 року;

- здати за наявності на зберігання до відділення № 2 Кременчуцького відділу поліції ГУНП в Полтавській області свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України;

- носити електронний засіб контролю.

Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_2, що відмова від носіння засобу електронного контролю, умисне зняття, пошкодження або інше втручання в його роботу з метою ухилення від контролю, а рівно намагання вчинити зазначені дії є невиконанням обов'язків, покладених судом.

Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_2, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надати усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням, покладених на нього обов'язків, використовувати електронні засоби контролю.

Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_2, що в разі не виконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід і накладено грошове стягнення.

Виконання ухвали покласти на Шишацький відділення поліції Миргородський відділу поліції ГУНП в Полтавській області та на відділення № 2 Кременчуцького відділу поліції ГУНП в Полтавській області.

Зобов'язати працівників Шишацького відділення поліції Миргородського відділу поліції ГУНП в Полтавській області доставити обвинуваченого ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_5, де звільнити його з - під варти.

Зобов'язати працівників відділення № 2 Кременчуцького відділу поліції ГУНП в Полтавській області застосувати до обвинуваченого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, електронний засіб контролю.

Контроль за виконанням ухвали суду покласти на керівника Кременчуцької місцевої прокуратури Полтавської області.

У задоволенні клопотань захисників обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 - адвокатів Бондаренка Юрія Юрійовича, Руль Марини Ігорівни, Матвієнка Сергія Миколайовича, Євдокименка Андрія Дмитровича, про зміну обвинуваченим, раніше обраного, запобіжного заходу на більш м'який, - відмовити.

Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: