Вирок № 74302830, 25.05.2018, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Кримінальне провадження № 1-кп/428/844/2017

Справа № 428/13566/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2018 року м.Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді: Комплєктової Т.О.,

за участю секретаря: Волкової О.М., Рочевої М.О.,

прокурора: Дадаян М.Р.,

захисника: Шурхна К.А.,

обвинуваченого: ОСОБА_2,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Сєвєродонецького міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017130370003372 від 13.11.2017 року у відношенні:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Сєвєродонецька, Луганської області, громадянина України, українця, який має середню спеціальну освіту, не працюючого, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого: 22.12.2004 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ст. 121 ч. 2, ст. 263 ч. 1, 70 ч. 1 КК України до 8 років позбавлення волі, ухвалою Верховного Суду України від 13.12.2005 р. вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 22.12.2004 р. в частині засудження ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 263 КК України скасований, вважати його засудженим за ч. 2 ст. 121 КК України на 8 років позбавлення волі, звільнений 17.01.2011 р. по відбуттю строку покарання; 10.05.2011 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ч. 1 ст. 296 КК України до 1 року обмеження волі; 02.09.2011 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 1 ст. 309 КК України до обмеження волі строком на 1 рік, згідно ст. 71 КК України приєднана невідбута частина покарання за вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 10.05.2011 р., остаточно призначено покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 рік 1 місяць, звільнений з Брянківської ІК 07.12.2012 р. по відбуттю строку покарання; 06.11.2013 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ч. 4 ст. 296, ст. 395, ст. 70 ч. 1 КК України до 3 років позбавлення волі; 03.10.2014 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ст. 70 ч. 1,4 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі, на підставі ст. 2 ЗУ «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 року звільнений від відбування покарання (судимість погашена); 19.12.2016 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ч.2 ст.185, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст.70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки, із застосуванням ст.75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 2 роки, за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, будучи особою раніше засудженою, на шлях виправлення не став та повторно вчинив новий, умисний злочин при наступних обставинах, так, 13.11.2017 року приблизно о 00 годині 30 хвилин знаходився на території парку Н.В. Гоголя м. Сєвєродонецька, де разом з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, розпивали алкогольні напої. Цього ж дня, через деякий час ОСОБА_4 залишивши на лавочці мобільний телефон марки «Samsung GT-C3200», в корпусі чорного кольору, попрямував до супермаркету «АТБ» розташованого за адресою: м. Сєвєродонецьк, пр. Хіміків, 30, з метою придбання алкогольних напоїв. В цей час у ОСОБА_2 виник раптовий злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), а саме вищевказаного мобільного телефону останнього.

Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, протиправно, незаконно, усвідомлюючи противоправний характер своїх злочинних дій, керуючись корисливим мотивом, переслідуючи мету наживи і незаконного збагачення, маючи ціль на незаконне заволодіння чужим майном, повторно, скориставшись тим, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає і не може йому перешкодити, таємно, шляхом вільно вільного доступу вчинив крадіжку мобільного телефону марки Samsung GT-C3200», в корпусі чорного кольору.

Після вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_2 з місця скоєння злочину втік, після чого дістав сім-карту та викинув її, таким чином розпорядившись викраденим майном на свій власний розсуд.

Згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №19/113/9-3/1405-290е від 28.11.2017 року, проведення якої доручено Луганському НДЕКЦ МВС України, загальна залишкова вартість викраденого мобільного телефону марки «Samsung GT-C3200», в корпусі чорного кольору, на момент вчинення злочину, з технічної точки зору складає 280 гривень 00 копійок.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, які відповідають дійсності, і він їх у повному обсязі підтверджує та пояснив, що 13 листопада 2017 року біля 00 часов 30 хвилин він зустрів раніше йому незнайомого потерпілого ОСОБА_4. Той запитав в нього де можна поїсти та випити. Оскільки була ніч, все було зачинено, він порадив йому піти в магазин «АТБ» і там купити горілку та закуску. Потім вони сіли разом в сквері навпроти ДК Будівельників на лавочці, стали пити горілку. Він попросив потерпілого дати йому телефон подзвонити своїй знайомій Марині, оскільки його телефон був розряджений. Коли поговорив, то поклав телефон потерпілого на лавочку. Сиділи ще хвилин 20, після чого потерпілий встав та пішов до магазину АТБ ще за випивкою, при цьому телефон залишив на лавочці. Він чекав потерпілого хвилин 15, після чого у нього виник умисел на заволодіння телефоном потерпілого, таємно, ніхто його не бачив. Телефон хотів залишити собі для власного користування. Потерпілий повернувся з поліцією приблизно через годину, він підійшов до них і у нього вилучили викрадений телефон ОСОБА_4 В скоєному злочині він щиросердно кається.

Потерпілий ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, надав заяву з проханням розглядати кримінальне провадження без його участі, матеріальні збитки йому відшкодовані.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_2 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінальному правопорушенні при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений ОСОБА_2, правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, роз'яснивши йому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_2 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Дії ОСОБА_2 вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, суд, на підставі ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання, не працює, інвалідом не є, неодружений, раніше судимий, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, задовільно характеризується за місцем мешкання, вину визнав, щиро розкаявся.

В якості обставини, що пом'якшує покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття. Обставиною, що обтяжує покарання, згідно ст. 67 КК України, суд визнає рецидив злочинів.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєний злочин призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових злочинів, а також враховуючи ступень тяжкості вчиненого злочину, його наслідків, особи обвинуваченого, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_2 покарання у вигляді позбавлення волі в умовах його ізоляції від суспільства, т.я. тільки таке покарання може попередити скоєння ним нових кримінальних правопорушень.

Обставин, які б суттєво знижували ступінь тяжкості вчиненого злочину та являлись передумовою для застосування ст. 69 КК України судом не встановлено.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», за сукупністю вироків (ст. 71 КК) покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин, а також коли новий злочин вчинено після проголошення вироку, але до набрання ним законної сили.

При застосуванні правил ст. 71 КК судам належить враховувати, що остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим, ніж покарання, призначене за новий злочин, і ніж невідбута частина покарання за попереднім вироком.

Оскільки ОСОБА_2 скоїв злочин до відбуття покарання за вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19.12.2016 р., за яким він засуджений за ст. 185 ч. 2, ст. 357 ч. 3, ст. 70 ч. 1 КК України до 2 років позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 2 роки, тому суд вважає за необхідне призначити йому покарання за правилами ст. 71 КК України.

При цьому суд враховує правову позицію викладену у п. 10 абз. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», відповідно до якої, виходячи з положень частини 2 статті 75 КК України, а також змісту частини 3 статті 78 КК України, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК України, про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання є неприпустимим, а тому відсутні підстави для призначення обвинуваченому ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. 75 КК України - зі звільненням від відбування покарання з випробуванням.

Таке покарання, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний судом ОСОБА_2, до набрання вироком законної сили - залишити без змін.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_2 слід обчислювати з моменту ухвалення вироку, тобто з 25.05.2018 року, оскільки згідно до ч. 1 ст. 17 КПК України особа не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде встановлено обвинувальним вироком, тобто покарання може бути призначене лише з моменту винесення судом обвинувального вироку.

Відповідно до ст. 72 КК України (в редакції Закону від 18.05.2017 року № 2046-УІІІ) зарахувати в строк призначеного обвинуваченому ОСОБА_2 за даним вироком покарання строк попереднього ув'язнення обвинуваченого у межах даного кримінального провадження, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі за період тримання під вартою з 23.05.2018 року по день ухвалення вироку.

Витрати на залучення експертів у розмірі 742 грн. 20 коп., пов'язані із проведенням судової товарознавчої експертизи № 19/113/9-3/1405-290е від 28.11.2017 року, підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_2 відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, оскільки його провина знайшла своє підтвердження у судовому засіданні.

Цивільний позов не заявлений. Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст.100 КПК України.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. 368-370, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового складання, до покарання, призначеного цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19.12.2016 р. у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) місяці та остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у вигляді 2 (двох) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний судом ОСОБА_2, до набрання вироком законної сили - залишити без змін.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 обчислювати з 25 травня 2018 року.

Відповідно до ст. 72 КК України (в редакції Закону від 18.05.2017 року № 2046-УІІІ) зарахувати в строк призначеного обвинуваченому ОСОБА_2 за даним вироком покарання строк попереднього ув'язнення обвинуваченого у межах даного кримінального провадження, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі за період тримання під вартою з 23.05.2018 року по день ухвалення вироку.

Стягнути з ОСОБА_2 процесуальні витрати на залучення експертів у зв'язку з проведенням судової товарознавчої експертизи № 19/113/9-3/1405-290е від 28.11.2017 року, що згідно довідки НДЕКЦ № 19/113/9-3/1247 д від 28.11.2017 року складає 742 (сімсот сорок дві) грн. 20 коп. в дохід держави (отримувач УДКСУ у м. Сєвєродонецьку/ м.Сєвєродонецьк/24060300, банк- ГУДКСУ у Луганській області, МФО-804013, р/р-31111115700080, код-37944909).

Речові докази: мобільний телефон марки «Samsung GT-C3200», в корпусі чорного кольору, який згідно розписки переданий на зберігання потерпілого ОСОБА_4 - залишити власнику ОСОБА_4; диск DVD-R «Verbatim», об'ємом 4,7 GB , поміщений до паперового конверту та долучений до матеріалів кримінального провадження - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області через Сєвєродонецький міський суд Луганської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя: Т. О. Комплєктова