Ухвала суду № 74303670, 24.05.2018, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 24.05.2018 Справа № 554/2069/18

Справа № 554/2069/18

Провадження № 1кп/554/294/2018

У Х В А Л А

24.05.2018 року м.Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави у складі колегії:

головуючого судді - Січиокно Т.О.,

суддів Савченка А.Г., Микитенка В.М.

при секретарі Ромаховій В.В.

за участю: прокурора Толмачева Я.О.

потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження

№ 12014170000000547 від 17.12.2014 року за обвинуваченням

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше несудимого

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3, 4 ст. 190 КК України,-

У С Т А Н О В И В:

органами досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які виразилися у заволодінні чужим майном шляхом обману, зловживання довірою (шахрайство), вчиненому у великих та в особливо великих розмірах, повторно, передбачених ч.2, 3, 4 ст. 190 КК України.

Прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ще на 2 місяці, яке мотивовано тим, що останній обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, непрацевлаштований, не має міцних соціальних зв’язків, ухилявся від органів досудового розслідування, у зв’язку з чим перебував у розшуку, спричинені матеріальні збитки потерпілим не відшкодував, а тому інші більш м’які запобіжні заходи не здатні забезпечити його належної процесуальної поведінки, що вказує на наявність ризиків для продовження ним злочинної діяльності та ухилення від суду, а також на можливий вплив на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні.

Захисник ОСОБА_3 та обвинувачений ОСОБА_4 заперечили проти задоволення клопотання прокурора з підстав його необґрунтованості та заявили зустрічне клопотання про зменшення розміру альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави із 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1600000 грн. до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 136000 грн.

Дане клопотання мотивовано тим, що на даний час обвинувачений ОСОБА_4 у зв’язку із знаходженням у слідчому ізоляторі фактично позбавлений можливості матеріально забезпечити себе та своїх близьких осіб. Розмір застосованого альтернативного запобіжного заходу є занадто непомірним для нього. Окрім того, він має матір похилого віку, яка є також інвалідом 3 групи та потребує стороннього догляду, який їй може надати тільки він. Під час утримання у слідчому ізоляторі значно погіршився стан його здоров’я.

Потерпілі ОСОБА_1, ОСОБА_2, підтримали клопотання прокурора щодо продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 ще на 2 місяці, в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_3 просили відмовити за безпідставністю.

Прокурор заперечив проти задоволення клопотання захисника ОСОБА_3

Суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи, приходить до такого висновку:

статтею 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст.177 цього Кодексу.

Статтею 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст.177 цього Кодексу. Відображення принципів вирішення питання про застосування відносно особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься в положеннях ст.ст.177,178,183 КПК України.

Таким чином, при розгляді питання щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 суд приймає до уваги, що той обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, не працевлаштований, міцних соціальних зв’язків не має, був оголошений в розшук, затриманий в іншій області, на даний час матеріальні збитки потерпілим не відшкодував, а отже на час розгляду клопотання наявні ризики у виді ухилення від суду, а також впливу на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні.

Згідно з ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов’язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов’язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений у порядку, встановленому кабінетом міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним. Обвинуваченим покладених на нього обов’язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою ст. 183 цього Кодексу. (ч. 1 ст. 182 КПК України).

Таким чином, при вирішенні питання про доцільність подальшого застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд визначає заставу, достатню для забезпечення виконання обвинуваченими своїх обов’язків (ч.3 ст.183, ч.4 ст.201 КПК України).

Розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 КПК України, однак не може бути завідомо непомірним для нього (ч.2 ст.182 КПК України).

Таким чином суд вважає, що хоча ОСОБА_4, на думку сторони обвинувачення, причетний до вчинення тяжких та особливо тяжких злочин, однак у наданому суду обвинувальному акті відсутні відомості про те, яку ж частину отриманих грошових коштів він повернув потерпілим обвинувачений, а отже не визначено розмір матеріальних збитків, які на даний час не відшкодовано.

Окрім цього, на розгляд суду не надано переконливих доводів того, що обвинувачений зможе продовжити злочинну діяльність.

З цих підстав Європейський суд з прав людини у рішеннях «Гюсеїн проти Туреччини», від 08.08.2006 року, «Биков проти Росії» від 10.03.2009 року, Мамедова проти Росії», від 01.06.2006 року, «Каучор проти Польщі» від 03.02.2009 року констатував порушення Європейської конвенції з прав людини у разі не наведення доказів наявності підстав тримання особи під вартою, а лише їх перерахування, при цьому ознаки вини особи та серйозність покарання самі по собі не можуть бути достатніми, щоб виправдати продовження позбавлення волі протягом тривалого періоду, мотивування якого з очевидним порушенням презумпції невинуватості за жодної обставини не може слугувати за правомірну підставу для позбавлення волі. У справі «Клішин проти України» від 23.02.2012 року ЄСПЛ указав, що абстрактна можливість перешкоджання кримінальному провадженню є недостатньою для обґрунтування обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Порушення вимог п.3 ст.5 Конвенції було констатоване і в рішеннях «Боротюк проти України» від 16.12.2010 року, «Третьяков проти України» від 29.09.2011 року та «Цигоній про України» від 24.11.2011 року, оскільки при продовженні термінів тримання під вартою використовувались стереотипні формулювання без розгляду конкретних обставин справи та не було розглянуто можливість застосування альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів.

Суд приймає до уваги, що обвинувачений ОСОБА_4 має місце проживання, а саме адресу, а саме за адресою, де проживає його матір ОСОБА_5, з якою у нього склалися стійкі соціальні зв’язки та яка внаслідок наявного захворювання та похилого віку потребує сторонньої допомоги.

Також суд враховує, що досудове слідство у справі вже завершено, а тому на розгляд суду не надано доказів щодо незаконного впливу на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні на стадії судового провадження, та з урахуванням практики ЄСПЛ абстрактна можливість перешкоджання кримінальному провадженню не може бути недостатньою для обґрунтування обрання запобіжного заходу.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням обставин справи, суд приходить до висновку про застосування стосовно обвинуваченого альтернативного запобіжного заходу у виді застави в межах, визначених законодавством для відповідних різновидів інкримінованих обвинуваченим злочинів, у відповідності до ч. 5 ст. 182 КПК України, яку вважає необхідною і достатньою для забезпечення виконання обвинуваченими покладених на нього обов’язків.

В межах норм Кримінального-процесуального закону, а також практики Європейського суду з прав людини, розмір застави слід визначити відповідно до того ступеня довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи щодо якої її застосовано, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Оцінивши тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 в разі доведення його вини, характеризуючі дані про його особу, матеріальний стан, суд вважає за необхідне визначити заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 140960, 00 грн. (1762 грн. х 80 = 140962 грн.), що, на думку суду, належним чином забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків у випадку внесення застави.

В разі внесення застави суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов’язки, визначені ст. 194 КПК України.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 194, 199, 195 КПК України,суд,-

П О С Т А Н О В И В:

клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою та клопотання захисника про зменшення розміру альтернативного запобіжного заходу у виді застави – задовольнити частково.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 на 60 днів, а саме по 23 липня 2018 року (включно).

Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмірі восьмидесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого складає 140962 (сто сорок тисяч дев’ятсот шістдесят дві) грн.,після внесення якої обвинувачений підлягає звільненню з – під з під варти негайно.

Застава може бути внесена в будь-який момент протягом дії ухвали як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на р/р № 37314008015950 в ДКСУ м. Київ, ЗКПО 26304855, МФО 820172, отримувач ТУ ДСАУ в Полтавській області.

Обвинувачений ОСОБА_4 підлягає звільненню з – під варти після внесення застави, визначеної судом в ухвалі про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув’язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього обвинуваченого під вартою.

В разі внесення застави на обвинуваченого ОСОБА_4 покласти такі обов'язки:

1) прибувати до суду за телефонним або письмовим викликом;

2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи.

3) не виїжджати за межі Полтавської області без дозволу суду;

Контроль за виконанням ухвали покласти на ГУ НП в Полтавській області.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, захиснику негайно.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8

Повен текст ухвали виготовлено та проголошено судом 25.05.2018 року о 09 год. 15 хв.